П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/30619/24
Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я. Дата і місце ухвалення: 15.07.2025р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, ГУ ПФУ в м.Києві, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 05.07.2024р. №156050022472 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області призначити з часу звернення із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, як працівнику, яка безпосередньо виконувала роботу з приймання, відправлення і пропускання поїздів на дільницях магістральних залізниць з особливо інтенсивним рухом, з 16.02.2006р. по 11.10.2017р., відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що 27.06.2024р. вона звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відповідну заяву за принципом екстериторіальності розгляду заяв передано на розгляд до ГУ ПФУ в м.Києві, рішенням якого від 05.07.2024р. №156050022472 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного спеціального стажу. Таке рішення позивач вважає незаконним та зазначала, що записами її трудової книжки, а також наданими довідками підтверджено спеціальний стаж роботи позивача 11 років 7 місяців 25 днів на посаді чергової по станції та виконання нею робіт з приймання, відправлення і пропускання поїздів на дільницях магістральних залізниць з особливо інтенсивним рухом, що передбачено пунктом «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пунктом 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Списками професій і посад, які затверджені постановою КМУ №583 від 12.10.1992р.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.07.2024р. №156050022472 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити з часу звернення із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, як працівнику, яка безпосередньо виконувала роботу з приймання, відправлення і пропускання поїздів на дільницях магістральних залізниць з особливо інтенсивним рухом, з 16.02.2006р. по 11.10.2017р., відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Стягнуто з ГУ ПФУ в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ГУ ПФУ в м.Києві подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 15.07.2025р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням відповідача на те, що спірним рішенням від 05.07.2024р. №156050022472 ОСОБА_1 правомірно відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років з підстав відсутності необхідно спеціального стажу 10 років. Довідки №ДНК-196/14 від 19.03.2024р. та №НОТ-04/04 від 10.06.2024р., видані АТ «Українська залізниця», не враховані для зарахування періоду роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки посада та група (клас), вказані в довідках, не відповідають Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583. Довідка з місця роботи, в якій вказано, що посада, на якій ОСОБА_1 працює по теперішній час, не відповідає переліку посад, які дають право на вислугу років, відсутня.
ОСОБА_1 подала письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якій просить скаргу ГУ ПФУ в м.Києві залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що в апеляційній скарзі ГУ ПФУ в м.Києві обмежилося перерахунком своїх повноважень та відображенням змісту спірного рішення від 05.07.2024р. №156050022472 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, без наведення відповідного обґрунтування які саме норми матеріального права не правильно застосовано судом чи які норми процесуального права ним порушено. ОСОБА_1 зазначає про те, що в Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583, наявна посада «чергові по станціях позакласних і 1 класу, зайнятті прийманням, відправленням і пропусканням поїздів на дільницях магістральних залізниць з особливо інтенсивним рухом», тобто посада, яку позивач займала у період з 16.02.2006р. по 11.10.2017р.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26.04.2024р. ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-IІХ.
За наслідками розгляду вказаної заяви рішенням ГУ ПФУ в Сумській області №156050022472 від 03.05.2024р. позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, з посиланням на те, що заявник не звільнена з посади, що дає право на таку пенсію, в той час як пенсія за вислугу років призначається з дня звернення за умови звільнення з посади.
27.06.2024р. ОСОБА_1 повторно звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону №1788-IІХ з урахуванням змін, внесених Законом України №911-VIII від 24.12.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
До вказаної заяви позивач додала: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт громадянина України; документи про місце проживання (реєстрації); архівну довідку №НАСа-179/П-183 від 26.04.2024р.; довідку №НОТ-04/01 від 23.04.2024р.; трудову книжку серії НОМЕР_1 від 12.07.1991р.
Відповідно до п.п.4.1 та 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, заяву позивача за принципом екстериторіальності передано для розгляду до ГУ ПФУ в м.Києві.
Рішенням ГУ ПФУ в м.Києві від 05.07.2024р. №156050022472 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону №1788-IІХ з підстав відсутності у неї пільгового стажу роботи.
Зокрема, у вказаному рішенні зазначено, що загальний страховий стаж заявника складає 33 роки 6 місяців 7 днів. Пільговий стаж відсутній.
Довідки №ДНК-196/14 від 19.03.2024р. та №НОТ-04/04 від 10.06.2024р., видані АТ «Українська залізниця», не враховані для зарахування періоду роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки посада та група (клас), вказані в довідках, не відповідають Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583. Довідка з місця роботи, в якій вказано, що посада, на якій ОСОБА_1 працює по теперішній час, не відповідає переліку посад, які дають право на вислугу років, відсутня.
Не погоджуючись з правомірністю рішення ГУ ПФУ в м.Києві від 05.07.2024р. №156050022472 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 оскаржила його в судовому порядку.
Задовольняючи частково позов та скасовуючи спірне рішення відповідача суд першої інстанції дійшов висновку, що право ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років, відповідно до пункту «а» статті 55 Закону №1788-IІХ, підтверджено наданими нею документами. Суд зазначив, що посада, яку позивач займала у період з 16.02.2006р. по 11.10.2017р., передбачена Списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583. За таких обставин, за висновками суду, при наявності у ОСОБА_1 страхового стажу більше 20 років, з них не менше 10 років на посаді, віднесеній до Списку, остання має безумовне право на призначення пенсії.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004р. (далі - Закон №1058-IV).
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону №1058-IV)
Згідно ч.2, ч.4 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, розділ XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV доповнено пунктом 2-1 наступного змісту: «Особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України».
Тобто, пенсія за вислугу років згідно із нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначається за умови наявності у особи станом на 11 жовтня 2017 року визначеного Законом України «Про пенсійне забезпечення» страхового і спеціального стажу.
За змістом статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі Закон № 1788-XII) одним із видів державних пенсій є пенсії за вислугу років.
Пунктом «а» статті 55 Закону №1788-XII в редакції, що діяла до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII (далі - Закон №213-VIII) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII (далі Закон №911-VIII), було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
Постановою №583 затверджено Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років.
При цьому, цим Списком передбачено, що право на призначення пенсії за вислугою років мають особи, які працювали на посаді чергового по станціях позакласних і 1 класу, зайняті прийманням відправленням і пропусканням поїздів на дільницях магістральних залізниць з особливо інтенсивним рухом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію вказаної норми Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993р. №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктами 1 та 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку №637).
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 12.07.1991р. містяться наступні записи про трудову діяльність ОСОБА_1 :
- 16.02.2006р. переведена учнем чергового по залізничній станції;
- 17.05.2006р. допущена до самостійної роботи черговим залізничної станції після складання іспитів;
- 02.01.2024р. дію трудових відносин продовжено на станції Чорноморська позакласна Одеського та Херсонського регіону у складі виробничого персоналу служби роботи станції й регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця»;
- 19.02.2024р. переведена черговим по парку станції Чорноморська позакласна Одеського та Херсонського регіону виробничого штату служби роботи станцій.
Відповідно до довідки Одеського регіонального відділу управління персоналом служби кадрової та соціальної політики АТ «Українська залізниця» від 10.01.2024р. №ДНК-1-01 позивач з 16.02.2006р. (наказ №26 від 16.02.2006р.) працює у виробничому підрозділі «Одеська об'єднана дирекція залізничних перевезень» і займає посаду чергового по залізничній станції Чорноморська.
Згідно архівної довідки від 05.02.2024р. №ДНАСа-П/54 в наказах по особовому складу начальника станції Чорноморська Одеської залізниці:
- наказ 16.02.2006р. №26 «Приймальник поїздів 5 розряду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , переведена учнем чергового по залізничній станції Чорноморська з 16 лютого 2006 року»;
- наказ 15.05.2006р. №48 « ОСОБА_1 переведена (допущена до самостійної роботи) черговим по залізничній станції Чорноморська з 14 травня 2006 року».
Відповідно до довідки Регіональної філії «Одеська залізниця» від 10.06.2024р. №НОТ-04/04 про затверджену групу (клас) з оплати праці станції Чорноморська виробничого штату служби «Роботи станцій» регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», за період: 2006 по теперішній час група (клас) позакласна.
Також, в матеріалах справи міститься довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 19.09.2024р. №НОКРВП-196/521, в якій зазначено, що позивач працювала повний робочий день на станції Чорноморська позакласна, Одеська область, Іванівський район, с. Нові Шомполи, у період з 16.02.2006р. по 11.10.2017р. виконувала роботи з приймання, відправлення і пропускання поїздів на дільницях магістральних залізниць з особливо інтенсивним рухом за посадою черговий по станції, яка передбачена пунктом «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пункту 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Списками професій і посад, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992р. №583. Стаж роботи на відповідній посаді 11 років 7 місяців 25 днів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданими позивачем документами підтверджується спеціальний стаж її роботи з 16.02.2006р. по 11.10.2017р. (11 років 7 місяців 25 днів), що є достатнім для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Дійсно, у трудовій книжці ОСОБА_1 зазначена посада «черговий по залізничній станції», проте наданими нею додатковими документами підтверджено виконання робіт з приймання, відправлення і пропускання поїздів на дільницях магістральних залізниць з особливо інтенсивним рухом за відповідною посадою.
На підставі викладеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління ПФУ в м. Києві від 05.07.2024р. №156050022472, наявність у ОСОБА_1 страхового стажу більше 20 років і спеціального стажу роботи більше 10 років. А відтак, у позивача наявні всі передумови для призначення їй пенсії за вислугу років, як працівнику, яка безпосередньо виконувала роботу з приймання, відправлення і пропускання поїздів на дільницях магістральних залізниць з особливо інтенсивним рухом, відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в м.Києві не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 , а тому підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 24 вересня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук