П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/3355/24
Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В. Дата і місце ухвалення: 17.05.2024р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
В січні 2024 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 706 573,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідно до довідки про суми податкового боргу та розрахунку податкового боргу станом на дату звернення Головним управлінням ДПС в Одеській області з даним позовом до суду за фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 рахується заборгованість по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 706 573,72 грн. Вказана заборгованість виникла у зв'язку з донарахуванням грошових зобов'язань податковими повідомленнями-рішеннями від 31.05.2023р. та від 27.03.2023р. У зв'язку з несплатою відповідачем податкових зобов'язань на його адресу контролюючим органом надсилалася податкова вимога форми «Ф» №002089-1308-1532 від 29.11.2023р. Однак, заборгованість ОСОБА_1 в добровільному порядку сплачена не була, у зв'язку з чим у податкового органу виникли підстави для стягнення суми боргу в судовому порядку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 706573,72 грн. по орендній платі з фізичних осіб на бюджетний рахунок UА258999980334189815000015736, отримувач ГУК в Одеській області/Старомаяківська сільська ТГ/18010900, ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача Казначейство України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 17.05.2024р. з ухваленням у справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову Головного управління ДПС в Одеській області.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що з наданих контролюючим органом до суду матеріалів вбачається, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога №002089-1308-1532 від 29.11.2023р. надсилалися Головним управлінням ДПС в Одеській області за адресою: м.Одеса, пр-т Олександра Невського, 51, корп. ОБ. Однак, вказана адреса не є місцем проживання ОСОБА_1 , оскільки починаючи з 07.09.2006р. по теперішній час місцем проживання та реєстрації відповідача є АДРЕСА_1 . Відомості про вказану адресу місця проживання відповідача містяться і в договорах оренди землі від 28.12.2012р. та додаткових угодах до них від 02.09.2021р., які використовувалися Головним управлінням для визначення сум податкових зобов'язань згідно податкових повідомлень-рішень. ОСОБА_1 стверджує, що він місця проживання не змінював, а відтак і не мав обов'язку повідомлення податкового органу про зміну податкової адреси.
Також, апелянт посилається на те, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що згідно податкової вимоги №002089-1308-1532 від 29.11.2023р., надісланої на не належну адресу відповідача, заборгованість ОСОБА_1 становить 176 643,43 грн., в той час як при зверненні з даним позовом до суду Головне управління ДПС в Одеській області просило стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі з фізичних осіб у розмірі 706 573,72 грн. З вказаного слідує, що суд першої інстанції визнав встановленим розмір податкового боргу 706 573,72 грн., який не доведений позивачем обставинами, на які останній посилається в обґрунтування своїх вимог.
Посилається апелянт і на те, що судом першої інстанції не виконано обов'язку повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду справи. В порушення ст.171 КАС України суд не встановив місце проживання ОСОБА_1 та надсилав документи по справі за адресою: АДРЕСА_2 , до якої відповідач не має жодного відношення. Відповідно, поштове відправлення повернулося до суду без вручення його адресату у зв'язку з відсутністю останнього за вказаною адресою.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до інтегрованих карток платника (ІКП), довідки про податкову заборгованість та розрахунку податкового боргу станом на 16.01.2024р. податкова заборгованість фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 по орендній платі з фізичних осіб складає 706573,72 грн.
Вказана заборгованість виникла в результаті донарахування відповідачу грошових зобов'язань по податкових повідомленнях-рішеннях:
№4384614-2410-1533 від 31.05.2023р. на суму 32276,97 грн.;
№4384616-2410-1533 від 31.05.2023р. на суму 18329,76 грн.;
№4384613-2410-1533 від 31.05.2023р. на суму 36468,99 грн.;
№4384610-2410-1533 від 31.05.2023р. на суму 89567,71 грн.;
№51472-2410-1533/2022 від 27.03.2023р. на суму 36468,99 грн.;
№51499-2410-1533/2021 від 27.03.2023р. на суму 36468,99 грн.;
№51499-2410-1533/2022 від 27.03.2023р. на суму 89567,71 грн.;
№51500-2410-1533/2022 від 27.03.2023р. на суму 18329,76 грн.;
№51500-2410-1533/2021 від 27.03.2023р. на суму 18329,76 грн.;
№51500-2410-1533 від 27.03.2023р. на суму 18329,76 грн.;
№51501-2410-1533/2022 від 27.03.2023р. на суму 32276,97 грн.;
№51501-2410-1533/2021 від 27.03.2023р. на суму 32276,97 грн.;
№51501-2410-1533 від 27.03.2023р. на суму 32276,97 грн.;
№51499-2410-1533 від 27.03.2023р. на суму 89567,71 грн.;
№51499-2410-1533/2021 від 27.03.2023р. на суму 89567,71 грн.
У зв'язку з несплатою ОСОБА_1 заборгованості податковим органом винесено податкову вимогу форми «Ф» №0025089-1308-1532 від 29.11.2023р., якою платника податків повідомлено, що станом на 28.11.2023р. його податкова заборгованість становить 176 643,43 грн.
Зазначену податкову вимогу надіслано Головним управлінням ДПС в Одеській області рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу фізичної особи -платника податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), однак поштове відправлення повернулося відправнику без вручення його адресату із зазначенням причини повернення «у зв'язку з закінченням терміну зберігання».
У зв'язку з несплатою відповідачем грошових зобов'язань по орендній платі з фізичних осіб Головне управління ДПС в Одеській області звернулося з даним позовом до суду про стягнення заборгованості.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не виконав покладеного на нього п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України обов'язку щодо сплати узгоджених сум грошових зобов'язань по орендній платі з фізичних осіб, тому заборгованість підлягає стягненню з ОСОБА_1 в судовому порядку.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Згідно п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Згідно п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п.57.3 ст.57 ПК України).
Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно п.п. «е» п.176.1 ст.176 ПКУ платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п.56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, з вказаних норм слідує, що у платника податків наявний обов'язок щодо сплати узгодженої суми податкових зобов'язань.
ПК України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника. Обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, у справах про стягнення боргу предметом доказування підлягають обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, зокрема, встановлення факт узгодженості грошового зобов'язання, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання в добровільному порядку, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
Апелянт стверджує, що визначена йому до сплати сума податкового боргу не є узгодженою, оскільки ОСОБА_1 у встановленому порядку не вручено (не надіслано) податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги.
Згідно п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Статтею 42 ПК України передбачено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Як вбачається з матеріалів справи, як податкові повідомлення-рішення, так і податкова вимога надсилалися Головним управлінням ДПС в Одеській області за адресою місця проживання відповідача: АДРЕСА_2 , однак поштові відправлення повернулися до контролюючого органу без вручення їх ОСОБА_1 із зазначенням причини повернення «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Позивач, з посиланням на положення статті 42 ПК України, стверджує, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога вважаються врученими відповідачу і, як наслідок, визначені ними суми грошових зобов'язань є узгодженими.
При цьому, в підтвердження надіслання поштової кореспонденції за належною адресою Головне управління ДПС в Одеській області надало до суду довідку Подільської ДПІ Головного управління ДПС в Одеській області від 15.01.2024р., де зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований у районій базі даних Державного реєстру фізичних осіб за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач, в свою чергу заперечує факт проживання за вказаною адресою та стверджує, що з 2006 року місцем його проживання є АДРЕСА_1 .
Надаючи правову оцінку таким доводам сторін колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 45 ПК України передбачено, що платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Згідно ст.63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.
Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є: громадянами України; іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні; іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов'язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України.
Облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.
До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація: прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство; серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий; унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (у разі внесення інформації про особу до Єдиного державного демографічного реєстру).
Фізична особа - платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов'язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу облікову картку фізичної особи - платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред'явити документ, що посвідчує особу.
Фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред'явити паспорт.
Фізична особа подає облікову картку фізичної особи - платника податків або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) до контролюючого органу за своєю податковою адресою, а фізична особа, яка не має постійного місця проживання в Україні, - контролюючого органу за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.
Для заповнення облікової картки фізичної особи - платника податків використовуються дані документа, що посвідчує особу. Для заповнення повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) використовуються дані паспорта.
Фізична особа несе відповідальність згідно із законом за достовірність інформації, що подається для реєстрації у Державному реєстрі.
Органи державної реєстрації актів цивільного стану, органи внутрішніх справ, органи, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб зобов'язані подавати відповідним контролюючим органам інформацію щодо зміни даних, які включаються до облікової картки фізичної особи - платника податків, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця.
Порядок подання такої інформації та взаємодії суб'єктів інформаційних відносин визначається Кабінетом Міністрів України.
Фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно наданої Подільською ДПІ Головного управління ДПС в Одеській області листом від 15.01.2024р. інформації ОСОБА_1 зареєстрований у районній базі даних Державного реєстру фізичних осіб за адресою: АДРЕСА_2 .
Однак, ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій Головним управлінням не надано копії облікової картки платника податків ОСОБА_1 (із заявою про взяття на облік), як підстави внесення до Центральної бази даних Державного реєстру інформації про місце проживання відповідача.
А відтак, позивач належними доказами не підтвердив підстави внесення до Центральної бази даних Державного реєстру інформації про місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач, в свою чергу, заперечує приналежність до вказаної адреси та стверджує, що з 2006 року він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
В підтвердження таких доводів апелянтом надано до суду копію паспорту громадянина України, де в графі «місце проживання» зазначено « АДРЕСА_1 », дата запису 07.09.2006р.
Також, ОСОБА_1 надав довідку Старомаяківської сільської ради Березівського району Одеської області від 15.07.2025р. №85, якою староста Миколаївського старостинського округу засвідчив, що відповідач з 07.09.2006р. по даний час зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що податковим органом, на якого КАС України покладає обов'язок доказування, не доведено направлення ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги за належною адресою платника податків. Як наслідок, в колегії суддів відсутні підстави для висновку про набуття грошовими зобов'язаннями статусу податкового боргу в розумінні п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України (суми узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк).
При вирішенні спору суд першої інстанції не звернув увагу на вказану обставину, незважаючи на те, що це є обов'язковою умовою, що зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом.
Колегія суддів наголошує, що в межах даного рішення судом не заперечується наявність у відповідача заявленого до стягнення податкового боргу, а лише вказується про необхідність дотримання визначеної Податковим кодексом України процедури його стягнення, адже за відсутності належних доказів вручення відповідачу податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, звернення до суду із вимогами щодо стягнення відповідного боргу є передчасним.
Також, колегія суддів вважає такими, що знайшли своє підтвердження матеріалами справи, доводи апелянта, що судом першої інстанції належним чином не повідомлено ОСОБА_1 про дату час та місце розгляду справи за позовом Головного управління ДПС в Одеській області.
Так, як вбачається з матеріалів справи, при зверненні з даним позовом до суду Головне управління зазначило адресою відповідача: АДРЕСА_2 .
Судом не встановлювалася адреса відповідача та копію ухвали про відкриття провадження у справі від 02.02.2024р. надіслано саме за вказаною адресою.
При цьому, як вже встановлено колегією суддів, позивачем у встановлено порядку не доведено, що вказана адреса є податковою адресою ОСОБА_1 .
Більше того, у спірних правовідносинах мова йде про АДРЕСА_3 , тоді як в позовній заяві зазначено АДРЕСА_2 (допущено помилку в зазначенні номеру будинку) і саме за цією адресою суд надіслав матеріали відповідачу. Відповідно, поштове відправлення повернулося до суду із вказівкою про відсутність адресата за вказаною адресою.
Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Пунктом 3 частини третьої статті 317 КАС України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
З огляду на зазначене у сукупності колегія суддів вважає, що постановлене Одеським окружним адміністративним судом рішення від 17.05.2024р. підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову Головного управління ДПС в Одеській області.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії справ незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року скасувати.
Ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 24 вересня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук