П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/4630/25
Перша інстанція: суддя Брагар В. С.,
повний текст судового рішення
складено 10.06.2025, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У травні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Миколаївській області), в якому просив:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, що полягають у застосуванні при призначенні пенсії за віком з 12.06.2019 року показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленого як середній показник за 2014-2016 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком з 12.06.2019 року, обчисливши заробітну плату та розмір пенсії згідно із ст.27, 28, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньомісячної заробітної плати в Україні за 2017-2019 роки, та провести нарахування та виплату належної пенсії з урахуванням фактично виплачених сум;
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови позивачу у призначенні та виплати грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахувати виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що відповідач обчислив пенсію за віком, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки замість показника за останні три роки, що передують зверненню за призначенням пенсії. А також протиправно відмовив у виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що в даному випадку відбулось переведення з одного виду пенсії на інший, а тому відсутні законні підстави для застосування нового показника середньої заробітної плати.
Крім того, апелянт зазначає, що оскільки пенсію за вислугу років призначено відповідно до статті 55 Закону №1788-XII право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону №1058-IV відсутнє.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що позивач у 2009 року звернувся до відповідача за призначенням пенсії за вислугу років на підставі ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII. 21.03.2009 році йому була призначена пенсія за вислугу років, але 01.04.2009 року знову почав працювати на посаді вчителя та подав заяву про припинення виплати пенсії у зв'язку із працевлаштуванням, тому пенсію не отримував.
У зв'язку із досягненням пенсійного віку 60 років, 12.06.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою за призначенням пенсії за віком.
З 12.06.2019 року позивачу була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
13.01.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням середньої заробітної плати за три роки, що передують призначенню пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також позивач просив призначити та виплатити грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На заяву позивача відповідач надіслав лист, в якому зазначено, що позивача переведено на пенсію за віком до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосувавши при цьому статтю 45 вищевказаного Закону. Оскільки подана позивачем заява є заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, то пенсійним органом правомірно застосовано показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Крім того відповідач відмовив у призначенні та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.
Преамбулою Закону №1058-IV закріплено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Зазначені вище норми законодавства дають підстави вважати, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 червня 2020 року у справі №127/7522/17, де зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
У справі, яка розглядається, 21.03.2009 року позивачу була призначена пенсія, але з 01.04.2009 року позивач знову почав працювати на посаді вчителя та подав заяву про припинення пенсії у зв'язку із працевлаштуванням, тому пенсію не отримував.
При цьому, призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV у червні 2019 року відбулося вперше.
Верховний Суд України вже аналізував подібні правовідносини і у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.
Отже за обставинами справи має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 27 листопада 2024 року у справі №560/11681/23, від 16 січня 2025 року у справі №580/4901/22 та від 25 березня 2025 року у справі №380/3740/24.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на обчислення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2016 - 2018 роки.
Щодо вимог позивача стосовно зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату на її користь грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», судова колегія зазначає наступне.
Пункт 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV передбачає, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 р. №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №1191).
Відповідно до п.2 Порядку №1191 до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е», пункту «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909.
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Схожі спірні відносини вже розглядалися Верховним Судом. Зокрема, у постанові від 15.06.2022 р. у справі №200/854/19-а Верховний Суд зазначив, що норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
У постановах від 22.02.2024 р. у справі №260/323/20, від 21.03.2024 р. у справі №580/2737/23 правовідносини у якій є подібними, Верховний Суд зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Судова колегія зазначає, що лише сукупність усіх трьох умов надає особі права на отримання передбаченої пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058 грошової допомоги.
Підставою для відмови позивачу у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком є, зокрема, отримання до моменту призначення пенсії за віком будь-якої пенсії.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, до призначення позивачу пенсії за віком згідно Закону №1058, останньому з 21.03.2009 р. було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII, виплату якої припинено з 01.04.2009 року.
Враховуючи зазначені правові позиції Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позивачу до призначення пенсії за віком було призначено пенсію за вислугу років з 21.03.2009 р. по 01.04.2009 р., тому відсутні правові підстави для нарахування та виплати йому грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки ця норма чітко визначає, що однією з обов'язкових умов для призначення такої допомоги, є не отримання особою до цього будь-якої пенсії.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату на її користь грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з ухваленням в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести нарахування та виплату на її користь грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька