П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 вересня 2025 р. Категорія: 106030000м. ОдесаСправа № 400/1986/25
Перша інстанція: суддя Брагар В. С.,
місце ухвалення: м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
при секретаріВишневській А.В.
за участю сторін:
Позивач ОСОБА_1 (паспорт)
Пред-к позивачаМозжерін Юрій Сергійович (адвокат)
Пред-к відповідачаОверко Василь Васильович (витяг)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу від 13.03.2025 № 254 о/с, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 звернулася із позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Національної поліції в Миколаївської області № 254 о/с від 13.03.2025 р., за яким старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора з інформаційної підтримки ВП № 3 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області було звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 6 Закону України “Про Національну поліцію»; - поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора з інформаційної підтримки ВП № 3 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 16.04.2025 року - 11:00 год.
23.05.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року в задоволені заяви про зміну предмету позову - відмолено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги заявника та змінити предмет позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав:
Судом першої інстанції зазначено, що частиною 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.
Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
В свою чергу, суд першої інстанції зазначив, що заява позивача подана з порушенням строку, визначеного частиною 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
П'ятий апеляційний адміністративний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
ЄСПЛ у рішенні у справі «Белле проти Франції» («Bellet v. France») зазначив, що право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним» (заява № 23805/94, параграф 36). У справі «Зубак проти Хорватії» ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи щодо доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6, наприклад, у тій частині, в якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.
Пункт 1 статті 6 Конвенції втілює «право на суд», за яким право на доступ до суду (тобто право ініціювати провадження у національних судах) становить лише один з його аспектів.
Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання в її права (зокрема, рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France), параграф 36; від 28 лютого 2008 року у справі «Церква села Сосулівка проти України», заява №37878/02, параграф 50).
Відповідно до частини 2 ст.6, частин 1, 2 ст.7 КАС України суд при вирішенні справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості.
Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям. Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України»(Заява №377/02) у п.52 Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Таким чином, він втілює в собі право на суд, яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на розгляд спору судом (наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії»(Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ). Так, у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Так, в заяві про зміну предмету позову позивач ОСОБА_1 посилалась на те, що підставою для видання оскаржуваного наказу ГУ Національної поліції в Миколаївської області № 254 о/с від 13.03.2025 є наказ ГУНП в Миколаївській області № 478 від 12.02.2025 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Миколаївській області».
Проте вимоги Позивачем щодо оскарження наказу № 478 від 12.02.2025 р. Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Миколаївській області в позові поданим до суду 17.03.2025 р. не ставились, на нього було посилання та обґрунтування в частині не згоди з фактичними обставинами скоєння на думку Відповідача дисциплінарного проступку та вчинення мовбито Позивачем правопорушення пов'язаного з корупцією, а за такого обидва накази Відповідача № 478 від 12.02.2025 р.
Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Миколаївській області та № 254 о/с від 13.03.2025 р., за яким старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , було звільнено зі служби в поліції є взаємопов'язаними і похідними один від одного, початкові вимоги Позивача не в повній мірі забезпечать захист її порушених прав та інтересів, враховуючи що у разі скасування наказу № 254 о/с від 13.03.2025 р. наказ № 478 від 12.02.2025 р. буде чинним внаслідок чого вона буде змушений знову звернутися до суду для поновлення її порушених прав.
За змістом положень ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, якщо вони пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Тобто, під зміною предмету позову розуміється заявлення інших вимог, замість раніше визначених, при збереженні раніше існуючих підстав позову.
Згідно приписів ч. 1 ст. 47 КАС України, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
В заяві про зміну підстав позову представник Позивача послався на висновки Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 06 лютого 2025 року по справі № 990/29/22.
В Постанові зазначено, що протиправна бездіяльність не закінчується після спливу законодавчо визначено строку, а продовжує тривати доти, доки не будуть встановлені обставини, які дозволять визначити, чи були дотриманні приписи закону в точному його розумінні.
Велика Палата Верховного Суд констатує, що строк звернення до суду існує не для того, щоб надавати можливість суб'єкту владних повноважень уникнути відповідальності. Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває.
В іншому разі суб'єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання обов'язку.
Верховний Суд у Постанові у справі № 910/18389/20 вказував, що необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів. Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: заміна одних позовних вимог іншими; доповнення позовних вимог новими; вилучення деяких із позовних вимог; пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Слід зазначити, що позивачем не було змінено одночасно предмет і підстави позову, відбулось лише доповнення позовних вимоги шляхом зміни предмету позову в межах спірних правовідносин й заявлені вимоги є взаємопов'язаними і похідними одна від одної фактичні обставини справи є одними й ти самими, їх доцільно розглядати разом в одному провадженні в межах поданої позовної заяви в одному провадженні.
Більш того, суд не позбавлений можливості відновити порушені права та захистити інтереси особи, послуговуючись принципом верховенства права та спираючись на ст. 129 Конституції України, яка визначає, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Отож, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Отже, апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду питання щодо скасування наказу № 478 від 12.02.2025 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП».
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали було неповно з'ясовано судом обставини, що мають значення для справи, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направлення до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - задовольнити.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року по справі № 400/1986/25, - скасувати.
Справу в частині розгляду питання щодо скасування наказу № 478 від 12.02.2025 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП» направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний тест постанови виготовлено та підписано 24 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький