24 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/14888/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року (суддя С.В. Златін) у справі № 160/14888/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046850015916 від 27.12.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області:
зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №1 шахтарі, період навчання у Карагандинському ордена Трудового Червоного Прапора гірничому технікумі з 01.09.1979 по 20.06.1983 на підземних роботах з повним робочим днем;
зарахувати до страхового та пільгового стажу позивача на підземних роботах з повним робочим днем в шахті за Списком №1 періоди роботи з 03.08.1983 по 20.10.1983, з 16.12.1985 по 17.03.1989;
зарахувати до страхового стажу позивача періоди ведення підприємницької діяльності з 02.11.1993 по 31.01.1994, з 01.03.1994 по 31.03.1994, з 01.05.1994 по 30.09.1999, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 01.04.2005 по 30.04.2005 та з 01.05.2008 по 31.05.2008, з 01.04.2011 по 15.09.2011;
- повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 23.12.2024 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046850015916 від 27.12.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Судом першої інстанції зазначено, що позивач з 29.10.1993 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем у Виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради, згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи серії В00 №329119, що також підтверджується заміненим свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи- підприємця серії В02 №562655 від 02.12.2009 у зв'язку із зміною
місця проживання фізичної особи-підприємця.
Згідно відповіді ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 19.02.2025, позивач як фізична особа-підприємець, перебував на обліку в Головному управлінні у період з 02.11.1993 до 15.09.2011, однак надати інформацію про сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.1994 до 01.10.1999 не є можливим у зв'язку з тим, що документи про сплату внесків не збереглися (термін 3 роки).
Також, суд встановив, що відповідно до листа Головного управління ДПС в Дніпропетровській області від 10.09.2024, позивач перебував на податковому обліку, як фізична особа-підприємець з 19.12.1995 по 15.01.2010 в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (ГУ ДПС, Шевченківська ДПІ). Також зазначено, що наявна інформація щодо ведення підприємницької діяльності Позивачем у період з 01.01.2000 по 31.12.2002 за патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, а також свідоцтвом про сплату єдиного податку серії А №687680 (2003 рік). Водночас, з даного листа вбачається, що у податкового органу відсутня можливість надати інформацію про застосування спрощеної системи оподаткування за період з 01.01.1993 по 31.12.2003 (через сплив терміну зберігання (5 років) відповідних документів). Зазначений лист не містить відомостей про наявну у позивача заборгованість, що, в свою чергу, свідчить про сплату позивачем всіх необхідних платежів під час провадження підприємницької діяльності.
До позивача як ФОП не застосовано фінансових санкцій за несплату страхових внесків, не було виявлено жодних порушень з його боку, які б відповідно до чинного законодавства, стали підставою для незарахування до страхового стажу періодів провадження позивачем підприємницької діяльності.
Суд зауважив, що оскільки позивач не може бути позбавлений права на зарахування до страхового стажу періоду зайняття ним підприємницькою діяльністю у зв'язку із відсутністю у контролюючого органу відповідних відомостей, оскільки обставини, пов'язані з терміном зберігання таких документів та відомостей, не залежать від його волі та не можуть ставитися йому у вину.
Суд врахував, що 18.08.2011 Дніпровським МДПІ Позивачу видано довідку про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах), у якій зазначено, що станом на дату реєстрації цієї довідки у платника податків відсутня заборгованість по податках, зборах (обов'язкових платежах).
Суд вказав, що позивач здійснював підприємницьку діяльність в період до набрання чинності Законом №1058-IV, а законодавець передбачав можливість зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності до 31.12.2003 на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а також приймаючи до уваги однаковий правовий статус «суб'єкта підприємницької діяльності» який існував як в період здійснення позивачем підприємницької діяльності так і в період з 01.01.1998 (період зазначений в Законі №1058-IV), свідчить про наявність підстав для зарахування до його страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 02.11.1993 по 31.01.1994, з 01.03.1994 по 31.03.1994, з 01.05.1994 по 30.09.1999, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 01.04.2005 по 30.04.2005 та з 01.05.2008 по 31.05.2008, з 01.04.2011.
Також, суд встановив, що позивач обіймав посаду, передбачену Списком №1, за яким встановлюються пільгові умови пенсійного забезпечення з 03.08.1983 по 20.10.1983 та з 16.12.1985 по 17.03.1989, тому ці періоди роботи належать до пільгового стажу.
Також, суд вказав про наявність підстав для зарахування позивачу до пільгового стажу за Списком №1, періоду навчання у Карагандинському ордена Трудового Червоного Прапора гірничому технікумі з 01.09.1979 по 20.06.1983 на підземних роботах з повним робочим днем.
Відтак, суд дійшов висновку, що спірне рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії є протиправним, а позовні вимоги слід задовольнити.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що за відсутності сплати страхових внесків, відсутні підстави для зарахування спірного періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності до страхового стажу, позивачем не надано уточнюючі довідки відповідно до Порядку №637 за цей спірний період. Вважає, що позивачу правомірно не зараховано періоди роботи з 03.08.1983 по 20.10.1983 та з 16.12.1985 по 17.03.1989 через відсутність інформації щодо здійснення або нездійснення нарахування пенсійних виплат позивачу, а саме позивач у заяві про призначення пенсії не повідомив про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Республіки Казахстан. Зауважує, що позивач завершив навчання у гірничому технікумі 20.06.1983, дата зарахування позивача на роботу за набутою професією 03.04.1989, а отже перерва між навчанням та роботою перевищує три місяці, у зв'язку з чим, підстави для зарахування періоду навчання позивача до його пільгового стажу відсутні. За цих обставин, пенсійний орган наполягає, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу є правомірним, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 23.12.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року. Вказана заява за принципом екстериторіальності передана на розгляд та опрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
За результатом розгляду заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення від 27.12.2024 року №046850015916 про відмову у призначенні пенсії за віком. Підстава: відсутність необхідного страхового стажу.
Так, з оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області вбачається, що до страхового стажу позивача не зараховано:
- періоди роботи з 03.08.1983 по 20.10.1983 та з 16.12.1985 по 17.03.1989, оскільки відсутнє підтвердження нездійснення іншою державною пенсійних виплат;
-період ведення підприємницької діяльності з 19.12.1995 по 30.09.1999 та з 01.01.2001 по 31.12.2001, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України;
-період ведення підприємницької діяльності з 01.04.2005 по 30.04.2005 та з 01.05.2008 по 31.05.2008, оскільки відсутня сплата внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Крім того, відповідно до наданого розрахунку стажу (РС-право) вбачається, що період навчання у Карагандинському ордена Трудового Червоного Прапора гірничому технікумі не зараховано до пільгового стажу позивача, та відповідно період роботи на шахті "Дубовська" виробничого об'єднання з видобутку вугілля "Карагандавугілля" (з 03.08.1983 по 20.10.1983; з 16.12.1985 по 17.03.1989) також не зараховано ні до страхового, ані до пільгового стажу.
Вважаючи рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до пп.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, наведені у цьому пункті, в тому числі: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 визначені документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме:
довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії;
документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року).
Положенням ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій є трудова книжка. Це ж передбачено і п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Відповідно до вказаного Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За правилами п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення, необхідне надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.12.2024 року №046850015916 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком. Підстава: відсутність необхідного страхового стажу.
За змістом спірного рішення, до страхового стажу позивача не зараховано:
- періоди роботи з 03.08.1983 по 20.10.1983 та з 16.12.1985 по 17.03.1989, оскільки відсутнє підтвердження нездійснення іншою державною пенсійних виплат;
-період ведення підприємницької діяльності з 19.12.1995 по 30.09.1999 та з 01.01.2001 по 31.12.2001, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України;
-період ведення підприємницької діяльності з 01.04.2005 по 30.04.2005 та з 01.05.2008 по 31.05.2008, оскільки відсутня сплата внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Щодо зарахування стажу роботи з 03.08.1983 по 20.10.1983 та з 16.12.1985 по 17.03.1989.
Як правильно встановив суд першої інстанції, трудова книжка позивача НОМЕР_1 містить відомості, що позивач працював на посаді згідно Списку №1 у вищевказаний спірний період на шахті «Дубовська» виробничого об'єднання з видобутку вугілля «Карагандавугілля» гірничим майстром з повним робочим днем у шахті.
Апеляційний суд звертає увагу, що 13.03.1992 набула чинності Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, відповідно до статті 1 якої пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць Угоди здійснюються згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
При цьому, відповідно до пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідного рішення.
Апеляційний суд зазначає, що за змістом частини 2 статті 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Разом з тим, станом на час виникнення спірних правовідносин, Кабінетом Міністрів України не було визначено порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат.
Згідно п. 1.8 розділу І Порядку №22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Крім того, згідно п.4.2 розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Колегія суддів встановила та скаржником не спростовано, що доказів повідомлення пенсійним органом позивача у визначений Порядком № 22-1 спосіб про необхідність подання додаткових документів, в тому числі повідомлення про нездійснення іншою державою пенсійних виплат, матеріали справи не містять.
Відтак, враховуючи відомості трудової книжки позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до страхового стажу та пільгового стажу за Списком №1. Доводи апеляційної скарги цей висновок суду не спростовують.
Щодо зарахування до пільгового стажу позивача періоду навчання.
Статтею 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» встановлено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівника, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Зі змісту розрахунку РС-право, який здійснено пенсійним органом, вбачається, що період навчання позивача з 01.09.1979 по 20.06.1983 зараховано до страхового стажу.
Відповідно до диплома серії НОМЕР_2 , виданого 21.06.1983 (реєстраційний №13561), позивач у 1979 році вступив до Карагандинського ордена Трудового Червоного Прапора гірничого технікуми і в 1983 році закінчив повний курс цього вказаного технікуми за спеціальністю «Підземна розробка вугільних родовищ», здобув кваліфікацію гірничного техніка, тобто за професією що передбачена Списком №1 (розд. 1, п. 1).
Крім того, як правильно встановив суд першої інстанції, дата закінчення позивачем навчання: 20.06.1983, а дата зарахування на роботу за набутою професією: 03.08.1983 (за наказом про прийняття на роботу №149к від 05.08.1983, згідно трудової книжки).
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем дотримано вимоги ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту», а отже спірний період навчання з 01.09.1979 по 20.06.1983 підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача. Зворотні аргументи скаржника є безпідставними.
Щодо зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів ведення підприємницької діяльності.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивач до страхового стажу не зараховано періоди ведення підприємницької діяльності з 02.11.1993 по 31.01.1994, з 01.03.1994 по 31.03.1994, з 01.05.1994 по 30.09.1999, з 01.01.2001 по 31.12.2001, з 01.04.2005 по 30.04.2005 та з 01.05.2008 по 31.05.2008, з 01.04.2011 по 15.09.2011.
Пункт 3-1 розділу XV Закону №1058 визначає, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Згідно п.4 Порядку №637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Згідно п.2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Як правильно встановив суд першої інстанції, позивач з 29.10.1993 зареєстрований фізичною особою-підприємцем у Виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради, згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи серії В00 №329119, що також підтверджується заміненим свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи- підприємця серії В02 №562655 від 02.12.2009 у зв'язку із зміною місця проживання фізичної особи-підприємця.
Крім того, відповідно до листа Головного управління ДПС в Дніпропетровській області від 10.09.2024, позивач перебував на податковому обліку, як фізична особа-підприємець з 19.12.1995 по 15.01.2010 в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (ГУ ДПС, Шевченківська ДПІ). Також у листі зазначено, що наявна інформація щодо ведення підприємницької діяльності позивачем у період з 01.01.2000 по 31.12.2002 за патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, а також свідоцтвом про сплату єдиного податку серії А №687680 (2003 рік). Водночас, з даного листа вбачається, що у податкового органу відсутня можливість надати інформацію про застосування спрощеної системи оподаткування за період з 01.01.1993 по 31.12.2003 (через сплив терміну зберігання (5 років) відповідних документів). Зазначений лист не містить відомостей про наявну у позивача заборгованість, що, в свою чергу, свідчить про сплату позивачем всіх необхідних платежів під час провадження підприємницької діяльності.
Апеляційний суд звертає увагу, що з урахуванням законодавства про порядок сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, яке діяло у період здійснення позивачем підприємницької діяльності у спірному періоді, відомості про страховий стаж за вказаний період можуть бути враховані на підставі довідки за формою, передбаченою додатком №4 до Інструкції №11-1, яка була затверджена постановою правління ПФУ від 06.09.1996 №11, або на підставі облікових даних про сплату страхових внесків, ведення яких віднесено до функцій органів Пенсійного фонду України, а обов'язок щодо перевірки відомостей про сплату внесків до Пенсійного фонду України покладається на пенсійний орган.
Таким чином, колегія суддів вважає, що під час вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для врахування до страхового стажу позивача періодів 02.11.1993 по 31.01.1994, з 01.03.1994 по 31.03.1994, з 01.05.1994 по 30.09.1999, з 01.01.2001 по 31.12.2001, пенсійний орган був зобов'язаний перевірити облікові дані та звітність про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України за вказаний період.
Натомість, пенсійний орган таку перевірку не здійснив та не надав доказів, що підтверджують або спростовують сплату позивачем страхових внесків до Пенсійного фонду України у спірний період, зокрема, звіти форми №4-ПФ, передбачені Інструкцією №5-5, затвердженою Постановою Пенсійного фонду України №5-5 від 10.06.1994, документи, які щокварталу подавалися платниками відповідно до вимог Інструкції №11-1, облікові дані про наявність у позивача недоїмки або інші письмові докази щодо сплати страхових внесків.
Відтак, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що спірні періоди ведення підприємницької діяльності позивачем з 02.11.1993 по 31.01.1994, з 01.03.1994 по 31.03.1994, з 01.05.1994 по 30.09.1999, з 01.01.2001 по 31.12.2001 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Разом з тим, оскільки в матеріалах справи наявний лист від ГУ ДПС у Дніпропетровській області (від 10.09.2024), який підтверджує ведення підприємницької діяльності позивачем у періоди з 01.04.2005 по 30.04.2005 та з 01.05.2008 по 31.05.2008, з 01.04.2011 по 15.09.2011 за спрощеною системою оподаткування, матеріали справи не містять відомостей про наявну у позивача заборгованість щодо необхідних платежів під час провадження підприємницької діяльності, а також оскільки 18.08.2011 Дніпровським МДПІ позивачу видано довідку про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах), у якій зазначено, що станом на дату реєстрації цієї довідки у платника податків відсутня заборгованість по податках, зборах (обов'язкових платежах), колегія суддів вважає, що згідно розділу XV Закону №1058 ведення підприємницької діяльності позивачем у періоди з 01.04.2005 по 30.04.2005 та з 01.05.2008 по 31.05.2008, з 01.04.2011 по 15.09.2011 також підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача. Доводи апеляційної скарги цей висновок суду не спростовують.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046850015916 від 27.12.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу, є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року у справі № 160/14888/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 24.09.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров