24 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 340/1344/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року (суддя Брегей Р.І.) у справі №340/1344/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування і виплати грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 31 травня 2023 року у зв'язку з неправильним обчисленням посадового окладу і окладу за військове звання. Просив суд зобов'язати відповідача перерахувати грошове забезпечення за вказаний період, врахувавши нові розміри посадових окладів і окладів за військове звання, виходячи із прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня кожного календарного року, і виплатити додаткові кошти.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:
визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України стосовно нарахування і виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 31 травня 2023 року з урахуванням, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2102 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14;
зобов'язано військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України перерахувати грошове забезпечення ОСОБА_1 і виплатити додаткові кошти 29 січня 2020 року по 31 травня 2023 року, врахувавши, що розміри посадових окладів, окладів за військовим званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2102 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Частково задовольняючи позов, судом першої інстанції зазначено, що з 29.01.2020 року суб'єкт владних повноважень - орган фінансового забезпечення зобов'язаний був обчислювати розміри посадового окладу та окладу за військове звання військовослужбовців з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, як було передбачено п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в редакції зі змінами, які визнані протиправними та скасовані. При
цьому суд зазначив, що розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, прямо визначений ст.7 Законами України про Державний бюджет на відповідний календарний рік.
Стосовно аргументів відповідача про пропуск позивачем строку звернення з позовом до суду, суд першої інстанції зазначив, що до трудових спорів щодо виплати коштів, коли працівник працює (не звільнений), строк звернення до суду не застосовується.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог з 19.07.2022 по 31.05.2023, скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, в цій частині заявлених вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що позивачем пропущено строк звернення з позовом до суду і вказаним обставинам судом першої інстанції не було надано належної оцінки.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині з 08 грудня 2010 року до цього часу (а.с.22).
Обчислюючи розміри посадового окладу і окладу за військове звання у спірному періоді, відповідач враховував величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1762 грн (а.с.12).
Не погодившись з розрахунком грошового забезпечення, через врахування відповідачем сталої величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762 гривен), позивач звернувся з позовом до суду.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Так, визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем, оскаржено в частині задоволених позовних вимог з 19.07.2022 по 31.05.2023 з огляду на пропуск позивачем строків звернення з позовом до суду, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду першої інстанції, на предмет його законності та обгрунтованості, в межах доводів апеляційної скарги відповідача та в частині задоволених позовних вимог щодо нарахування грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.05.2023
Суд першої інстанції фактично дійшов висновку про те, що у спірному періоді (з 29.01.2020 по 31.05.2023) положення статті 233 КЗпП України не обмежували будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної працівнику заробітної плати у випадку, якщо працівник продовжує працювати.
З таким висновком суду першої інстанції, в повній мірі, суд апеляційної інстанції не може погодитися з огляду на таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Отже, положення ст.233 КЗпП України підлягають застосуванню у правовідносинах щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцям.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
У спірному випадку позивач просив перерахувати грошове забезпечення за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до статті 233 КЗпП України [19 липня 2022 року].
Правові питання застосування положень ст.233 КЗпП у випадках заявлення вимог щодо перерахунку грошового забезпечення за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до статті 233 КЗпП України, було предметом дослідження Верховним Судом у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №460/21394/23 (постанова від 21.03.2025).
Верховним Судом, зокрема, зроблено такий висновок: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Застосовуючи вказаний правовий висновок Верховного Суду до правовідносин, які становлять предмет розгляду у цій справі, суд апеляційної інстанції зазначає, що до заявлених вимог про перерахунок грошового забезпечення з 29.01.2020 по 19.07.2022 не можуть бути застосовані строки звернення з позовом до суду, а до вимог щодо перерахунку грошового забезпечення з 19.07.2022 підлягає застосуванню тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ч.1 ст.233 КЗпП України). При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що грошове забезпечення є щомісячною виплатою, а отже позивач був обізнаний про його розмір та у зв'язку з незгодою з таким розміром мав об'єктивну можливість (зворотного позивачем не доведено) звернутися до суду з позовом у визначені законом строки.
З цього приводу слід врахувати і те, що відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 (термін якого неодноразово продовжувався).
Отже, з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, відлік строку звернення до суду з позовом, в частині заявлених вимог з 19.07.2022, розпочався 01 липня 2023 року та спливав 30 вересня 2023 року.
З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що у спірному періоді (з 19.07.2022 по 31.05.2023) положення статті 233 КЗпП України не обмежували будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної працівнику заробітної плати.
У спірному випадку позивач звернувся з позовом до суду засобами поштового зв'язку 28.02.2025, тобто з пропуском встановленого строку. При цьому, будь-яких обставин, які б свідчили про поважність причин неможливості звернення з цим позовом до суду у строк до 30 вересня 2023 року, позивачем наведено не було, а судом не встановлено.
Пропуск строку звернення з позовом до суду без поважних причин є підставою для залишення позову без розгляду.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог з 19.07.2022 по 31.05.2023 та залишення позову, в цій частині заявлених вимог, без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 321, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - задовольнити.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 у справі №340/1344/25, в частині задоволених позовних вимог з 19.07.2022 по 31.05.2023 - скасувати, позов, в цій частині заявлених вимог - залишити без розгляду.
В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 у справі №340/1344/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 24.09.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров