24 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/8672/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року (суддя В.В. Кальник) у справі № 160/8672/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому з урахуванням уточнення просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсійної виплати та застосування в протоколі розрахунку пенсії №045550013288 в графі «Особливості» напису «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. з 29.03.2022 по довічно»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу без застосування зменшення розміру пенсійної виплати, та без застосування до його пенсійних виплат в графі «Особливості» напису «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. з 29.03.2022 по довічно», починаючи з 29.03.2022 року, та враховуючи автоматичні масові перерахунки пенсії, на підставі частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та з урахуванням Постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118, від 24.02.2023 року №168, від 23.02.2024 №185 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі: з 01.03.2022 року 1,14, з 01.03.2023 року 1,197, з 01.03.2024 року 1,0796;
- визнати протиправною бездіяльність Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення індексації пенсії позивача відповідно до постанови №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області провести індексацію пенсії позивача відповідно до постанови №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у протоколі розрахунку пенсії №045550013288 від 25.12.2024 у графі «Особливості» пенсійним органом протиправно зазначено: «Не
підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. з 29.03.2022 по довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ». Позивач стверджував, що під час перерахунку пенсії відповідач не збільшив показник середньої заробітної плати по Україні, який враховується при обчисленні його пенсії, на встановлені коефіцієнти: 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування в протоколі розрахунку пенсії №045550013288 у графі «Особливості» напису «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. з 29.03.2022 по довічно» до пенсійних виплат позивача;
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення перерахунку (індексації) пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796 та у розмірі 1,115;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача, починаючи з 29.03.2022 року, без застосування напису «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. з 29.03.2022 по довічно» та з урахуванням автоматичних масових перерахунків пенсії на підставі частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок (індексацію) пенсії позивача починаючи з 24.09.2024 року, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796 та у розмірі 1,115.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що при поновленні позивачу пенсії та здійсненні перерахунку відповідачем безпідставно встановлено особливість «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.», що призвело до порушення права позивача на належний розрахунок пенсії та подальшого підвищення її розміру.
Також, суд вказав, що абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.
З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положень пункту 5 Порядку № 124, є протиправним.
Суд дійшов висновку, що здійснюючи перерахунок пенсії на підставі частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та встановивши позивачеві відповідну щомісячну доплату до пенсії замість застосування коефіцієнта збільшення у відповідному розмірі до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, пенсійний орган діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.
Суд врахував, що до суду з позовом позивач звернувся 24.03.2025 року з вимогами зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії починаючи з 01.03.2022 року, у зв'язку із чим, порушені права позивача можуть бути захищені судом з 24.09.2024 року - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, суд вважав, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально залежно від набутого ним страхового стажу та отриманої заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Зауважує, що до пенсій призначених відповідно до Закону №1058, за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2023 року включно, не здійснюється підвищення з 01 березня 2024 року, оскільки при призначенні такі пенсії обчислено з урахуванням показників середньої заробітної плати 12236,71, величина яких перевищу розмір показника середньої заробітної плати, що склався під час індексації, а тому встановлюється щомісячна доплата до пенсії в розмірі 100 грн. Відтак, скаржник вважає, що його дії щодо виплати пенсії позивачу є правомірними, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач 16.01.2018 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
16.01.2018 року йому було відмовлено у призначенні пенсії через невідповідність відомостей про його П.І.Б. у архівних довідках з паспортними даними та свідоцтвом про народження.
24.04.2018 року позивач звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Рішенням суду від 06.10.2021 року №200/7553/18 заяву було задоволено в повному обсязі, рішення набрало законної сили 08.11.2021 року.
14.12.2021 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, надавши відповідний пакет документів, включаючи рішення суду. Проте Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняло рішення від 14.12.2021 року №045550013288 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового та пільгового стажу. Зокрема, до пільгового стажу не було зараховано період трудової діяльності з 16.06.1983 року по 01.06.2001 року згідно з довідкою від 29.04.2014 року №274, виданою ВАТ «Дніпрошина», оскільки підприємство ліквідовано, і для врахування цього періоду необхідно було рішення Комісії з питань підтвердження стажу.
Позивач звернувся до Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Рішенням Комісії від 15.02.2022 року №3 йому було підтверджено періоди роботи з 01.08.1983 року по 31.05.2001 року для зарахування до пільгового стажу за Списком №2.
29.03.2022 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, надавши відповідний пакет документів, включаючи рішення Комісії. За результатами розгляду його документів, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначило йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 29.03.2022 року.
Не погодившись із призначенням пенсії з 29.03.2022 року, 19.04.2022 року позивач звернувся із заявою до пенсійного органу щодо питання його пенсійного забезпечення. В ході розгляду заяви пенсійний орган переглянув документи пенсійної справи та вирішив призначити пенсію з 14.12.2021 року (з дати повторного звернення).
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо призначення пенсії з 29.03.2022 року (замість 16.01.2018 року, дати його першого звернення) та невиплати заборгованості по пенсійним виплатам, яка виникла з 16.01.2018 року, позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2022 року у задоволенні позовної заяви позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії було відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.08.2023 року у справі №160/7582/22 апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року у справі №160/7582/22 скасоване та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №3 від 15.02.2022 року в частині дати призначення позивачу пенсії за віком визнано неправомірним та скасовано.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію на пільгових умовах з 16.01.2018 року та виплатити позивачу заборгованість, як різниці між фактично виплаченою пенсією та пенсією, яка підлягає виплаті з 16.01.2018.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі №160/4331/24, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.10.2024, позовну заяву позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено та зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію на пільгових умовах у тому розмірі, що була призначена з 29.03.2022 року у загальній сумі не менше ніж 6 572 грн. 43 коп. довічно та з урахуванням цієї обставини сплатити різницю між виплаченою пенсією та тією сумою, що належить позивачу.
На виконання цього рішення, відповідач здійснив виплату пенсії у встановленому розмірі з 29.03.2022 року.
Як вбачається з протоколу розрахунку пенсії №045550013288 від 25.12.2024 у графі «Особливості» відповідачем зазначено: «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. з 29.03.2022 по довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ».
Крім того, під час перерахунку пенсії відповідач не збільшив показник середньої заробітної плати по Україні, який враховується при обчисленні його пенсії, на встановлені коефіцієнти: 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115.
Позивач не погоджуючись з діями відповідача щодо зменшення розміру пенсійної виплати та застосування до пенсійних виплат позивача напису «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. з 29.03.2022 по довічно», а також щодо відмови здійснювати автоматичні масові перерахунки пенсії позивача відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням Постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118, від 24.02.2023 року №168, від 23.02.2024 №185 та від 25.02.2025 року №209, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Так, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, у тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Порядок нарахування та виплати пенсії регламентовано Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Аналізуючи зазначені норми права, суд приходить до висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 16 Закону №1058-IV застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
Колегія суддів зауважує, що з дня призначення виплати пенсії позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно з Законом №1058-IV. Будь-яких обмежень прав позивача, як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, Законом №1058-IV не встановлено.
Виконання вимог Закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов'язком відповідача.
Як правильно встановив суд першої інстанції, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 року у справі №160/4331/24 не містить застережень щодо встановлення твердого розміру пенсійної виплати позивачеві та щодо того, що пенсія позивача не підлягає масовим перерахункам, однак згідно протоколу розрахунку пенсії № 045550013288 від 25.12.2024 року у графі «Особливості» зазначено: «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. з 29.03.2022 по довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ» .
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при здійсненні розрахунку пенсії відповідачем безпідставно встановлено особливість «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.», що призвело до порушення права позивача на належний розрахунок пенсії та подальшого підвищення її розміру. Доводи апеляційної скарги цей висновок суду не спростовують.
Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
На реалізацію положень ст.42 Закону № 1058-IV Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 20.02.2019 №124, якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 124).
Приписами пункту 1 та 2 Порядку №124 визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Перерахунку підлягають пенсії, обчислені, зокрема, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 5 Порядку №124, у 2019 р. перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пенсії, які призначені відповідно до Закону та розмір яких не підвищено відповідно до пункту 4 цього Порядку, абзаців першого, другого цього пункту, з урахуванням абзаців першого, третього частини першої, частини другої статті 28, абзацу другого пункту 4-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону, пункту 4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 3 жовтня 2017 р. № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», а також з урахуванням щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, що виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», щороку підвищуються за рішенням Кабінету Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України. Підвищення встановлюється в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, і враховується під час подальших перерахунків пенсії.
Отже, в силу приписів пункту 5 Порядку №124, у 2019 р. при перерахунку пенсій застосовувався показник середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 р.
Таким чином, положення Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:
показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону);
показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку).
У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тобто, положення пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.
Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у справі №160/28752/23 (постанова від 13.01.2025), у справі №200/5836/24 (постанова від 16.04.2025).
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» з 01 березня 2022 року було установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14.
24.02.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року №168.
Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
23 лютого 2024 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» №185 від 23.02.2024.
Пунктом 1 Постанови №185 установлено, що з 1 березня 2024 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. №124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.
25.02.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».
Пунктом 1 Постанови №209 установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.
Оскільки положення Порядку №124 не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону №1058-IV, то суд першої інстанції обґрунтовано застосував у спірних відносинах положення постанови КМУ №118, 168, 185, та 209, а Порядок 124 виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону №1058.
З цих підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач мав право на перерахунок пенсії, у зв'язку з щорічною індексацією, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14 у 2022 році, у розмірі 1,197 у 2023 році, у розмірі 1,0769 у 2024 році, у розмірі 1,115 у 2025 році.
Отже, судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі № 160/8672/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 24.09.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров