24 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/9519/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року (суддя О.В. Врона) у справі № 160/9519/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просила:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачці зниклого безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII в редакції Закону від 01.02.2025 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснювати нарахування та виплату грошового забезпечення позивачці зниклого безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII в редакції Закону станом на дату призначення грошового забезпечення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачці у зв'язку із зникненням безвісти чоловіка здійснювалося нарахування та проводилася виплата грошового забезпечення, як дружині зниклого безвісти відповідно до п.4, 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 р. № 884 Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх та статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII (в редакції Закону чинного на момент виникнення правовідносин між сторонами). Згідно нових положень Закону №3995-ІХ від 08.10.2024, у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після
здійснення встановлених законом відрахувань.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці з 01.02.2025 щомісячного грошового забезпечення, зниклого безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням внесених змін Законом України №3995-ІХ від 08.10.2024;
- зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити з 01.02.2025 позивачці щомісячне грошове забезпечення, зниклого безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням внесених змін Законом України №3995-ІХ від 08.10.2024.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що зміни до п. 6 ст. 9 Закону України №3995-ІХ від 08.10.2024 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" введені в дію 01 лютого 2025 року.
Суд врахував, що у позивачки залишається право на отримання належної частки грошового забезпечення зниклого безвісти чоловіка з урахуванням збереження прав самого військовослужбовця у розмірі 50%.
Наявність у позивача права на грошове забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця, відповідачем не заперечується та ним визнано.
Суд з'ясував, що у березні 2025 позивачці не було проведено виплату грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця.
У зв'язку з чим, суд вважав за необхідне частково задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачці з 01.02.2025 щомісячного грошового забезпечення, зниклого безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням внесених змін Законом України №3995-ІХ від 08.10.2024.
Суд вказав, що належним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити з 01.02.2025 позивачці щомісячне грошове забезпечення, зниклого безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням внесених змін Законом України №3995-ІХ від 08.10.2024.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що він діяв в межах чинного законодавства, коли відмовив у збереженні нарахування та виплати грошового забезпечення у розмірі 100%, адвокатський запит представника позивачки від 27.01.2025 скаржник розглянув правомірно відповідно до Порядку №884, а суд першої інстанції помилково не перевірив згаданий адвокатський запит на відповідність Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Зауважує, що суд першої інстанції може вити за межі позовних вимог виключно тоді, якщо це обґрунтовано необхідністю ефективного захисту і лише в межах тих прав, що заявлені позивачем. Однак, суд першої інстанції в порушення приписів ч.2 ст.9 КАС України помилково вийшов за межі позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачу сповіщено (сповіщення сім'ї №02/6864 від 13.08.2024) про те, що її чоловік, військовослужбовець В/ч НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок бойового зіткнення, під час мінометно-артилерійського обстрілу, зник безвісті 09.08.2024 року біля населеного пункту Пантелеймонівка Покровського району Донецької області.
У зв'язку із зникненням безвісти чоловіка позивачці здійснювалося нарахування та проводилася виплата грошового забезпечення, як дружині зниклого безвісти відповідно до п.4, 7 постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 р. № 884 Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх та статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII (в редакції Закону чинного на момент виникнення правовідносин між сторонами).
27.01.2025 представником позивача до командира Військової частини НОМЕР_1 було подано адвокатський запит, в якому враховуючи зміни, які вступають в дію з 01.02.2025 відповідно до Закону України №3995-ХІ від 08.10.2024 «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», представник просила залишити розмір та порядок виплати грошового забезпечення, що отримує позивачка в порядку п.4.7 Постанови кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 в редакції, що діяла на момент подання відповідної заяви.
Листом №1568/369 від 02.02.2025 військова частина НОМЕР_1 повідомила, що згідно роз'яснень департаменту соціального забезпечення МО України від 26.11.2024 №220/13/9727 вбачається у разі відсутності особистого розпорядження, грошове забезпечення, після здійснення встановлених законом відрахувань, виплачується: - в першу чергу рівними частками, що в загальній сумі не перевищує 50% грошового забезпечення, - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначенням осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені); - в другу чергу (у разі відсутності представників з першої черги, зазначених в попередньому абзаці) рівними частками, що в загальній сумі не перевищує 20% грошового забезпечення - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець; (Довідково. Законні представники визначаються відповідно до Цивільного кодексу України); в) що належна та не виплачена частка грошового забезпечення (50 або 80 відсотків відповідно за відсутності особистого розпорядження) виплачується зазначеному військовослужбовцю у разі повернення його з полону або появи (одержання відомостей про місце перебування), якщо він був визнаний зниклим безвісті; г) що у разі загибелі (смерті) зазначених військовослужбовців або оголошення їх судом померлими належні та не виплачені суми грошового забезпечення включаються до складу спадщини; г) що виплата грошового забезпечення не здійснюється членам сімей зазначених військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишити військові частини (місця служби) або дезертирували.
Тобто дана норма носить виключно імперативний характер та зобов'язує військову частину вчинити певні дії, військова частина буде дотримуватися виключно норм Конституції України та прийнятих Законів України, які набули чинності та не скасовані Конституційним судом України.
Вважаючи протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачці зниклого безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII в редакції Закону від 01.02.2025 року, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно положень ст. 9 Закону №2011 (в редакції чинній по 31.01.2025 року) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно положень ст. 9 Закону №2011 (в редакції чинній з 01.02.2025 року через набрання чинності Законом України від 08.10.2024 № 3995-IX) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п'ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із зникненням безвісти чоловіка позивачці здійснювалося нарахування та проводилася виплата грошового забезпечення, як дружині зниклого безвісти відповідно до п.4, 7 постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 р. № 884 Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх та статті 9 Закону № 2011-XII (в редакції чинній по 31.01.2025 року).
В свою чергу, як правильно зазначив суд першої інстанції, згідно положень ст. 9 Закону №2011-XII (в редакції чинній з 01.02.2025 року) у позивачки залишається право на отримання належної частки грошового забезпечення зниклого безвісти чоловіка з урахуванням збереження прав самого військовослужбовця у розмірі 50%, однак у березні 2025 позивачці не було проведено виплату грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця.
Наявність у позивачки з 01.02.2025 року права на отримання належної частки грошового забезпечення зниклого безвісти чоловіка з урахуванням збереження прав самого військовослужбовця у розмірі 50% та відсутність виплати позивачці такого грошового забезпечення у березні 2025 року скаржником не заперечується.
Відтак, керуючись приписами ч.2 ст.9 КАС України, саме з метою належного захисту прав позивачки, суд першої інстанції обґрунтовано вказав про необхідність визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачці з 01.02.2025 щомісячного грошового забезпечення, зниклого безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням внесених змін Законом України №3995-ІХ від 08.10.2024 та зобов'язати військову частину нарахувати та виплатити з 01.02.2025 позивачці щомісячне грошове забезпечення, зниклого безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням внесених змін Законом України №3995-ІХ від 08.10.2024.
Колегія суддів зауважує, що заявлені позивачкою у цій справі вимоги стосувалися виплати позивачці грошового забезпечення її зниклого безвісти чоловіка, а тому суд першої інстанції, встановивши порушення прав позивачки, в частині невиплати такого грошового забезпечення, правомірно вийшов за межі заявлених вимог та надав правову оцінку таким діям відповідача.
Також, апеляційний суд відхиляє аргументи скаржника щодо змісту адвокатського запиту представника позивачки від 27.01.2025, адже цей запит не є предметом спору у справі №160/9519/25.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі №160/9519/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 24.09.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров