23 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/242/24
Суддя І інстанції - Захарчук-Борисенко Н.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до т.в.о. начальника слідчого відділу Новомосковського РВП Міщенко Олени Леонідівни, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом до суду в якому просив:
- визнати незаконною бездіяльність т.в.о. начальника слідчого відділу Новомосковського РВП Міщенко Олени Леонідівни в частині ненадання доступу до публічної інформації ОСОБА_1 згідно с запитом від 28.12.2023 про «письмові вказівки наданні Дніпровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону, як акт прокурорського реагування, які були надані слідчому та долучені до матеріалів кримінального провадження 12023041350001021 та у якому я є потерпілим.»
- зобов'язати т.в.о. начальника слідчого відділу Новомосковського РВП Міщенко Олену Леонідівну надати доступ до публічної інформації ОСОБА_1 згідно з запитом від 28.12.2023 про «письмові вказівки наданні Дніпровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону, як акт прокурорського реагування, які були надані слідчому та долучені до матеріалів кримінального провадження 12023041350001021 та у якому я є потерпілим.»
- визнати незаконною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області в частині ненадання доступу до публічної інформації ОСОБА_1 згідно с запитом від 28.12.2023 про «письмові вказівки наданні Дніпровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону, як акт прокурорського реагування, які були надані слідчому та долучені до матеріалів кримінального провадження 12023041350001021 та у якому я є потерпілим.»
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області надати доступ до публічної інформації ОСОБА_1 згідно з запитом від 28.12.2023 про «письмові вказівки наданні Дніпровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону, як акт прокурорського реагування, які були надані слідчому та долучені до матеріалів кримінального провадження 12023041350001021 та у якому я є потерпілим.»
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що у отриманому 02.01.2024 року листі позивач не отримав відповідь по суті та не отримав доступ до публічної інформації, яку запрошував у запиті від 28.12.2023 року. Позивач заперечив щодо правомірності запрошення його особисто до СВ Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, зважаючи на те, що позивач є особою з інвалідністю першої групи. Відповідачем протиправно не надано відповідь в електронному вигляді на наданий ним імейл.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 березня 2025 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вказує на те, що вимога ознайомитися з матеріалами виключно в приміщенні слідчого відділу (каб. 305, вул. Микити Головка, 19, м. Новомосковськ) є незаконною та необґрунтованою. Стаття 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у частині 3 передбачає, що розпорядник інформації зобов'язаний надати відповідь у зручній для запитувача формі, зокрема через електронну пошту, за вибором запитувача. Вказує, що чітко вказав у своєму запиті бажання отримати інформацію електронним шляхом на адресу vladudozvitu@gmail.com, однак ця вимога була проігнорована, що порушує його прав як особи з інвалідністю першої групи, оскільки створює штучні перешкоди.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, а також перевіривши рішення суду першої інстанції на підставі аналізу встановлених фактичних обставин справи і правильності застосування норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, та з матеріалів справи вбачається, що 28.12.2023 року позивач звернувся до т.в.о. начальника слідчого відділу Новомосковського РВП Міщенко Олени Леонідівни зі зверненням щодо надання письмових вказівок, наданих Дніпровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону як акт прокурорського реагування, які були надані слідчому та долучені до матеріалів кримінального провадження 12023041350001021 у якому позивач є потерпілим.
Новомосковський РВП ГУ НП в Дніпропетровській області листом №СВ-13421 від 29.12.2023 року повідомив позивача, що він може ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, в якому містяться письмові вказівки, надані Дніпровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.08.2023 року за №12023041350001021 та в якому позивача визначено потерпілим, 08.01.20124 року у каб. 305 приміщення СВ Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, який знаходиться за адресою: вул. М. Головко, 19, м. Новомосковськ, Дніпропетровської області.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що запитувана позивачем інформація містить відомості досудового розслідування, надання якої здійснюється в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, то така інформація не віднесена до категорії публічної і її отримання не може здійснюватися в порядку визначеному Законом №2939-VI.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суд першої інстанції виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 5 Закону України «Про інформацію» встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).
За змістом статей 1, 5 Закону № 2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
При цьому пунктом 1 частини першої статті 3 вказаного Закону передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Такі випадки встановлені частиною першою статті 6 цього Закону, згідно з якою публічною інформацією з обмеженим доступом, є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Види та порядок обмеження доступу до інформації передбачено статтею 6 Закону № 2939-VI, в частині другій якої встановлено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
При цьому визначення таємної інформації міститься у статті 8 Закону № 2939-VI та означає інформацію, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.
Відповідно до статті 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI передбачено, що до розпорядників інформації належать суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання
Статтею 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Відмова в задоволенні запиту на інформацію передбачена статтею 22 Закону № 2939-VI, відповідно до частини першої якої розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Частиною другою статті 22 Закону № 2939-VI передбачено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
В силу вимог частини четвертої статті 22 Закону № 2939-VI у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 8 Закону України «Про державну таємницю» до державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом, відноситься інформація, зокрема, у сфері державної безпеки та охорони правопорядку, в тому числі про результати перевірок, здійснюваних згідно з законом прокурором у порядку відповідного нагляду за додержанням законів, та про зміст матеріалів оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та судочинства з питань, зазначених у цій статті сфер.
Згідно з частиною першою статті 221 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор зобов'язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.
Частиною першою статті 222 КПК України, відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
У частині другій статті 214 КПК України, зокрема, передбачено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
За приписами частини третьої статті 290 КПК України відкриття матеріалів досудового розслідування, що містяться в інформаційно-телекомунікаційній системі досудового розслідування, здійснюється шляхом надання доступу до них або надання електронних копій таких матеріалів, засвідчених в установленому порядку.
Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку незгодою позивача із змістом листа №СВ-13421 від 29.12.2023 року в якому йому повідомлялося, що він може ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, в якому містяться письмові вказівки, надані Дніпровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.08.2023 року за №12023041350001021 та в якому позивача визначено потерпілим, 08.01.20124 року у каб. 305 приміщення СВ Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, який знаходиться за адресою: вул. М. Головко, 19, м. Новомосковськ, Дніпропетровської області
Отже, для встановлення правомірності відмови відповідачем у наданні запитуваної позивачем інформації необхідно з'ясувати чи є запитувана інформація публічною у розумінні Закону № 2939-VI та визначити особливості порядку її надання.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовий, зафіксований на певному матеріальному носієві продукт, отриманий або створений суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти.
Варто зазначити, що законодавством визначено виключний перелік підстав, за наявності яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту та передбачено обов'язкові реквізити такої відмови, зокрема, у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу відмови.
Аналіз статті 6 Закону № 2939-VI свідчить, що конфіденційна, таємна та службова інформації мають обмежений доступ.
При цьому таємною в розумінні статті 8 Закону № 2939-VI визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
З наведеного висновується, що таємниця досудового розслідування віднесена Законом № 2939-VI до таємної інформації. Водночас стаття 8 зазначеного Закону врегульовує особливості порядку доступу до таємної інформації, який визначається цим Законом та спеціальними законами.
Пунктом 5 частини першої статті 3 КПК України встановлено, що досудовим розслідуванням є стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
У частині другій статті 214 КПК України, зокрема, передбачено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Отже, інформацією, яка містить таємницю досудового розслідування, є та, яку було створено або одержано у кримінальному провадженні після внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення. Доступ до такої інформації мають учасники кримінального провадження та інші особи.
Так, КПК України регламентує спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників кримінального провадження з інформацією, створеною (одержаною) у ході досудового розслідування та судового провадження відповідної кримінальної справи. Тому доступ учасників кримінального провадження до інформації, створеної (одержаної) у ході досудового розслідування, забезпечується в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.
Відтак інформація, що містить таємницю досудового розслідування, може бути отримана виключно в порядку, визначеному КПК України.
До того ж внесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є юридичним фактом, з яким процесуальний закон пов'язує початок досудового розслідування. Ці правовідносини регулює, зокрема, КПК України та підзаконні акти, видані на підставі та на його виконання. Тому отримувати доступ до інформації, яка здобута чи створюється у зв'язку зі здійсненням досудового розслідування можна з дотриманням вимог спеціального для цих правовідносин законодавства.
Подібна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18 та у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року та від 21 січня 2021 року у справах № 806/3155/17 та № 160/7938/19.
За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що запитувана позивачем інформація містить відомості досудового розслідування, надання якої здійснюється в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, то така інформація не віднесена до категорії публічної і її отримання не може здійснюватися в порядку визначеному Законом №2939-VI, а тому т.в.о. начальника СВ Новомосковського РВП правомірно надана відповідь на запит позивача від 28.12.2023 року, запропонувавши йому особисто ознайомитись із матеріалами кримінального провадження у приміщенні слідчого відділу.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі постанова складена 23 вересня 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова