Постанова від 23.09.2025 по справі 160/10255/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/10255/25

Суддя І інстанції - Калугіна Н.Є.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 28.02.2025 року № 046350017465 щодо відмови в перерахунку пенсії - перехід на інший вид пенсії - з пенсії по інвалідності на пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про перерахунок пенсії від 20.02.2025 року;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 з 17.11.1989 по 16.01.1990, з 23.02.1992 по 16.09.1994, з 28.09.1994 по 12.06.1995, з 28.10.1997 по 13.04.1998;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період з 04.05.2022 по 05.10.2023 року проходження військової служби в особливий період та участь у заходах для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з розрахунку один місяць служби за три;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії - перехід на інший вид пенсії - з пенсії по інвалідності на пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно заяви про перерахунок пенсії від 20.02.2025 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 28.02.2025 року № 046350017465 щодо відмови в перерахунку пенсії та переході на інший вид пенсії - з пенсії по інвалідності на пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про перерахунок пенсії від 20.02.2025 року.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 з 17.11.1989 по 16.01.1990, з 23.02.1992 по 16.09.1994, з 28.09.1994 по 12.06.1995, з 28.10.1997 по 13.04.1998.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період з 18.05.2022 по 09.07.2022, з 24.08.2022 по 12.09.2022, з 18.09.2022 по 06.10.2022, з 09.10.2022 по 16.10.2022, з 03.12.2022 по 31.01.2023, з 09.02.2023 по 02.05.2023, з 10.05.2023 по 29.07.2023, з 15.08.2023 по 17.08.2023, з 25.08.2023 по 06.09.2023, з 22.09.2023 по 05.10.2023 проходження військової служби в особливий період та участь у заходах для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з розрахунку один місяць служби за три.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 21.12.2024 призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести перерахунок пенсії.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просило його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на помилковість висновків суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Вказує на промірність рішення від від 28.02.2025 року № 046350017465 щодо відмови в перерахунку пенсії та переході на інший вид пенсії - з пенсії по інвалідності на пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з огляду на відсутність у позивача необхідного страхового стажу. При цьому, скаржник вказує на відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періодів роботи, записи про які здійснено з порушенням вимог Інструкції №162 або Інструкції №58, зокрема, з 17.11.1989 по 16.01.1990 (оскільки даний період роботи раніше дати видачі трудової книжки), з 23.02.1992 по 16.09.1994 (оскільки надаз на прийняття на роботу датується 18.02.1993), з 28.10.1997 по 13.04.1998 (оскільки неможливо індентифікувати відстиск печати на записі про звільнення). Також, скаржник зазначає на відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в Республіці Білорусь з 28.09.1994 по 12.06.1995, оскільки Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії права громадян в галізу пенсійного забезпечення припинила свою дію для України 23.12.2023 року. Поряд з цим, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівській області вказує на відсутність правоих підстав для зарахування періоду проходження позивачем військової служби в особливий період та участі у заходах для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з розрахунку один місяць служби за три.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 06.06.2023.

20.02.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перехід на інший вид пенсії - з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області за принципом екстериторіальності.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 28.02.2025 №046350017465 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Далі - Закон №1058-ІV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Згідно ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" № 637 від 12.08.1993 року (далі - Постанова № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

В свою чергу, з оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 28.02.2025 року № 046350017465 вбачається, що підставою для відмови в перерахунку пенсії та переході на інший вид пенсії - з пенсії по інвалідності на пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стала відсутність у позивача необхідного страхового стажу. При цьому, з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 02.04.2025 року №3909-3060/Б-02/8-2500/25 вбачається, що до страхового стажу позивача не були зараховані періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 11.09.1991:

- з 17.11.1989 по 16.01.1990 оскільки даний період роботи раніш дати видачі трудової книжки;

- з 11.11.1992 по 25.08.1993 в колгоспі «Большевик», оскільки відсутня інформація про відпрацьовані вихододні та встановлений мімімум;

- з 23.02.1992 по 16.09.1994, оскільки наказ про прийняття на роботу датуєтсься 18.02.1993;

- з 28.09.1994 по 12.16.1995 період роботи в Республіці Білорусь, оскільки Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинення в м. Києві 14.12.1995 припинила свою дію для України 23.12.2023;

- з 28.10.1997 по 13.04.1998, оскільки на звільненні з роботи не читається печатка.

Також, період проходження військової служби з 04.05.2022 по 05.10.2023 зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі відповдіно до пункту 3 статті 24 Закону №1058.

Колегія суддів, проаналізувавши підстави незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області до страхового стажу ОСОБА_1 оскаржуваних в позовній заяві періодів його роботи та зараховування періоду проходження військової служби з 04.05.2022 по 05.10.2023 в одинарному розмірі, зробила наступні висновки.

Щодо підстав незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області до страхового стажу позивача періодів роботи з 17.11.1989 по 16.01.1990, з 23.02.1992 по 16.09.1994, з 28.10.1997 по 13.04.1998, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 від 11.09.1991 року, ОСОБА_1 у спірні періоди працював працював:

- з 17.11.1989 по 16.01.1990 формувальником залізобетонних виробів та конструкцій 2 розряду Павлоградського домобудівельного комбінату;

- з 23.02.1992 по 16.09.1994 слюсарем автопарка в Радгоспі «Стреличово»;

- з 28.10.1997 по 13.04.1998 монтажником санітарних систем та обладнання ЗАТ «Павлоградська меблева фабрика»

У спірні періоди роботи позивача порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, положення якої діяли до 29.07.1993, а з 29.07.1993 - Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

Відповідно до п.2.2 Інструкції № 162 до трудової книжки вносяться зокрема, відомості, про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), а при звільненні - в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) п.2.3 Інструкції № 162.

Відповідно до п.4.1 Інструкції № 162 при звільненні робочого або службовця всі записи про роботу, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відтак, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Враховуючи вищезазначене, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Крім того, нормативно-правовими актами не передбачено визнання трудової книжки недійсною в разі виявлених помилок.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підястав для зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи 17.11.1989 по 16.01.1990, з 23.02.1992 по 16.09.1994, з 28.10.1997 по 13.04.1998.

В свою чергу, щодо незарахування Головним управлінням Пенсійгного фонду України в Чернігвській області до страхового стажу позивача періоду його роботи з 28.09.1994 по 12.16.1995 в Республіці Білорусь, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписано Україною, стала Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, яку ратифіковано Законом України №546/96-ВР від 22.11.1996.

Згідно із ст.ст.5-7 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, пенсійне забезпечення громадян Договірних Сторін та членів їх сімей здійснюється по законодавству Договірної Сторони, на території якої вони постійно проживають, якщо цією Угодою не встановлено інше.

При призначенні пенсій зараховується трудовий (страховий) стаж, в тому числі і той, що дає право для призначення пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, набутий по законодавству будь-якої з Договірних Сторін, в тому числі і до набуття чинності цієї Угоди, а також на території СРСР до 1 січня 1992 року. При цьому обчислення трудового (страхового) стажу проводиться по законодавству Договірної Сторони, яка призначає пенсію.

Громадянам, які проживали на території однієї Договірної Сторони і працювали після переселення на території іншої Договірної Сторони, пенсія обчислюється із заробітку (прибутку), який вони отримували на території Договірної Сторони переселення, якщо ними набутий мінімально необхідний трудовий (страховий) стаж для обчислення заробітної плати при призначенні пенсії у відповідності з законодавством Договірної Сторони переселення.

Відповідно до ст.16 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, кожна Договірна Сторона має право денонсувати цю Угоду, повідомивши письмово про це іншу Договірну Сторону. Дія цієї Угоди припиняється з дня, вказаного у повідомленні, але не раніше ніж через шість місяців з дня, наступного за днем отримання повідомлення.

Законом України від 29.05.2023 №3117-IX «Про денонсацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення» денонсовано «Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення», вчинену 14.12.1995 в м.Києві та ратифіковану Законом України від 22.11.1996 №546/96-ВР.

Згідно із листом Мністерства закордонних справ України від 15.08.2023 №72/14-612/1-96203 Угода між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення, вчинена в м. Київ 14.12.1995, припиняє дію 23.12.2023.

Між тим, статтею 16 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення передбачено, що права громадян, набуті згідно положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили в разі її денонсації.

Отже, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання взяті згідно із Угодою перед громадянами, які набули права згідно Угоди до її денонсації.

У такому випадку, оскільки Угода була чинною на момент роботи позивача з 28.09.1994 по 12.16.1995, її положення підлягають до застосування при зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів роботи.

Відповідно, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області протиправно незарахувало до страхового стажу позивача період його роботи з 28.09.1994 по 12.16.1995 в Республіці Білорусь.

Щодо правомірності обрахунку періоду проходження військової служби позивача з 04.05.2022 по 05.10.2023 року в одинарному розмірі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Також, цією статтею закону передбачено види військової служби, до яких зокрема віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 1 пункту 2.3 розділу II Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міноборони України від 14.08.2014 №530, час проходження служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.

Таким чином, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Разом з тим, загальний період військової служби під час мобілізації підлягає зарахуванню до страхового стажу без пільгового обчислення у кратному розмірі, а період безпосередньої участі у бойових діях у воєнний час - з розрахунку один місяць служби за три місяці.

В свою чергу з матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області було зараховано до страхового стажу позивача період проходження військової служби з 04.05.2022 року по 05.10.2023 року в одинарному розмірі.

Водночас, в період проходження військової служби позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 18.05.2022 по 09.07.2022, з 24.08.2022 по 12.09.2022, з 18.09.2022 по 06.10.2022, з 09.10.2022 по 16.10.2022, з 03.12.2022 по 31.01.2023, з 09.02.2023 по 02.05.2023, з 10.05.2023 по 29.07.2023, з 15.08.2023 по 17.08.2023, з 25.08.2023 по 06.09.2023, з 22.09.2023 по 05.10.2023, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 та довідкою Військової частини НОМЕР_5 від 17.02.2024 №502.

Таким чином, оскільки в період проходження військової служби позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, то зазначені періоди мають бути зараховані до страхового стажу позивача у кратному розмірі з розрахунку один місць за три місяці.

Зважаючи на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 28.02.2025 року №046350017465 є протиправним та підлягає скасуванню.

В свою чергу, зважаючи на те, що з урахуванням спірних періодів роботи позивача, які за наслідками судового розгляду підлягають зарахуванню страхового стажу, ОСОБА_1 має необхідний страховий стаж для призначення дострокової пенсії за віком, беручи до уваги відсутність інших підстав для відмови у призначення пенсії за віком, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити з 21.12.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до п.4 ч.1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести перерахунок пенсії.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 23 вересня 2025 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя А.О. Коршун

суддя С.В. Сафронова

Попередній документ
130476035
Наступний документ
130476037
Інформація про рішення:
№ рішення: 130476036
№ справи: 160/10255/25
Дата рішення: 23.09.2025
Дата публікації: 26.09.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Відмовлено у відкритті провадження (28.10.2025)
Дата надходження: 14.10.2025
Предмет позову: про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Розклад засідань:
23.09.2025 00:00 Третій апеляційний адміністративний суд