23 вересня 2025 р. Справа № 520/17675/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Калиновського В.А. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено по справі № 520/17675/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
03.07.2025 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому просив: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у відмові ОСОБА_1 : у перегляді рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 (зараз іменованого ІНФОРМАЦІЯ_5 ) без присутності ОСОБА_1 та без проведення медичного огляду на основі поданих документів та/або даних, наявних в електронній системі охорони здоров'я, доступ до яких отримано відповідно до законодавства, та інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних відповідно до статті 14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів; скасуванні рішення військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 (зараз іменованого ІНФОРМАЦІЯ_5 ) від 24.06.2024 р. про визнання ОСОБА_1 придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП тощо за ст. 13 Б гр. 1 Наказ МОУ № 402-2008; прийнятті нового рішення, яким призовника ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7 , визнати непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку; зобов'язанні ІНФОРМАЦІЯ_6 виключити ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7 , з військового обліку: зобов'язати посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 : здійснити перегляд рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) без присутності ОСОБА_1 та без проведення медичного огляду на основі поданих документів та/або даних, наявних в електронній системі охорони здоров'я, доступ до яких отримано відповідно до законодавства, та інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних відповідно до статті 14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів; скасувати рішення військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) від 24.06.2024 року про визнання ОСОБА_1 придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП тощо за ст. 13 Б гр. І Наказ МОУ № 402-2008; прийняти нове рішення, яким призовника ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7 , визнати непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_8 виключити ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7 , з військового обліку.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме, позивачу необхідно надати до суду: оригінал платіжного документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.; заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення; уточнену позовну заяву (відповідно до кількості сторін), у якій слід уточнити позовні вимоги, викладені відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вимог вищевказаної ухвали суду позивачем подано суду заяву на усунення недоліків та уточнення позовних вимог, в якій позивач зазначив, що 11.02.2025 р. звернувся з запитом на публічну інформацію до ІНФОРМАЦІЯ_9 , у якому просив надати інформацію щодо рішення ВЛК Харківського міського та обласного ТЦК про визначення ступеня придатності до військової служби ОСОБА_1 04.03.2025 р. ІНФОРМАЦІЯ_10 надано відповідь на вказаний запит, тобто, у березні 2025 року, позивачу стало відомо про наявність рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_11 від 24.06.2024 р.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 р. позовну заяву повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України, та на невідповідність висновкам суду обставинам справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, та не надано доказів, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.
Право на звернення до суд не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду, повинна його (цього порядку) дотримуватися (рішення “Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 р., “Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 р.).
Виходячи з принципу змагальності у адміністративному судочинстві, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Кодексом, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Згідно із ч. ч. 1, 2, 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
В справі Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії Європейським судом з прав людини зроблено висновок, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Поновлення строку звернення до суду може здійснюватися з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або хибна помилка про не пропуск строку, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 , позивач, зокрема, просить скасувати рішення військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 від 24.06.2024 р. про визнання ОСОБА_1 придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП тощо за ст. 13 Б гр. І Наказ МОУ № 402-2008.
Таким чином, правовідносини у вказаній справі виникли 24.06.2024 р., проте, з вищевказаним позовом позивач звернувся лише 03.07.2025 р., тобто, з порушенням шестимісячного строку звернення до суду.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів поважності пропуску шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом.
Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення адміністративного позову ОСОБА_1 , оскільки позивачем не подано до суду належних доказів поважності пропуску шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом.
Доводи апелянта, що про порушення своїх прав він дізнався, отримавши лист відповідача від 04.03.2025 рр. на адвокатський запит представника позивача, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки отримання позивачем листа у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен була дізнатися про порушення своїх прав, а лише підтверджує час, коли позивача почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірних правовідносинах.
Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 121, 122, 123, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 р. по справі № 520/17675/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді В.А. Калиновський О.А. Спаскін