23 вересня 2025 р.Справа № 644/3017/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання Афанасьєвої К.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Індустріального районного суду міста Харкова від 19.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Бугера О.В., м. Харків, повний текст складено 19.05.25 року по справі № 644/3017/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови серії БАД №390297 від 20.06.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 121 КУпАП,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Індустріального районного суду м. Харкова з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - ДПП, відповідач), в якому просив суд:
- скасувати постанову інспектора 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області серії БАД № 390297 від 20.06.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн за частиною 3 статті 121 КУпАП;
- судові витрати покласти на Департамент патрульної поліції, а інспектора 2 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Нельгу В. О. притягнути до відповідальності за незнання закону та нехтування судовим рішенням.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність та незаконність оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення серії БАД № 390297 від 20.06.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у розмірі 340,00 грн, як такої, що винесена відповідачем за відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), оскільки його автомобіль MERCEDES-BENZ 211 д.н.з. НОМЕР_1 , згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу відноситься до категорії “В», тобто до легкового автомобіля, який не підлягає проходженню обов'язкового технічного контролю (далі - ОТК) у зв'язку з невикористанням його для перевезення пасажирів або комерційної діяльності, що свідчить про незаконність вимоги інспектора пред'явити документи про проходження обов'язкового технічного контролю.
Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 19.05.2025 у справі № 644/3017/25 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано постанову інспектора командира взводу 2 роти 3 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Нельги В. О., серії БАД № 390297 від 20.06.2024 року якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень, та провадження по справі закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста, 3) на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 19.05.2025 по справі № 644/3017/25 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції безпідставно визнано транспортний засіб позивача таким, що не підлягає обов'язковому технічному контролю з урахуванням інформації, зазначеної у полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 25.01.2025, оскільки вказаний документ на відміну від свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не є належним доказом типу транспортного засобу відповідно до положень чинного законодавства.
Стверджував, що під час перевірки 20.06.2024 у поліцейського були підстави встановити, що транспортний засіб позивача є вантажопасажирським, типу В3, з повною масою 2800 кг та кількістю місць - 8, тобто таким, що підлягає обов'язковому ОТК, а тому постанова серії БАД № 390297 від 20.06.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн за частиною 3 статті 121 КУпАП є правомірною та скасуванню не підлягає.
Зауважив, що страховий поліс, на який посилається суд першої інстанції, був оформлений через сім місяців після винесення постанови поліцейським, а тому не міг бути врахований як доказ під час розгляду справи по суті.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач вважав рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 19.05.2025 по справі № 644/3017/25 таким, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги безпідставними та непідтвердженими жодними належними доказами, у зв'язку з чим, просив апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В обґрунтування відзиву зазначив, що відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували обов'язковість проходження технічного контролю транспортним засобом позивача, зокрема, офіційного документа з Єдиного державного реєстру МВС чи експертного висновку.
Стверджував, що належність транспортного засобу позивача до легкових автомобілей підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, ДСТУ 2984-95 та рішенням Орджонікідзевського суду м. Харкова від 20.02.2018 по справі № 644/7353/17.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином за допомогою підсистеми "Електронний суд" та шляхом розміщення на веб-порталі "Судова влада" повідомлення про виклик у судове засідання.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою інспектора командира взводу 2 роти 3 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Нельги В. О., серії БАД № 390297 від 20.06.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
Суть інкримінованого позивачу правопорушення полягає в тому, що 04.06.2024 ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mercedes-Benz 211КА», державний номерний знак НОМЕР_1 в Дніпропетровській області, на а/д М-29, 159 км, що є вантажним автомобілем та підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив пункт 31.3. «б» Правил дорожнього руху України та статтю 35 Закону України «Про дорожній рух».
Не погодившись із складеною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності спірної постанови серії БАД № 390297 від 20.06.2024 та наявності підстав для її скасування, оскільки будь-яких доказів, які б підтверджували, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_2 , окрім посилання на тип транспортного засобу, що підлягає обов'язковому технічному контролю, відповідачем не надано, водночас, дослідженням копій страхового полісу та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, встановлено, що транспортний засіб позивача є легковим, а не вантажним автомобілем, а тому не підлягає обов'язковому технічному контролю.
Крім того, судом враховано, що постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20.02.2018 було скасовано постанову серії БР №047185 від 09.11.2017 про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за частиною 3 статті 121 КУпАП, а провадження було закрито. Предметом оскарження в справі № 644/7353/17, провадження № 2-а/644/5/18, була постанова інспектора УПП ДПП щодо накладання адміністративного стягнення саме за частиною 3 статті 121 КУпАП у зв'язку із порушенням позивачем пункту 31.3. (Б) ПДР України під час керування цим же транспортним засобом «Mercedes-Benz», модель 211КА.
За наслідками розгляду справи судом констатовано факт неправомірності прийнятої вказаної постанови, що зумовило її скасування.
З огляду на набрання постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20.02.2018 законної сили, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обставини віднесення транспортного засобу «Mercedes-Benz», модель 211КА позивача до легкового та відсутності обов'язку проходження огляду не підлягають доказуванню.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
На виконання пункту 11 частини 1 статті 23 Закону 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 35 Закону № 580-VIII поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Колегією суддів встановлено, що підставою для зупинки 04.06.2024 о 10 год 30 хв транспортного засобу позивача Мercedes-benz 211К д.н.з. НОМЕР_1 на автомобільній дорозі М-29 у Дніпропетровській області, 159 км, було здійснення ОСОБА_1 керування транспортним засобом, який підлягав обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушено статтю 35 Закону України «Про дорожній рух» та підпункт «б» пункту 31.3 Правил дорожнього руху України - експлуатація транспортних засобів, які не пройшли обов'язковий технічний контроль.
Як встановлено частиною 3 статті 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначенні положеннями Закону України «Про дорожній рух».
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Положеннями статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - ПДР України).
Згідно з пунктом 1.1. ПДР України ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил.
На виконання пункту 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР).
Відповідно до підпункту «б» пункту 31.3 ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
За змістом статті 35 Закону № 3353-XII транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
Обов'язковому технічному контролю не підлягають:
1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України";
Обов'язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
Обов'язковий технічний контроль транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, здійснюють суб'єкти проведення обов'язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.
Перелік обладнання, необхідного для одержання права на здійснення обов'язкового технічного контролю транспортних засобів, а також документів, що подаються суб'єктами проведення обов'язкового технічного контролю для одержання такого права, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить:
для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;
для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;
для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.
На кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.
Технічний опис та зразок протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу затверджує Кабінет Міністрів України.
Забезпечення суб'єктів проведення обов'язкового технічного контролю бланками протоколів перевірки технічного стану транспортного засобу, а також доступом до загальнодержавної бази даних про результати обов'язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюється на платній основі. Порядок забезпечення суб'єктів проведення обов'язкового технічного контролю бланками протоколів, доступом до зазначеної загальнодержавної бази даних та розмір плати за надання таких послуг встановлює Кабінет Міністрів України.
Обов'язковий технічний контроль транспортних засобів, які належать військовим формуванням, Міністерству внутрішніх справ України, Національній поліції, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту, покладається на ці формування та органи.
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю транспортних засобів, зареєстрованих іншими уповноваженими державними органами, затверджує Кабінет Міністрів України за поданням цих органів.
Отже, пунктом 1 частини 2 вказаної статті передбачено, що обов'язковому технічному контролю не підлягають легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них, мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації, крім легкових автомобілів, якими є таксі або автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.
Однак, в пункті 2 частин 2 вказаної статті законодавець уточнює, що обов'язковому технічному контролю не підлягають легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
Колегія суддів звертає увагу, що у вказаному пункті 2 законодавець розмежує транспортні засоби на легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів та на вантажні автомобілі, вантажопідйомністю до 3,5 тони.
Положеннями частин 3, 4 статті 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що:
- при державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо);
- при державній реєстрації легкових автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (легковий, таксі, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).
Як встановлено судом апеляційної інстанції, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданому на автомобіль марки Mercedes-Benz моделі 211КА з реєстраційним номером НОМЕР_1 , у графі «тип» транспортного засобу вказано - «ВАНТАЖОПАСАЖИРСЬКИЙ-В», «рік випуску» - 2004, «дата реєстрації» - 22.02.2008, «кількість сидячих місць з місцем водія» - 1, «кількість стоячих місць» - 2.
Також у свідоцтві вказано повну масу т.з. - 2800 кг та масу без навантаження - 2000 кг.
Згідно з пунктом 2.13 ПДР України, транспортні засоби належать до таких категорій, зокрема, категорія «В» - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів.
Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено терміни:
- автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб);
- автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно;
- автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.
Відповідно до пункту 1.10 ПДР України (значення термінів) легковий автомобіль - автомобіль з кількістю місць для сидіння не більше дев'яти, з місцем водія включно, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їх багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки; вантажний автомобіль - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.
Отже, враховуючи те, що тип транспортного засобу позивача вантажопасажирський-В з кількістю сидячих місць з місцем водія - 1, транспортний засіб позивача виключає можливість перевезення сидячих пасажирів та відноситься до легкових автомобілів, призначених для перевезення водія для власних потреб.
Слід врахувати, що відповідно до приписів статті 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» на приміських та міських маршрутах дозволяється перевозити стоячих пасажирів автобусами, які за своєю конструкцією мають місця для стоячих пасажирів, у кількості, передбаченій технічною характеристикою транспортного засобу та визначеній у реєстраційних документах на цей транспортний засіб.
На міжнародних та міжміських маршрутах дозволяється перевозити пасажирів з обов'язковим наданням їм місць для сидіння.
Не зважаючи на те, що свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу позивача передбачено 2 стоячих місця, жодних доказів того, що транспортний засіб позивача використовувався ним на приміських або міських маршрутах для перевезення пасажирів відповідачем не надано.
Також не надано відповідачем до суду і доказів того, що транспортний засіб позивача за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення виключно вантажів.
При цьому, як вбачається зі змісту частин 1, 2 статті 35 Закону України «Про дорожній рух», легкові автомобілі підлягають обов'язковому технічному контролю в разі використання їх як таксі або для перевезення пасажирів чи вантажів з метою отримання прибутку.
Разом з цим, жодних доказів на підтвердження використання транспортного засобу позивача у вищенаведених сферах з метою отримання прибутку матеріали справи не містять.
Колегія суддів зауважує, що інформація щодо технічних характеристик автомобіля, яка зазначена у страховому полісі №ЕР-226739058 узгоджується зі змістом свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, яке є офіційним документом, що містить достовірні відомості про тип транспортного засобу позивача, з якого інспектор мав змогу встановити усі необхідні відомості для вирішення питання про наявність (відсутність) обов'язку у проходженні автомобілем позивача технічного контролю. А тому, відсутність вказаного полісу на дату прийняття спірної постанови, за наявності інших доказів на підтвердження віднесення транспортного засобу позивача до легкових, не є підставою для неприйняття такого документу в якості допоміжного доказу, враховуючи ненадання відповідачем на спростування зазначеної в ньому інформації будь-яких документів.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина 1 статті 247 КУпАП).
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач використовує свій автомобіль Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , як таксі або для перевезення пасажирів чи вантажів з метою отримання прибутку.
Варто зауважити, що оскаржувана постанова не може бути беззаперечним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки є саме тим рішенням суб'єкта владних повноважень, в якому уповноважена особа відображає власне бачення порушень, допущених водієм, та вказує докази на підтвердження факту вчинення правопорушення та дотримання встановленої законом процедури розгляду справи.
Отже, за встановлених у цій справі обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено належності легкового автомобіля позивача Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 до таких, що підлягають обов'язковому технічному контролю.
Таким чином, оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого частиною 2 статті 77 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих рішень не доведено правомірності постанови серії БАД № 390297 від 20.06.2024, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що остання підлягає скасуванню.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин взято до уваги лише поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 25.01.2025, оскільки як вбачається зі змісту спірного рішення, судом досліджувалось і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, яке є належним документом, що підтверджує тип транспортного засобу.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 121 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду міста Харкова від 19.05.2025 по справі № 644/3017/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню в силу ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді О.А. Спаскін Я.М. Макаренко