24 вересня 2025 р.Справа № 638/9781/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Калиновського В.А. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 11.08.2025 (головуючий суддя І інстанції: Подус Г.С.) по справі № 638/9781/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4784458 від 21.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн, винесену інспектором 5-ї роти поліцейським 5-ї роти 1-го батальйону УПП в Харківській Департаменту патрульної поліції молодшим лейтенантом поліції Козиренком В.В.
В обґрунтування позову зазначав, що відповідачем безпідставно притягнуто його до адміністративної відповідальності за наявність тріщин та сколів на вітровому склі в зоні дії склоочисників, оскільки відповідні несправності не є такими, що забороняють експлуатацію транспортного засобу.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Харкова від 11.08.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене при не повному з'ясуванні обставин справи та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з технічними несправностями, за наявності яких не заборонено його експлуатацію, що свідчить про безпідставне притягнення позивача до відповідальності за ч. 2 ст.121 КУпАП.
Просить врахувати правову позицію Другого апеляційного адміністративного суду, викладену у постанові від 29 лютого 2024 року по справі № 638/18286/23, ухвалену у подібних правовідносинах.
Департамент патрульної поліції (далі - відповідач) подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 21.05.2025 інспектором 5-ї роти поліцейським 5-ї роти 1-го батальйону УПП в Харківській Департаменту патрульної поліції молодшим лейтенантом поліції Козиренком В.В. прийнято постанову серії ЕНА № 4784458, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 680,00 грн.
Згідно постанови, 21.05.2025 о 14:44 у м. Ізюм, пл. Центральна, 1, водій керував транспортним засобом (автобус) Volkswagen LT 35, НОМЕР_1 заздалегідь визначеним маршрутом Харків - Ізюм, технічний стан якого не відповідає вимогам правил та стандартів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме наявні тріщини та сколи на вітровому склі в межі дії склоочисників, чим порушив п. 6.1.2. п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010, п. 31.1 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 121 КУпАП (а.с. 15).
Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п. 31.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі - ПДР України) технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За визначенням ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідачем надано до суду DVD-RW диск з відеозаписом з нагрудної камери.
Суд першої інстанції, дослідивши відеозапис з місця вчинення адміністративного правопорушення, встановив наявність тріщин та сколів на лобовому склі в зоні роботи склоочисників. Наявність такого недоліку визнається також позивачем.
Водночас, за твердженням апелянта, наявність тріщин та сколів на лобовому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу не забороняє його експлуатацію, що в свою чергу виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 121 КУпАП, становлять дії водія щодо керування транспортним засобом, що використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, який:
- має несправності, передбачені ч. 1 ст. 121 КУпАП;
- за технічним станом не відповідає вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації.
У спірній постанові чітко зазначено, що зміст виявленого правопорушення полягав у тому, що ОСОБА_1 керував автобусом, заздалегідь визначеним маршрутом Ізюм-Харкків, технічний стан і обладнання якого не відповідає вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, а саме - пунктам 6.1.2 та 6.8.5 ДСТУ 3649:2010, а не через технічні несправності, передбачені ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Перевіряючи обґрунтованість висновку поліцейського про невідповідність транспортного засобу позивача пунктам 6.1.2 та 6.8.5 ДСТУ 3649:2010, суд першої інстанції вірно врахував, що у розділі 6 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» встановлені вимоги щодо безпечності технічного стану колісного транспортного засобу.
Згідно п. 6.1.2 ДСТУ 3649:2010 не дозволено застосовувати зруйновані та з тріщинами на світловідбивальних поверхнях або розсіювачах ПЗС, установлювати будь-які пристрої, що обмежують їхню видимість, наносити покриви на ПЗС (тонування, фарбування тощо), що зменшує світлопропускання, змінює їхню силу світла, світлорозподіл або колір.
Відповідно до п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 на вітровому склі колісного транспортного засобу не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.
Враховуючи, що відеозаписом зафіксовано наявність на лобовому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу, яким керував позивач тріщин та сколів, висновок у спірній постанові про те, що обладнання транспортного засобу, яким керував позивач, не відповідає вимогам ДСТУ 3649:2010, є правильним. Дії позивача щодо керування таким транспортним засобом є порушенням, яке тягне за собою відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 121 КУпАП.
Також колегія суддів враховує, що єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначений Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху).
Перелік технічних несправностей і невідповідностей вимогам, за яких згідно із законодавством забороняється експлуатація транспортних засобів, визначений у п. 31.4 Правил дорожнього руху.
Посилання на такі технічні несправності як наявність тріщин та сколів на вітровому склі в зазначеному пункті Правил дорожнього руху дійсно відсутні.
Разом з тим, колегія суддів повторно наголошує на тому, що оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності саме за ч. 2 ст. 121 КУпАП.
Зазначеною нормою права встановлені заходи відповідальності для окремої категорії водіїв - які керують транспортними засобами, що використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів. Для таких водіїв встановлені додаткові підстави, окрім визначених у ч. 1 ст. 121 КУпАП, за наявності яких рух транспортного засобу забороняється.
На відміну від ч. 1 ст. 121 КУпАП, положення ч. 2 ст. 121 КУпАП передбачають накладення штрафу також за керування транспортним засобом, який не відповідає вимогам стандартів (а не лише за керування транспортним засобом, технічні несправності якого виключають можливість експлуатації транспортних засобів відповідно до встановлених правил).
Отже, виявивши тріщину та сколи на вітровому склі транспортного засобу, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, відповідач правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності та наклав штраф, передбачений ч. 2 ст. 121 КУпАП.
Слід зазначити, що п. 31.5 Правил дорожнього руху передбачає, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.
Пункти 9.9, 9.11 Правил дорожнього руху передбачають підстави для увімкнення аварійної світлової сигналізації, а у разі її відсутності або несправності - встановлення знаку аварійної зупинки або миготливого червоного ліхтаря.
Колегія суддів зазначає, що належними діями позивача у разі утворення тріщини на лобовому склі в зоні роботи склоочисників в дорозі, які б свідчили про дотримання ним Правил дорожнього руху і унеможливлювали притягнення його до відповідальності, є продовження руху якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту з дотриманням запобіжних заходів, передбачених п.п. 9.9, 9.11 цих Правил.
Водночас, матеріали справи не містять доказів, що на час зупинки транспортного засобу поліцейським, рух ТЗ здійснювався з увімкненою аварійною світловою сигналізацією або із встановленим знаком аварійної зупинки чи миготливим червоним ліхтарем.
Також, відповідно до ч. ч. 9, 10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським, встановлено особу позивача, роз'яснено його права, з'ясовано обставини правопорушення та вислухані пояснення позивача.
Таким чином, наявні в справі докази свідчать про розгляд справи про адміністративне правопорушення інспектором патрульної поліції з дотриманням порядку, передбаченого Інструкцією № 1395 .
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а отже постанова від 21.05.2025 прийнята відповідачем правомірно, відповідно до закону в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством.
Посилання апелянта на постанову Другого апеляційного адміністративного суду, викладену у постанові від 29 лютого 2024 року по справі № 638/18286/23 колегія суддів відхиляє оскільки відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 286, 308, 310, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 11.08.2025 по справі № 638/9781/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді В.А. Калиновський А.О. Бегунц