22 вересня 2025 р. Справа № 440/3691/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2025, головуючий суддя І інстанції: В.І. Бевза, м. Полтава, повний текст складено 16.06.25 по справі № 440/3691/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Хмельницькій області, перший відповідач, пенсійний орган), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Полтавській області, другий відповідач), в якому просив суд:
- визнати незаконним рішення про відмову у призначенні пенсії № 163650004765 від 10 січня 2024 року (фактично 10 січня 2025 року), відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницької області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити пенсію за віком, починаючи з 65 років, тобто з 19 січня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області № 163650004765 від 10 січня 2024 року про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком з мотивів відсутності необхідного страхового стажу, оскільки ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком та разом із заявою про призначення пенсії надав всі необхідні документи, які підтверджують заявлений трудовий стаж, у тому числі період підприємницької діяльності, а посилання відповідача на відсутність формальних ознак (дати, наказу, акту перевірки) не спростовують факту наявного стажу, необхідного для призначення пенсії, є необґрунтованими та такими, що обмежують право позивача на пенсійне забезпечення.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 у справі № 440/3691/25 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, буд. 10, код ЄДРПОУ 21318350), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у призначенні пенсії № 163650004765 від 10 січня 2024 року (10 січня 2025 року), відносно ОСОБА_1 , винесеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницької області.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.01.2025 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн.
Перший відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2025, винести постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що в силу статті 317 КАС України є підставою для його скасування.
Наполягав, що у діях пенсійного органу відсутні ознаки протиправності, оскільки згідно з поданими позивачем документами, страховий стаж ОСОБА_1 становить 6 років 09 місяців 09 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
В свою чергу, зарахування періоду роботи позивача з 27.06.1985 по серпень 1987 року відповідно до архівної довідки від 24.01.2022 № 07-02/41а, виданої архівним відділом Миргородської міської ради Полтавської області, є неможливим, оскільки відсутня дата наказу про звільнення з роботи; періоду ведення підприємницької діяльності з 11.06.2003 по 31.12.2003, з 01.03.2011 по 31.05.2011, з 01.10.2011 по 31.10.2011, з 01.01.2012 по 31.03.2019 - через відсутність інформації про систему оподаткування та сплату страхових внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивач та другий відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до територіальних органів із заявою про призначення пенсії від 06.01.2025.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 10.01.2024 /помилково зазначено рік 2024 замість 2025/ №163650004765 позивачу відмовлено у призначенні пенсії.
Згідно з вказаним рішенням пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", становить 65 років.
Вік заявника 64 роки 11 місяців 17 днів.
Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", становить 15 років.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
Страховий стаж особи з урахуванням періоду підприємницької діяльності (пункту 3-1 XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), становить 6 років 9 місяців 9 днів.
3а доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період роботи з 27.06.1985 по серпень 1987 року згідно з довідкою від 24.01.2022 № 07-02/41а, оскільки відсутня дата звільнення та наказ про звільнення з роботи.
Крім того архівна довідка про заробітну плату від 21.01.2022 № 07-02/41 не підтверджена актом зустрічної перевірки.
Період підприємницької діяльності з 11.06.2003 по 31.12.2003 не враховано через відсутність інформації про систему оподаткування та сплату страхових внесків періоди підприємницької діяльності з 01.03.2011 по 31.05.2011, з 01.10.2011 по 31.10.2011, з 01.01.2012 по 31.03.2019, та відповідно не підтверджено сплату страхових внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зазначено, що для зарахування до страхового стажу:
- періоду роботи з 27.06.1985 по серпень 1987 року згідно з довідкою від 24.01.2022 № 07-02/41а, необхідно надати підтвердження первинними документами (накази на прийняття та звільнення, протоколи зборів тощо), а для зарахування згідно з архівною довідкою про заробітну плату від 21.01.2022 № 07-02/41 необхідно сервісному центру Пенсійного фонду України за місцем звернення заявника ініціювати зустрічну перевірку,
- періоду підприємницької діяльності з 11.06.2003 по 31.12.2003 необхідно надати інформацію про систему оподаткування та сплату страхових внесків (платіжні доручення, квитанції установ банків, документи, що підтверджують поштові перекази, інформацію з Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків).
З огляду на викладене, відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років.
Також позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області про розгляд звернення щодо призначення пенсії.
Листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 26.02.2025 №3471-2743/Л-02/8-1600/25 другий відповідач повідомив позивача, що пенсійне забезпечення громадян реалізується за Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З посиланням на статтю 26 Закону (зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») вказав, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, починаючи з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року не менше 27 років.
У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 - від 20 до 30 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.
Під час розгляду встановлено, що позивач звертався за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону 24.01.2023 (після досягнення 63 років).
Звернення від 24.01.2023 опрацьовано за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві та за результатами розгляду заяви прийнято рішення №163650004765 від 30.01.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу тривалістю не менше 20 років.
Після досягнення 65 років позивач звернувся за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону 06.01.2025.
Звернення від 06.01.2025 опрацьовано за принципом екстериторіальності опрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та за результатами розгляду заяви прийнято рішення № 163650004765 від 10.01.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу тривалістю не менше 15 років.
Позивач, не погоджуючись із рішенням про відмову у призначенні пенсії № 163650004765 від 10 січня 2024 року (фактично 10 січня 2025 року), відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винесеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницької області, звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком №163650004765 від 10 січня 2024 року, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість, оскільки перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
За висновком суду, під час вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для врахування до страхового стажу позивача спірного періоду підприємницької діяльності з 11.06.2003 по 31.12.2003, з 01.03.2011 по 31.05.2011, з 01.10.2011 по 31.10.2011, з 01.01.2012 по 31.03.2019, відповідач був зобов'язаний перевірити облікові дані та звітність про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України за вказаний період, оскільки обов'язок щодо перевірки відомостей про сплату позивачем внесків до Пенсійного фонду України покладається на відповідача.
Зважаючи на те, що перший відповідач під час розгляду заяви позивача від 06.01.2025 про призначення пенсії належним чином не дослідив всю сукупність наданих документів, суд, керуючись приписами частини другої статті 9 КАС України, вважав за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.01.2025 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому рішенні.
З посиланням на те, що у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії визначено ГУ ПФУ в Хмельницької області, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, звернених до ГУ ПФУ в Полтавській області.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення переглядається в частині задоволення позову), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом № 1058-IV та Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788-XIІ).
На виконання вимог частини 1 статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За визначенням, наведеним у частині першій статті 26 Закону № 1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Приписами частини 1 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-ІV).
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до абзацу першого статті 56 Закону № 1788-ХІI до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із пунктом «а» абзацу третього статті 56 Закону № 1058-ІV до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі по тексту - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно із пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами необхідне лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року в справі № 171/843/17.
Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З аналізу наведеної норми слідує, що виключно у випадку, коли у трудовій книжці взагалі відсутні відомості про період роботи, що дає право на призначення пенсії, надаються довідки із зазначенням відповідних відомостей.
Дослідивши наявну в матеріалах справи архівну довідку від 21.02.2022 № 07-02/41, колегією суддів встановлено, що у відомостях нарахування заробітної плати працівникам Миргородського комбінату хлібопродуктів № 2 за 1985-1987 роки значиться ОСОБА_1 .
Вказана довідка містить відомості про суми заробітної плати позивача, отриманої за період з червня 1985 року по серпень 1987 року, а також підстави її видачі.
Довідка завірена підписами міського голови та начальника архівного відділу.
Таким чином, вказана довідка підтверджує трудову діяльність позивача у спірний період.
Що стосується не зарахування вказаних періодів внаслідок відсутності дати звільнення та посилань на відповідний наказ, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, за якою на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.
Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а зазначено, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування / призначення пенсії.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що право позивача на зарахування спірного періоду до страхового стажу не повинно бути обмежено обставинами, незалежними від нього, а саме відсутність дати звільнення.
Необґрунтованими є і твердження пенсійного органу про відсутність акту звірки, оскільки саме на ГУ ПФУ покладено обов'язок зі здійснення відповідної перевірки достовірності виданих документів, а тому не проведення такої відповідачами не може покладати на позивача будь-яких негативних наслідків у вигляді позбавлення права на пенсійне забезпечення.
З приводу неможливості зарахування періодів ведення позивачем підприємницької діяльності з 11.06.2003 по 31.12.2003, з 01.03.2011 по 31.05.2011, з 01.10.2011 по 31.10.2011, з 01.01.2012 по 31.03.2019 через відсутність інформації про систему оподаткування та сплату страхових внесків суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із статтею 20 Закону № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Відповідачем не надано до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження притягнення позивача до фінансової відповідальності за не сплату страхових внесків за вказаний спірний період ведення підприємницької діяльності, що враховуючи заперечення ОСОБА_1 з цього приводу, ставить під сумнів твердження апелянта про не сплату страхових внесків за період підприємницької діяльності з 11.06.2003 по 31.12.2003, з 01.03.2011 по 31.05.2011, з 01.10.2011 по 31.10.2011, з 01.01.2012 по 31.03.2019.
В свою чергу, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за вказаний період не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії, оскільки ведення такої бази покладається на орган пенсійного фонду, а не позивача.
До того ж, як доречно зауважив суд першої інстанції, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували або спростовували сплату позивачем страхових внесків до Пенсійного фонду України у спірний період, зокрема, звіти форми № 4-ПФ, облікові дані про наявність у позивача недоїмки або інші письмові докази щодо сплати про сплату страхових внесків за вказаний період.
З огляду на викладене, мотиви пенсійного органу, які покладено в основу оскаржуваного рішення щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 11.06.2003 по 31.12.2003, з 01.03.2011 по 31.05.2011, з 01.10.2011 по 31.10.2011, з 01.01.2012 по 31.03.2019, не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на призначення пенсії.
За встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області № 163650004765 від 10 січня 2024 року (фактично 10 січня 2025 року) про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та наявність підстав для його скасування.
Щодо правомірності обраного судом першої інстанції способу захисту слід зазначити наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Колегія суддів враховує, що оскаржуване рішення прийняте першим відповідачем без надання належної оцінки наданих до заяви про призначення пенсії документам, а також за відсутності відповідного мотивування. При цьому суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданих виключно пенсійному органу.
Таким чином, відповідач як суб'єкт владних повноважень у спірних відносинах не реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо розгляду заяви позивача неналежним чином, колегія суддів погоджується із обраним судом першої інстанції способом захисту шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.01.2025 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для його скасування.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 по справі № 440/3691/25 в частині задоволення позову - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.В. П'янова