24 вересня 2025 р. Справа № 480/10818/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2025, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, повний текст складено 18.06.25 по справі № 480/10818/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд: визнати протиправною відмову відповідача у внесенні запису до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «Оберіг» стосовно позивача в частині його виключення з військового обліку згідно з пунктом 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», викладену у листі №4/2640 від 09.12.2024; зобов'язати відповідача внести запис до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «Оберіг» стосовно позивача в частині його виключення з військового обліку згідно з пунктом 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що у графі 13 військово-облікового документу з відміткою VIN-код № НОМЕР_1 , виданого 30.05.2024, міститься відмітка «Взято на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 11.04.1997» та відмітка «Знято з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 30.05.2024». У графі 14 вказаного посвідчення зазначено «30.05.2024 виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно з п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Вказує, що посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідальні за оформлення та заповнення військово-облікового документа з відміткою VIN-код № НОМЕР_1 , виданого 30.05.2024 ОСОБА_1 , своїм підписом і скріпленням печаткою територіального центру підтвердили достовірність внесених даних. Це, зокрема, стосується інформації про виключення його з військового обліку, дотримання визначеної законодавством процедури, яка передувала внесенню цих даних, а також наявності встановлених законом підстав для такого виключення відповідно до пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Стверджує, що суд першої інстанції неправильно застосував положення Закону України №3633-ІХ від 11.04.2024, який, згідно з офіційним джерелом публікації, набрав чинності 18.05.2024. Таким чином, на момент подання ОСОБА_1 заяви (26.04.2024) зазначений закон ще не мав юридичної сили. Застосування його положень до дій, вчинених до дати набрання ним чинності, є недопустимим, оскільки становить ретроактивне застосування норм права, що прямо заборонено статтею 58 Конституції України. Звертає увагу, що оскільки в обліковій картці № НОМЕР_2 у пункті VIII міститься запис про виключення ОСОБА_1 з військового обліку 14.04.2009 відповідно до п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а також позивач/апелянт реалізував своє право на виключення з військового обліку на підставі цієї ж норми до внесення змін, що набрали чинності 18.05.2024, він не належить до призовників, військовозобов'язаних чи резервістів, на яких поширюється військовий обов'язок. Оскільки ОСОБА_2 був саме виключений з військового обліку, то повторному взяттю на такий облік він не підлягає.
Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що вироками Ковпаківського районного суду міста Суми від 13.09.1994 у справі №1-312/94, Зарічного районного суду міста Суми від 06.06.1995 у справі №1-287/95 та Зарічного районного суду міста Суми від 06.09.1999 у справі №1-243/99 ОСОБА_1 засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів.
26.04.2024 ОСОБА_1 подано до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про виключення ОСОБА_1 з військового обліку згідно з п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
30.05.2024 ОСОБА_1 виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», що підтверджується відміткою з військово-облікового документу №110420231352536500093.
Так, у пункті 13 військово-облікового документу №110420231352536500093, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 , містяться наступні відмітки: 11.04.1997 - взято на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 30.05.2024 - знято з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У пункті 14 військово-облікового документу №110420231352536500093 зазначено, що ОСОБА_1 30.05.2024 виключений (знятий) з військового обліку призовників (військовозобов'язаних, резервістів) ІНФОРМАЦІЯ_5 згідно з п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як раніше засуджений.
29.11.2024 позивач отримав повістку №1317196 про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 05.12.2024 о 09 год. 00 хв. для уточнення даних.
02.12.2024 представник позивача звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 з адвокатським запитом, в якому просила перевірити відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у відповідності до запису VIN-код № НОМЕР_1 та відомостями у військово-обліковому документі.
Також, 03.12.2024 представник позивача звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 з адвокатським запитом, в якому просила: надати інформацію, на підставі чого при отриманні 30.05.2024 ОСОБА_1 особисто військово-облікового документу з відміткою VIN-код № НОМЕР_1 під особистий підпис в журналі у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , не була внесена інформація до системи «Оберіг» про виключення з військового обліку згідно з п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»; виправити помилку та внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно з п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у відповідності до запису VIN-код № НОМЕР_1 та відомостям у військово-обліковому документі від 30.05.2024.
ІНФОРМАЦІЯ_6 листом від 09.12.2024 повідомив представника позивача про те, що станом на 30.05.2024, коли військовозобов'язаний ОСОБА_1 звертався до ІНФОРМАЦІЯ_4 , і на даний час відсутні правові підстави для внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «Оберіг» в частині виключення позивача з військового обліку.
09.12.2024 представник позивача звернулась до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та Міністерства оборони України з адвокатськими запитами, в яких просила надати пояснення, яким чином усувається помилка та ким вноситься інформація до системи «Оберіг»/Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на виконання заяви від 26.04.2024 про виключення ОСОБА_1 згідно з п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», оскільки 30.05.2024 останній особисто отримував військово-обліковий документ з відміткою VIN-код № НОМЕР_1 та посиланням на виключення з військового обліку за п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» під особистий підпис в журналі у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 . У зв'язку з викладеним, також просила взяти на контроль внесення інформації до системи «Оберіг»/Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 згідно з п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у відповідності до запису VIN-код № НОМЕР_1 та відомостям у військово-обліковому документі від 30.05.2024.
ІНФОРМАЦІЯ_8 листом від 16.12.2024 №3/4939 повідомив представника позивача про те, що згідно з п.4 Порядку від 16.05.2024 №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані, зокрема, особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. На підставі викладеного, в діях посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 жодних порушень чи вчинення протиправних дій та/або бездіяльності по відношенню до ОСОБА_1 не встановлено.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у внесенні запису до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «Оберіг» стосовно позивача в частині його виключення з військового обліку згідно з п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», викладену у листі №4/2640 від 09.12.2024, позивач ініціював даний спір.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період осіб, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину або особливо тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по теперішній час.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
За змістом п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі по тексту - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до п.11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Отже, обов'язки щодо обліку військовозобов'язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232-ХІІ).
За змістом ч.1 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч.5 ст.1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно ч.7 ст.1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Статтею 37 Закону №2232-ХІІ визначено підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Відповідно до п.6 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній до 18.05.2024) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Однак, у зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 (далі по тексту - Закон №3633-ІХ), редакція ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких, п.6 ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ було виключено.
За змістом ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній станом з 18.05.2024), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Крім того, 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі по тексту - Порядок №560).
Згідно з п.4 розділу «Загальні питання» Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Отже, з 18.05.2024 редакція ч.6 ст.37 Закону №2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість взяття на облік особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину.
Таким чином, колегія суддів вважає, що станом на день відмови відповідача у внесенні відомостей до АІТС «Оберіг» щодо виключення з військового обліку (09.12.2024), так і станом на день отримання ОСОБА_1 військово-облікового документа №110420231352536500093, останній, як особа, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів, відповідно до ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», не підлягав виключенню з військового обліку.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов'язання відповідача внести запис до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «Оберіг» стосовно позивача в частині його виключення з військового обліку згідно з пунктом 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Щодо посилання апелянта на частину 1 статті 58 Конституції України, колегія суддів зазначає наступне.
У Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст.58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.
Однак у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.
Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що у зв'язку із внесенням змін до Закону №2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку.
Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.
Таким чином, розглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 по справі № 480/10818/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко