24 вересня 2025 р. Справа № 440/12988/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2024, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі №440/12988/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області, апелянт), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у Полтавській області від 09.08.2023 №24-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ».
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 задоволено позов.
Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДПС у Полтавській області від 09 серпня 2023 року №24-дс "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ".
ГУ ДПС у Полтавській області, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про не врахування судом першої інстанції, що відповідач при наданні оцінки обставинам дисциплінарного провадження стосовно позивача, діяв виключно в межах своїх повноважень і оцінював тільки ті факти, які можуть свідчити про наявність або відсутність в діях позивача складу дисциплінарного проступку та ступінь його вини, а тому наявність судового рішення, яким би позивача було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень не була обов'язковою. Апелянт також зазначив, що як вбачається з оспорюваного рішення, обґрунтуванням необхідності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності фактично однією з обставин є набуття негативного суспільного резонансу, широкого розголосу в засобах масової інформації.
Позивач не надав відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
ОСОБА_1 з 24.12.2020 займає посаду головного державного інспектора відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Полтавській області.
24.04.2023 слідчим суддею Октябрського районного суду м. Полтави у справі №554/3429/23 у кримінальному провадженні №62023170010000099 від 10.03.2024 постановлено ухвалу про надання дозволу на проведення обшуку за місцем знаходження Кременчуцької державної податкової інспекції ГУ ДПС в Полтавській області (а.с. 113-114).
25.04.2023 на підставі вказаної ухвали слідчого судді проведено обшук, про що складено протокол обшуку від 25.04.2023 (а.с. 162-166).
17.05.2023 до ГУ ДПС в Полтавській області надійшов лист УСБУ в Полтавській області від 16.05.2023 №5/1-2203 з проханням вжити заходів реагування відносно працівників ГУ ДПС в Полтавській області ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за результатами їх проведення повідомити на адресу Управління СБ України в Полтавській області.
В листі зазначено, що працівники ГУ ДПС в Полтавській області ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у змові з керівництвом ІНФОРМАЦІЯ_1 , головою ВЛК вказаної установи та медичними працівниками однієї з лікарень м. Кременчука налагодили масштабну схему ухилення військовозобов'язаних осіб від військової служби. 26.04.2023 в рамках кримінального провадження ОСОБА_2 оголошено про підозру за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України. Вказано, що за результатом проведення комплексу слідчих дій буде вирішуватися питання щодо оголошення підозр іншим учасникам злочинної схеми (а.с. 116).
21.06.2023 начальником відділу з питань запобігання та виявлення корупції складено доповідну записку на ім'я в.о. начальника ГУ ДПС у Полтавській області №408/16-31-14-03 з пропозицією розглянути питання щодо ініціювання дисциплінарного провадження, зокрема, стосовно головного державного інспектора відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Полтавській області ОСОБА_1 за вчинення порушень вимог частини першої статті 38 Закону №1700, пункту 2 розділу ІІ, Загальних правил етичної поведінки, абзацу 2 пункту 3.1, пунктів 3.3 та 3.5 розділу 3 "загальні обов'язки Працівників", абзацу 2 пункту 4.3 розділу 4 "Доброчесність" Правил 52 (а.с. 108-112).
26.06.2023 в.о. начальника ГУ ДПС у Полтавській області О. Шовкопляс видано розпорядження №45-р "Про порушення дисциплінарного провадження", яким з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку, вчиненого згідно з інформацією, що міститься у доповідній записці відділу з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДПС у Полтавській області від 21.06.2023 №308/16-32-14-03, відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ "Про державну службу" зі змінами і доповненнями, Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039 зі змінами, Порядку взаємодії структурних підрозділів ГУ ДПС у Полтавській області при здійсненні дисциплінарних проваджень, затвердженого наказом ГУ ДПС у Полтавській області від 30.08.2022 №262 зобов'язано: порушити дисциплінарне провадження стосовно головного державного інспектора відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Полтавській області ОСОБА_1 (пункт 1); визначити строк здійснення дисциплінарного провадження тривалістю 45 календарних днів (пункт 2); для здійснення дисциплінарного провадження утворити дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарних справ у складі згідно з додатком (пункт 3) (а.с.104-106).
Станом на 07.07.2023 позивач не мав дисциплінарних стягнень, що підтверджується довідкою ГУ ДПС у Полтавській області від 07.07.2023 №562/16-31-11-31 (а.с. 139).
Згідно пояснень позивача від 11.07.2023 наявність вини у вчиненні дисциплінарного правопорушення не визнає, під час виконання службових повноважень додержується вимог Закону України №1700 "Про запобігання корупції", загально визначених етичних норм поведінки та діє у рамках діючого законодавства України, завжди ввічливий у стосунках з громадянами, керівниками і підлеглими (а.с. 141-142).
25.07.2023 позивач був ознайомлений із службовою запискою голови дисциплінарної комісії "Про організацію роботи дисциплінарної комісії" та із матеріалами дисциплінарної справи відносно нього (а.с. 147-148, 161).
31.07.2023 дисциплінарною комісією складено та внесено в.о. начальника ГУ ДПС в Полтавській області подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ про результати розгляду дисциплінарної справи головного державного інспектора відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Полтавській області Мізюна Віталія (пункт 12 ч.2 ст. 73 Закону України "Про державну службу") №1086/16-31-01-01-дк, в якому зазначено, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 65, ст. 66, 67 Закону України "Про державну службу", з урахуванням характеру дисциплінарного проступку, який є правопорушенням, пов'язаними з корупцією, у зв'язку з порушенням частини 1 статті 38 Закону України від 14.10.2014 №1700-VІІ "Про запобігання корупції" зі змінами; пункту 2 розділу II Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 №158, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 31.08.2016 за №1203/29333, зі змінами та абзацу 2 пункту 3.1, пунктів 3.3. та 3.5 розділу 3 "Загальні обов'язки працівників", абзацу 2 пункту 4.3 розділу 4 "Доброчесність" Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби, затверджених наказом ДПС України від 02.09.2019 №52 "Про затвердження Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби", та наявністю вини державного службовця, з урахуванням грубого порушення службової дисципліни, що нанесло істотну шкоду інтересам ДПС, негативно вплинуло на репутацію ГУ ДПС, його працівників та спричинило шкоду авторитету державної служби в цілому, запропоновано застосувати до головного державного інспектора відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Полтавській області ОСОБА_1 попередження про неповну службову відповідність (а.с. 178-197).
Після отримання копії подання (02.08.2023) позивачем 04.08.2023 було надано письмові пояснення, згідно яких порушень, зазначених у поданні, він не вчиняв, у рамках дисциплінарного провадження його провина не доведена, докази відсутні. Наявність вини у вчиненні дисциплінарного правопорушення не визнає (а.с. 199, 201).
09.09.2023 ГУ ДПС у Полтавській області прийнято наказ №24-дс "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ", яким попереджено про неповну службову відповідність головного державного інспектора відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Полтавській області ОСОБА_1 за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 4 та 5 частини 2 статті 65 Закону України "Про державну службу" (пункт 1); наказано управлінню персоналу ( ОСОБА_9 ) забезпечити вжиття заходів передбачених: пунктами 6, 7 статті 77 Закону України "Про державну службу" та абзацом 4 частини 1 статті 59 Закону України "Про запобігання корупції" та пунктом 4 розділу II Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 09.02.2018 №166 (пункт 2) (а.с. 214-221).
В наказі відповідачем зазначено, що перевіркою встановлено допущення ОСОБА_1 порушень частини 1 статті 38 Закону № 1700; пункту 2 розділу II Загальних правил етичної поведінки; абзацу 2 пункту 3.1, пунктів 3.3 та 3.5. розділу 3 «Загальні обов'язки Працівників», абзацу 2 пункту 4.3. розділу 4 «Доброчесність» Правил 52. Факт порушення ОСОБА_1 частини 1 статті 38 Закону № 1700; пункту 2 розділу II Загальних правил етичної поведінки; абзацу 2 пункту 3.1, пунктів 3.3 та 3.5. розділу 3 «Загальні обов'язки Працівників», абзацу 2 пункту 4.3. розділу 4 «Доброчесність» Правил 52, також підтверджується листом УСБУ від 17.05.2023 № 117/5/16-31 до ГУ ДПС, відповідно до змісту якого правоохоронним органом зазначено, що в рамках кримінального провадження №62023170010000099 від 10.03.2023 задокументовано протиправну діяльність працівників ГУ ДПС у Полтавській області, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які у змові з керівництвом ІНФОРМАЦІЯ_2 , головою ВЛК вказаної установи та медичними працівниками однієї з лікарень м. Кременчука, за грошову винагороду через свої зв'язки організували протиправний механізм зняття військовозобов'язаних осіб з військового обліку шляхом видачі довідок про непридатність до військової служби за станом здоров'я. В межах дисциплінарного провадження, у письмовому поясненні від 11.07.2023 ОСОБА_5 , зокрема, повідомив, що жодного статусу у кримінальному провадженні №62023170010000099 від 10.03.2023 не має, в допитах в якості свідка не приймав участі та повідомлення про підозру не отримував, наявність вини у вчиненні дисциплінарного правопорушення не визнає. Враховуючи наведене, дисциплінарна комісія прийшла до висновку про наявність вини ОСОБА_4 у вчиненні 25.04.2023 дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни, що встановлено перевіркою уповноваженого підрозділу та зафіксовано актом перевірки №4, а також засвідчено інформацією, що містилась в листі УСБУ від 17.05.2023 №11760/5/16-31, оскільки ОСОБА_5 достовірно знав (був обізнаний) з вимогами антикорупційного законодавства, в т.ч. щодо запобігання корупційним та пов'язаним з корупцією правопорушенням та невідворотності правових наслідків за вчинення таких правопорушень, що підтверджується відомостями, документами та особистими підписами останнього.
Оскаржуваний наказ ГУ ДПС у Полтавській області від 09.09.2023 №24-дс "Про накладення дисциплінарного стягнення" вмотивований змістом ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 24.04.2023 у справі №554/3429/23 та містить посилання на інформацію з веб-сайтів мережі Інтернет щодо повідомлення про проведення обшуку в Кременчуцькій ДПІ та затримання працівника податкової служби.
Позивач отримав копію оскаржуваного наказу 09.08.2023, про що свідчить розписка (а.с. 210).
Вважаючи неправомірним вищезазначений наказ, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідачем не доведено правомірності застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 65 Закону №889-VIII, що є підставою для визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 09 серпня 2023 року №24-дс "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ".
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 2ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Державний службовець це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно ст. 62 Закону № 889-VIII державний службовець зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: 1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; 2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; 3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів.
Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов'язки.
Відповідно до ст. 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.
Частинами 1, 2 ст. 65 Закону №889-VIII передбачено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Дисциплінарними проступками є, зокрема: 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення.
Положеннями ч. 1 ст. 66 Закону №889-VIII передбачено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 66 Закону №889-VIII у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.
У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб'єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.
Згідно з ч. 7 ст. 66 Закону №889-VIII за кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
За правилами частин 1, 2 ст. 74 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.
З аналізу наведених правових норм висновується, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення може бути вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у порушенні правил етичної поведінки державних службовців, невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Ці обставини, як і характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він учинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків з'ясовуються під час службового розслідування та/або прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення суб'єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення має ґрунтуватись на матеріалах дисциплінарної справи, що відповідають вимогам ч. 2 ст. 73 Закону № 889-VIII і бути належним чином обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 65-1 Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII "Про запобігання корупції" (далі - Закон № 1700-VII) за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення частини 1 статті 38 Закону № 1700; пункту 2 розділу II Загальних правил етичної поведінки; абзацу 2 пункту 3.1, пунктів 3.3 та 3.5. розділу 3 «Загальні обов'язки Працівників», абзацу 2 пункту 4.3. розділу 4 «Доброчесність» Правил 52.
Статтею 38 Закону України "Про запобігання корупції" передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, під час виконання своїх службових повноважень зобов'язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.
Пунктом 1 розділу І Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05 серпня 2016 року № 158 (у редакції наказу Національного агентства України з питань державної служби від 28 квітня 2021 року № 72-21), визначено, що ці Загальні правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, діяльність яких спрямована на служіння народу України і територіальній громаді шляхом забезпечення охорони та сприяння у реалізації прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05 серпня 2016 року № 158 (у редакції наказу Національного агентства України з питань державної служби від 28 квітня 2021 року № 72-21), державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування своєю поведінкою мають зміцнювати авторитет державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, а також позитивну репутацію державних органів та органів місцевого самоврядування. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування під час виконання своїх посадових обов'язків повинні проявляти стриманість у разі критики чи образ з боку громадян, зауважувати щодо неприйнятності такої поведінки і необхідності дотримання норм ввічливого спілкування. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, у тому числі в поза робочий час, повинні утримуватися від поширення інформації, зокрема розміщення коментарів на веб-сайтах і у соціальних мережах, що можуть завдати шкоди репутації державних органів та органів місцевого самоврядування.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.3, 3.5 розділу ІІІ "Загальні обов'язки працівників" Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби, затверджених Наказом Державної податкової служби України від 02 вересня 2019 року №52 (далі - Правила №52) працівники під час виконання своїх посадових обов'язків зобов'язані неухильно дотримуватися загальновизнаних етичних норм поведінки та цих Правил, бути доброзичливими та ввічливими, дотримуватися високої культури спілкування, з повагою ставитися до прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, об'єднань громадян, інших юридичних осіб. Для забезпечення повної впевненості громадян України у неприйнятному ставленні до корупції та порушень загальноприйнятих у суспільстві норм поведінки кожен Працівник зобов'язаний знати та дотримуватися вимог Законів України "Про державну службу", "Про запобігання корупції", цих Правил та розпорядчих документів ДПС з питань запобігання корупції.
Працівники своєю поведінкою мають зміцнювати авторитет державної служби, а також позитивну репутацію органів ДПС. Працівники під час виконання своїх посадових обов'язків повинні проявляти стриманість у разі критики чи образ з боку громадян, зауважувати щодо неприйнятності такої поведінки і необхідності дотримання норм ввічливого спілкування. Працівники повинні утримуватися, у тому числі в позаробочий час, від поширення інформації, зокрема розміщення коментарів на вебсайтах і у соціальних мережах, що можуть завдати шкоди репутації органів ДПС та інших державних органів.
Працівники зобов'язані вживати заходів щодо запобігання корупційним та пов'язаним з корупцією правопорушенням, запобігати та врегульовувати конфлікт інтересів, дотримуватися вимог фінансового контролю.
Відповідно до абзацу 2 пункту 4.3 розділу 4 "Доброчесність" Правил №52 працівники не повинні допускати, у тому числі у позаробочий час, дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам ДПС чи негативно вплинути на репутацію працівника.
Так, в ході дисциплінарного провадження відповідач посилається на лист УСБУ від 17.05.2023 № 117/5/16-31, ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 24.04.2023 у справі №554/3429/23, публікації в мережі Інтернет, які свідчать про грубе порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, та вказує, що зазначене нанесло істотну шкоду інтересам ДПС, негативно вплинуло на репутацію ГУ ДПС, його працівників, та спричинило шкоду авторитету державної служби в цілому.
Згідно протоколу обшуку від 25.04.2023 на підставі ухвали слідчого судді у справі №554/3429/23 провадження №1-кс/554/4919/2023 від 24.04.2023 у кримінальному провадженні №62023170010000099, під час проведення обшуку речей та документів, а також грошових коштів не виявлено. Виявлено трудову книжку на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 162-166).
При цьому, в ході дисциплінарного провадження позивач надав пояснення, згідно яких заперечував факт вчинення ним корупційного правопорушення.
Крім того, на момент прийняття відповідачем оскаржуваного наказу відносно позивача не було ухвалено обвинувального вироку за вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.
Сама ж наявність ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 24.04.2023 у справі №554/3429/23, якою вирішено питання проведення обшуку за адресою податкового органу, не свідчить про наявність вини позивача у вчиненні корупційного правопорушення, оскільки згідно статті 369 КПК України судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку.
Також розголос в засобах масової інформації в мережі Інтернет події проведеного обшуку в приміщенні контролюючого органу сам по собі не свідчить про вчинення ОСОБА_1 порушення вимог пунктів 2, 4, 5 частини 2 статті 65 Закону України "Про державну службу", за який оскаржуваним наказом на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
У публікаціях в мережі Інтернет, які описані в оспорюваному наказі, відсутні відомості про вчинення кримінального порушення саме ОСОБА_1 .
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Доказів того, що на час прийняття спірного наказу ОСОБА_1 було оголошено підозру у кримінальному провадженні №62023170010000099, на відміну від ОСОБА_2 , про якого зазначено в листі УСБУ в Полтавській області від 17.05.2023 № 11760/5/16-31, відповідачем не надано.
Таким чином, у своїй сукупності відповідачем не надано доказів вчинення позивачем порушення правил етичної поведінки державних службовців, дій, що шкодять авторитету державної служби. Матеріали дисциплінарного провадження також не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, за який оскаржуваним наказом на нього накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
В свою чергу, з аналізу норм Закону України "Про державну службу" вбачається, що для накладення дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність протиправної поведінки державного службовця, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності.
Також необхідно враховувати інші обставини, що мають значення: характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку: об'єкта, суб'єкта, об'єктивної сторони, суб'єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення (ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника, тощо).
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.03.2021 у справі № 140/2819/19.
Водночас, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність, що є більш суворим видом стягнення ніж зауваження або догана.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів зазначає, що за таких обставин застосування до позивача більш суворого виду дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність не відповідає пропорційності застосованого дисциплінарного стягнення із вчиненим проступком.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення.
Колегія суддів із цього приводу зауважує, що судовий контроль при оцінці актів та дій органів державної влади під час виконання ними дискреційних повноважень є обмеженим. За загальним правилом національні суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки суб'єкта владних повноважень щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.
У розглядуваному випадку суд першої інстанції вірно установив, що висновки відповідача, якими він мотивував наявність підстав для застосування до позивача суворого виду дисциплінарного стягнення попередження про неповну службову відповідність, не підтверджені доказами, які б беззаперечно вказували на вчинення позивачем дисциплінарних проступків, не відповідають вимогам обґрунтованості, оскільки не містять усіх відомостей, які повинні враховуватися при прийнятті такого рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на зазначені вище аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності спірного наказу, оскільки останній є таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства, прийнятий без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, як наслідок, наявності підстав для його скасування.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого обґрунтованого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року по справі №440/12988/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін