апеляційне провадження №22-ц/824/5057/2025
справа №753/16154/24
24 вересня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Верланова С.М., Соколової В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Кругликом Валерієм Володимировичем, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Комаревцевої Л.В., повне судове рішення складено 09 жовтня 2024 року,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У серпні 2024 року ТОВ "ФК "АРТЕМІДА-Ф" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту.
Вимоги позову мотивовані тим, що 05 лютого 2020 року між ТОФ "ФК "ФОРЗА" та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №00020022547. Договір укладено в електронній формі у відповідності до Закону України "Про електронну комерцію".
Відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначення інформації щодо реквізитів банківської картки НОМЕР_1 , на яку в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 5 329,00 гривень.
Кредитодавець свої зобов'язання виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами договору позики.
В порушення умов договору відповідачка не здійснила жодного платежу, не виконала свої зобов'язання, не внесла платежі, передбачені умовами договору позики, як повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом.
30 червня 2021 року ТОВ "ФК "ФОРЗА" та ТОВ "ФК "АРТЕМІДА-Ф" уклали договір факторингу №20210630-Ф/2 від 30 червня 2021 року, у відповідності до умов якого ТОВ "ФК "АРТЕМІДА-Ф" набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ "ФК "ФОРЗА", включно і до ОСОБА_1 .
У зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором позики станом на 26 липня 2024 року заборгованість відповідачки перед позивачем становить 20 805,14 гривень, з яких: залишок заборгованості за тілом кредиту - 5 329,00 гривень; залишок заборгованості по процентам за користування кредитом ? 2 078,40 гривень; залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитором за період з 01 липня 2021 року по 28 вересня 2021 року) - 11 990,25 гривень; заборгованість за пенею - 0,00 гривень; інфляційне збільшення - 1 407,49 гривень (нараховано новим кредитором за період з 06 березня 2020 року по 23 лютого 2022 року).
Зазначає, що попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 7 000,00 гривень.
Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "АРТЕМІДА-Ф" заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №00020022547 від 05 лютого 2020 року у розмірі 20 805,14 гривень.
Стягнути судові витрати.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 08 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф», заборгованість за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №00020022547 від 05 лютого 2020 року в розмірі 20 805,14 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень, витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції вказав, що договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №00020022547 від 05 лютого 2020 року та заява формуляр про акцептування оферти містять інформацію про ОСОБА_1 та відомості про підписання електронним підписом h701386r. Первісним кредитором передано новому кредитору інформацію щодо кредитування відповідачки. Представник відповідачки не спростував викладену у позові інформацію належними та достатніми доказами.
Таким чином відповідачка не виконала обов'язку щодо повернення коштів новому кредитору.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Круглик В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на необґрунтованість, незаконність оскаржуваного рішення, порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам у справі.
Зазначає, що 05 лютого 2020 року між ТОВ ФК «ФОРЗА» та відповідачкою укладено договір позики на суму 5 329 грн строком на 30 днів із процентною ставкою 1,3% на день і 2,5% у разі прострочення. Строк кредитування визначений до 05 березня 2020 року. Загальна сума до сплати становила 7 407,40 грн.
Позивач надає розрахунок боргу на суму 20 805,14 грн, у тому числі: тіло кредиту - 5 329 грн, проценти - 2 078,40 грн, прострочені проценти - 11 990,25 грн (за період з 01 липня 2021 року по 28 вересня 2021 року), інфляційні втрати - 1407,49 грн.
Натомість цей розрахунок не підтверджений первинними документами (касовими чи бухгалтерськими), а сам по собі не дозволяє встановити склад та динаміку боргу. Він є внутрішнім документом фінустанови й не доводить факту передачі коштів позичальнику.
Також позивач подав платіжне доручення на 400 000 грн від 05 липня 2021 року за договором факторингу, але нарахування прострочених процентів починається з 01 липня 2021 року, що викликає сумніви в коректності розрахунку.
Вказує, що позивач не надав виписок по рахунках, які підтверджували б передачу коштів, тому ані суд, ані відповідачка не можуть перевірити правомірність вимог.
Також судом першої інстанції не враховано, що строк кредитування завершився 05 березня 2020 року, тому нарахування відсотків після цієї дати є незаконним. Також позивачем не обґрунтовано підстав для стягнення прострочених процентів за липень-вересень 2021 року.
Процентна ставка, зазначена у договорі, становить близько 475,8% річних, що в рази перевищує середньоринковий рівень (25-30%) і вказує на можливе укладення договору під впливом тяжких обставин, на вкрай невигідних умовах. Це суперечить принципам справедливості та добросовісності.
Вказує на порушення судом першої інстанції статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», яка обмежує загальну суму неустойки та інших платежів до половини суми кредиту. Оскільки сума позики становила 5 329 грн, максимальна сума до стягнення могла б становити не більше 2 664,50 грн. Попри це, суд стягнув більшу суму, що суперечить закону.
Вказує, що згідно з ЦК України (статті 512, 1077), існує розмежування між цесією та договором факторингу.
У поданому позивачем договором факторингу №20210630-Ф/2 від 30 червня 2021 року передбачено, що фінансування встановлюється реєстром прав вимоги, який має підписуватись обома сторонами. Однак у матеріалах справи відсутній підписаний реєстр, який містив би інформацію про боржника ( ОСОБА_1 ), суму боргу чи інші ідентифікаційні дані. Наданий позивачем "витяг з реєстру прав вимоги" є лише односторонньо складеним документом, не підписаним ТОВ «ФК «ФОРЗА» і не передбачений договором як підтвердження переходу прав.
Крім того, не встановлено факт надання фінансування ? сума, яку мав сплатити фактор клієнту, не зазначена. Також відсутні докази фактичної сплати винагороди фактору, що ставить під сумнів укладення договору в розумінні факторингу. Додатки до договору ? №1, №2, №3 ? є порожніми зразками без жодних даних про боржників, що не підтверджує правонаступництво щодо кредитного договору з ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції не врахував ці обставини, поклавшись на неналежні докази, що є порушенням статті 517 ЦК України, відповідно до якої новий кредитор має надати боржнику документи, що підтверджують перехід права вимоги. До того ж, відсутні докази належного повідомлення відповідача про зміну кредитора (немає опису вкладення, чеків чи накладних), що також позбавляє відповідача обов'язку виконання новому кредитору.
Вказує на відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивач не надав до позову належних та допустимих доказів понесення таких витрат.
Судом не враховано, що договір про надання правової допомоги №20240724-2К від 24 липня 2024 року, укладений між адвокатом Бачинським О.М. та ТОВ ФК «АРТЕМІДА-Ф», регламентує оплату послуг адвоката протягом 10 днів з моменту постановлення рішення суду та підписання між сторонами відповідного акта.
Враховуючи, що рішення ухвалено 08 жовтня 2024 року, позивач мав надати докази понесення витрат на правову допомогу та підписаний між сторонами акт до суду впродовж 10 днів.
Отже, на момент ухвалення рішення судом у матеріалах справи були відсутні належні та допустимі докази понесення позивачем витрат на правову допомогу.
Зазначає, що розмір попередніх витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції становить 6 000,00 гривень, з яких: 4 000,00 гривень - надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції, 2 000,00 гривень підлягають оплаті у разі задоволення або часткового задоволення апеляційної скарги.
Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 жовтня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Розподілити судові витрати.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
5. Позиція учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З матеріалів справи убачається, що 05 лютого 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «ФОРЗА» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №00020022547 (а.с. 6).
Згідно розділів 3-5 договору кредитодавець зобов'язався надати відповідачу грошові кошти (кредит) у гривні на умовах передбачених договором позики № 00020022547 у розмірі 5 329,00 грн, а відповідачка зобов'язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Строк дії договору з 05 лютого 2020 року по 05 березня 2020 року, процентна ставка в день за користування коштами кредиту становить 1.30 %, та процентною ставкою 2,5% за кожен день, яка застосовується у разі прострочення користування коштами поза межами строку дії договору позики.
Відповідно до пункту 4.1 договору договір та зміни до нього укладаються в письмовій формі. У випадку оформлення договору чи здійснення інших дій, пов'язаних із його виконанням в онлайн-режимі на Офіційному сайті Товариства, за допомогою засобів електронного зв'язку, електронні документи, оформлені і підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» вважаються такими, що мають рівну юридичну силу з документами, складеними на паперовому носієві і підписаними власноручним підписом.
Згідно даних додатку до договору сторони погодили Графік платежів, згідно із яким дата погашення кредиту - 05 березня 2020 року, сума процентів 2 078,40 грн, сума основного боргу 5 329,00 грн (а.с. 9).
До договору про надання позики на умовах фінансового кредиту №00020022547 позивачем надано паспорт споживчого кредиту та заяву формуляр про акцептування оферти (а.с. 7-8).
Договір та додаток до нього укладені сторонами шляхом їх підписання електронними цифровими підписами. Відповідачка підписала вказані документи з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «h701386r».
30 червня 2021 року між ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» та ТОВ «ФК «ФОРЗА» укладено договір факторингу № 20210630-Ф/2, відповідно до якого ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» передано права вимоги до боржників ТОВ «ФК «ФОРЗА». Перехід права вимоги відбувається з моменту підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги у формі, наведеній в Додатку № 1 до цього договору (а.с. 10-12 зворот).
Також позивачем додано витяг з реєстру прав вимоги до договору № 1, до договору факторингу № 20210630-Ф/2 від 30 червня 2021 року, де за № 1371 значиться ОСОБА_1 , кредитний договір № 00020022547 від 05 лютого 2020 року, загальна сума заборгованості: 7 407,40 грн; яка складається з заборгованості по тілу кредиту: 5 329,00 грн, та заборгованості по відсотками (та простроченим відсоткам): 2 078,40 грн. Витяг сформовано ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» та підписано директором товариства (а.с. 16).
Відповідно до даних копії платіжного доручення № 279 від 05 липня 2021 року ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» сплатило ТОВ «ФК «ФОРЗА» 400 000,00 гривень за договором факторингу № 20210630-Ф/2 від 30 червня 2021 року (а.с. 15).
Крім того, згідно даних копії платіжного доручення №282 від 14 липня 2021 року ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» сплатило ТОВ «ФК «ФОРЗА» 84 518,00 гривень за договором факторингу № 20210630-Ф/2 від 30 червня 2021 року (а.с. 15 зворот).
Також позивачем додано розрахунок заборгованості (Виписка з особового рахунку) ОСОБА_1 , сформований директором ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» 26 липня 2024 року, щодо наявної заборгованості (а.с. 17).
Відповідно до складеного розрахунку розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 20 805,14 гривень, з яких: залишок заборгованості за тілом кредиту: 5 329,00 гривень; залишок заборгованості по процентами за користування кредитом - 2 078,40 гривень; залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору (нараховано новим кредитором за період з 01 липня 2021 року по 28 вересня 2021 року) - 11 990,25 гривень; інфляційне збільшення за період з 06 березня 2020 року по 23 лютого 2022 року - 1 407,49 гривень.
Матеріали цивільної справи містять повідомлення ТОВ "ФК "АРТЕМІДА-Ф", адресоване ОСОБА_1 , щодо заміни кредитора за кредитним договором №00020022547 та копію досудової вимоги про оплату заборгованості за договором №00020022547 (а.с. 18-19).
Згідно даних листа АТ'СЕНС БАНК" №10092-БТ-32.2/2024 від 16 вересня 2024 року убачається, що емітентом картки № НОМЕР_1 не є АТ "СЕНС БАНК" (а.с. 74).
Згідно даних листа АТ КБ "ПриватБанк" від 14 жовтня 2024 року №20.1.0.0.0/7-241009/68955 убачається, що з рахунку № НОМЕР_2 ТОВ "ФК "ФОРЗА" відсутнє перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 по договору про надання позики на умовах фінансового кредиту №00020022547 від 05 лютого 2020 року на день/після його оформлення. Виписка по рахунку за 05 лютого 2020 року не містить вказаного переказу (а.с. 95).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до частин 1, 3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частин 4, 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині не надання позивачем доказів перерахування коштів, що позбавляє можливості перевірити правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості та його обґрунтованості, колегія суддів зазначає про таке.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 1 та 2 статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.
У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банкуфінансової установи на пред'явлення будь-якої вимоги.
Частиною 4 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Звертаючись до суду позивач на підтвердження вимог позову надав договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020022547 від 05 лютого 2020 року, паспорт споживчого кредиту, договір факторингу № 20210630-Ф/2, витяг з реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу №20210630-Ф/2 від 30 червня 2021 року.
Крім того, до позову позивачем подано розрахунок заборгованості (Виписка з особового рахунку) ОСОБА_1 , складений директором ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф», про те, що відповідно до договору факторингу № 20210630-Ф/2 від 30 червня 2021 року, укладеного між ТОВ «ФК «ФОРЗА» та ТОВ « ФК «АРТЕМІДА-Ф», станом на 26 липня 2024 року за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020022547 від 05 лютого 2020 року у ОСОБА_1 , рахується заборгованість в сумі 20 805,14 грн.
Колегія суддів уважає, що даний розрахунок не можна прийняти як належний доказ наявності заборгованості, оскільки він не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, а отже, не є належним доказом наявності заборгованості.
У цій справі, на підтвердження своїх позовних вимог щодо наявності у відповідачки заборгованості за кредитом, позивач мав можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема платіжне доручення про перерахування грошових коштів позичальнику на його картковий рахунок, звіт оператора платіжних систем, про здійснення перерахування грошових коштів за дорученням первісного кредитора, тощо. Проте, таких доказів матеріали справи не містять.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Разом з тим, з матеріалів справи убачається, що позивач ініціював клопотання про витребування інформації щодо руху коштів по картці № НОМЕР_1 , емітентом якої вказав АТ «Сенс Банк" та АТ КБ "ПриватБанк".
Матеріали цивільної справи містять супровідний лист про направлення судом на адресу АТ "Сенс Банк" та АТ КБ "ПриватБанк" копії ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року, проте ухвали суду від 9 вересня 2025 року матеріали справи не містять (а.с. 68).
Згідно відомостей, що містять у ЄДРСР, убачається, що 09 вересня 2024 року Дарницьким районним судом міста Києва розглянуто клопотання представника позивача про витребування доказів та постановлено ухвалу про задоволення клопотання представника позивача.
Витребувано від АТ «Сенс Банк» (АТ "АЛЬФА-БАНК" до зміни найменування з 01.12.2022, юридична адреса та фактичне місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100. Поштова скринька: ccd@sensebank.com.ua інформацію про рух коштів, а саме перерахування коштів з рахунку ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА», код ЄДРПОУ 41762679, IBAN НОМЕР_3 , МФО 300346, на поточний/картковий рахунок/№ картки № НОМЕР_1 на ім'я Позичальника ОСОБА_1 РНОКПП(ІПН): НОМЕР_4 , по Договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020022547 від 05.02.2020 на день/після його оформлення (виписка з рахунку та/або інший документ, тощо).
Витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» (юридична адреса та фактичне місцезнаходження: 49094, вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро. Поштова скринька: cancelyaria@privatbank.ua інформацію про рух коштів, а саме перерахування коштів з рахунку ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА», код ЄДРПОУ 41762679, № рахунку НОМЕР_2 , МФО 320649, на поточний/картковий рахунок/№ картки № НОМЕР_1 на ім'я Позичальника ОСОБА_1 РНОКПП(ІПН): НОМЕР_4 , по Договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020022547 від 05.02.2020 на день/після його оформлення (виписка з рахунку та/або інший документ, тощо).
Згідно даних листа АТ "СЕНС БАНК" №10092-БТ від 16 вересня 2024 року убачається, що емінентом картки № НОМЕР_1 не є АТ "СЕНС БАНК". ТОВ "ФК "ФОРЗА" є клієнтом банку. Для виконання ухвали суду, просить надати дату транзакції, суму операції, повний номер картки № НОМЕР_1 (а.с. 74-76).
08 жовтня 2024 року судом першої інстанції ухвалено оскаржуване рішення.
Разом з цим, після ухвалення оскаржуваного рішення 22 жовтня 2024 року до суду першої інстанції надійшов повторно лист АТ КБ "ПриватБанк" від 14 жовтня 2024 року, із змісту якого убачається, що АТ КБ "ПриватБанк" 11 вересня 2024 року направлено відповідь на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 про витребування доказів. Також АТ КБ "ПриватБанк" повідомило, що з рахунку № НОМЕР_2 ТОВ "ФК ФОРЗА" відсутнє перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 по договору про надання позики на умовах фінансового кредиту №0020022547 від 05 лютого 2020 року на день/після його оформлення. Виписка по рахунку за 05 лютого 2020 року не містить вказаного переказу (а.с. 95).
Апеляційний суд уважає за доцільне прийняти вказаний доказ, оскільки такий надійшов на виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів, при цьому колегія суддів зауважує, що принцип верховенства права гарантує, що недоліки судового процесу не можуть служити підставою для порушення або обмеження прав учасника судового розгляду.
З огляду на наведене, апеляційний суд констатує, що факт перерахування відповідачці грошових коштів за кредитним договором позивачем не доведено належними та допустимими доказами. За відсутності інших об'єктивних доказів, сам по собі розрахунок заборгованості, наявний в матеріалах справи, який є односторонньо складеним позивачем, не може підтверджувати наявність у відповідачки заборгованості перед позивачем. Натомість, наданий АТ КБ "ПриватБанк" на виконання ухвали суду першої інстанції лист підтверджує відсутність перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 по договору про надання позики на умовах фінансового кредиту №0020022547 від 05 лютого 2020 року.
Ураховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів уважає, що висновки суду першої інстанції про доведеність позовних вимог є помилковими.
Колегія суддів не убачає підстав для надання оцінки іншим доводам апеляційної скарги, оскільки установлені обставини є достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частини 2 вказаної статті інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
30 серпня 2024 року між адвокатом Круглик В.В. та ОСОБА_1 укладено договір про надання професійної правничої допомоги №30/08 від 30 серпня 2024 року, предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами професійної правничої допомоги клієнту у всіх справах в тому числі, але не виключно у справі за позовом ТОВ "ФК "АРТЕМІДА-Ф" до ОСОБА_1 про стягнення коштів, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а клієнт зобов'язаний сплатити гонорар (винагороду) за надану професійну правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати та її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.
Згідно пункту 2.3.3. договору сторони погодили, що вартість послуг визначених в пункті 1 даного договору становить 5 000,00 гривень. Зазначена сума сплачується в готівковій або безготівковій формі.
05 вересня 2024 року адвокатом Круглик В.В. та ОСОБА_1 підписано акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №30/08 від 30 серпня 2024 року.
Відповідно до підписаного акту виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги, що полягають у супроводженні цивільної справи №753/16154/24 за позовом ТОВ "ФК "АРТЕМІДА-Ф" до ОСОБА_1 про стягнення коштів, а саме написання та подання до Дарницького районного суду м. Києва відзиву на позовну заяву - 5 000,00 гривень (а.с. 62).
Згідно даних квитанції до прибуткового касового ордеру №52 від 05 вересня 2024 року ОСОБА_1 сплачено на рахунок ОСОБА_3 5 000,00 гривень (а.с. 63).
Матеріали справи не містять клопотання позивача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, отже, ураховуючи що заявлена сума підтверджена належними доказами, колегія суддів уважає за необхідне стягнути із ТОВ "ФК "АРТЕМІДА-Ф" на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги в суді першої інстанції, 5 000,00 гривень.
Відповідно до підпункту в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Установлено, що за подання апеляційної скарги скаржницею сплачено 1 816,80 гривень, що підтверджує даними №1715-3471-6506-1157 від 30 грудня 2024 року.
22 листопада 2024 року адвокатом Кругляк В.В. та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору №30/08, відповідно до якої сторони погодили, що за надання професійної правничої допомоги у Київському апеляційному суді, яка полягає в написанні та поданні апеляційної скарги на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 жовтня 2024 року, клієнт сплачує 4 000,00 гривень.
У разі задоволення або часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 жовтня 2024 року повністю або частково, або в частині стягнутих судових витрат, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 2 000,00 гривень.
Згідно даних квитанції до прибуткового касового ордеру №71 від 25 листопада 2024 року убачається, що ОСОБА_1 сплачено 4 000,00 гривень (а.с. 112).
Установлено, що умовами укладеної додаткової угоди передбачена сплата гонорару у розмірі 2 000,00 гривень у разі задоволення апеляційної скарги.
Ураховуючи те, що за результатом розгляду справи у суді апеляційної інстанції колегія суддів дійшла висновку про її задоволення, із ТОВ "ФК "АРТЕМІДА-Ф" на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, слід стягнути 1 816,80 гривень та 6 000,00 гривень на відшкодування судових витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги у суді апеляційної інстанції.
Згідно частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Кругликом Валерієм Володимировичем, задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 жовтня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги в суді першої інстанції, 5 000,00 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 1 816,80 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, 6 000,00 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова