24 вересня 2025 року м. Київ
Справа №759/21288/24
Апеляційне провадження №22-ц/824/5914/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Верланова С.М., Поліщук Н.В.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Святошинського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Шум Л.М. 02 грудня 2024 року в м. Києві, у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 06 червня 2015 року у розмірі 69867,13 грн та судові витрати .
В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що 06 червня 2015 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір.
Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконала, чим порушив умови кредитного договору. Станом на 17 вересня 2024 року утворилась заборгованість, яку позивач просив стягнути.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 58885,98 грн в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 06 червня 2015 року, 2422,40 грн судового збору.
В задоволенні інших вимог - відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за простроченими відсотками, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності через відсутність передбаченого обов'язку відповідача щодо їх сплати .
Стягуючи з боржника заборгованість за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а тому позивач враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Не погодилось із вищезазначеним судовим рішенням, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, АТ КБ «ПриватБанк», представником Банку подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність рішення, як такого, що ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зокрема, представник вказує на те, що судом було зроблено помилковий висновок про відсутність договірних зобов'язань, так як договір був укладений шляхом підписання анкети-заяви, а кредит був наданий у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку. Відповідач користувалася кредитними коштами, що підтверджується випискою по рахунку, а тому зобов'язана була повертати кредитні кошти щомісяця та сплачувати відсотки за користування ними. Однак відповідач цього не вчинила, що свідчить про порушення взятих на себе зобов'язань і наявність підстав для примусового стягнення з урахуванням нарахованих штрафних санкцій. Враховуючи викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині не задоволених вимог та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити вимоги банку в повному обсязі, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надала.
У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріалами справи, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Перш за все, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що в порядку ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з доводів апеляційної скарги позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції не становить предмет апеляційного перегляду, так як іншими учасниками справи не оскаржується і вони не будуть позбавлені такого права.
Судом апеляційної інстанції встановлені та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини.
22 серпня 2022 року сторони підписали заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг, в якій погодили наступні істотні умови договору: тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія; сума/ліміт кредиту для картки «Універсальна» - 200 000,00 грн; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією; мета отримання кредиту - споживчі потреби; спосіб надання кредиту - безготівковим шляхом, процентна ставка, відсотків річних - 42 % для картки «Універсальна Gold»; тип процентної ставки - фіксована /а.с.40-51/.
Своїм підписом в заяві відповідач підтвердила свою згоду на те, що вона згодна з тим, що дана заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. У запропонованих банківських продуктах нею обрано вид кредитної картки, валюту - українська гривня, кредитний ліміт в сумі 4000 грн., вказано базову процентну ставку за кредитним лімітом 2 % на місяць на залишок заборгованості, а також щомісячну комісію 1,5 %.
Також до матеріалів позивачем було долучено паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачкою 22 серпня 2022 року /а.с.52-56/.
Згідно із довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про видані позичальнику кредитні картки, на підставі вказаного вище договору відповідачу надавались у користування три кредитні картки, остання з яких 22 серпня 2022 року - карта Універсальна № НОМЕР_1 з терміном дії до березня 2024 року /а.с. 104/.
Відповідно до довідки позивача про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача, 10 червня 2015 року кредитний ліміт по картковому рахунку становив 0, 00 грн, однак в подальшому, а саме 22 серпня 2022 року був збільшений до 60000,00 грн, а 01 травня 2023 року - зменшений до 0,00 грн /а.с. 39/.
До кредитного договору Банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua. /а.с.57-99/.
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості ОСОБА_1 станом на 17 вересня 2024 року за відповідачем рахується заборгованість в сумі 69867,13 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 58885,69грн., заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 10981,44грн. /а.с.24-32/.
Також позивачем на підтвердження кредитних зобов'язань ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк», була надана виписка по карткам ОСОБА_1 за договором №б/н станом на 20 вересня 2024 року /а.с. 33-39/.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
В силу ч.ч. 1,2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В порядку ч. 2, ч. 4 та ч. 8 ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
В силу ч.3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зроблений правий висновок, за яким без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Аналогічні висновки викладені, зокрема і в Постановах Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 207/2952/17, від 26 серпня 2020 року у справі № 766/19614/18 та ін., що свідчить про усталену судову практику.
Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін, і оформлений у формулярах або інших стандартних формах за підписом сторін.
В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як вбачається з матеріалів справи, 06 червня 2015 року сторони підписали анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання послуг в ПриватБанку, на підставі якої ОСОБА_1 отримала від АТ КБ «ПриватБанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, проте сплата процентів за користування кредитом і розмір процентної ставки не були врегульовані умовами укладеного договору.
Разом з тим, 22 серпня 2022 року відповідач підписала заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, в якій погодила фінансові умови кредитування, в тому числі щомісячну сплату відсотків за користування кредитними коштами за фіксованою процентною ставкою в розмірі 42,0 % річних.
Підписавши вказану заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, ОСОБА_1 добровільно погодила такі умови кредитного договору, взяла на себе відповідні зобов'язання.
Отже, між сторонами була відсутня згода щодо таких істотних умов кредитного договору як оплата процентів за користування грошовими коштами лише в період з 06 червня 2016 року по 21 серпня 2022 року, а після цієї дати підлягала застосуванню процентна ставка в розмірі 42,0 % річних.
Як вбачається із розрахунку заборгованості та виписки по картковому рахунку, заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 10981, 44 грн, яку позивач просив стягнути з відповідачки, почала утворюватися за процентною ставкою 42,0 % річних починаючи із 22 серпня 2022 року, тобто в межах дії умов кредитного договору, які були погодженні сторонами у заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 22 серпня 2022 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом, суд першої інстанції, встановивши конкретні умови укладеного між сторонами кредитного договору стосовно розміру відсоткової ставки за користування кредитом, не врахував наведені вище обставини і неповно дослідив наявні в матеріалах справи докази, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованого висновку, що сума заборгованості по процентам, яку нарахував і просить стягнути позивач, не відповідає умовам кредитного договору.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги в частині стягнення відсотків за користування кредитом та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк», в межах заявлених позовних вимог суми заборгованості за відсотками в розмірі 10981, 44 грн. У зв'язку з цим, рішення суду, на підставі ст. 376 ЦПК України, в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом.
Судом першої інстанції визначена сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 58885, 69 грн, як було вказано позивачем і не було спростовано відповідачем. У цій частині рішення суду сторонами не оскаржується, і в цій частині суд не вбачає такого порушення норм матеріального чи процесуального права, які б давали підстави для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги. З виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідач після отримання карти неодноразово здійснювала різні операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку, так і часткового погашення заборгованості за кредитом., що підтверджує виконання сторонами умов договору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 2906,88 грн.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами в розмірі 10981, 44 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 2906, 88 грн.
Позивач:Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50; код ЄДРПОУ 14360570).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: С.М. Верланов
Н.В. Поліщук