Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
02 травня 2025 року справа № 520/830/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді - Ніколаєвої Ольги Вікторівни,
за участю секретаря судового засідання - Полянчикової Ольги Михайлівни,
представників позивача - Сільченка Сергія Олександровича та Плескач Інни Сергіївни,
представника відповідача - Бакуліної Олесі Олегівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІШ УКРАЇНА" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про скасування податкового повідомлення- рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІШ Україна" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ДІШ Україна" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.12.2024 № 00705440702;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені судові витрати у справі, зокрема суму сплаченого судового збору - 24 224,00 грн та витрати на правничу (правову) допомогу адвоката у сумі 80 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатами перевірки ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2024 № 00705440702 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 4 182 281,25 грн. (у т.ч. за податковими зобов'язаннями на суму 3 446 801,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 735 480,25 грн). Позивач вважає вказане рішення податкового органу протиправними, а відтак просить суд його скасувати.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Справу вирішено судом розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 29.01.2025 із повідомленням учасників справи.
Відповідачем 31.01.2025 до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким податковий орган просить відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у акті перевірки.
Позивачем 07.02.2025 надано відповідь на відзив, в якому не погодившись з доводами представника відповідача, просив позовні вимоги задовольнити.
Відповідачем 27.02.2025 до суду було надано додаткові пояснення, в яких податковий орган наголосив на правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Позивач 28.02.2025 до суду було подано додаткові пояснення, в яких було наголошено на безпідставності аргументів відповідача, висловлених у додаткових поясненнях від 27.02.2025, а також спростовано твердження про ненадання до перевірки первинних документів, які б підтверджували підставність і правомірність бухгалтерського обліку виключних майнових авторських та інших прав інтелектуальної власності щодо об'єктів, зазначених в акті перевірки податкового органу.
У підготовчому судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені під час перевірки, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку із чим просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В судове засідання по суті справи представники сторін з'явилися. Представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав та мотивів, що викладені у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини.
На підставі наказу ДПС України ?Про проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ?ДІШ Україна" ГУ ДПС у Харківській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ ?ДІШ Україна? від 11.07.2024 № 514 з питань дотримання вимог Податкового кодексу України за період із 01.04.2016 по 31.03.2019, з урахуванням вимог, визначених у рішенні Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 16.12.2019 № 13146/6/99-00-08-05-01, у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної планової виїзної перевірки ТОВ ?ДІШ Україна? від 09.09.2019 № 11/20-40-05-02-08/35247444.
Результати перевірки оформлені актом від 11.09.2024 № 42640/20-40-07-02-03/35247444.
Перевіркою встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст.ст. 2, 3, 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV ?Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні?, П(С)БО 15 ?"Дохід?, П(С)БО 16 ?Витрати?, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 446 801,14 грн., у тому числі: IV квартал 2017 року у сумі 770 110,4 2 грн., І квартал 2018 року у сумі 618 509,87 грн., II квартал 2018 року у сумі 498 649,57 грн., ІІІ квартал 2018 року у сумі 597 604,86 грн., IV квартал 2018 року у сумі 457 045,95 грн., І квартал 2019 року у сумі 504 880,45 грн.
Висновок ГУ ДПС у Харківській області про заниження податку на прибуток на загальну суму 3 446 801,14 грн. мотивований відсутністю оформлення первинних документів про фактичне використання позивачем нематеріальних активів (програмних продуктів), придбаних у МУСО TECHNOLOGIES LIMITED, NG SOFTWARE LIMITED, MORLOCK SOLUTIONS LIMITED, GEMOSITY LIMITED. Це призвело до включення до витрат суми, яка не підтверджена відповідними первинними документами, та до завищення ТОВ ?ДІШ Україна? показника рядка 2050 ?Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)? Звіту про фінансові результати показників за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 на суму 19 148 895,20 грн., у тому числі: IV квартал 2017 року у сумі 4 278 391,23 грн., І квартал 2018 року у сумі 3 436 165,97 грн., ІІ квартал 2018 року у сумі 2 770 275,39 грн., ІІІ квартал 2018 року у сумі 3 320 027,02 грн., ІV квартал 2018 року у сумі 2 539 144,18 грн., І квартал 2019 року у сумі 2 804 891,41 грн.
За результатами перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.10.2024 № 00571320702 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 4 308 501,25 грн. (у т.ч. за податковими зобов'язаннями на суму 3 446 801,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 861 700,25 грн.).
Позивачем було подано заперечення до Акту перевірки та скаргу на прийняте податкове повідомлення-рішення.
Рішенням про результати розгляду скарги від 13.12.2024 №37524/6/99-00-06-01-01-06 ДПС України скасувала податкове повідомлення-рішення від 08.10.2024 №00571320702 в частині штрафної санкції у сумі 126 220,00 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга ТОВ ?ДІШ Україна? частково задоволена.
На зменшену суму грошового зобов'язання ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2024 № 00705440702 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 4 182 281,25 грн. (у т.ч. за податковими зобов'язаннями на суму 3 446 801 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 735 480,25 грн.).
Не погодившись з прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки, на відповідність вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.
Підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та, як наслідок, прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, став висновок про порушення ТОВ ?ДІШ Україна? п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, ст. ст. 2, 3, 9 Закону України ?Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні?, положень (стандартів) Бухгалтерського обліку П(С)БО 15 ?Дохід?, П(С)БО 16 ?Витрати?. Ці порушення вмотивовані відсутністю оформлення первинних документів про фактичне використання нематеріальних активів (програмних продуктів), придбаних у компаній, зареєстрованих у Великій Британії, зокрема, МУСО TECHNOLOGIES LIMITED, NG SOFTWARE LIMITED, MORLOCK SOLUTIONS LIMITED, GEMOSITY LIMITED під час створення позивачем об'єктів інтелектуальної власності, які в подальшому він реалізовував нерезидентам США ЕКОСТАР ТЕХНОЛОДЖІС ЛЛС (ДІШ ТЕХНОЛОДЖІС ЛЛС).
У свою чергу це призвело до включення позивачем до витрат суми, яка не підтверджена відповідними первинними документами, та до завищення показника рядка 2050 ?Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)? Звіту про фінансові результати показників за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 на суму 19 148 895,20 грн.
Перевіркою встановлено і не спростовано в ході судового розгляду, що ТОВ ?ДІШ Україна?, виступаючи в якості Покупця, уклало з нерезидентами постачальниками договори про постачання програмної продукції: з МУСО TECHNOLOGIES LIMITED договір № 1 від 21.07.2017, з NG SOFTWARE LIMITED договір № 2 від 21.07.2017, з MORLOCK SOLUTIONS LIMITED, договір № 3 від 21.07.2017, з GEMOSITY LIMITED договір № 4 від 21.07.2017.
Відповідно до п. 2.1. усіх означених договорів Постачальник зобов'язуються поставити Покупцеві програмну продукцію та передати права інтелектуальної власності (майнові авторські права) на неї, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість програмної продукції та прав інтелектуальної власності на неї, а також виконувати інші дії, передбачені цим Договором.
Відповідно до п. 2.2. Договорів постачання програмної продукції Постачальник зобов'язаний передати Покупцеві такі права інтелектуальної власності на будь-яку та всю Програмну продукцію: право на використання Програмної продукції будь-яким способом та на території будь-якої держави світу; право вносити будь-які зміни до Програмної продукції; право використовувати Програмну продукцію як основу для розробки власних об'єктів інтелектуальної власності; право здійснювати комерційну реалізацію Програмної продукції за допомогою будь-яких договорів будь-яким третім особам та на території будь-яких держав світу та інші виключні права.
Згідно з п. 2.4. відповідних Договорів права інтелектуальної власності вважаються переданими Постачальником Покупцеві з моменту підписання відповідного Акту приймання-передачі згідно п. 4.4. Договору.
Факт передачі нерезидентами Програмної продукції та прав інтелектуальної власності на неї на користь позивача не заперечується ГУ ДПС у Харківській області і підтверджується наявними в матеріалах справи доказами зокрема: за договором про постачання програмної продукції № 1 від 21.07.2017 актами: № 1 від 04.09.2017, № 2 від 12.10.2017, № 3 від 08.11.2017, № 4 від 04.12.2017, № 5 від 09.01.2018, № 6 від 02.02.2018, № 7 від 15.03.2018, № 8 від 10.04.2018, № 9 від 04.05.2018, № 10 від 07.06.2018, № 11 від 06.07.2018, № 12 від 06.08.2018, № 13 від 11.09.2018, № 14 від 04.10.2018, № 15 від 05.11.2018, № 16 від 12.12.2018, № 17 від 09.01.2019, № 18 від 04.02.2019; за договором про постачання програмної продукції № 2 від 21.07.2017 актами: № 1 від 04.09.2017, № 2 від 12.10.2017, № 3 від 08.11.2017, № 4 від 04.12.2017, № 5 від 09.01.2018, № 6 від 02.02.2018, № 7 від 15.03.2018, № 8 від 10.04.2018, № 9 від 04.05.2018, № 10 від 07.06.2018, № 11 від 06.07.2018, № 12 від 06.08.2018, № 13 від 11.09.2018, № 14 від 04.10.2018, № 15 від 05.11.2018, № 16 від 12.12.2018, № 17 від 09.01.2019, № 18 від 04.02.2019; за договором про постачання програмної продукції № 3 від 21.07.2017 актами: № 1 від 04.09.2017, № 2 від 12.10.2017, № 3 від 08.11.2017, № 4 від 04.12.2017; за договором про постачання програмної продукції № 4 від 21.07.2017 актами: № 1 від 04.09.2017, № 2 від 12.10.2017, № 3 від 08.11.2017, № 4 від 04.12.2017, № 5 від 09.01.2018, № 6 від 02.02.2018, № 7 від 15.03.2018, № 8 від 13.04.2018, № 9 від 04.05.2018, № 10 від 07.06.2018, № 11 від 06.07.2018, № 12 від 06.08.2018, № 13 від 11.09.2018, № 14 від 04.10.2018, № 15 від 05.11.2018, № 16 від 12.12.2018, № 17 від 09.01.2019, № 18 від 04.02.2019.
Оцінюючи правову природу договорів про постачання програмної продукції, укладених позивачем з вищевказаними нерезидентами, суд зауважує наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 23.12.1993 р. № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права", чинного на момент існування спірних правовідносин, комп'ютерна програма - це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах).
Компонентами комп'ютерної програми є частини програмного забезпечення, які можуть бути частинами (модулями), на основі або за допомогою яких створюється певна програма, та/або діяти як самостійні комп'ютерні програми.
Комп'ютерна програма з урахуванням приписів ч. 1 ст. 420, п. 2 ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України належить до об'єктів права інтелектуальної власності, а також є об'єктом авторського права.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про авторське право і суміжні права" комп'ютерні програми охороняються як літературні твори. Така охорона поширюється на комп'ютерні програми незалежно від способу чи форми їх вираження.
Згідно зі ст. 1107 Цивільного кодексу України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких правочинів:
1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
2) ліцензійний договір;
3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;
4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;
5) інший правочин щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
Правочин щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій (електронній) формі, за винятком випадків, визначених законом.
У разі недодержання письмової (електронної) форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.
Законом можуть бути встановлені випадки, в яких договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності може укладатись усно.
Дослідивши умови вищевказаних договорів про постачання програмної продукції, укладених позивачем з нерезидентами, № 1 від 21.07.2017, № 2 від 21.07.2017, № 3 від 21.07.2017, № 4 від 21.07.2017, суд приходить до висновку, що ці договори слід вважати договорами про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності на програмну продукцію. У зв'язку з цим суд погоджується з доводами позивача про те, що він придбав майнові права на розпорядження об'єктами інтелектуальної власності - програмними продуктами, що передбачає право використовувати Програмну продукцію як основу для розробки власних об'єктів інтелектуальної власності; право вносити будь-які зміни до Програмної продукції; право надавати дозвіл на використання Програмної продукції будь-яким третім особам на території будь-якої держави світу; інші права.
Правомірність придбання програмної продукції відповідачем в Акті перевірки та під час розгляду справи не заперечуються.
Однак відповідач заперечує факт визнання придбаної програмної продукції та прав інтелектуальної власності на неї нематеріальними активами та введення в експлуатацію. Як зазначено в Акті перевірки, відповідно до даних бухгалтерського обліку на рахунку 12 придбані активи не обліковувались, а факт придбання відображено наступною проводкою (ДТ154 - Кт 632). Відповідач наголошує, що первинні документи щодо фактичного використання придбаних нематеріальних активів (програмних продуктів) у вищевказаних підприємств-постачальників позивачем до перевірки не надавались.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи викладено у П(С)БО № 8 "Нематеріальні активи", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 № 242, а також Методичними рекомендація з бухгалтерського обліку нематеріальних активів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 16.11.2009 № 1327.
Відповідно до п. 4 П(С)БО 8: нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований; незавершеними капітальними інвестиціями в нематеріальні активи визнаються капітальні інвестиції у придбання, створення і модернізацію нематеріальних активів, використання яких за призначенням на дату балансу не відбулося.
Згідно з п. 2.12 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку нематеріальних активів, витрати на придбання, створення та удосконалення об'єктів нематеріальних активів відображаються на субрахунку 154 "Придбання (створення) нематеріальних активів". Фактичні витрати на придбання, створення та удосконалення об'єктів нематеріальних активів, використання яких на дату балансу за призначенням не відбулося (не введені в господарський оборот), відображаються у складі незавершених капітальних інвестицій у нематеріальні активи.
Уведення в господарський оборот об'єктів інтелектуальної власності оформлюється типовою формою первинного обліку НА-1 "Акт введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів", затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 22.11.2004 № 732.
Під час розгляду справи позивач зазначав, що господарською метою придбання об'єктів права інтелектуальної власності було використання такої програмної продукції як основи для розробки власних об'єктів інтелектуальної власності. ТОВ "ДІШ Україна" не мало наміру вводити в господарський оборот придбані об'єкти права інтелектуальної власності до складу нематеріальних активів, тому не складало форму первинного обліку НА-1 з цього приводу, а обліковувало витрати на придбання у складі незавершених капітальних інвестицій у нематеріальні активи (бухгалтерський рахунок 154), що відповідає приписам п. 2.12 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку нематеріальних активів.
Судом встановлено, що, позивач оприбутковував придбану програмну продукцію як незавершені капітальні інвестиції у нематеріальні активи (Дт154 - Кт 632) на підставі Актів приймання-передачі із постачальниками, що не заперечується контролюючим органом, який вказав в Акті перевірки, що придбання програмної продукції та ПІВ відбулося шляхом розміщення їх вихідного коду на сервері ТОВ "ДІШ Україна".
Продовжуючи дослідження обставин справи, суд проаналізував характер, зміст і порядок використання придбаної позивачем програмної продукції і прав інтелектуальної власності на неї в межах власної господарської діяльності.
Між позивачем (названим в договорі Екостар) та ЕКОСТАР ТЕХНОЛОДЖІС ЛЛС (іменованим Компанія), у подальшому перейменованому на ДІШ ТЕХНОЛОДЖІС ЛЛС було укладено Договір про створення об'єктів інтелектуальної власності і передачі авторських прав та інших прав інтелектуальної власності № 3 від 27.02.2017.
Розділом "Декламації" Договору № 3 передбачено, що Компанія бажає, в строки та на умовах, що вказані нижче, залучати Екостар до розробки та передачі Компанії авторських прав та інших прав інтелектуальної власності ("ПІВ") на комп'ютерні програми, включаючи продукцію в галузі програмного забезпечення для цифрового телебачення та веб-сайти, в тому числі з метою подальшої передачі та продажу таких прав третім особам.
Згідно п. 1.1. ст. 1 Договору № 3, починаючи з дати набрання чинності, відповідно до замовлень Компаній, Екостар розробить нові комп'ютерні програми, включаючи продукцію в галузі програмного забезпечення для цифрового телебачення та веб-сайти, та передасть належні йому або такі, що будуть належати, авторські права (майнові права) та інші ПІВ на ці комп'ютерні програми Компанії. Всі етапи розробки проводитимуться при тісному співробітництві інженерів Екостар та Компанії.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Договору № 3 Екостар регулярно постачатиме Компанії комп'ютерні програми, включаючи продукцію в галузі програмного забезпечення для цифрового телебачення та веб-сайтів та їх оновлені версії. Передача оригіналів або примірників комп'ютерних програм Компанії відбуватиметься шляхом завантаження таких комп'ютерних програм на сервери Компанії або шляхом передачі носія цифрової інформації із примірником комп'ютерної програми уповноваженому представнику Компанії чи визначеної Компанією третьої особи.
Доки комп'ютерна програма не буде остаточно ухвалена Компанією Екостар періодично надаватиме Компанії (1) письмовий звіт про виконану роботу по всім напрямкам роботи, що вестиме Екостар, та (2) стислі описи, копії та дублікати відповідно до технічної можливості будь-яких та всіх ідей, технічних рішень, макетів, креслень, схем, технічної інформації, комп'ютерних програм, винаходів, над якими Екостар працюватиме в рамках цього Договору.
Остаточне рішення щодо прийнятності комп'ютерної програми Компанія приймає виключно на свій розсуд.
За п. 1.3. Договору № 3 ціна, що сплачується за передачу авторських прав та інших ПІВ на комп'ютерні програми розраховується за наступною формулою: (1) всі виправдані поточні витрати Екостара, спрямовані на роботу в рамках цього Договору, включаючи амортизацію плюс (2) маржа в розмірі 10% від обсягу таких витрат. Розмір маржі може час від часу змінюватися за письмовою згодою обох сторін. Розмір поточних витрат та остаточна вартість авторських прав та інших ПІВ визначається Екостаром самостійно у відповідності із правилами та принципами бухгалтерського обліку та внутрішньою обліковою політикою Екостара та зазначається у відповідних рахунках та/або актах прийому-передачі виключних майнових авторських прав.
Відповідно до п. 2.1. ст. 2 Договору № 3 згідно з цим Договором Екостар передає або зобов'язується передати Компаніям наступні авторські права (майнові права): виключне право на використання комп'ютерних програм, а саме: відтворення комп'ютерних програм; виробництво будь-якої продукції або надання будь-яких послуг з використанням комп'ютерних програм; продаж такої продукції та або послуг будь-якій особі; оновлення комп'ютерних програм та будь-яке інше використання комп'ютерних програм; виключне право дозволяти використання комп'ютерних програм, як визначено вище; виключне право забороняти використання комп'ютерних програм, як визначено вище; право передавати права, отримані згідно з договором будь-якій третій особі.
Згідно з п. 2.2. ст. 2 Договору № 3 передання авторських прав та інших ПІВ за цим Договором являє собою відчуження авторських прав та інших ПІВ в повному обсязі Компанії і Екостар втрачає такі авторські права та інші ПІВ. Екостар здійснює передачу Компанії авторських прав та інших ПІВ по мірі фактичного завершення розробки комп'ютерних програм. Передання авторських прав та інших ПІВ оформляється актом прийому-передачі виключних майнових авторських прав, в якому вказуються авторські права та інші ПІВ, що передаються Компанії, комп'ютерні програми стосовно яких передаються права та загальна ціна переданих прав.
З урахуванням ст. 1107 ЦК України слід визнати, що Договір № 3 від 27.02.2017 належить до договорів про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності, що є різновидом правочинів розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1112 Цивільного кодексу України за договором про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець - письменник, художник тощо) зобов'язується створити об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк. Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності повинен визначати способи та умови використання цього об'єкта замовником.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.
Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.
Таким чином, позивач як автор комп'ютерних програм, створених в межах господарської діяльності, мав права розпоряджатися авторськими правами та іншими правами інтелектуальної власності та не несе обов'язку реєстрації або іншого оформлення цих прав.
Під час виконання Договору № 3 від 27.02.2017 господарські операції між позивачем та ДІШ ТЕХНОЛОДЖІС ЛЛС оформлені актами прийому-передачі виключних майнових прав від 12.10.2017, від 13.11.2017, від 12.12.2017, від 15.01.2018, від 16.02.2018, від 12.03.2018. від 12.04.2018, від 15.05.2018, від 12.06.2018, від 12.07.2018, від 13.08.2018, від 17.09.2018, від 17.10.2018, від 16.11.2018, від 18.12.2018, від 17.01.2019, від 15.02.2019, від 15.03.2019.
Дослідженням зазначених актів у порівнянні з актами, складеними у відносинах позивача з постачальниками програмної продукції судом підтверджено використання позивачем під час виконання Договору № 3 від 27.02.2017 на користь ДІШ ТЕХНОЛОДЖІС ЛЛС програмної продукції, яка була придбана позивачем у GEMOSITY LIMITED, MORLOCK SOLUTIONS LIMITED, MYCO TECHOLOGIES LIMITED, NG SOFTWARE LIMITED.
Так, відповідно до акту прийому-передачі виключних майнових авторських прав від 15.02.2019 по проекту Bell Canada вказано опис релізів інтелектуальної власності, які позивач передає ДІШ ТЕХНОЛОДЖІС ЛЛС, а саме змінена програмна продукція:
- випуск інсталяційного пакету для додатків Dynamic Shelves, версія 1.0.2, Jupiter -JUP-156 та Calisto CAL-1;
- об'єднаний випуск додатку Zephyr V 0.3, включаючи розробку частин 7, 31, 57, 58, 59, 62, 64, 65, 67, 68, 69.
Суд звертає увагу, що прикладна комп'ютерна програма: Dynamic Shelves, версія 1.0.2 була придбана позивачем у GEMOSITY LIMITED, що підтверджується актом приймання-передачі № 17 від 09.01.2019. Комп'ютерна програма Зефір (Zephyr), версія 0.3. придбана позивачем у постачальника NG SOFTWARE LIMITED, що підтверджується актом приймання-передачі № 17 від 09.01.2019. А прикладні комп'ютерні програми: Zephyr ZEP-7-31-57-58-59-62-64-65-67-68-69; Callisto CAL-1; Jupiter JUP-156 позивач придбав у постачальника MYCO TECHOLOGIES LIMITED, що підтверджується актом приймання-передачі № 17 від 09.01.2019.
В акті прийому-передачі виключних майнових авторських прав від 12.03.2018 по проекту Bell Canada надано опис релізів інтелектуальної власності, які позивач передав ЕКОСТАР ТЕХНОЛОДЖІС ЛЛС:
- Об'єднаний тестовий реліз для Europa RUR-6, Vodekiosk2 VEFB--651-?652-?654, Metis2 MTS--92--93- 94 and Jupiter JUP-7-8-22-25-31-32-41?50
- Додаток об'єднуючий Europa, версія 1.1 в Bell VOD MMS систему звітності
- Додаток з процедурою установки для Jupiter VMA додатка Метаданих, версія 1.0.1.
При цьому прикладна комп'ютерна програма: додаток Jupiter VMA Metadata, версія 1.0.1 була придбана позивачем у постачальника GEMOSITY LIMITED, що підтверджується актом приймання-передачі № 6 від 02.02.2018. Комп'ютерні програми: Europa RUR--6, Vodekiosk2 VEFB--651-?652-?654, Metis2 MTS--92--93- 94, Jupiter JUP-7-8-22-25-31-32-41?50 позивач придбав у MYCO TECHOLOGIES LIMITED, що підтверджується актом приймання-передачі № 6 від 02.02.2018. Прикладна комп'ютерна програма: Europa, версія 1.1 (git tag 1/0-rc1) - додаток для запиту VOD застосування даних з Elasticsearch придбана у NG SOFTWARE LIMITED, що підтверджується актом приймання-передачі № 6 від 02.02.2018.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, яка була чинна на дату виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Дослідивши відповідні матеріали справи суд погоджується з доводами позивача про те,що акти прийому-передачі виключних майнових авторських прав, складені між ТОВ "ДІШ Україна" та ДІШ ТЕХНОЛОДЖІС ЛЛС за Договором № 3 від 27.02.2017 є належними первинними документами, що підтверджують використання програмної продукції та прав інтелектуальної власності, придбаних у GEMOSITY LIMITED, MORLOCK SOLUTIONS LIMITED, MYCO TECHOLOGIES LIMITED, NG SOFTWARE LIMITED, у господарській діяльності позивача під час виробництва послуг із створення об'єктів інтелектуальної власності за замовленням ЕКОСТАР ТЕХНОЛОДЖІС ЛЛС (ДІШ ТЕХНОЛОДЖІС ЛЛС).
Надаючи оцінку доводам сторін щодо дотримання позивачем вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", П(С)БО 15 "Доходи", П(С)БО 16 "Витрати" під час формування витрат та визначення прибутку до оподаткування, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 44.1 ст. 41 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції, яка була чинна на дату виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" закріплено принципи, на яких ґрунтуються бухгалтерський облік та фінансова звітність. Згідно з принципом нарахування та відповідності доходів і витрат для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів.
Правила і принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено в П(С)БО 16 "Витрати".
Зокрема, п. 6 П(С)БО 16 "Витрати" встановлено, що витратами звітного періоду визнають або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу в результаті його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Відповідно до п. 7 П(С)БО 16 "Витрати" витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Згідно з положеннями п. 11 П(С)БО 16 "Витрати" до складу витрат входить собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), яка складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (п. 12 П(С)БО 16 "Витрати").
Згідно п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст.14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Згідно п.п. 14.1.203 п. 14.1 ст.14 ПК України продаж результатів робіт (послуг) - це будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.
Таким чином, Податковий кодекс України кваліфікує операції щодо надання права на користування або розпорядження нематеріальними активами та операції з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи або надання інших майнових прав відносно об'єктів права інтелектуальної власності як поставку (продаж) послуг.
На переконання суду виконання договорів зі створення об'єктів інтелектуальної власності і передачі авторських прав є процесом надання послуг та виконання робіт по створенню програмного продукту (комп'ютерних програм), які не є матеріальними об'єктами. Під час виконання відповідних договорів акт прийому-передачі виключних майнових авторських прав на створений об'єкт інтелектуальної власності із додатками, які містять опис наданих робіт/послуг згідно із умовами договорів.
Виходячи з наведеного, позивач мав здійснювати облік процес створення програмних продуктів за замовленням за правилами обліку виробництва послуг. Як підтверджено матеріалами справи ТОВ "ДІШ Україна" визначало виробничу вартість створених за замовленням об'єктів права інтелектуальної власності (комп'ютерних програм) шляхом накопичення фактичних витрат на виробництво послуг в регістрах бухгалтерського обліку за рахунком. 231 "Виробництво" (Д-т 231 - К-т 154, 661, 651, 631…), що відповідає приписам п. 11 П(С)БО № 16 "Витрати". Накопичені за підсумками місяця витрати за бухгалтерським рахунком 231 "Виробництво" включалися до собівартості реалізованих послуг на дати складання Актів прийому-передачі виключних майнових авторських прав, що підтверджується регістрами бухгалтерського обліку за рахунком 903 "Собівартість реалізованих послуг". При цьому придбані у нерезидентів-постачальників об'єкти права інтелектуальної власності - програмні продукти, які обліковувалися підприємством на бухгалтерському рахунку 154, включалися у виробничу вартість створених за замовленням комп'ютерних програм у відповідному періоді їх використання у виробництві (Дт 231 - Кт 154), що виключає їх повторне або багаторазове використання як у наступних процесах виробництва, так і для власних потреб, про що свідчать регістри бухгалтерського обліку та аналітичні відомості за рахунком 154.
Облік реалізації виключних майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності (комп'ютерні програми) створені за замовленням, позивач здійснював за методикою обліку реалізації послуг (Дт 362 - Кт 703; Дт 903 - Кт 231), що відповідає П(С)БО № 15 "Дохід". Підставою для визнання доходів від реалізації послуг був факт складання Актів прийому-передачі виключних майнових авторських прав на відповідні дати складання.
Створені за замовленням об'єкти права інтелектуальної власності (комп'ютерні програми) позивачем не оприбутковувалися ні в якості товару, ні як готова продукція, оскільки не мають матеріальної форми.
Крім того, застосовувана ТОВ "ДІШ Україна" методика обліку операцій зі створення об'єктів інтелектуальної власності і передачі авторських прав є методикою обліку виробництва і надання послуг, тому не передбачає формування вартості готової продукції. У зв'язку з цим накопичена виробнича вартість (рахунок 231) на дату складання Актів прийому-передачі одразу формує собівартість реалізації послуг (рахунок 903).
Відповідно до п. 10 П(С)БО 15 "Дохід" дохід, пов'язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції. Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов:
можливості достовірної оцінки доходу;
імовірності надходження економічних вигод від надання послуг;
можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу;
можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.
Якщо послуги полягають у виконанні невизначеної кількості дій (операцій) за визначений період часу, то дохід визначається шляхом рівномірного його нарахування за цей період (крім випадків, коли інший метод краще визначає ступінь завершеності надання послуг) (п. 12 П(С)БО 15 "Дохід").
Відповідно до п. 13 10 П(С)БО 15 "Дохід" якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно визначений, то він відображається в бухгалтерському обліку в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню.
Умовами Договору № 3 від 27.02.2017 встановлено, що ціна, що сплачується за передачу авторських прав та інших ПІВ на комп'ютерні програми розраховується за наступною формулою: усі виправдані поточні витрати позивача, спрямовані на роботу в рамках цього Договору, включаючи амортизацію плюс маржа в розмірі 10% від обсягу таких витрат.
Позивач визначав дохід від наданих послуг шляхом розрахування фактичних витрат за відповідний період, що підлягають відшкодуванню набувачем результатів послуг з додаванням маржі в розмірі 10% від обсягу таких витрат, що відповідає приписам п.12, п.13 П(С)БО 15 "Дохід"
Для обліку доходів від реалізації послуг позивач використовував бухгалтерський рахунок 703 «Дохід від реалізації робіт та послуг».
За датою відображення доходу ТОВ "ДІШ Україна" визнавало собівартість реалізованих послуг (субрахунок 903), як накоплені витрати, що понесені у процесі виробництва таких послуг на бухгалтерському рахунку 23.
Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість віднесення позивачем витрат на придбання програмної продукції у компаній GEMOSITY LIMITED MORLOCK SOLUTIONS LTD, MYCO TECHNOLOGIES LIMITED, NG SOFTWARE LIMITED до загальної сукупності витрат зі створення власної програмної продукції, виключні майнові права на яку були передані ДІШ ТЕХНОЛОДЖІС ЛЛС.
Оскільки ТОВ "ДІШ Україна" дотримуючись положень П(С)БО 16 "Витрати" сформувано собівартість реалізованих послуг зі створення об'єктів інтелектуальної власності (програмної продукції), а також за відсутності порушень П(С)БО 15 «Дохід» сформувано доходи від реалізації таких послуг у бухгалтерському обліку, - фінансовий результат до оподаткування у фінансовій звітності позивача був визначений вірно. Об'єкт оподаткування податком на прибуток як результат скоригованого фінансового результату до оподаткування за даними фінансовій звітності ТОВ "ДІШ Україна" , визначено за відсутності порушення п. 134.1 ст. 134 ПК України.
Враховуючи, що на підтвердження правомірності формування витрат на виробництво послуг зі створення об'єктів інтелектуальної власності (програмної продукції) до перевірки та до суду були надані первинні документи, регістри бухгалтерського обліку та інші документи, доводи відповідача про завищення позивачем показника рядка 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" Звіту про фінансові результати показників за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 на суму 19 148 895,20 грн. не відповідають дійсним обставинам.
У зв'язку з цим оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.12.2024 № 00705440702 є протиправним і підлягає скасуванню.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІШ Україна" та наявність підстав для його задоволення.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Керуючись статтею 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІШ Україна" (вулиця Коломенська, будинок 63, місто Харків, Харківська область, 6166, код ЄДРПОУ: 35247444) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вулиця Григорія Сковороди, 46, місто Харків, 61057, код ЄДРПОУ: 43983495) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України від 19.12.2024 №00705440702.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІШ Україна" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України судовий збір у розмірі 24 224,00 грн (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири гривні 00 копійок).
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено 24.09.2025.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА