Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
24 вересня 2025 р. № 520/22541/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, 1189686446/1189686446-2025-1 від 22.04.2025, яким відмовлено ОСОБА_1 в подовженні страхової виплати;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 01.01.2024 на його заяву від 19.04.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому безпідставно не поновлено щомісячні страхові виплати, невиплата яких пов'язана зі статусом позивача як внутрішньо переміщеної особи. Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою судді від 26.08.2025 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області дані щодо підстав припинення пенсії позивачу. Витребувані документи зобов'язано надати до суду протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту отримання даної ухвали.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана сторонам по справі до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства. У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на порядок поновлення страхових виплат.
Витребувані ухвалою судді документи відповідачем не подано.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом установлено таке.
Позивачу, відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10 ААА №036564, було встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: 25% з 17.11.2010 (а.с.19-20).
Актом №125 установлено факт нещасного випадку на виробництві (а.с.15-18).
Відповідно до довідки від 15 листопада 2017 №0000405497 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач є внутрішньо переміщеною особою (а.с.13).
Позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою від 29.03.2025, в якій просив поновити нарахування та виплату пенсії відповідно до постанови КМУ від 11.02.2025 №299 "Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (а.с.23).
Також, позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою від 19.04.2025, в якій зазначив, що він ніяких виплат від країни агресора не отримує. Пенсію від РФ не отримує. Пенсію буде отримувати тільки в Україні (а.с.22).
Постановою Головного управління ПФУ в Харківській області від 22.04.2025 №1189686446/1189686446-2025-1 про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг відмовлено у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг в інших випадках, передбачених законом: відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи) (а.с.27).
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом від 09.05.2025 №12827-12719/Д-03/8-2000/25 повідомило позивача про те, що 20.03.2025 набрала чинності постанова КМУ від 11.02.2025 "Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", якою затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній території України. У листі відповідач посилався на п.8 зазначеного Порядку, яким передбачено підстави поновлення страхових виплат (а.с.24-25).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров'я визначає Закон України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV).
За змістом частини 1 статті 4 Закону №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закон №1105-XIV на уповноважений орган управління та його територіальні органи, серед іншого, покладено завдання здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону.
Частиною 1 статті 30 Закону №1105-XIV передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Страхові виплати складаються, зокрема, із щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата) (пункт 1 частини 7 статті 30 Закону №1105-XIV).
Відповідно до статті 37 Закону №1105-XIV для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління заяву (у паперовій або електронній формі) про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. Заява в електронній формі подається через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України.
Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.
Територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій:
1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами;
2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності;
3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат;
4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат;
5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання;
6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання;
7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання;
8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів;
9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи;
10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.
Статтею 38 Закону №1105-XIV визначено, що територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
Територіальні органи уповноваженого органу управління можуть затримати страхові виплати до з'ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.
Відповідно до статті 39 Закону №1105-XIV уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо:
1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку;
2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок;
3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.
Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.
З аналізу наведених норм Закону №1105-XIV слідує висновок, що вказаними нормами врегульований порядок призначення страхових виплат потерпілим та особам, які мають право на такі виплати, а саме визначено порядок звернення таких осіб за призначенням страхових виплат з відповідною заявою, встановлено перелік документів, необхідних для розгляду заяви, порядок їх розгляду, встановлено порядок прийняття рішення за наслідками розгляду заяви та яке рішення приймається уповноваженим органом за результатом розгляду заяви про призначення страхової виплати.
У справі, що розглядається, позивач перебуває на обліку як потерпілий внаслідок нещасного випадку на виробництві на підставі акту №125 від 05.06.1991 (дата страхового випадку: 03.06.1991) та є отримувачем страхових виплат, що не заперечується сторонами по справі.
Матеріалами справи підтверджується, що постановою Головного управління ПФУ в Харківській області від 22.04.2025 №1189686446/1189686446-2025-1 про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг позивач відмовлено у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг в інших випадках, передбачених законом: відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи) (а.с.27).
В контексті наведеного, суд дійшов до висновку, що рішення про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг приймається за результатами розгляду заяви особи, яка звертається за призначенням відповідних страхових виплат, а не у випадку, коли такі виплати призначені і виплачуються.
До того ж, відповідач прийнявши рішення про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг та зобов'язуючи позивача звернутися із заявою про виплату страхових виплат та надати документи, вдається до процедури встановлення права позивача на такі виплати та їх призначення, що суперечить наведеним вимогам Закону №1105-XIV.
Суд звертає увагу, що страхові виплати, як свідчать матеріали справи, позивачу вже призначені і здійснювалася їх виплата.
Статтею 40 Закону №1105-XIV визначений порядок припинення здійснення страхових виплат.
Так, цією статтею встановлено, що здійснення страхових виплат і надання соціальних послуг припиняються:
1) якщо потерпілим є особа, якій оформлено документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що страхові виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров'я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) у разі смерті отримувача страхових виплат;
7) у разі добровільної відмови від страхової виплати потерпілим або особами, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого;
8) в інших випадках, передбачених законом.
Отже, враховуючи положення статті 40 Закону №1105-XIV суд дійшов до висновку, що відповідач мав прийняти рішення у спосіб припинення здійснення страхових виплат, оскільки страхові виплати призначені і виплачувалися позивачу.
Дослідивши зміст спірного рішення судом установлено, що відповідач прийняв рішення про відмову у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг, керуючись ст. 39 Закону №1105-XIV, а саме в рішенні вказано: відповідно до заяви з документами, які до неї було додано, та статті 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в інших випадках, передбачених законом: Відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи).
Жодних мотивів відмови рішення відповідача не містить.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У вказаній статті закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Суб'єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії-принципи, знаючи, що адміністративний суд керуватиметься ними у разі оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності. Законодавче закріплення цих критеріїв-принципів також дає можливість фізичній чи юридичній особі сформувати уявлення про якість та природу належних рішень чи дій, які вона має право очікувати від суб'єкта владних повноважень.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.
Отже, загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.
Рішення відповідача не містить в собі мотивування та обґрунтування підстав прийняття такого рішення. Відповідач вказавши таку підставу у рішенні як відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи), не конкретизував яка саме інформація та документи відсутні.
При цьому, а ні лист Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.05.2025 №12827-12719/Д-03/8-2000/25, а ні відзив на позовну заяву також не містять відповідних обґрунтувань винесення оскаржуваного рішення.
Суд звертає увагу, що ухвалою судді від 26.08.2025 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області дані щодо підстав припинення пенсії позивачу. Витребувані документи зобов'язано надати до суду протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту отримання даної ухвали.
Відповідачем витребуваних документів до суду не подано. Поданий відповідачем відзив на позовну заяву містить лише загальні норми законодавства та посилання на лист Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.05.2025 №12827-12719/Д-03/8-2000/25, який також не містить жодних підстав припинення страхової виплати.
Суд зазначає, що частиною першою статті 40 Закону №1105-XIV визначено вичерпний перелік підстав для припинення виплати страхових виплат. Цим переліком передбачена можливість припинення виплати страхових виплат з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одними з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Частини першої статті 27 Основ передбачено, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості, якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність, якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи, внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування, в інших випадках, передбачених законами.
Відтак, Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування вичерпних випадків припинення страхових виплат не передбачають, але встановлюють, що вони можуть бути передбачені іншими законами.
Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що інші випадки для припинення страхових виплат повинні також бути передбачені саме законом.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що припинення позивачу виплати щомісячних страхових виплат здійснено відповідачем за відсутності підстав, передбачених частиною першою 40 Закону № 1105-XIV, або підстав, передбачених іншим законом, відповідних доказів до суду не подано, а отже рішення відповідача є протиправним.
Також, відповідач у листі від 09.05.2025 №12827-12719-Д-03/8-2000/25 та відзиві на позовну заяву посилається на п. 8 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній території України, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2025 №299, яким передбачено, що поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) особам, виплату пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) яким припинено відповідно до пункту 4-1 частини першої статті 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також поновлення страхових виплат особам, яким їх припинено відповідно до пункту 8 частини першої статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України:
після проходження фізичної ідентифікації протягом року з дати припинення виплати;
за заявами про поновлення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат, що надійшли до Пенсійного фонду України, зокрема поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису “Дія.Підпис» (“Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія), або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи отримувача у режимі відеоконференцзв'язку із дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред'являються документи, що посвідчують особу.
Водночас, суд звертає увагу, що вказаним пунктом також передбачено, пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) та страхові виплати, виплату яких припинено до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 299 “Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у зв'язку з непроходженням одержувачем фізичної ідентифікації, скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесенням відомостей про це до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, поновлюються за заявами про поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат, що надійшли до органів Пенсійного фонду України, зокрема поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису “Дія.Підпис» (“Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія), або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи отримувача в режимі відеоконференцзв'язку із дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред'являються документи, що посвідчують особу.
Позивач у позовній заяві зазначає, що припинення страхових виплат здійснено з 01.01.2024, тобто до набрання чинності постановою КМУ віл 11.02.2025 №299. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про встановлення особи №105596 від 06.06.2024 за результатами проведеного відеоконференцзв'язку 05.04.2024 та опрацювання наданих одержувачем документів, відповідей на поставлені запитання в ході відеоконференції особу ОСОБА_1 встановлено (а.с.16).
Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для припинення страхової виплати.
Щодо дати, з якої необхідно поновити страхові виплати суд зазначає, що матеріали справи не містять документально підтверджених даних щодо дати, з якої було припинено виплату страхових виплат, з огляду на що підлягають задоволенню вимоги про поновлення страхових виплат саме з моменту їх фактичного припинення органом управління.
За приписами ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області №1189686446/1189686446-2025-1 від 22.04.2025, яким відмовлено ОСОБА_1 у здійсненні страхових виплат.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з моменту їх фактичного припинення.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН