Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
23 вересня 2025 р. № 520/17802/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук'яненко, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙР ПАТС" до Харківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЙР ПАТС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000185/2 від 15.04.2025 року Харківської митниці.
Обґрунтовуючи ці вимоги, зазначив, що правильно визначив митну вартість предмету імпорту партії товару з Китаю, за основним методом (ціною договору). Стверджував, що усі документи складені належно та повно підтверджували митну вартість товару, заперечував правомірність виникнення підстав для сумнівів у правильності розрахунків. Наголошував на відсутності підстав для збільшення митної вартості товару.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.
Відповідач, Харківська митниця (далі за текстом - владний суб'єкт, орган публічної адміністрації, Митниця) з поданим позовом не погодився.
Надав відзив на позов, у якому зазначив, що подані до митного оформлення документи викликали сумнів у правильності самостійного визначення платником митної вартості. Стверджував, що ненадання платником витребуваних Митницею документів зумовило винесення власних рішень про збільшення митної вартості товару-предмету імпорту та відмову в оформленні поданої платником ВМД через заниження показника митної вартості товару. Наполягав, що показник митної вартості товару обчислений Митницею правильно.
У відповіді на відзив позивач підтримав правову позицію, викладену у позовній заяві, та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, вивчивши процесуальні документи сторін по справі, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув статус юридичної особи приватного права, є резидентом України.
За твердженням позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЙР ПАТС" (далі - ТОВ "СПЕЙР ПАТС") здійснює діяльність з імпорту товарів з Китаю, Туреччини та подальшим оптовим продажем цих товарів в Україні.
Поставки товарів здійснюються за прямими контрактами з виробниками товарів на умовах поставки FOB та розмитнюються в різних регіонах України, здебільшого у місті Харків, так як, підприємство орендує в м. Харків складські приміщення за адресою: 61040, м. Харків, вул. Беркоса, 86-А.
15.04.2025 року до митного поста «Барабашово» Харківської митниці ТОВ «СПЕЙР ПАТС» (код ЄДРПОУ 45375820) була подана до митного контролю та митного оформлення електронна митна декларація, далі -ЕМД №25UA807200005346U1 на товар: №1 «Рукавиці з натуральної або композиційної шкіри…» код товару згідно УКТ ЗЕД 4203291000, на товар: №2 «Рукавиці трикотажні, робочі, просочені або покриті гумою…» код товару згідно УКТ ЗЕД 6116102000, на товар: №3 «Рукавиці трикотажні, робочі, просочені або покриті пластмасою…» код товару згідно УКТ ЗЕД 6116108000, що надійшов на адресу ТОВ «СПЕЙР ПАТС», за зовнішньоекономічним контрактом з підприємством SUZHOU RETON GARMENTS CO., LTD Китай
Разом із митною декларацією, позивачем до митного оформлення подані наступні документи: Пакувальний лист б/н від 19.01.2025 Рахунок-фактура (iнвойс) RT0244716 від 19.01.2025 Коносамент SZX25010058A від 03.02.2025 Автотранспортна накладна 18678A від 14.04.2025 Декларацiя про походження товару RT0244716 від 19.01.2025 Рахунок-фактура TG080425013 від 08.04.2025 Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 18678.1 від 08.04.2025 Спец.№ 1 від 19.01.2025 Зовнішньоекономічний договір SP-186 від 13.12.2024 Договір про надання послуг митного брокера 20/09-23 від 20.09.2023 Договір (контракт) про перевезення 16.08.2023/1200-1 ОД від 16.08.2023 Інші некласифіковані документи Заявка №235 від 10.01.2025 Інші некласифіковані документи Тех.опис від 15.04.2025 Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 25UA807200005346U1 від 15.04.2025
Декларантом ФОП Цись О.С. в інтересах ТОВ «Спейр Патс» 15.04.2025 отримано електронне повідомлення (запит) митного органу наступного змісту: «На виконання вимог статті 54 МКУ та відповідно до вимог статті 53 МКУ в зв'язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації; -транспортно-експедиційні рахунки, рахунки експедиційних витрат, заявки перевезення, договори, рахунки збереження товарів в місце призначення, рахунки завантаження-розвантаження контейнера/товару, портові збори тощо. - каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення (походження) з перекладом на вимоги ст. 254 Митний кодекс України - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476.
У зв'язку із спрацюванням профілю ризику АСАУР «Інспектор2006» необхідно надання інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».
Декларантом ФОП Цись О.С. в інтересах ТОВ "Спейр Патс " на адресу начальника мп Барабашово Харківської митниці направлено лист Вих. № 15/04 від 15.04.2025, в якому зазначено, що інших документів стосовно ЕМД 25UA80720000 5346U1 від 15.04.2025 року, надаватись не буде.
Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000185/2 від 15.04.2025 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного №UA807200/2025/000215 від 15.04.2025.
У відповідній картці відмови зазначено, що митний орган повідомляє про відмову у прийнятті митної декларації або документа, що її замінює з причин: «…Неможливість здійснення митного оформлення товарів, в зв'язку з невірним визначенням їх митної вартості та прийняттям Рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000185/2 від 15.04.2025 (вимоги частини 3 та 6 статті 54 МКУ).
Декларантом ФОП Цись О.С. в інтересах ТОВ "Спейр Патс" на підставі договору про надання послуг митного брокера отримав ЕМД 25UA807200005394U6 від 15.04.2025 року з проведеними Відповідачем донарахуваннями.
У зв'язку з чим Позивач додатково сплатив 147 564,67 грн. в рахунок оплати встановлених Законом платежів у зв'язку з відкоригованою відповідачем митною вартістю товарів, а товар було випущено у вільний обіг.
Зокрема, по товарам код УКТЗЕД 42032910 00 додатково сплачено 3446,12 грн. мита та 14473,72 грн. ПДВ, по товарам код УКТЗЕД 61161020 00 додатково сплачено 3850,47 грн. мита та 16171,95 грн. ПДВ, по товарам код УКТЗЕД 61161080 00 додатково сплачено 29627,68 грн. мита та 79994,73 грн. ПДВ.
Підприємство ТОВ «СПЕЙР ПАТС» здійснило митне оформлення товарів за ЕМД №25UA807200005394U6 від 15.04.2025, та не скористалось своїм правом щодо випуску товарів у вільний обіг з наданням забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 МКУ.
Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За змістом частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частинами 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Стаття 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта.
Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.
У постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 у справі № 1.380.2019.006247, від 15.02.2024 у справі № 640/29559/20.
Отже, відомості з АСАУР носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 24.10.2024 р. у справі № 804/1779/16.
Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару контролюючий орган вказав:
- наявні рішення про визначення митної вартості по даним товарам по даному підприємству:
надана експортна митна декларації країни відправлення;
- коносамент SZX25010058A не містить підпису уповноваженої особи перевізника (капітана, судноплавного агента), що може свідчити про нечинність такого коносаменту;
- відсутній договір щодо морського перевезення згідно коносаменту SZX25010058A;
- відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару:
- декларантом додатково не надано будь-яких роз'яснень щодо правильності розподілу транспортних витрат: в наданому рахунок на оплату від 08.04.2025 №TG080425013 відсутня інформація щодо вартості винагороди експедитора за межами митної території України, що не відповідає пп.8 п. 29 Наказу Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65 та інформації, зазначеної в листі Державної фіскальної служби України від 15.03.2016 № 5591/6/99-99-19-03-02-15;
- в заявці на транспортно-експедиційні послуги №235 від 10.01.2025 зазначено транспортній договір №16.08.2023/1220-1 ОД, якій не відповідає договору №16.08.2023/1200-1 ОД наданого до митного оформлення;
- відсутня оплата транспортно-експедиційних послуг згідно п. 3.1 договору №16.08.2023/1200-1 ОД: декларантом не заповнена графа 4 ДМВ (реквізити документів що підтверджують митну вартість), що суперечить вимогам наказу МІНФІНУ від 24.05.2012 №599;
- також за інформацією в мережі Інтернет (сайт www.searates.com/tracking) контейнер №FCIU7108661 було перевантажено з судна у порту Стамбул (Туреччина) 01.04.2025 року на інше судно для відправки в Україну. Таким чином вбачаються додатково понесені витрати на зберігання товару та перевантаження в порту Туреччини, однак вищевказані витрати не відображенні в жодному документі. Таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтвердженні документально, не визначені кількістю та достовірно, що суперечить положенням п. 2 ч. 2ст. 52, ч. 2,9,10 та 21 ст. 58 МКУ;
2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари:
3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація:
- щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані: - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України ;- відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування;
5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару :
- на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів;
- витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України ;
- прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.
Так, щодо спрацювання ризиків, згенерованих АСАУР та наявність у митного органу інформації, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше, суд зазначає, що спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією, обов'язковою до виконання, посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного контролю та митного оформлення документи.
Таким чином, на думку сторони Відповідача у Харківської митниці виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст.337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК України.
Згідно з вимогами п.2 ч .2 ст. 52 МК України декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надав розширений пакет документів для підтвердження правильності та достовірності визначення ним митної вартості задекларованих товарів.
Судом встановлено, що при прийнятті митницею рішень про коригування митної вартості товару за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС).
Застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.
Щодо не заповнення декларантом граф 4, 21, 22 ДМВ, що суперечить вимогам наказу МІНФІНУ від 24.05.2012 №599, суд зазначає наступне:
Згідно Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, передбачено, що у графі 21 зазначаються витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а у графі 22 зазначаються витрати на страхування оцінюваних товар.
Транспортні витрати у декларації митної вартості заповнюються тільки за межами території України.
Декларант не заповнював графи 21 та 22, оскільки не ніс витрат на навантаження, вивантаження, обробку оцінюваних товарів та на страхування оцінюваних товарів за межами території України.
Завантаження товару згідно правил Інкотермс (умови поставки FOB) у пункті відправлення (Ningbo (КНР)) покладається на продавця, згідно до рахунка фактури перевізника № RT0244716 від 19.01.2025 року, декларант повинен оплатити перевезення (транспортування до порту митної території України, Черноморськ - морський фрахт) додавши такі витрати до митної вартості ціни товару (пункт 10 статті 58 Митного кодексу України).
Щодо відсутності каталогів, прейскурантів (прайс-листів) від виробника товару, суд зазначає, що відомості, зазначені у каталогах та прайс-листах компанії-виробника жодним чином не можуть вплинути на складові вартості товарів, що постачаються на територію України. Також законодавством не встановлено обов'язкової умови для каталогів та прайс-листів.
Прайс-лист - це перелік пропозицій товару та цін, який не може зважаться первинним документом. Прайс-лист не є обов'язковим документом, який повинен надаватися декларантом до митного органу, такий прайс-лист має інформаційне обґрунтування при поданні митної декларації.
Отже, вказані документи не є основними документами, які підтверджують митну вартість, відповідно до частини 2 статті 53 МК України, тому відповідач не може посилатися на відсутність вказаних документів, як на підставу для коригування митної вартості товару.
До того ж, позивач надавав під час розмитнення товару наступні документи:
- Специфікацію № 7 від 04.12.2024 року. Рахунок-фактура (iнвойс) №SNA240815HS-1 від 04.12.2024 року. В цих документах чітко вказана сума придбаного товару, а саме: 16691.00 у.о. США.
- Специфікацію № 6 від 04.12.2024 року. Рахунок-фактура (iнвойс) №LZ240917 від 04.12.2024 року. В цих документах чітко вказана сума придбаного товару, а саме: 12305.85 у.о. США.
- Специфікацію № 6 від 02.12.2024 року. Рахунок-фактура (iнвойс) №GJ123020240918 від 02.12.2024 року. В цих документах чітко вказана сума придбаного товару, а саме 8961.60 у.о. США.
Щодо твердження Відповідача про те, що коносамент SZX25010058A не містить підпису уповноваженої особи перевізника (капітана, судноплавного агента), що може свідчити про нечинність такого коносаменту, суд зазначає, що коносамент не визначений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України як документ, що підтверджує митну вартість товару.
Щодо відсутності договору з перевізником, що зазначений у Коносаменті, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.1 Договору №16.08.20231200-1ОД від 16.08.2023 Експедитор зобов'язується за дорученням Клiента та за його рахунок надати або органiзувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з органiзацiєю та забезпеченням перевезень експортно - імпортних та транзитних вантажів Клієнта, органiзацiю виконання митних формальностей, здiйснення операцiй, пов'язаних з пред'явленням митному органу до митного оформлення тoвapiв, транспортних засобiв та iнших вантажів Клiєнта та документiв на них, а також додаткових послуг, необхiдних для доставки вантажу.
Згідно умов цього договору ТОВ «Спейр Патс» сплачував кошти за доставку товару, а ТОВ «Таніт Груп» мав право залучати до виконання цього договору інших осіб, але вже за власний кошт.
Тобто кошти, які Позивач сплатив ТОВ «Таніт Груп» та які були відображені в довідках наданих ТОВ «Таніт Груп» Твердження Відповідача, що під час доставки товару були фактори. які призвели до додаткових витрат - є необґрунтованим.
ТОВ «Таніт Груп» не виставляв нам жодних додаткових фінансових вимог, під час здійснення перевезення нашого товару.
Щодо не надання цінової інформації щодо вартості товару, зокрема, ані специфікацій, ані загальних прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, суд зазначає наступне.
Позивач надавав під час розмитнення товару наступні документи: Специфікацію № 1 від 19.01.2025 року. Рахунок-фактура (iнвойс) № RT0244716 від 19.01.2025 року. В цих документах вказана сума придбаного товару, а саме: 18076,80 у.о. США.
Крім того, Листом № 18678.1 від 08.04.2025 року ТОВ «Таніт Груп» повідомив, вартість доставки товару. В ньому є вичерпна інформація, яка дає митному органу можливість розрахувати митні платежі, що спростовує твердження митниці, що не була розкрита вартість доставки товару.
На підтвердження твердження Відповідача про понесення витрат на зберігання товару та перевантаження в порту Туреччини, слід зазначити, що воно не підкріплене жодними доказами, при цьому Позивач стверджує, що не ніс ніяких додаткових витрат.
Стосовно твердження про переклад документів наданих під час розмитнення товару.
Відповідно до ст. 254 МК України: Документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Отже, у ст.254 МК України передбачено три варіанти мови подання документів: українська мова; офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна; інша іноземна мова міжнародного спілкування.
Документи, які подавалися до митниці-складені англійською мовою і працівники митних органів зобов'язані її знати, принаймні в елементарних межах.
Обов'язок надати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, виникає у декларанта тільки у разі відповідної вимоги митного органу, мотивованої тим, що дані, які містяться в таких документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Таким чином, вищезазначена стаття передбачає право запиту митними органами перекладу документів тільки у випадку необхідності перевірки або підтвердження відомостей зазначених у митній декларації. Причому якщо спірним питанням є саме числові значення митної вартості товарів, то вони й не потребують перекладу, оскільки, як і коди УКТЗЕД що ідентифікують товар,-- зазначені цифрами. Також не потребують перекладу назви експортера та покупця, які зазначені англійською мовою. Отже, вимога працівників митного органу є незаконною, оскільки переклад митної декларації не є обов'язковим документом без якого неможливе митне оформлення, ніяк не вплине на спростування сумнівів митниці у рівні митної вартості товарів.
Стосовно сплати послуг експедитора.
Відповідно п.4 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України: документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Закон не вимагає для правильного розмитнення товару, обов'язково надавати митному органу платіжні документи. Ця вимога є не обґрунтованою.
Щодо складових митної вартості товару.
З наданих до матеріалів справи Контрактів вбачається, що Сторони обумовили, що відповідно до п. 1.1. «Продавець» продає продукцію, далі іменовані «Товари», а «Покупець» - Позивач зобов'язується приймати і оплачувати «Товари» відповідно до умов Контракту. Сторонами також було обумовлено, що 1.2. «Найменування, асортимент і кількість постачаємих «Товарів» на кожну поставку будуть вказуватися в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Контракту.»
Так, відповідно до п. 2.1. Контракту: «Ціни на «Товар» встановлюються в доларах США - USD ($) - і вказуються в Специфікаціях, які оформляються на кожну поставку».
У Контрактах Сторонами обумовлено: п. 2.2.: «Загальна сума Контракту становить суму всіх Специфікацій підписаних сторонами в рамках даного Контракту», а відповідно до п. 2.3.: «В ціну «Товару» включається вартість тари, упаковки, маркування, завантаження в транспортний засіб, відповідно до умов поставки FOB Нингбо (КНР), або на інших умовах зазначених в специфікаціях до цього Відповідно до п. 3.1. Контракту: «Загальна кількість «Товару» в розрізі найменувань вказується в Специфікаціях на кожну поставку, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Відповідно до розділу 5 Контракту: « 5.1. За цим Договором «Продавець» постачає Товар «Покупцеві» на умовах FOB Нингбо (КНР), відповідно до умов «Інкотермс-2010» або на інших умовах зазначених в специфікаціях до цього Контракту і є його невід'ємною частиною. 5.6 При тлумаченні цього Контракту мають силу Міжнародні комерційних термінів «Інкотермс-2010» в чинній редакції».
Крім того, сторони також зазначили в п. 7.3. Контракту, що: «Тара, в яку упакований «Товар» - разова, безповоротна, входить у вартість «Товару»».
Термін "франко-борт" «Інкотермс-2010» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Продавець зобов'язаний здійснити завантаження товару на борт судна, призначеного продавцем, у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами, в названому порту відвантаження, у спосіб, що відповідає звичаям порту.
Вказані Контракти подавались при розмитненні.
Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, яким закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Із наведеної засади випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми викладення та укладення угод.
Верховний суд у своїй постанові від 21 березня 2023 року по справі № №815/5817/17 зазначив: "З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару, а відтак, у інвойсі, пакувальному листі, тощо правомірно не зазначено окремо вартості пакування та тари, оскільки їх вартість входить до вартості товару та є її складовою частиною.
Надані документи при розмитненні у повній мірі підтверджують вартість перевезення товару.
Посилання митниці на те, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних товарів, суд визнає необґрунтованим, адже даний факт не є самостійною підставою для підтвердження недостовірності задекларованих платником даних.
Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору.
Зазначений висновок відповідає позиції Верховного Суду у постановах від 21.01.2020 у справі №812/2336/14 та від 13.02.2020 у справі №810/1175/16.
Щодо інформації про митну вартість товару на підставі попередніх митних оформлень.
У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000185/2 від 15.04.2025 року вказано, що: «наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром (код за УКТ ЗЕД 6116108000) по даному підприємству… в попередньому митному оформленні від №1 - МД №UA403070/2025/001283 (25UA403070001283U6) від 11.02.2025 з митною вартістю 7,52 дол.США за кг. (товар 2: код товару згідно з УКТ ЗЕД 4203291000 назва товару: «Рукавиці зі шкіри захисні для всіх професій: Рукавиці ... », країна походження, країна відправлення CN (Китай), умови поставки FOB., товар №2 - МД №UA100160/2025/40323 (25UA100160040323U5) від 21.01.2025 з митною вартістю 5,52 дол.США за кг. (товар 2: код товару згідно з УКТ ЗЕД 6116102000, назва товару: «Рукавиці для захисту від механічних ушкоджень ... », країна походження, країна відправлення C (Китай), умови поставки FOB., товар №3 - МД №UA403070/2025/001283 (25UA403070001283U6) від 11.02.2025 з митною вартістю 4,42 дол.США за кг. (товар 1: код товару згідно з УКТ ЗЕД 6116108000, назва товару: «Рукавиці трикотажні, покриті пластмасою: Рукавиці .. », країна походження, країна відправлення CN (Китай), умови поставки FOB., декларант відповідно до п. 2 статті 52 МКУ, не погодився з вартістю товару за ціною договору (вартість операції) та самостійно визначив митну вартість за резервним методом відповідно до статті 64 МКУ».
Слід зазначити, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Верховний Суд, виклав свою позицію із цього приводу в постанові від 27.02.2025 року у справі № 300/784/24: «Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами. Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність у названій системі інформації про те, що подібний чи ідентичний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару» (постанова є загальнодоступною https://reyestr.court.gov.ua/Review/125484111). в ЄДРСР за посиланням:
Аналогічні правові висновки викладені у постановах ВС від 05 травня 2022 року у справі №2040/6019/18 (адміністративне провадження №К/9901/8839/19) та від 19.02.2019 року у справі №805/2713/16-а.
З документів, наявних в матеріалах справи, судом встановлено, що доводи митниці про сумніви у достовірності заявленого рівня митної вартості, є безпідставними, оскільки позивачем був поданий пакет документів, яким підтверджено правильність визначення митної вартості, а митний орган не обґрунтував того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №826/16046/16.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Відповідно до частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Зі змісту статті 53 Митного кодексу України вбачається, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондує й з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якими закріплено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Разом з тим, частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. рант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської ; -транспортно-експедиційні рахунки, рахунки експедиційних витрат, заявки перевезення, договори, рахунки збереження товарів в місце призначення, рахунки завантаження розвантаження контейнера/товару, портові збори тощо. - каталоги, специфікації, загальні справжні прейскуранти (прайс листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення (походження) з перекладом на вимоги ст. 254 Митний кодекс України - висновки про якісн
Відтак, частина третя статті 53 Митного кодексу України передбачає перелік додаткових документів, які можуть запитуватися контролюючим органом (факультативний перелік додаткових документів - у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, визначається частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України).
Таким чином, митним органом можуть бути витребувані додаткові документи : 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Наявність у митного органу саме обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що органи митного контролю мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення вбачається, що таке рішення не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.
Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості в цій частині.
Стосовно доводів відповідача, викладених у спірному у даній справі рішенні щодо непідтвердження декларантом документально всіх складових митної вартості товарів та надання документів, які містять розбіжності, що послугувало підставою для запиту додаткових документів в порядку, передбаченому ч. 3 cт.53 Митного кодексу України, суд зазначає наступне.
Під час розгляду справи зі змісту наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що підприємством позивача було надано до митного оформлення необхідний перелік документів, передбачений ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України.
Однак, як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірного у даній справі рішення, не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому, такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того, які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, оскаржувані рішення є необґрунтованими та прийнятими без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000185/2 від 15.04.2025, прийняті Харківською митницею, є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
ТОВ "СПЕЙР ПАТС" понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2338 від 03.07.2025.
Враховуючи задоволення позову, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову - 2422,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2025/000185/2 від 15.04.2025 року Харківської митниці.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниця (код ЄДРПОУ ВП: 44017626, Україна, 61005, місто Харків, вул. Миколаївська, будинок 16 Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙР ПАТС" (код ЄДРПОУ: 45375820, 21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Праведників світу, будинок 4) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 23.09.2025, з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя Марина Лук'яненко