Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
22 вересня 2025 року № 520/22519/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мороко А.С.,
за участю секретаря судового засідання - Трунова М.В.,
представника позивача - Ткаченко В.В.,
представника відповідача - не з'явився,
розглянувши у порядку загального провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САНДЕРС ЛОФТ" (вул. Академіка Павлова, буд. 88, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61038, код ЄДРПОУ 41364731) до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Куликівська, буд. 12, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61002, код ЄДРПОУ 34952461) про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "САНДЕРС ЛОФТ", з адміністративним позовом до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.08.2025 р., ВП № 78806976, за заявою ГУ ДЕРЖПРОДСПОРЖИВСЛУЖБИ в Харківській області про стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «САНДЕРС ЛОФТ» на користь держави штрафу за адміністративне правопорушення у розмірі 34000,00 грн., на підставі Рішення № 5.3-8 виданий 09.05.2025 р.;
- визнати протиправною та скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 12.08.2025 р., ВП № 78806976 на загальну суму 303, 00 грн.;
- зобов'язати відповідача повернути позивачу незаконно стягнені грошові кошти по ВП № 78806976 у загальній сумі - 37703, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що державний виконавець протиправно відкрив виконавче провадження на підставі рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області. Позивач наголошує, що рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській про стягнення з позивача штрафу не є виконавчим документом в розумінні норм ЗУ «Про виконавче провадження».
Ухвалою суду від 02.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження на 17.09.2025 об 11:30 год.
У судове засідання з'явився представник позивача, в якому підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, надіслав до суду відзив, в якому проти задоволення позову заперечував та просив здійснювати розгляд справи за його відсутності. В обґрунтування відзиву, зазначено, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: зокрема, рішень інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами. Враховуючи зазначене відповідач вважає що оскаржувана постанова є правомірною та винесена в межах повноважень у встановленому законом порядку.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
12 серпня 2025 року старшим державним виконавцем Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Демченко Ю.І., прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.08.2025 р., ВП № 78806976, за заявою ГУ ДЕРЖПРОДСПОРЖИВСЛУЖБИ в Харківській області про стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «САНДЕРС ЛОФТ» на користь держави штрафу за адміністративне правопорушення у розмірі 34000,00 грн., на підставі Рішення № 5.3-8 виданий 09.05.2025 та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 12.08.2025 р., ВП № 78806976 на загальну суму 303, 00 грн.
Згідно платіжної інструкції від 12.08.2025 позивач сплатив суму штрафу та мінімальні витрати виконавчого провадження в загальній сумі 37703 грн.
25.08.2025 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Вважаючи вказані постанови про відкриття виконавчого провадження та розмір мінімальних витрат виконавчого провадження протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини у даній справі врегульовані Конституцією України, Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 3 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (частина 1 статті 5 цього Закону).
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України Про виконавче провадження, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 цього Закону).
У своїх запереченнях відповідач вказує що оскаржені постанови винесені зокрема на підставі пунктів 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України Про виконавче провадження, а саме: 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
З даного приводу суд зазначає таке.
При прийнятті рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін, на підставі якого відкрито спірне виконавче провадження, контролюючий орган керувався нормами Закону України «Про ціни та ціноутворення» та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Частиною 1 статті 12 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 3 статті 12 вказаного Закону визначено, що у разі несплати суб'єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа в порядку, передбаченому абзацами дванадцятим і тринадцятим частини дев'ятої статті 7 цього Закону, якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку та залишені в силі, сума санкції стягується в судовому порядку.
Своєю чергою частина 2 статті 16 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачає, що повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та іншими законами.
Пунктом 8 статті 18 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначено, що уповноважені органи мають право: звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Тобто, нормами вказаних спеціальних законів рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін не визначено виконавчим документом. Рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін також немає серед виключного переліку виконавчих документів, передбачених статтею 3 Закону України Про виконавче провадження. Натомість законодавець сформулював правило, відповідно до якого, у разі невиконання рішень державних органів про застосування штрафів, застосовані санкції стягуються у судовому порядку.
З огляду на викладене суд висновує, що при винесенні спірних постанов державний виконавець помилково дійшов висновку, що має підстави для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін та стягнення витрат, оскільки таке рішення не є виконавчим документом в розумінні Закону України «Про виконавче провадження».
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути позивачу незаконно стягнені грошові кошти по ВП № 78806976, у загальній сумі - 37703, 00 грн., суд зазначає, що така вимога не підлягає задоволенню як заявлена передчасно, оскільки станом на дату винесення рішення у цій справі позивач не звертався до відповідача з відповідними заявами про повернення надміру чи помилково сплачених коштів.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що оскаржені постанови винесено відповідачем безпідставно, відтак не відповідають критеріям, встановленим у ч. 2 ст. 2 КАС України, що вказує на їх протиправність.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача не надав і не довів наявності підстав для винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що спірні постанови є протиправними та підлягають скасуванню, а позов - задоволенню.
За правилами, визначеними статтею 139 КАС України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 77, 90, 139, 242-246, 268-272, 287, 294 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.08.2025 ВП № 78806976, за заявою ГУ ДЕРЖПРОДСПОРЖИВСЛУЖБИ в Харківській області про стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «САНДЕРС ЛОФТ» на користь держави штрафу у розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) грн., на підставі Рішення № 5.3-8 виданий 09.05.2025.
Визнати протиправною та скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 12.08.2025, ВП № 78806976 на загальну суму 303 (триста три) грн.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Куликівська, буд. 12, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61002, код ЄДРПОУ 34952461) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САНДЕРС ЛОФТ" (вул. Академіка Павлова, буд. 88, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61038, код ЄДРПОУ 41364731) судові витрати у виді судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дати проголошення (підписання).
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 24 вересня 2025 року.
Суддя Мороко А.С.