Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
24 вересня 2025 року № 520/34309/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (с. Білилівка, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13642) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо залишення без реалізації рапорту позивача від 22.02.2024 про звільнення останнього з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту «г» п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок», через такі сімейні обставини або інші поважні причини: у зв'язку з наявністю мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю другої групи;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт позивача від 22.02.2024, про звільнення останнього з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту «г» п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок», з урахуванням висновків суд;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту «г» п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок» (чинної редакції закону станом на лютий місяць 2024 року), через такі сімейні обставини або інші поважні причини: у зв'язку з наявністю мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю другої групи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на його рапорт від 22.02.2024 до командира військової частини НОМЕР_1 , стосовно звільнення з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військову службу і військовий обов'язок", через такі сімейні обставини або інші поважні причини: у зв'язку з наявністю матері, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, відповідачем рапорт не розглянуто та жодного рішення не прийнято, чим порушено права позивача.
Ухвалою суду від 18.12.2024 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Від представника військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки ОСОБА_1 не надав всі належні документи для розгляду рапорту, відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 17.05.2022 року призваний під час мобілізації на військову службу, яку проходив у військовій частині НОМЕР_1 .
22 лютого 2024 року ОСОБА_1 направив засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта», рапорт від 22.02.2024, адресований командиру військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби, в якому він просив звільнити його, ОСОБА_1 , з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту «г» п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок», через такі сімейні обставини або інші поважні причини: у зв'язку з наявністю мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю другої групи; рапорт розглянути невідкладно та повідомити його про прийняте рішення. Вказував, що не бажає проходити військову службу у резерві ЗСУ. Знаходиться на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
До рапорту позивачем долучено: нотаріально завірена копія паспорту ОСОБА_1 ; нотаріально завірена копія паспорту ОСОБА_2 ; нотаріальна завірена копія свідоцтва про одруження ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; нотаріально завірена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; нотаріально завірена копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №651682 Серія 12ААГ.
Згідно з відомостями АТ «Укрпошта» зазначений рапорт отримано відповідачем у м. Чугуїв 28.02.2024.
Як вбачається з матеріалів справи постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 апеляційну скаргу позивача - задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 по справі № 520/10371/24 - скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо полягає у не розгляді рапорту ОСОБА_1 від 22.02.2024 про звільнення з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військову службу і військовий обов'язок", через такі сімейні обставини або інші поважні причини: у зв'язку з наявністю мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю 2 групи. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 , розглянути рапорт ОСОБА_1 від 22.02.2024 про звільнення з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військову службу і військовий обов'язок".
Відповідно до листа військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2024 на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі №520/10371/24 командуванням військової частини НОМЕР_1 було розглянуто рапорт позивача про звільнення.
За результатами розгляду рапорту позивачу повідомлено, що оскільки, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №193 від 06.07.2024 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв'язку із надходженням інформації про внесення відомостей до ЄРДР за №62024050010003145 від 29.05.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого частино 5 статті 407 КК України, у командування військової частини відсутні підстави для прийняття будь-якого кадрового рішення стосовно ОСОБА_1 ..
Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся до суду з відповідним позовом.
Суд вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог виходив з такого.
Відповідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За змістом статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з ч. 1, 2 статті 17 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі - Указ №64/2022) у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому відповідними Указами Президента України правовий режим воєнного стану неодноразово продовжувався і діє дотепер.
Пунктом 2 Указу №64/2022 військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VIII).
Згідно із статтею 1 Закону №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII).
Статтею 26 Закону №2232-XII, визначено підстави для звільнення з військової служби.
Так, підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, серед іншого, на підставах: під час воєнного стану: г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону №2232-XII, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений у «Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженому Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Згідно з пунктом 260 Положення №1153/2008, під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону №2232-XII, та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.
Нормами підпункту 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) здійснюється на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону №2232-XII: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення №1153/2008.
Пунктом 233 Положення №1153/2008 закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до п. 2 розділу І Наказу Міністерства оборони України № 531 Про затвердження Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, до наступного прямого командира (начальника).
Пунктами 1 та 2 розділу ІІ Наказу № 531 встановлено, що рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації. Усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, для розгляду рапортів у паперовій формі, визначені пунктом 9 розділу III цього Порядку.
В розділі ІІІ Наказу № 531 вказано: У паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства.
Забороняється: встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно: подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом; недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком; наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту; відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров'я тощо; вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку; відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців.
Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу. У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Згідно з п. 2 розділу V Наказу № 531 керівники органів військового управління, командири військових частин та підрозділів організовують та забезпечують дотримання встановленого порядку та строків розгляду рапортів військовослужбовців.
22 лютого 2024 року ОСОБА_1 направив засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта», рапорт від 22.02.2024 та пакет нотаріально засвічених документів, адресований командиру військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставі абзацу 4 підпункту «г» п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військову службу та військовий обов'язок».
На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 у справі №520/10371/24 командуванням військової частини НОМЕР_1 було розглянуто рапорт позивача про звільнення.
За результатами розгляду рапорту позивачу листом військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2024 №0501/2/1/196 повідомлено, що оскільки, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №193 від 06.07.2024 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 у зв'язку із надходженням інформації про внесення відомостей до ЄРДР за №62024050010003145 від 29.05.2024 за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, у командування військової частини відсутні підстави для прийняття будь-якого кадрового рішення стосовно ОСОБА_1 ..
Згідно з пунктом 57 Положення №1153/2008, військовослужбовці, військову службу яких призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпункту "е" пункту 1, підпункту "е" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
З аналізу наведених норм вбачається, що військовослужбовці, військову службу яким призупинено, можуть бути звільнені з військової служби виключно у разі набрання законної сили обвинувальним вироком стосовно них.
Звільнення за нормами вказаного пункту Закону №2232-XII можливо лише також після продовження військової служби, у випадку наявності виправдувального вироку або закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
При цьому, Положення №1153/2008 не містять норм, які передбачають можливість звільнення з військової служби військовослужбовцям, служба яким призупинена, за пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII.
Представником позивача до суду подано відповідь Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську №13-07-21234/25кр від 15.08.2025, в якій зазначено, що щодо позивача триває досудове розслідування в межах кримінального провадження за №62024050010003145 від 29.05.2024 та долучено витяг з ЄРДР за вищезазначеним кримінальним провадженням. Відомості про правопорушення внесені до ЄРДР 29.05.2022 року.
Судом з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи ухвалою від 16.09.2025 витребуно від Військової частини НОМЕР_1 копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №193 від 06.07.2024 про виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
На виконання ухвали суду від 16.09.2025 відповідачем подано до суду витяг з наказу №193 від 06.07.2024 командира військової частини НОМЕР_1 про призупинення строку військової служби та виключення ОСОБА_1 із списків особового складу частини у зв'язку із самовільним залишенням військової частини 16.012024. Наказ також містить відомості, про направлення облікових документів позивача до військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 .
Як підтверджується матеріалами справи, станом на момент розгляду рапорту відповідачем, позивач вважався таким, що самовільно залишив розташування військової частини, а проходження ним військової служби у Збройних Силах України було призупинено і позивач не входив до складу Збройних Сил України.
Вищезазначений наказ Військової частини НОМЕР_1 за номером №193 від 06.07.2024 є чинними, в судовому порядку не оскаржувався. Доказів зворотного позивачем суду не надано і матеріали справи не містять.
Також суд зазначає, що кримінальне провадження за №62024050010003145 від 29.05.2024 за фактом самовільного залишення військової частини позивачем - триває, та не було закрите.
Таким чином, судом встановлено, що позивач не перебував на момент розгляду рапорту у числі особового складу та розпорядженні військової частини НОМЕР_1 , так як проходження ним військової служби було призупинено.
Отже, судом встановлено, у командування військової частини були відсутні законні підстави для звільнення позивача зі служби, так як з 06.07.2024 позивач не перебуває на обліку особового складу відповідача, а тому у командира військової частини відсутні повноваження на прийняття рішення щодо вирішення питання порушеного у рапорті.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати не підлягають розподілу.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (с. Білилівка, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13642 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.