Справа №500/3684/25
24 вересня 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 через представника адвоката Вальчук Мирославу Миколаївну звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просив:
визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 04.06.2025 №192350010661 неправомірним;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи відповідно до трудової книжки колгоспника від 01.07.1982 НОМЕР_1 з 01.07.1982 по 15.01.2000, з 15.01.2000 по 03.02.2004 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту настання права на пенсію (з 06.05.2025).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 27.05.2025 звернувся до відділу обслуговування громадян №7 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно із листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 09.06.2025 №1900-0210-8/27158 ОСОБА_1 направлено рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 04.06.2025 №192350010661, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки.
Позивач вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 неправомірними, оскільки його загальний страховий стаж за наявними документами складав понад 32 роки з врахуванням періоду роботи з 01.07.1982 по 03.02.2004, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 24.06.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху.
Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання позовної заяви, яка відповідатиме вимогам статті 5, пунктів 3, 4, 5, 9 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з чітким формулюванням змісту позовних вимог, визначенням відповідача (відповідачів), викладом обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до кожного з відповідачів, і обґрунтуванням порушення ним прав, свобод, інтересів позивача.
Ухвалою суду від 27.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
14.07.2025 від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в позовних вимогах ОСОБА_1 у повному обсязі.
В заперечення вказує, що позивач звернулася 27.05.2025 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності було розглянуто заяву про призначення пенсії за віком та 04.06.2025 прийнято рішення №192350010661, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
За результатами розгляду заяви до страхового стажу не зараховано період роботи позивача з 01.07.1982 по 15.01.2000, в колгоспі "Світанок", згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 від 01.07.1982, оскільки відсутня інформація щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів).
Не враховано дані архівної довідки від 21.05.2025 №207/06-06, оскільки в первинних документах зазначено по батькові " ОСОБА_2 ", що не відповідає паспортним даним особи " ОСОБА_3 ". До страхового стажу вищевказаний період зараховано частково за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб - страховий стаж, за періоди роботи після січня 2004 року, обчислено за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб про нарахування доходу та сплату страхових внесків пропорційно сплаченим внескам.
Отже, правові підстави для зарахування спірних періодів роботи позивача до страхового стажу відсутні, а спірне рішення є правомірними та законними, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді у відпустці, в порядку черговості.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.05.2025 звернувся до відділу обслуговування громадян №7 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Для прийняття рішення згідно поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, рішенням якого №192350010661 від 04.06.2025 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 52 роки.
Зі змісту спірного рішення видно, що вік заявника 60 років, страховий стаж становить 20 років 03 місяці 13 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період роботи позивача з 01.07.1982 по 15.01.2000, в колгоспі "Світанок", згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 від 01.07.1982, оскільки відсутня інформація щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів).
Не враховано дані архівної довідки від 21.05.2025 №207/06-06, оскільки в первинних документах зазначено по батькові " ОСОБА_2 ", що не відповідає паспортним даним особи " ОСОБА_3 ". До страхового стажу вищевказаний період зараховано частково за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб - страховий стаж, за періоди роботи після січня 2004 року, обчислено за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб про нарахування доходу та сплату страхових внесків пропорційно сплаченим внескам.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 09.06.2025 №1900-0210-8/27158 ОСОБА_1 повідомлено про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області рішення від 04.06.2025 №192350010661, яким відмовлено йому в призначенні пенсії за віком.
Позивач не погоджується з таким рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком через незарахування до його страхового стажу періоду роботи в колгоспі, вважає його протиправним, а тому звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі нормативно-правові акти.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Згідно з абзацами 2-13 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу : з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; зі січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
За положеннями частини другої статті 26 Закону №1058-ІV страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року (частина третя статті 26 Закону №1058-ІV).
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Отже, законодавець передбачив зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.
До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Для підтвердження страхового стажу позивач надав трудову книжку колгоспника НОМЕР_1 , яка містить такі записи щодо спірних періодів:
запис №1 - 01.07.1982 прийнятий в члени колгоспу "Світанок" (наказ №7 від 01.07.1982),
запис №2 - 15.01.2000 звільнений з членів колгоспу "Світанок" в зв'язку з реорганізацією в ПАП "Ванжулівське" (наказ №1 від 15.01.2000).
Запис про звільнення підписаний головою колгоспу та скріплений печаткою колгоспу "Світанок"
Інша редакція запису №2 15.01.2000 в зв'язку з реорганізацією колгоспу "Світанок" в ПАП "Ванжулівське" переведений на роботу шофером (наказ №1 від 15.01.2000), який підписаний директором ПАП "Ванжулівське" та скріплений печаткою.
Зі змісту спірного рішення видно, що до страхового стажу не зараховано період роботи позивача з 01.07.1982 по 15.01.2000, в колгоспі "Світанок", згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 від 01.07.1982, оскільки відсутня інформація щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів).
Належить зазначити, що порядок ведення трудових книжок на час прийняття позивача на роботу був визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі - Інструкція №162), у якій вказано, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
У подальшому порядок ведення трудових книжок було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз вказаних норм свідчить, що обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
З огляду на наведене зазначені недоліки трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування трудової діяльності при обчисленні стажу роботи (до впровадження персоніфікованого обліку), оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.
Також для підтвердження страхового стажу разом із заявою про призначення пенсії позивач надав відповідачу архівну довідку про трудовий стаж від 21.05.2025 №207/06-06, в якій вказано що у документах архівного фонду "Сільськогосподарського товариства власників земельних і майнових паїв "Світанок" с. Ванжулів Лановецького району Тернопільської області" трудового архіву Лановецької міської ради в книзі обліку трудового стажу і заробітку є відомості про відпрацьовані людинодні і нараховану заробітну плату ОСОБА_1 (так у документах) становила: за 1982 відпрацьовані людинодні 111 та нараховано за рік грошей - 364,20, за 1983 відпрацьовані людинодні 166 та нараховано за рік грошей - 660,54, за 1984 відпрацьовані людинодні 291 при встановленому мінімумі трудоднів або людиноднів 290 нараховано за рік грошей - 1229,67, за 1985 відпрацьовані людинодні 290 при встановленому мінімумі трудоднів або людиноднів 290 нараховано за рік грошей - 1071,07, за 1986 відпрацьовані людинодні 313 при встановленому мінімумі трудоднів або людиноднів 290 нараховано за рік грошей - 1442,35, за 1987 відпрацьовані людинодні 330 при встановленому мінімумі трудоднів або людиноднів 290 нараховано за рік грошей - 1872,22, за 1988 відпрацьовані людинодні 258 при встановленому мінімумі трудоднів або людиноднів 290 нараховано за рік грошей - 1726,65, за 1989 відпрацьовані людинодні 309 при встановленому мінімумі трудоднів або людиноднів 290 нараховано за рік грошей - 2205,44, за 1990 відпрацьовані людинодні 317 при встановленому мінімумі трудоднів або людиноднів 290 нараховано за рік грошей - 2589,32, за 1991 відпрацьовані людинодні 223 при встановленому мінімумі трудоднів або людиноднів 290 нараховано за рік грошей - 3635,37, за 1992 відпрацьовані людинодні 290 при встановленому мінімумі трудоднів або людиноднів 290 нараховано за рік грошей - 44280,06, за 1993 відпрацьовані людинодні 338 та нараховано за рік грошей - 1553082, за 1994 відпрацьовані людинодні 314 та нараховано за рік грошей - 156040,82, за 1995 відпрацьовані людинодні 284 та нараховано за рік грошей - 519674,05, за 1996 відпрацьовані людинодні 264 та нараховано за рік грошей - 848,61, за 1997 відпрацьовані людинодні 155 та нараховано за рік грошей - 640,55, за 1998 відпрацьовані людинодні 200 та нараховано за рік грошей - 523,17, за 1999 відпрацьовані людинодні 232 та нараховано за рік грошей - 350,13.
Однак відповідачем дані архівної довідки від 21.05.2025 №207/06-06 не враховано, оскільки в первинних документах зазначено по батькові " ОСОБА_2 ", що не відповідає паспортним даним особи " ОСОБА_3 ".
Суд зазначає, що дійсно стосовно написання відомостей про позивача (по батькові) у відомостях про особу в цій довідці вказано " ОСОБА_2 ." Проте такий недолік у написанні відомостей про особу ніяким чином не впливає на можливість зарахувати спірний період до страхового стажу. Мова йде про одну й ту ж особу ОСОБА_1 , що додатково підтверджується записами його трудової книжки.
На переконання суду, обов'язок щодо внесення достовірних, повних та правильних записів у документи первинного обліку підприємства про стаж та заробітну плату працівника в частині відомостей про прізвище, ім'я та по батькові працівника, покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання цих правил не може мати негативні наслідки для особи, якої такі відомості стосуються, та не може впливати на її особисті права.
Отже, неправильне написання по батькові в архівній довідці (виданій на підставі книги обліку трудового стажу і заробітку господарства, де працював позивач), при тому, що судом достеменно встановлено, що мова йде саме про ОСОБА_1 , про що свідчать інші докази на підтвердження цього ж страхового стажу (трудова книжка), не є підставою для не зарахування спірного періоду до його страхового стажу.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню трудова діяльність у колгоспі "Світанок" на підставі записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 01.07.1982 у період з 01.07.1982 по 15.01.2000 та згідно архівної довідки про трудовий стаж від 21.05.2025 №207/06-06, з урахуванням виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Суд враховує також актуальну практику Верховного Суду щодо спірних правовідносин, а саме позицію, що викладена у постанові від 28.01.2025 у справі №300/8132/23 про те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж. Разом з тим, у разі якщо остання містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності) то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, визначені пунктом 3 Порядку №637. Також у разі неможливості одержання необхідних документів внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку (у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями) трудовий стаж може бути установлений на підставі показань не менше двох свідків , які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
У даному випадку відомості трудової книжки, а також архівна довідка з відомостями про кількість відпрацьованих трудоднів позивачем є достатніми документами для зарахування спірного періоду роботи в колгоспі до страхового стажу позивача.
При цьому слід врахувати положення статті 24 Закону №1058-IV про те, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом, а згідно Форми РС-право до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано період 16.01.2000 по 31.12.2003, з 01.02.2004 по 01.02.2004 згідно наданих документів та наявних відомостей в реєстрі застрахованих осіб.
Тому позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 04.06.2025 №192350010661 в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 спірного періоду роботи в колгоспі "Світанок" з 01.07.1982 по 15.01.2000 згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 від 01.07.1982, є протиправним та підлягає скасуванню.
Також з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи відповідно до трудової книжки колгоспника від 01.07.1982 НОМЕР_1 з 01.07.1982 по 15.01.2000.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту настання права на пенсію (з 06.05.2025), то суд зазначає таке.
Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Так, питання призначення і виплати пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто нарахування та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
Відтак, позов в цій частині позовних вимог задоволенню не підлягає.
Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Таким чином суд вважає за необхідне, застосовуючи частину другу статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Миколаївській області повторно розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 04.06.2025 №192350010661 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи в колгоспі "Світанок" з 01.07.1982 по 15.01.2000 відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 01.07.1982.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.05.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60 коп.)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено і підписано 24 вересня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (місцезнаходження: вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський р-н, Миколаївська обл., 54008, код ЄДРПОУ: 13844159).
Головуючий суддя Мартиць О.І.