23 вересня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/9684/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
І. РУХ СПРАВИ
Стислий зміст позовних вимог.
Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Держаної служби України з безпеки на транспорті Ткаченка Дмитра про застосування адміністративно-господарського штрафу №066289 від 01 липня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність винесеної постанови відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу №066289 від 01 липня 2025 року.
06.08.2025 до суду надійшла відповідь на відзив від позивача, в якій додатково позивач наголосив на своїх доводах про протиправність постанови.
Стислий зміст заперечень відповідача.
У наданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі.
Також, серед іншого зазначив, що відповідачем 13.06.2025, завчасно за 18 днів до призначеної дати розгляду справи щодо виявлених під час перевірки порушень, на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення про призначення розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт на 01.07.2025 та необхідність з'явитися до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області для участі у розгляді справи та надання пояснень/заперечень. Зазначене поштове відправлення було отримано Позивачем 17.06.2025, тобто завчасно за 14 днів до призначеної дати розгляду справи.
З огляду на зазначене та зважаючи на допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, 01.07.2025 Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області винесено постанову №066289 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за допущене перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону №2344-ІІІ.
11.08.2025 до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідачем звернута увага на надання доказів позивачем під розгляду справи в суді разом із відповіддю на відзив.
Заяви, клопотання учасників справи.
Сторонами не подані до суду заяви чи клопотання.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
04.06.2025 на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №001803 від 30.05.2025 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області за адресою а/д М-22 Полтава-Олександрія км 53+100 с. Бутенки Полтавського р-ну було зупинено транспортний засіб марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом GENTRAIL, державний номерний знак НОМЕР_2 , що належать на праві власності згідно свідоцтв про реєстрації ОСОБА_1 , за кермом перебував водій ОСОБА_2 , для проведення перевірки додержання суб'єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення вантажних перевезень, за результатами якої встановлено порушення перевізником ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено відповідний Акт проведення перевірки №ОАР047094 від 04.06.2025.
За змістом Акту проведення перевірки №ОАР047094 від 04.06.2025 посадовою особою виявлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме: «ст. 34, 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт»; під час здійснення перевезень небезпечних вантажів згідно ТТН №203 від 04.06.2025 перевізник не забезпечив водія т/з ОСОБА_2 роздруківкою даних роботи та відпочинку водія з цифрового тахографа за 23.05.2025, 24.05.2025, 25.05.2025, 26.05.2025, з 00.00 год. до 05.45 год. та з 13.15 год. до 24.00 год. 27.05.2025, 28.05.2025, з 00.00 год. до 10.30 год. 29.05.2025, з 19.30 год. по 24.00 год. 30.05.2025, 31.05.2025, 01.06.2025, 02.06.2025, 03.06.2025 та з 00.00 год. по 04.30 год. 04.06.2025, а також безперервний час керування водієм т/з перевищує 4 год. 30 хв. за 30.05.2025, чим порушено вимоги Положення, затв. наказом МТЗУ №340 від 07.06.2010, та Інструкції, затв. наказом МТЗУ №385 від 24.06.2010, також за відсутність інформації про робочий час та час відпочинку водія згідно вище перерахованих годин та днів на момент проведення перевірки відсутній бланк підтвердження діяльності згідно ЄУТР», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ - перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; абзацом 8 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ - порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Водій транспортного засобу ( ОСОБА_2 ) зі змістом вказаного акту та виявлених порушень ознайомлений, копію отримав, що засвідчив власним підписом, надав пояснення: «Я, ОСОБА_2 , всі зазначені дні які я працював, зазначені в роздруківці, всі інші дні я відпочивав».
Відповідачем 13.06.2025, на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0601157997940 направлено повідомлення за вих. №52756/36/24-25 від 13.06.2025 про призначення розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт на 01.07.2025 та необхідність з'явитися до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області для участі у розгляді справи та надання пояснень/заперечень.
01.07.2025 Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області винесена постанова №066289 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за допущене перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону №2344-ІІІ. Вказана постанова разом із супровідним листом за вих. №58464/36/24-25 від 02.07.2025 надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0601157998092 на ту ж саму поштову адресу позивача та була отримана останнім 04.07.2025.
Позивач вважає винесену постанову №066289 від 01.07.2025 протиправною та такою що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з абз. 1, 2 ч.7 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. №2344-ІІІ (далі за текстом Закон №2344) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Статтею 1 Закону №2344 визначені основні терміни, серед яких:
автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб'єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв.
Частиною 10 статті 6 Закону №2344 встановлено, що на території України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює: контроль наявності, видачу дозвільних документів на виконання перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично виконується; контроль за виконанням автомобільними перевізниками вимог міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень; контроль технічного, санітарного та екологічного стану транспортних засобів, що впливає на безпеку руху та екологічну ситуацію; контроль за дотриманням перевізниками вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення; контроль та нагляд за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки на автомобільному транспорті та правил перевезення небезпечних вантажів; контроль внесення перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами України; перевірку транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до пунктів 1, 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з підпунктом 19 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Частинами 14, 17 статті 6 Закону №2344 передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У розумінні абз.75 ч.1 ст.1 Закону №2344, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. №1567 (далі за текстом Порядок №1567).
Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Пунктами 12, 14 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
З огляду на абз.1, 2 п.15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Згідно з п.п.21, 22, 24 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Акти, зазначені у пунктах 20, 21 цього Порядку, реєструються в журналі обліку.
Відповідно до п.п.25-27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відповідно до п. 19 Порядку №1567 За результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт», виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за формою згідно з додатком 5.
Відповідно до положень ст. 48 Закону №2344-ІІІавтомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Тобто,вказаний перелік не є вичерпним, і при необхідності під час перевірки можуть бути витребувані інші документи, передбачені чинним законодавством.
За ст.49 Закону № 2344-III водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначенихперевезень.
Відповідно дост. 53 Закону № 2344-IIIпередбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.
Згідно п.1.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року №385 (Інструкція №385).
Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Згідно з п. 2.4 Інструкції № 385 транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.
При цьому, відповідно до п. 1.4 Інструкції № 385терміни вживаються у такому значенні:
контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;
тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
За пунктами 3.3, 3.6 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема: своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.
З 20.12.2010 року набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970 року в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Отже, водії зобов'язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний тиждень та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахограм.
Заповнена тахокарта є документом, що належить до «інших» документів», обов'язок наявності яких повинен забезпечити перевізник відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (Порядок № 1567).
Відповідно до абз. 3 ч. 1ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт"за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цьогоЗакону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу наведених норм слідує, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбаченихстаттею 48 Закону № 2344-III зокрема, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Як було зазначено вище, ст. 48 Закону № 2344-III визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.
Так, до переліку інших документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, передбачених законодавством віднесено, зокрема, в даному випадку, заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (п. 3.3 Інструкції № 385).
Непред'явлення під час проведення перевірки, зазначених устатті 48 Закону № 2344-III документів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначенихстаттею 60 Закону № 2344-ІІІ.
Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону N 2344-III, визначено, що суб'єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Позивач не заперечує, що є автомобільним перевізником, на якого накладений штраф відповідачем, за результатами перевірки під час здійснення перевезень вантажу на підставі товарно-транспортної накладної №203 від 04.06.2025.
04.06.2025 на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №001803 від 30.05.2025 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області за адресою а/д М-22 Полтава-Олександрія км 53+100 с. Бутенки Полтавського р-ну було зупинено транспортний засіб марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом GENTRAIL, державний номерний знак НОМЕР_2 , що належать на праві власності згідно свідоцтв про реєстрації ОСОБА_1 , за кермом перебував водій ОСОБА_2 , для проведення перевірки додержання суб'єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення вантажних перевезень, за результатами якої встановлено порушення перевізником ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено відповідний Акт проведення перевірки №ОАР047094 від 04.06.2025.
У змісті акту перевірки №ОАР047094 від 04.06.2025 зазначені відомості, що транспортний засіб марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 належить автомобільному перевізнику ФОП ОСОБА_1 .
За змістом акту проведення перевірки №ОАР047094 від 04.06.2025 посадовою особою виявлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме: «ст. 34, 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт»; під час здійснення перевезень небезпечних вантажів згідно ТТН №203 від 04.06.2025 перевізник не забезпечив водія т/з ОСОБА_2 роздруківкою даних роботи та відпочинку водія з цифрового тахографа за 23.05.2025, 24.05.2025, 25.05.2025, 26.05.2025, з 00.00 год. до 05.45 год. та з 13.15 год. до 24.00 год. 27.05.2025, 28.05.2025, з 00.00 год. до 10.30 год. 29.05.2025, з 19.30 год. по 24.00 год. 30.05.2025, 31.05.2025, 01.06.2025, 02.06.2025, 03.06.2025 та з 00.00 год. по 04.30 год. 04.06.2025, а також безперервний час керування водієм т/з перевищує 4 год. 30 хв. за 30.05.2025, чим порушено вимоги Положення, затв. наказом МТЗУ №340 від 07.06.2010, та Інструкції, затв. наказом МТЗУ №385 від 24.06.2010, також за відсутність інформації про робочий час та час відпочинку водія згідно вище перерахованих годин та днів на момент проведення перевірки відсутній бланк підтвердження діяльності згідно ЄУТР», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ - перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; абзацом 8 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ - порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ТТН №203 від 04.06.2025, перевізником зазначена ФОП ОСОБА_1
01.07.2025 Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області винесена постанова №066289 про застосування до перевізника ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за допущене перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону №2344-ІІІ.
Зазначена постанова разом із супровідним листом за вих. №58464/36/24-25 від 02.07.2025 надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0601157998092 на ту ж саму поштову адресу позивача та отримана позивачем 04.07.2025.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, фізична особа-підриємець ОСОБА_1 здійснює діяльність: "49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний),, 77.12 Надання в орендну вантажних автомобілів".
Таким чином, судом встановлена обставина, що порушення законодавства про автомобільний транспорт здійснене саме ФОП ОСОБА_1 , яка є перевізником, про що зазначені відомості у акті перевірки, товарно-транспортній накладній та не заперечується сторонами.
Під час перевірки у водія позивача відсутні тахокарти за періоди, що вказані у Акті проведення перевірки № ОАР047094 від 04.06.2025, відсутні й бланки підтвердження діяльності водія за вказаний період, які відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 6.1 Положення №340 та п. 3.3. Інструкції №385 повинні знаходитись у водія.
У відповідності до ст. 18 Закону № 2344 з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цьогоЗаконута законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.06.2010 року №340, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (Положення №340), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.
Пунктом 6.4.Положення №340 передбачено, що графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.
У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
Таким чином, під час перевірки в підтвердження не робочих днів водія повинен був бути бланк підтвердження діяльності, який є єдиним документом, що в даному випадку підтверджує час відпочинку водія.
Внутрішні документи підприємства, такі як графіки роботи, накази про відпустку, накази про відрядження, табелі обліку робочого часу та інше, не є документами, які повинні бути у водія для пред'явлення під час перевірки.
До того ж, відповідні витяги з відомостей обліку робочого часу та відпочинку водія ОСОБА_2 та табелі обліку використання робочого часу були надані суду лише при подачі відповіді на відзив і не можуть вважатись належними та допустимими доказами для спірних правовідносин.
Отже, в розумінні вищевказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 19.03.2020 року у справі №823/1199/17, в постанові від 01.02.2024 у справі № 600/3906/22-а.
На переконання суду, вказаний акт індивідуальної дії у повній мірі відповідає положенням Закону №2344, зокрема абзацу третього частини 1 статті 60 Закону №2344.
Стаття 60 Закону №2344 визначає відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, таку відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт несуть виключно автомобільні перевізники.
Постанова за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт», про застосування адміністративно-господарського штрафу приймаєься за формою згідно з додатком 5 Порядку №1567.
У додатку 5 Порядку №1567 зазначаються наступні відомості про перевізника: найменування юридичної особи/прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи), місцезнаходження/адреса зареєстрованого (задекларованого) місця проживання, ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта.
У змісті постанови №066289 від 01.07.2025 зазначені всі відомості про позивача, як перевізника, що порушив вимоги законодавства про автомобільний транспорт, які визначені додатком 5 Порядку №1567.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду відображеній постанові від 28.12.2023 у справі №300/4673/22: «Верховний Суд констатує, що положення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт. Така позиція є сталою та послідовною і неодноразово зазначалась у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії».
Спір чи заперечення сторін у заявах по суті спору стосовно змісту оспорюваної постанови відсутні.
Суд не застосовує у даному випадку надмірний формалізм щодо дотримання процедури.
Саме кумулятивний (сумарний, сукупний) ефект допущених відповідачем порушень дозволяє стверджувати, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень містить ознаки свавільного (недобросовісного) рішення.
Суд зазначає, що в адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб'єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб'єкта приватного права (від лат. Uberrimafides - найбільш добросовісний).
Подібний висновок ухвалений Верховним Судом у постанові 23 січня 2025 року у справі №240/32993/23.
Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland),заява №10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).
Судом не встановлені обставини процедурних порушень
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Європейський суд з прав людини у пункті 36 рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 року №37801/97 вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
За наслідком розгляду справи суд приходить до висновку про те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення дотримані вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та доведене, що постанова Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області №066289 від 01.07.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн, прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Інші доводи сторін не впливають на висновки суду.
У розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Ураховуючи, що у позові судом відмовлено, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В.І. Бевза