23 вересня 2025 року м. ПолтаваСправа № 826/20380/14
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Березіній С.Ю.
представника позивача - Драгіциній Т.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Управління соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації , Бердичівської районної ради про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів.
Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області в якому просить визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації в частині невиконання вимог пункту 6 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального населення на рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, а саме, не реєстрації за період з 01.01.2014 до 30.09.2014 додаткових зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян по Андрушівському районі за цей же період та не надсилань інформації про додаткові зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області; стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації 159166,44 грн. на користь державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2014 по 30.09.2014.
Постановою Окружного адміністративного суду від 04.02.2015 по справі № 826/20380/14 позовні вимоги державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" задовольнити повністю. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації в частині невиконання вимог пункту 6 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального населення на рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.02 №256, а саме, не реєстрації за період з 01.01.2014 до 30.09.2014 додаткових зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян по Андрушівському районі за цей же період та не надсилань інформації про додаткові зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації 159166,44 грн. на користь державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2014 по 30.09.2014.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 по справі № 826/20380/14 апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області - залишено без задоволення. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2015 року - залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2017 по справі № 826/20380/14 касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 19.04.2017 прийнято до провадження.
Статтями 1-2 Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі Закон №2825-ІХ) постановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва та утворити Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 справу за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" до Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів прийнято до провадження. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі за адміністративним позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" до Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів замінено первинного позивача - Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на належного позивача - Акціонерне товариство "Українська залізниця".
16.06.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання начальника управління соціального захисту населення Бердичівської районної військової адміністрації Житомирської області, в якому останній просив залучити в якості співвідповідача у справі № 826/20380/18 виконавчий комітет Андрушівської міської ради (Житомирська обл., Бердичівський р-н, м. Андрушівка, Площа Т. Г. Шевченка, буд. 7) та Бердичівську районну раду (вул. Соборна, 23, м. Бердичів. Житомирська обл., 13301) в якості третьої особи на стороні відповідача, як правонаступника Андрушівської районної ради, з бюджету якого мала б фінансуватися компенсація вартості пільгових перевезень на території Андрушівського району залізничним транспортом.
23.06.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про заміну відповідача з Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації на правонаступника - Управління соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації (ЄДРПОУ 03192804, 13301, Україна, Бердичівський р-н, Житомирська обл., місто Бердичів, площа Соборна, будинок, 23).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 замінено у справі № 826/20380/14 відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації на правонаступника - Управління соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації (ЄДРПОУ 03192804, площа Соборна, буд. 23, місто Бердичів, Бердичівський р-н, Житомирська обл.) та залучено до участі у справі № 826/20380/14 в якості співвідповідача - Бердичівську районну раду (ЄДРПОУ 13577014, вул. Шевченка, 11, с. Бистрик, Бердичівський район, Житомирська обл.).
18.07.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Бердичівської районної ради на позов. У відзиві відповідач зазначив, що за правилами частин першої Бюджетного Кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Частина п'ята статті 102 БК (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначає, що за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг здійснюються, зокрема, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян. За частиною шостою цієї статті, Кабінет Міністрів України може здійснювати перерозподіл обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту між їх видами та між місцевими бюджетами, виходячи з фактично нарахованих обсягів відповідних пільг, субсидій і допомоги населенню в межах загального обсягу таких субвенцій. Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України від 04.07.1996 року № 273/96- ВР "Про залізничний транспорт" для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг. Згідно з пунктами 2, 3, 5, 8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів). Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення). Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Відповідно до пункту 6 Порядку фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Частинами першою, третьою та четвертою статті 48 БК передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України. Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість. Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій. Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 13.09.2016 (справа № 2а-17586/12/2670). Відповідно до пункту 3 Порядку вирішення питання щодо перерозподілу обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на виконання державних програм соціального захисту головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення. Ні Андрушівська районна рада Житомирської області, ні її правонаступник Бердичівська районна рада Житомирської області не мали на час виникнення спірних правовідносин виконавчих органів, відтак головним розпорядником коштів Андрушівського районного бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є Управління соціального захисту населення Андрушівської (Бердичівської) районної державної адміністрації Житомирської області.
21.07.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява Бердичівської районної ради про розгляд справи без участі представника.
23.07.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява Управління соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації про розгляд справи без участі представника.
23.07.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла відповідь Акціонерного товариства "Українська залізниця" на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідно до пункту 1 Порядку, в редакції що діяла в період спірних відносин, цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України (2456-17) механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України (1127-14) мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування) за рахунок субвенцій з державного бюджету (пункт 1). Згідно з частиною першою статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 3 Порядку № 256 головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення. Пунктом 5 Порядку № 256 визначено, що Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): (Абзац 4 пункт 5) - до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20 (20-2005-п) (Офіційний вісник України, 2005 р., N 2, ст. 88; 2009 р., N 5, ст. 123; 2010 р., N 37, ст. 1257). {Абзац четвертий пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 782 (782-2007-п) від 30.05.2007; в редакції Постанови КМ N 1219 (1219-2010-п) від 29.12.2010} Відповідно до пункту 6 Порядку № 256 Фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі: {Абзац перший пункту 6 в редакції Постанови КМ N 730 (730-2006-п) від 25.05.2006}: (Абзац 4 пункт 6) - до 25 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N 20 (20-2005-п) (Офіційний вісник України, 2005 р., N 2, ст. 88; 2009 р., N 5, ст. 123; 2010 р., N 37, ст. 1257). {Абзац пункту 6 в редакції Постанови КМ N 730 (730-2006-п) від 25.05.2006; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 782 (782-2007-п) від 30.05.2007; в редакції Постанови КМ N 1219 (1219-2010-п) від 29.12.2010} (Абзац 8 пункт 6 Порядку № 256). У разі виникнення додаткових зобов'язань (мається на увазі зобов'язань, що перевищують суми виділених субвенцій), головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі. {Пункт 6 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ N 782 ( 782-2007-п ) від 30.05.2007}. Отже, відповідно до пункту 6 Порядку № 256 у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів АРК, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби Автономної Республіки Крим, областях, міст Києві та Севастополі. Відповідно до частини другої та третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Однак, відповідачами не надано доказів виконання вимог пункту 6 Порядку №256 у разі виникнення додаткових зобов'язань відсутність бюджетних асигнувань не може слугувати підставою невиконання зобов'язань щодо компенсації пільгового проїзду залізничним транспортом окремих категорій населення. Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постановах від 14.11.2018 та від 15.03.2019 (справи № 761/10304/15-а, № 761/25336/15-а відповідно). Таким чином, кошти, заявлені позивачем до стягнення з відповідача, фактично є втратами підприємства, які воно понесло, надавши послуги з перевезення пільговим категоріям громадян, і які відповідач повинен відшкодувати. Зважаючи на обставини у взаємозв'язку з наведеними правовими положеннями, можна дійти до висновку, що не відшкодувавши позивачу понесені витрати, відповідач 1 допустив протиправну бездіяльність щодо ухилення від виконання обов'язку, покладеного на нього чинним законодавством.
30.07.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява Бердичівської районної ради про розгляд справи без участі представника.
31.07.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява Управління соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації про розгляд справи без участі представника.
05.08.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення від Акціонерного товариства "Українська залізниця".
07.08.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява Управління соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації про розгляд справи без участі представника.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку, що підтверджується довідками Полтавського окружного адміністративного суду про доставку повісток в "Електронні кабінети" сторін.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Пунктом 2 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.
Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.
17.03.2014 між ДТГП "Південно-Західна залізниця" та Управлінням праці та соціального захисту населення Андрушівської районної державної адміністрації укладено договір про розрахунки за пільгові перевезення залізничним транспортом у приміському сполученні окремих категорій громадян, предметом якого є регламентація взаємовідносин сторін щодо здійснення розрахунків за перевезення пільгової категорії громадян залізничним транспортом за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на приміських маршрутах, згідно ст. 102 Бюджетного кодексу України та Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік".
Відповідно до пункту 2.1.1 перевізник забезпечує перевезення окремих категорій громадян, відшкодування проїзду яких здійснюється у відповідності до статті 102 Бюджетного кодексу України та Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік".
Термін дії даного Договору встановлюється з 01.01.2014 і діє до 31.12.2014 (пункт 5 договору).
Як зазначає позивач, залізниця здійснює всі дії щодо виконання договірних зобов'язань з надання послуг по перевезенню пільгових категорій громадян та обліку цих пасажирів та в період з 01.01.2014 по 30.09.2014 залізницею надано послуги по перевезенню пільгових категорій громадян по Андрушівському районі на суму 222089,07 грн., однак відповідачем відшкодовані збитки від перевезення пільгових категорій громадян не в повному обсязі, а лише на суму 62922,63 грн.
Таким чином, заборгованість за перевезення пільгових категорій громадян за січень-вересень 2014 року становить 159166,44 грн, яка не відшкодована і по даний час.
Незгода позивача з бездіяльністю відповідача щодо виплати сум компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян зумовила його звернення до суду за захистом своїх порушених прав з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон).
Статтею 19 вказаного Закону визначено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12.03.1993, Законами України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про охорону дитинства", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Відповідно до пункту 6 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженим Постановою КМ України від 19.03.1997 № 252 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), суб'єкти господарської діяльності, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно із законодавством України.
Залізниця безперешкодно надає пільговий проїзд окремим категоріям громадян, які мають право на відповідні пільги при користуванні залізничним транспортом. Жодним законодавчим актом не передбачено обмеження у пільговому перевезенні осіб, які мають право на пільговий проїзд; особа, яка має право на пільговий проїзд, може скористатися такою пільгою в будь-який час і без жодних обмежень.
Норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України / в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону та іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.
Зобов'язання сторін, в даному випадку, виникають безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін.
Згідно з нормами статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України. Тарифи на перевезення пасажирів і багажу в приміському сполученні встановлюються відповідними залізницями за погодженням з місцевими органами виконавчої влади. При рівні тарифів, що не забезпечують рентабельності цих перевезень, збитки залізниць компенсуються з місцевих бюджетів. Тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні встановлюються відповідно до міжнародних договорів та чинного законодавства України. Розрахунки за роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції. Для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України / в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виходячи з положень пункту 4 частини першої статті 611 ЦК України, одним з правових наслідків порушення зобов'язання, встановлених договором або законом, є відшкодування збитків.
Відповідно до вимог статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно з підпунктом "г" пункту 3 частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України до видатків, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, а також субвенцій з державного або місцевого бюджетів, визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 "Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян" (далі - Порядок / в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно пункту 3 Порядку, облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформленні та видачі пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки).
Відповідно до пункту 4 цього Порядку сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.
Пунктом 5 Порядку визначено, що інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.
Відповідно до пункту 7 Порядку сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток).
Згідно з нормами пунктом 9 Порядку на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевого бюджетів.
Виходячи з положення пункту 10 Порядку, залізниця щомісяця не пізніше, ніж 15 числа місяця, наступного за звітним, подає відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, облікові форми.
Отже, виходячи з положень пунктів 3-5, 7, 9, 10 Порядку, облік пільгових категорій на залізничному транспорті здійснюється за виданими безкоштовними (пільговими) проїзними документами, які оформляються на підставі відповідного посвідчення за кожною категорією.
Сума недоотриманих доходних надходжень розраховується автоматизовано за кожним пільговим (безкоштовним) квитком у залежності від маршруту прямування згідно з діючими тарифами та формується в місячну звітність.
На підставі звітності залізниці формують облікові форми, відповідно до яких головним розпорядникам коштів виставляються рахунки.
В облікових формах зазначено фактичну кількість оформлених пільгових проїзних квитків та відповідну недоотриману суму коштів за перевезення фактичної кількості пільговиків.
Вищезазначені нормативні акти покладають на відповідача обов'язок компенсувати підтверджені обліковими формами недоотримані кошти позивачем за перевезення пільгової категорії населення в повному обсязі.
Частиною другою статті 218 ГК України та статті 617 ЦК України прямо передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Нормами чинного законодавства України не передбачено залежність відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Закон України "Про залізничний транспорт" та Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 27.12.2006 № 1196, не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Також позивач не наділений правом перевіряти місце реєстрації пільгових пасажирів, чи відмовляти їм у наданні послуг, в разі реєстрації таких пасажирів за межами юрисдикції відповідача.
Перевезення пасажирів на пільгових умовах AT "Українська залізниця" виконано не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - платник (відповідач), у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати перевізнику.
Обслуговуючи дану категорію громадян України, залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення пільговиків.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету визначений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок №256 / в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною першою статті 102 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 256 головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Пунктом 5 Порядку № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 256 у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів АРК, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби Автономної Республіки Крим, областях, міст Києві та Севастополі.
Із наведеного слідує, що саме на управління соціального захисту населення місцевих адміністрацій, які є головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, покладено обов'язок відшкодовувати підприємствам залізничного транспорту витрати, понесені за пільгове перевезення громадян.
Системний аналіз наведених вище правових положень свідчить про те, що із виконанням позивачем обов'язку перевезення усіх пільгових категорій громадян кореспондується обов'язок відповідача компенсувати всі витрат, понесені позивачем у зв'язку з таким перевезенням.
Відтак, відсутність бюджетних асигнувань не може слугувати підставою невиконання зобов'язань щодо компенсації пільгового проїзду залізничним транспортом окремих категорій населення.
Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постановах від 14.11.2018 та від 15.03.2019 року (справи № 761/10304/15-а, № 761/25336/15-а ).
Таким чином, кошти в сумі 159166,44 грн., заявлені позивачем до стягнення з Управління соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації, фактично є втратами підприємства, які воно понесло, надавши послуги з перевезення пільговим категоріям громадян, і які відповідач повинен відшкодувати.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина друга цієї статті).
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ) до Управління соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації (ЄДРПОУ 03192804, площа Соборна, буд. 23, місто Бердичів, Бердичівський р-н, Житомирська обл.), Бердичівської районної ради (ЄДРПОУ 13577014, вул. Шевченка, 11, с. Бистрик, Бердичівський район, Житомирська обл.) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації в частині невиконання вимог пункту 6 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального населення на рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації 159166,44 грн на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" витрати, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2014 по 30.09.2014.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 24.09.2025.
Суддя С.О. Удовіченко