Справа № 420/24957/25
24 вересня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Вовченко O.A., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,-
До Одеського окружного адміністративного суду 24.07.2025 надійшов позов ОСОБА_1 до Одеської митниці, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці яка полягає у несвоєчасному виконанні Постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023 року у справі №420/1540/23 у період з 15.12.2023 року по 15.12.2024 року, в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління протидії контрабанді наркотиків та зброї Одеської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби;
- стягнути з Одеської митниці на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку із несвоєчасним виконанням Одеською митницею Постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023 року у справі №420/1540/23 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління протидії контрабанді наркотиків та зброї Одеської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби за період з 15.12.2023 року по 15.12.2024 року, в сумі 633 949,11 грн.
Ухвалою судді від 18.07.2025 року позов залишено без руху.
Вказаною ухвалою суддею встановлено позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
Суддею роз'яснено, що виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням обґрунтованих підстав для поновлення такого строку.
30.07.2025 року від представника позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.
У заяві вказано, що під час поновлення ОСОБА_1 на посаді Начальника управління протидії контрабанді наркотиків та зброї Одеської митниці, останньому з боку митниці не надавалось жодної достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер сум, які підлягають виплаті у зв'язку із несвоєчасним виконанням рішення суду про поновлення його на посаді. Позивач вважає, що датою, з якої необхідно відраховувати тримісячний строк на звернення з позовом до суду є 23.07.2025 року, а саме, дата отримання відповіді митниці на адвокатський запит.
Вирішуючи дану заяву, суддя зазначає.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суддя враховує, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Водночас, триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду та поважність пропуску цього строку з урахуванням наявної можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Предметом даного позову є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Так у позові вказано, що ОСОБА_1 відповідно до Наказу Одеської митниці №1533-о від 16.12.2024 року, було поновлено на посаді Начальника управління протидії контрабанді наркотиків та зброї Одеської митниці з 30.12.2022 року.
З наданої до суду копії наказу №1533-о від 16.12.2024 року суддею з'ясовано, що він прийнятий на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023 року по справі №420/1540/23.
Отже, підстави для звернення позивача до суду виникли у грудні 2024 року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 (справа №755/12623/19) визначила природу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказавши, що такий заробіток за природою є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію. Незаконне звільненні - це незаконне припинення роботодавцем із працівником трудового договору в односторонньому порядку. Водночас виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений.
Статтею 233 КЗпП України визначені строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. На момент виникнення спірних правовідносин частина друга вказаної норми встановлювала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частині другій статті 233 КЗпП України. Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право, згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду з якими не обмежується будь-яким строком.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право, згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника.
До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України). Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.
За наведеного Суд зазначає про те, що спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України. Водночас указані положення КАС України не містять норми, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Отже, право на заробітну плату не обмежувалось будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливав з частини другої статті 233 КЗпП України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №420/10861/21, від 04.08.2022 у справі №380/6129/20 і від 18.08.2022 у справі №560/7496/20.
Разом з тим, Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до лише 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22.
Отже, звернувшись до суду з даним позовом 24.07.2025 року, позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду.
Ні у визначений суддею строк, ні станом на дату постановлення даної ухвали заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням обґрунтованих підстав його пропуску від позивача (його представника) до суду не надано.
Доводи позивача про те, що про порушення своїх прав він дізнався, отримавши лист від відповідача у відповідь на адвокатський запит, суддя вважає необґрунтованими, оскільки жодного доказу неможливості вчинити дії щодо його заробітної плати за затримку виконання рішення суду з грудня 2024 року по липень 2025 року до суду не надано.
Позаяк, у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023 року по справі №420/1540/23 судом вирішено стягнути з Одеської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 30 грудня 2022 року по 14 грудня 2023 року, загальним розміром 443 545 (чотириста сорок три тисячі п'ятсот сорок п'ять) грн, а також моральну шкоду, загальним розміром 5 000 (п'ять тисяч) грн, з відрахуванням належних до сплати податків та зборів.
Тобто позивачу було достеменно відомо, які суми підлягали йому виплаті як середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Суддя зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії», справа “Девеер проти Бельгії»).
Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, суддя вважає, що позивачем не доведено ні своєчасності звернення до суду, ні поважності пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Приписами ч.ч. 1,2 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо, в тому числі, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду та обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до не подано, позов необхідно повернути позивачу з усіма доданими до нього матеріалами.
Одночасно, необхідно роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст.122, 123, 169, 241, 248, 294-295 КАС України, суддя, -
У задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі - повернути позивачеві, роз'яснивши, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Вовченко O.A.