Справа № 420/22934/25
24 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 11 липня 2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ), в якій просив:
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 на підставі п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції від 02.03.2012.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію стосовно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 18.02.2000 Білгород-Дністровським РВ УМВС України в Одеській області) про виключення з військового обліку військовозобов'язаних на підставі п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції від 02.03.2012, що підтверджується відомостями військового квитка серії НОМЕР_4 , виданого 06.08.1991 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з відповідача судові витрати (судовий збір та витрати на правову допомогу).
Ухвалою суду від 16 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно з відомостей графи 9 сторінки 2 військового квитка серії НОМЕР_4 , виданого 06.08.1991 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 06.08.1991 зарахований в запас.
Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції від 02.03.2012 виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які, зокрема: досягли граничного віку перебування в запасі.
Так, позивач зазначає, що ОСОБА_1 08.03.2012 виповнилось 40 років.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції від 02.03.2012 - чинній на момент досягнення позивачем 40-річного віку), військовозобов'язані, які перебувають в запасі та мають військові звання рядового складу перебувають в запасі до 40 років.
Крім того, згідно із ч. 4 ст. 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції від 02.03.2012 - чинній на момент досягнення позивачем 40-річного віку), граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.
Зважаючи на викладене, позивача 08.03.2012 виключено з військового обліку військовозобов'язаних у зв'язку із досягненням граничного віку перебування в запасі, що підтверджується записом у графі 34 сторінки 33 військового квитка серії НОМЕР_4 , виданого 06.08.1991 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що засвідчений підписом військового комісара та печаткою ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Позивач звертає увагу, що виключені з військового обліку громадяни є невійськовозобов'язаними. Після набуття статусу «виключеного з військового обліку» особа не має будь-яких правових обов'язків, що стосуються військовозобов'язаних. Громадяни, яких виключили з військового обліку не підлягають загальній мобілізації, крім того, з моменту виключення з військового обліку військовозобов'язаних на них не поширюються приписи правил військового обліку.
З відомостей сформованого у мобільному застосунку «Резерв+» військово-облікового документа в електронній формі (номер в реєстрі Оберіг - 130320210640429500038), позивач встановив, що інформація у електронному військово-обліковому документі відображається некоректно, а саме: у мобільному застосунку «Резерв+» його категорія обліку - військовозобов'язаний; ТЦК та СП, де перебуває на військовому обліку - ІНФОРМАЦІЯ_2 , хоча згідно записів військового квитка серії НОМЕР_4 , виданого 06.08.1991 ІНФОРМАЦІЯ_4 позивача 08.03.2012 виключено з військового обліку на підставі п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції від 02.03.2012.
Позивач зазначив, що 29.01.2025 направив до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву із зазначенням відомостей про виключення з військового обліку, відображення даних про виключення у військовому квитку серії НОМЕР_4 , виданого 06.08.1991 ІНФОРМАЦІЯ_4 з прохальною частиною внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку військовозобов'язаних. Однак відповіді позивач не отримав, тому 25.02.2025 направив запит про надання інформації до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо з'ясування стану розгляду заяви про внесення відомостей щодо виключення з військового обліку військовозобов'язаних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У відповідь на запит про надання інформації позивача від 25.02.2025 надійшло письмове повідомлення від ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2328 від 20.03.2025, яким повідомлено, що відповідно до Закону України № 1604-УІІ від 22.07.2014 «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлений граничний вік перебування в запасі та у військовому резерві усім категоріям військовозобов'язаних - 60 років.
Позивач з цим не погоджується, оскільки позивача виключено з військового обліку військовозобов'язаних у зв'язку з досягненням граничного віку перебування в запасі 08.03.2012, тобто за 2 роки до прийняття Закону України № 1604-УІІ від 22.07.2014.
Також позивач звертає увагу, що положеннями чинного законодавства України, у тому числі Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, не передбачено жодної правової підстави для поновлення виключених з військового обліку осіб на військовому обліку військовозобов'язаних. відсутня регламентована законодавством процедура поновлення виключених громадян на військовому обліку.
На думку позивача, письмова відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2328 від 20.03.2025 фактично є протиправною відмовою у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку військовозобов'язаних на підставі п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції від 02.03.2012, що підтверджуються даними військового квитка серії НОМЕР_4 , виданого 06.08.1991 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Представник позивача 30.05.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із скаргою на протиправну відмову співробітників ІНФОРМАЦІЯ_7 у внесенні достовірних та документально підтверджених відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
За результатами розгляду скарги від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист № 5698 від 20.06.2025, яким повідомлено, що згідно п. 4 Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого Указом Президента України № 263/94 від 25.05.1994 записи у військовому квитку засвідчують гербовою мастиковою печаткою. Запис у військовому квитку про виключення з військового обліку ОСОБА_1 засвідчена мастиковою печаткою «Для пакетів», отже не може бути чинним.
Спростовуючи доводи викладені у листі № 5698 від 20.06.2025 позивач зазначає, що Положенням про військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженим Указом Президента України № 263/94 від 25.05.1994 (у редакції від 08.02.2005 - чинній на момент виключення позивача з військового обліку військовозобов'язаних) передбачено засвідчення гербовою мастиковою печаткою записів на внутрішньому лівому боці обкладинки військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу. Даним Положенням не передбачено чіткої вимоги по типу печатки, якою засвідчується запис у військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу про виключення з військового обліку. Саме тому проставлення відображеної у графі 34 сторінки 33 військового квитка серії НОМЕР_4 печатки ІНФОРМАЦІЯ_1 лише підтверджується факт виключення позивача з військового обліку, а не вказує про нечинність даного запису, оскільки окрім печатки запис про виключення засвідчений підписом військового комісара.
Згідно з п. 81 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, особиста присутність призовників, військовозобов'язаних та резервістів для виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки не обов'язкова.
Також представник звертає увагу, що позивач звертався не із заявою про виключення з військового обліку, а із заявою про внесення відомостей щодо виключення з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, адже позивач на момент звернення із згаданою вмотивованою заявою вже виключений, а письмове звернення стосується необхідності відображення даних про виключення позивача у інформаційно-комунікаційній системі «Оберіг».
З наведених підстав позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету відповідачів 16.07.2025, що підтверджено довідками про доставку електронного листа від 17.07.2025.
До суду відзив на позовну заяву не надходив.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджено паспортом громадянина України.
Відповідно до записів у військовому квитку НОМЕР_5 від 06.08.1991 року позивач перебував в запасі, склад - солдат та відповідно до графи позивач виключений з військового обліку - 08 березня 2012 року за досягненням граничного віку стану у запасі.
Суд встановив, що позивач, 29.01.2025 направив до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву із зазначенням відомостей про виключення з військового обліку, відображення даних про виключення у військовому квитку серії НОМЕР_4 , виданого 06.08.1991 ІНФОРМАЦІЯ_4 з прохальною частиною внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку військовозобов'язаних. Однак відповіді на цю заяву не отримав. Вказана заява отримана відповідачем 04 лютого 2025 року, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення.
Тому 25.02.2025 позивач направив запит про надання інформації до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо з'ясування стану розгляду заяви про внесення відомостей щодо виключення з військового обліку військовозобов'язаних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У відповідь на запит про надання інформації позивача від 25.02.2025 позивач отримав від ІНФОРМАЦІЯ_1 лист № 2328 від 20.03.2025, яким повідомлено, що відповідно до Закону України № 1604-УІІ від 22.07.2014 «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлений граничний вік перебування в запасі та у військовому резерві усім категоріям військовозобов'язаних - 60 років.
Суд встановив, що представник позивача 30.05.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із скаргою на протиправну відмову співробітників ІНФОРМАЦІЯ_7 у внесенні достовірних та документально підтверджених відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
За результатами розгляду скарги від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов лист № 5698 від 20.06.2025, яким повідомлено, що згідно з п. 4 Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого Указом Президента України № 263/94 від 25.05.1994 записи у військовому квитку засвідчують гербовою мастиковою печаткою. Запис у військовому квитку про виключення з військового обліку ОСОБА_1 засвідчена мастиковою печаткою «Для пакетів», отже не може бути чинним.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який було продовжено відповідними Указами Президента України та діє до теперішнього часу.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 1 Закону України №3543 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543, в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Абзацом 5 статті 1 Закону №3543 визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (Закон № 2232-ХІІ). Цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Статтею 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 1 Закону №2232-ХІІ, військовий обов'язок - це захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Приписами частин 2-3 статті 1 Закону №2232-XII визначено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5статті 1 Закону №2232-XII).
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Згідно з пунктом 1 частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Статтею 2 Закону №2232-XII, зокрема, передбачено, що виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону №2232-XII, у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
Статтею 32 Закону №2232-XII в редакції, яка діяла станом момент виключення позивача з військового обліку, було визначено, що військовозобов'язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби у воєнний час, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.
Запас військовозобов'язаних згідно зі статтею 28 Закону №2232-XII віку поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов'язаних. Військовозобов'язані, які перебували у запасі та мали військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділялися на розряди за віком: 1) перший розряд до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини до 45 років; прапорщики і мічмани до 50 років. При цьому граничний вік перебування в запасі другого розряду був граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.
У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27 березня 2014 року №1169-VII внесено зміни до статті 28 Закону №2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»» від 22 липня 2014 року №1604-VII до 60 років.
Водночас, приписи Закону №2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві, змін не зазнали.
Тобто, з набранням чинності вказаних змін до Закону №2232-XII позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов'язаних другого розряду.
Такий правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 17 лютого 2020 р. у справі №820/3113/17.
Суд касаційної інстанції у наведеній справі надав оцінку доводам щодо застосування статті 58 Конституції України.
Так, у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних). На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
У зв'язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов'язаних у запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави. З часу набрання чинності змін до вказаного Закону він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.
Верховний Суд також зазначив, що суди мають керуватись приписами законодавства, чинними на час виникнення спірних правовідносин, а саме повторного взяття позивача на військовий облік військовозобов'язаних.
Таким чином, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону №2232-XII позивач не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов'язаним, тому відповідач на законних підставах поновив його на військовому обліку військовозобов'язаних.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Тому, виходячи із наявних у справі доказів, суд доходить висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не належать задоволенню.
Щодо судового збору та витрат на правничу допомогу, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає та витрати на правову допомогу не належать розгляду..
У зв'язку з тим, що судові витрати пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз в цій справі відсутні, жодні судові витрати не належать стягненню з позивача на користь відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко
.