Справа № 420/31983/25
23 вересня 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши матеріали позову товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Фан» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу
До Одеського окружного адміністративного надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Фан» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, в якому позивач просить:
визнати протиправним і скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях №61 від 02.09.2025 «Про затвердження протоколу засідання аукціонної комісії з продажу об'єкта малої приватизації - об'єкта соціально-культурного призначення - дитячого оздоровчого центру «Юний судноремонтник»;
визнати незаконними і протиправними дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях щодо продажу об'єкта малої приватизації (рухомого і нерухомого майна) - об'єкта соціально-культурного призначення - дитячого оздоровчого центру «Юний судноремонтник», за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Костанді, 4, на аукціоні, які здійснюються на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях №61 від 02.09.2025 «Про затвердження протоколу засідання аукціонної комісії з продажу об'єкта малої приватизації - об'єкта соціально-культурного призначення - дитячого оздоровчого центру «Юний судноремонтник».
Відповідно до п.п.3,5,6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Частиною 1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом п.1,2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За приписами ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Вимоги до позовної заяви визначені правовими нормами ст.160 КАС України.
Частиною 1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".
Приписами ч. 3 ст. 19 КАС України встановлено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20.07.2016р. у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецидентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Як зазначено в позовній заяві, наказом Регіонального відділення від 02.09.2025 №61 «Про затвердження протоколу засідання аукціонної комісії з продажу об'єкта малої приватизації - об'єкта соціально-культурного призначення - дитячого оздоровчого центру «Юний судноремонтник» затверджено умови приватизації Об'єкта, а також призначено на 29.09.2025 проведення відповідного аукціону.
Товариство вважає, що дії Регіонального відділення щодо проведення аукціону як щодо нерухомого, так і рухомого майна є незаконними, протиправними та такими, що виходять за межі повноважень Регіонального відділення та суперечать чинному законодавству. При цьому, внаслідок таких дій порушуються права та інтереси Товариства (а також і інших юридичних та фізичних осіб) як потенційних покупців, на належну процедуру приватизації, оскільки такі протиправні дії Регіонального відділення виходять за межі їх повноважень, створюють ризики для подальшої процедури приватизації і потенційного покупця (покупців) та несуть загрозу незаконного вибуття майна з державної власності.
Представник позивача стверджує, що норми чинного законодавства свідчать, що здійснення процедури приватизації Об'єкта (зокрема, шляхом проведення аукціону) передбачає проходження певних стадій. Одним з першочергових етапів є процес створення Переліку об'єктів приватизації, який формується Регіональним відділенням, а затверджується Фондом державного майна України. Надалі, Регіональним відділенням приймається рішення про приватизацію (шляхом аукціону або викупу) та здійснюються подальші необхідні дії. При цьому, з викладеного також слідує, що рішення про приватизацію, а також усі подальші етапи, здійснюються лише та виключно щодо того майна, яке включено до Переліку. Норми Закону про приватизацію не надають Регіональному відділенню повноважень здійснювати приватизацію додаткового майна, окрім того, яке закріплено в Переліку.
Враховуючи що до Переліку приватизації включено лише нерухоме майно - Дитячий оздоровчий центр «Юний судноремонтник, вказане не дозволяє здійснювати приватизацію і рухомого майна, оскільки останнє до Переліку включено не було, рішення щодо його приватизації не приймалось.
Тобто, у даній справі між сторонами має місце спір, пов'язаний із приватизацією об'єктів державної власності предметом якого є скасування наказу РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях №61 від 02.09.2025 «Про затвердження протоколу засідання аукціонної комісії з продажу об'єкта малої приватизації - об'єкта соціально-культурного призначення - дитячого оздоровчого центру «Юний судноремонтник» та визнати незаконними і протиправними дії щодо продажу об'єкта малої приватизації (рухомого і нерухомого майна) - об'єкта соціально-культурного призначення - дитячого оздоровчого центру «Юний судноремонтник», за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Костанді, 4, на аукціоні, які здійснюються на підставі оскаржуваного наказу.
Статтею 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" визначено, що Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
За приписами ст.4 цього Закону одним із завдань Фонду державного майна України є управління об'єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план приватизації або план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України.
Відповідно до ст.5 Закону України "Про Фонд державного майна України" до повноважень Фонду державного майна України належить здійснення повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації та контроль діяльності підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; прийняття рішення про приватизацію; здійснення продажу державного майна в процесі його приватизації.
З наведених норм убачається, що у правовідносинах приватизації ФДМУ виконує функції власника майна та вчиняє правочини, спрямовані на відчуження речових прав держави на майно іншим фізичним та юридичним особам.
Спори щодо реалізації таких функцій та відчуження майна на користь інших осіб не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не підпадають під визначення публічно-правового спору, наведеного у ст.4 КАС України, з огляду на те, що ФДМУ у таких правовідносинах не виконує владних управлінських функцій, а реалізує повноваження власника майна, що свідчить про приватноправовий характер цього спору.
Відповідно до ч.2 ст.3 ст.4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з п.2 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що спір у цій справі є приватноправовим та з огляду на предмет спору має бути вирішений у порядку господарського судочинства.
За таких обставин, в силу приписів п.2 ч.1 ст.20 ГПК України цю справу віднесено до юрисдикції господарських судів, тому вона не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Вказана позиція також підтверджена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 29.01.2019 у справі № 805/2495/17-а, від 25.03.2020 у справі № 826/11186/18, в яких Велика Палата скасувала рішення адміністративних судів першої та апеляційної інстанцій із закриттям провадження у справі, оскільки спір у правовідносинах, що є подібними до тих, що виникли у справі, яка розглядається, не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 2, 19, п.1 ч.1 ст.170, ст.ст. 243, 248, 256, КАС України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Фан» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства за правилами, встановленими Господарським процесуальним Кодексом України.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала може бути оскаржена в порядку ст.ст.292-297 КАС України.
Суддя П.П.Марин