Справа № 420/25861/25
24 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу,-
Стислий зміст позовних вимог.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС в Одеській області до Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)», в якій просить суд:
- надати дозвіл на погашення загальної суми податкового боргу за рахунок майна Державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» (код ЄДРПОУ: 08680572), що перебуває у податковій заставі.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до інтегрованих карток платника (ІКП), довідки про податкову заборгованість та розрахунку податкового боргу, податкова заборгованість ДП «Підприємство ДКВС України (№14) складає 5 641 434,66 грн. Позивач вживав заходи щодо погашення податкової заборгованості, визначені Податковим кодексом України, однак, вказані заходи не призвели до надходження коштів до бюджету для погашення податкового боргу відповідачем, інкасові доручення повернуті без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках платника. З цих підстав позивач просить надати дозвіл на погашення усієї податкової заборгованості за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.
15.08.2025 року від Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що наказом Міністерства Юстиції України «Про припинення державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» шляхом ліквідації», прийнято рішення припинити шляхом ліквідації юридичну особу - державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» (код згідно ЄДРПОУ 08680572), розташоване за адресою: вул. Краснова, будинок 2а, місто Одеса, Одеська область, 65059. Утворено комісію з припинення державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» шляхом ліквідації про що було повідомлено орган, що здійснює державну реєстрацію про початок процедури ліквідації. Також, 06.08.2024 року було опубліковано оголошення в газеті «Урядовий кур'єр» про припинення державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№14)». Окрім цього наказом Міністерства юстиції України від 06.05.2024 року №1271/7 про передачу окремо визначеного індивідуального майна передано з балансу Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» на баланс Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№4)» окреме індивідуально визначене майно згідно додатком 1 (копія надаємо). Таким чином, майно за рахунок якого, згідно акту опису майна, позивач просить суд надати дозвіл на погашення загальної суми податкового боргу наразі не перебуває на балансі відповідача.
Заяви чи клопотання від сторін не надходили.
Процесуальні дії вчинені судом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Обставини справи.
Державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» зареєстроване юридичним департаментом Одеської міської ради за №155610500005018425 від 17.02.2000 року.
За даними Головного управління ДПС в Одеській області ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС в Одеській області, Малиновській державній податковій інспекції за №5347-П від 24.03.2000 року.
Станом на момент подачі позовної заяви, відповідно до інтегрованих карток платника (ІКП), довідки про податкову заборгованість та розрахунку податкового боргу, податкова заборгованість ДП «Підприємство ДКВС України (№14) складає 5 641 434,66 грн.
Заборгованість по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (14060100) становить 5 348 793,72 грн.
Заборгованість по земельному податку з юридичних осіб (18010500) становить 5 543 985,00 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості, податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ю» №1356-25 від 14.07.2014 року, яку було направлено платнику податків рекомендованим листом.
Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до суду з позовом про стягнення податкової заборгованості з ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 року у справі № 420/10961/21 стягнуто з державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» (65059, Одеська область, м. Одеса, Малиновський р-н, вул. Краснова, буд. 2А; код ЄДРПОУ 08680572), а саме з усіх відкритих рахунків у банках обслуговуючих державне підприємство “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» суму заборгованості з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 2018467,34 грн. (два мільйони вісімнадцять тисяч чотириста шістдесят сім гривень 34 коп.) (КБК 14010100) на бюджетний рахунок - UA 588999980313030029000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 37607526, отримувач коштів ГУК в Одеській області/м. Одеса/14010100.
Головне управління ДПС в Одеській області винесло Рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу №475/4-1532 від 25.03.2024 року.
Податковий орган звернувся до банків обслуговуючих ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» щодо списання з розрахункових рахунків відповідача суму податкового боргу.
Проте, платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) були повернуті без виконання, у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку платника.
28.11.2019 року позивач прийняв рішення про опис майна платника у податкову заставу №9/11/15-32-51-08-18.
На підставі вищезазначеного рішення про опис майна у податкову заставу, був складений акт опису майна ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» № 12/15-32-51-08 від 02.06.2020 року.
Враховуючи те, що за ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» обліковується податковий борг у розмірі 5 641 434,66 грн, а кошти у підприємства на які можливо було б пред'явити стягнення відсутні, у контролюючого органу наявні всі правові підстави для звернення до суду з позовною заявою про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)», що перебуває у податковій заставі згідно акту опису майна № 12/15-32-51-08 від 02.06.2020 року.
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковий борг в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Положеннями абзацу першого підпункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".
Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (підпункт 87.2 статті 87 Податкового кодексу України).
Підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Підпунктами 88.1, 88.2 статті 88 Податкового кодексу України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Відповідно до підпунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Статтею 97 ПК України передбачено порядок погашення грошових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством.
Відповідно до пункту 97.1 статті 97 ПК України, під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрація у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.
У разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України (п.97.2.).
Згідно з пунктом 97.3. цієї статті, у разі якщо внаслідок ліквідації платника податків частина його грошових зобов'язань чи податкового боргу залишається непогашеною у зв'язку з недостатністю майна, така частина погашається за рахунок майна засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов'язаннями платника податків згідно із законом, у межах повної або додаткової відповідальності, а в разі ліквідації філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу юридичної особи - за рахунок юридичної особи незалежно від того, чи є вона платником податку, стосовно якого виникло грошове зобов'язання або виник податковий борг такої філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу. В інших випадках грошові зобов'язання або податковий борг, що залишаються непогашеними після ліквідації платника податків, вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є стосовно платника податків, який ліквідується, - ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію згідно із законодавством України (пп.97.4.1.)
Висновки суду.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.
Обов'язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків є: наявність у платника податків податкового боргу внаслідок несплати в установлений законом строк узгоджених сум податкових зобов'язань; направлення платнику податків податкової вимоги про сплату податкового боргу не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дня звернення до суду з відповідним позовом; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; у платника податків - боржника є майно, яке передано у податкову заставу і за рахунок вартості якого може бути погашено податковий борг.
Отже, сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.12.2024 року по справі № 160/12664/23.
Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» перебуває в стані припинення.
Так, Наказом №2076/5 від 10.07.2024 року Міністерства Юстиції України «Про припинення державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» шляхом ліквідації», прийнято рішення припинити шляхом ліквідації юридичну особу - державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» (код згідно ЄДРПОУ 08680572), розташоване за адресою: вул. Краснова, будинок 2а, місто Одеса, Одеська область, 65059.
Пунктом 4 вказаного наказу №2076/5 від 10.07.2024 року установлено строк для заявлення вимог кредиторами два місяці з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)».
Утворено комісію з припинення державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» шляхом ліквідації у складі: голова комісії - Коренчук Сергій Анатолійович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ); члени комісії: Копачинський Василь Дмитрович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про, що було повідомлено орган, що здійснює державну реєстрацію про початок процедури ліквідації.
Окрім цього, наказом Міністерства юстиції України від 06.05.2024 року №1271/7 про передачу окремо визначеного індивідуального майна передано з балансу Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» на баланс Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№4)» окреме індивідуально визначене майно згідно з додатком 1.
Суд звертає увагу, що відповідно до п.1 Статуту Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 31 серпня 2020 року №4950/5, державне підприємство засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України, що здійснює управління ним безпосередньо або через міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань та входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Таким чином, Державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» належить до сфери управління Міністерства юстиції України.
У відповідності до п.4.1 Статуту Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)", майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.
У свою чергу, судом встановлено, що контролюючий орган не звертався до ліквідаційної комісії чи Міністерства юстиції України щодо погашення податкового боргу ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)».
Крім того суд звертає увагу, що наказом 2076/5 від 10.07.2024 року Міністерства Юстиції України встановлено строк для заявлення вимог кредиторами два місяці з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 14)».
06.08.2024 року було опубліковано оголошення в газеті «Урядовий кур'єр» про припинення державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№14)».
Таким чином, Головному управлінню ДПС в Одеській області була надана можливість для заявлення вимог про стягнення боргу з 06.08.2024 року по 06.10.2024 року. проте, податковий орган такою можливістю не скористався.
Системний аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що обов'язок податкового органу звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно, виникає у разі отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог або не отримання відповіді, однак в будь-якому випадку за умови що сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, не покриває суму його податкового боргу або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.
Передумовою звернення контролюючого органу до органу місцевого самоврядування в порядку статті 96 ПК України є вжиття ним заходів щодо виявлення майна боржника та встановлення неможливості внесення такого майна в податкову заставу внаслідок його відсутності. Таким чином, застосування процедури, передбаченої статтею 96 ПК України, є допустимою за умови неможливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника податків.
З урахуванням указаних положень слідує, що норми Податкового кодексу України встановлюють порядок дій, які повинен вчинити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу з платника податків, а саме: стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі або встановлення відсутності такого майна.
Отже, матеріалами справи не підтверджено, що позивачем додержано встановленого статтею 96 ПК України порядку стягнення податкового боргу з державного (комунального) підприємства, виконання вимог якого є безумовним обов'язком, а не правом контролюючого органу у подібних правовідносинах.
Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували, що ним були вчинені всі дії, передбачені даною нормою, щодо стягнення податкового боргу державного підприємства, який виник з 2020 року, зокрема, докази внесення в податкову заставу майна боржника та продажу такого заставного майна, отримання недостатньої суми грошових коштів від продажу внесеного в податкову заставу майна або відсутність у відповідача майна, що може бути внесено в податкову заставу та відчужено тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №820/4643/16, від 31.05.2023 у справі №160/7090/22, які є обов'язковими для врахування судом відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
У постановах Верховного Суду від 27 липня 2021 року у справі № 820/5956/16, від 06 листопада 2018 року у справі № 807/903/15, від 09 березня 2021 року у справі № 160/2598/20, від 04 серпня 2022 року у справі № 320/5487/20, від 27 жовтня 2022 року у справі № 826/7478/18, від 02 серпня 2021 року у справі № 280/101/19, від 11 вересня 2020 року у справі № 826/15776/15, від 20 грудня 2019 року у справі № 826/19486/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 826/8951/15, від 04 квітня 2019 року у справі № 816/2436/16, від 26 грудня 2018 року у справі № 810/3735/15, сформовано висновок про те, що визначені статтею 96 Податкового кодексу України особливості погашення податкового боргу платника податків не змінюють послідовності стадій стягнення контролюючим органом податкового боргу з платника податків, визначених статтею 95 цього кодексу.
Підсумовуючи вищевказані обставини, суд вважає, що ГУ ДПС в Одеській області не доведено існування обов'язкових умов (обставин), наявність яких в своїй сукупності, зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Розподіл судових витрат.
Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст.6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -
У задоволенні позову Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) до Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№14)» (вул.Краснова, буд. 2А, м. Одеса, 65031, код ЄДРПОУ 08680572) про надання дозволу на погашення загальної суми податкового боргу - відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко
.