Справа № 420/32132/25
24 вересня 2025 року м. Одеса
Cуддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Міністерства охорони здоров'я України, третя особа - Державний заклад «Центр психічного здоров'я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна» Міністерства охорони здоров'я України», про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства охорони здоров'я України через неукладення охоронного договору на об'єкт культурної спадщини місцевого значення - Корпус № 4 санаторію ім. В.П. Чкалова у складі Комплексу дач (корпусів та споруд санаторію ім. В.П. Чкалова), розташований за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85;
- зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 40055626) охоронний договір на об'єкт культурної спадщини місцевого значення - Корпус № 4 санаторію ім. В.П. Чкалова у складі Комплексу дач (корпусів та споруд санаторію ім. В.П. Чкалова), розташований за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, на умовах та в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 1768 від 28.12.2001.
Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі заяви за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Згідно з ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 КАС України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що КАС України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).
Отже, якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.
Тобто, такий спір може бути розглянуто адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.
Крім того, законодавець, надаючи право позивачу альтернативної підсудності на подачу до суду позову, пов'язує таке право вибору з урахуванням зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання, перебування чи знаходження цієї особи-позивача.
З огляду на матеріали адміністративного позову заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси, останній звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом в інтересах Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації, оскільки всупереч вимог чинного пам'яткоохоронного законодавства України, Міністерством охорони здоров'я України (відповідач) як власником пам'ятки культурної спадщини - Корпус № 4 санаторію ім. В.П. Чкалова у складі Комплексу дач (корпусів та споруд санаторію ім. В.П. Чкалова) упродовж тривалого часу не вчинялися дії щодо укладення охоронного договору, що вкрай негативно вплинуло на технічний стан пам'ятки, що є порушенням інтересів держави, а отже є підставою для вжиття прокуратурою заходів представницького характеру шляхом звернення до суду з позовними вимогами зобов'язального характеру щодо укладення охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини - Корпус № 4 санаторію ім. В.П. Чкалова у складі Комплексу дач (корпусів та споруд санаторію ім. В.П. Чкалова).
Отже заявлені позовні вимоги адресовані Міністерству охорони здоров'я України, яке відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 7. Оскільки у даному випадку позов подано до юридичної особи, то застосуванню підлягають положення ч. 2 ст. 26 КАС України, які передбачають обов'язковість розгляду позовів до юридичних осіб за місцезнаходженням відповідача, якщо інше не встановлено законом. При цьому положення ст. 25 КАС України щодо альтернативної підсудності не підлягають застосуванню, оскільки прокурор звернувся з позовом не у власних інтересах, а в інтересах органу державної влади - суб'єкта владних повноважень, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, що виключає можливість вибору територіальної підсудності.
Враховуючи наведене, а також приписи ст. 29 КАС України, які зобов'язують суд передати адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо встановлено її непідсудність, суд приходить до висновку, що дана справа підлягає передачі на розгляд Київського окружного адміністративного суду за територіальною юрисдикцією, визначеною ч. 2 ст. 26 КАС України.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У пункті 150 рішення Європейського суду з прав людини від 21 червня 2011 року у справі Фруні проти Словаччини, яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року (Заява № 21722/11), Суд зазначив, що згідно з практикою Суду, метою терміну встановлений законом у статті 6 Конвенції є гарантування того, що функціонування судової системи у демократичному суспільстві не залежить від виконавчої влади, а регулюється законом, прийнятим парламентом. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути залишена на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не матимуть певної свободи тлумачення відповідного національного законодавства.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Таким чином, Одеський окружний адміністративний суд не є судом, який встановлений законом при розгляді даної справи, а позовна заява підсудна Київському окружному адміністративному суду - за місцезнаходженням відповідача, згідно з ч. 2 ст. 26 КАС України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні (ч. 5 ст. 29 КАС України).
Статтею 30 КАС України встановлено, що адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана. Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне передати заяву за підсудністю до Київському окружного адміністративного суду.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 29 КАС України КАС України, суд
Заяву (№ 420/32132/25) заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Міністерства охорони здоров'я України, третя особа - Державний заклад «Центр психічного здоров'я та реабілітації ветеранів «Лісова поляна» Міністерства охорони здоров'я України», про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - передати за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Завальнюк