Справа № 420/32080/25
24 вересня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеський області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у виплаті пенсії за період з 02.08.1989 по 13.06.1991; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату за вказаний період (1 рік 10 місяців), виходячи з установленого розміру пенсії, з урахуванням усіх індексацій та перерахунків.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі №420/6917/24 визнано протиправними дії відповідача щодо невраховування періоду роботи у відрядженні в Монгольській Народній Республіці с 02.08.1989 по 13.06.1991 та зобов'язано включити цей період до страхового стажу. Незважаючи на судове рішення, позивач був позбавлений можливості вчасно оформити пенсію за віком, оскільки без цього періоду страхового стажу не вистачало необхідного мінімального стажу. У зв'язку з цим позивач був змушений продовжувати працювати, а виплати пенсії за цей період (1 рік і 10 місяців) йому не здійснювались. Після набрання рішення суду законної сили, позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про виплату пенсії за невиплачений період. Однак відповідач листом повідомив, що підстав для здійснення такої виплати немає. Позивач вважає відмову ГУ ПФУ в Одеській області протиправною, такою, що порушує його конституційні права на соціальний захист,
Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження за адміністративним позовом слід відмовити, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що рішенням ООАС від 23.09.2024 по справі № 420/6917/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Монгольській Народній Республіці з 02.08.1989 року по 13.10.1991 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Монгольській Народній Республіці з 02.08.1989 року по 13.10.1991 року.
Згідно з листом ГУ ПФУ в Одеській області від 11.08.2025 № 22436-20972/-02/8-1500/25, на повторне звернення щодо пенсійного забезпечення повідомлено наступне.
По суті порушеного питання, детальні та вичерпні роз'яснення надані Вам листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 30.05.2025 № 15272-14476/Ш-02/8- 1500/25.
Зокрема, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 по справі №420/6917/24, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішенням від 09.04.2025 пенсію перераховано з 31.03.2025 з урахуванням до страхового стажу періоду роботи в Монгольській Народній Республіці з 02.08.1989 по 13.10.1991.
Оскільки в вищезазначеному рішенні суду не вказано дату, з якої необхідно проводити перерахунок пенсії або дату заяви, до розгляду якої необхідно повернутись, рішення суду підлягає виконанню з дати винесення постанови суду апеляційної інстанції - 31.03.2025.
Згідно статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 по справі № 802/1933/18-а.
Такий порядок оскарження рішення, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п'ятої статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 3551648/15-а.
За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання нового позову про зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області здійснити нарахування та виплату період з 02.08.1989 по 13.06.1991 (1 рік 10 місяців), виходячи з установленого розміру пенсії, з урахуванням усіх індексацій та перерахунків.
Проте спірні правовідносини між сторонами, зокрема щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Монгольській Народній Республіці з 02.08.1989 по 13.10.1991 вирішені та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Зокрема, питання дати, з якої позивач набув право на пенсію, було встановлено в ході розгляду справи № 420/6917/24.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Тобто, якщо позивач вважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання вищевказаного рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 по справі № 420/6917/24, то він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов, дублюючи позовні вимоги, які вже вирішені судом.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції», Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. (Hornsby v. Greece № 18357/91).
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» (заява № 17022/02) зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.
Суд, у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У пункті 54 даного Висновку йдеться про те, що згідно з тлумаченням Європейського суду з прав людини право на справедливий суд, зафіксоване в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає не лише те, що судове рішення повинно бути ухвалено в розумні строки, а й те, що воно повинно бути - коли це доречно - таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Справді, Конвенція не передбачає теоретичного захисту прав людини, а має на меті гарантувати максимальну ефективність такого захисту.
При цьому, зазначений висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).
При викладених вище обставинах, оскільки позовні вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються, суд дійшов висновку про наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження по справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеський області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Завальнюк