Справа № 420/32156/25
24 вересня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця ВПВР УЗПВР у Херсонській області від 25.08.2025 по ВП № 78937554 про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_2 виконавчого збору у розмірі 32000 грн; зобов'язати державного виконавця ВПВР УЗПВР у Херсонській області зупинити ВП № 78937554 на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні; відстрочити та/або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У адміністративному позові заявлено клопотання про звільнення (або відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру тощо) від сплати судового збору, в обґрунтування якого зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 виконує бойові (спеціальні) завдання в районі бойових дій, перебуваючи в оперативному підпорядкуванні ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Відповідно до бойового розпорядження № 2022/ОКП/73/398дск від 09.02.2025 р., особовий склад безперервно залучається до стабілізаційних і наступальних операцій, веде бойове чергування на блокпостах, здійснює патрулювання, забезпечує захист критичної інфраструктури та боротьбу з ДРГ.
Функціональне навантаження та бойова обстановка унеможливлюють своєчасну підготовку фінансових документів, проведення платежів через розпорядника коштів, а також комунікацію з фінансовими органами Міноборони. В умовах постійних атак, відключень зв'язку, обстрілів казармених містечок (місць дислокації), процес погодження видатків на судові витрати є вкрай ускладненим.
Власного кошторису та статусу розпорядника бюджетних коштів ІНФОРМАЦІЯ_4 не має. Клопотання про оплату судового збору було подано до вищестоящого органу, однак фінансування відсутнє - під час обмежень згідно з листами Мінфіну та Генерального штабу ЗСУ (листи Мінфіну №10010-27-5/18577, №10010-27-5/21266, доручення КМУ №16515/0/2-24 від 10.07.2024).
Листом Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (далі - Департамент) № 220/13/9088 від 04.11.2024 повідомляється, що у Міністерстві оборони України триває робота щодо пошуку додаткового фінансового ресурсу для забезпечення виконання судових рішень по КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки», оскільки виділені асигнування на 2024 рік вичерпано.
Міністерством оборони України, з метою своєчасного забезпечення у 2024 році належних виплат військовослужбовцям Збройних Сил України, порушено питання перед Міністерством фінансів України, зокрема, щодо збільшення видатків на виконання судових рішень. Міністерство фінансів України листами від 19.06.2024 № 10010-27- 5/18577 та від 18.07.2024 № 10010-27-5/21266 повідомило, що Кабінет Міністрів України доручив органам сектору безпеки і оборони вжити заходів, зокрема стосовно призупинення внесення пропозицій щодо перерозподілу асигнувань за рахунок скорочення видатків на грошове забезпечення військовослужбовців (доручення від 10.07.2024 № 16515/0/2-24).
Генеральним штабом Збройних Сил України, за пропозиціями Центрального управління оборонних ресурсів Генерального штабу Збройних Сил України та Департаменту, поінформовано Міністра оборони України щодо зазначених проблемних питань (вих. № 300/1/С/30031 від 08.10.2024) та відповідно до доручення Міністра оборони України від 08.10.2024 № 34679/з в Міноборони вживаються заходи щодо пошуку додаткового фінансового ресурсу для забезпечення вищезгаданої потреби.
Після збільшення бюджетних асигнувань Міністерству оборони України будуть відкриті відповідні бюджетні призначення для повного забезпечення потреби, відповідно до наданих заявок.
Ураховуючи вищезазначене, для забезпечення належного представництва інтересів під час розгляду справ судами, керівникам структурних підрозділів Міноборони, Генерального штабу, командирам (начальникам, керівникам) військових частин (установ, організацій), пропонується доручити особам, визначеним у встановленому порядку, уповноваженими діяти від імені юридичної особи (самопредставництво) або уповноваженим представникам, при поданні позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг по судових справах, подавати до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору, з посиланням на дане роз'яснення.
Оцінюючи доводи та пояснення позивача, наведені у клопотанні, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Наведені норми щодо відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру, а також звільнення від сплати судового збору закріплюють дискреційне право, а не обов'язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Реалізація права особи на вказане не може призводити до порушення принципу процесуального рівноправ'я сторін та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладену в постанові від 18 липня 2022 року у справі №161/18983/20.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто, єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
З огляду на викладене, суд має можливість вирішити у спосіб, визначений наведеними нормами, питання щодо сплати судового збору, в той же час наявність такого майнового стану сторони, який не надає можливості здійснити сплату судового збору на час звернення до суду, підлягає підтвердженню саме з боку цієї сторони.
Враховуючи вищевикладене та з урахуванням відсутності будь-яких доказів на підтвердження майнового стану позивача, так як до позову не додано жодного доказу в обґрунтування заявленого клопотання, враховуючи характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача.
Суд зауважує, що а статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі, право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі і фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Зазначена правова позиція також збігається з висновками Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01) та Верховного Суду України, викладеними в його ухвалі від 28 вересня 2015 року у справі № 21-5496а15.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" № 28249/95).
Таким чином, позивачу слід усунути виявлені судом недоліки шляхом подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн (1,5% від ціни позову 32000 грн, але не менше 0,8 розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб на 01.01.2025, з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Однак, в порушення вищезазначеної норми у позовній заяві не зазначено ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження 78937554.
Також в порушення вимог п. 3 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовні заяві не вказано ціну адміністративного позову.
Згідно з ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, враховуючи, що виявлені недоліки перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі, керуючись ст.169 КАС України, суд
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 287 КАС України, суддя
В задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без руху, надавши п'ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Завальнюк