Справа № 420/31942/25
23 вересня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Танцюра К.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Військова частина НОМЕР_2 , про визнання протиправним та скасування наказу, акту,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Військова частина НОМЕР_2 , про визнання протиправним та скасування наказу Військової частини НОМЕР_1 № 47 від 13.01.2025 року в частині пункту 3 та пункту 7 відносно ОСОБА_1 ; визнання протиправним та скасування Акту приймання-передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків лейтенантом ОСОБА_1 складений між командиром військової частини НОМЕР_1 та командиром військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Пунктом 1 ч.1 ст.4 визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Частиною 1 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, зокрема, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, позивач оскаржує, зокрема, акт приймання-передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків лейтенантом ОСОБА_1 складений між командиром військової частини НОМЕР_1 та командиром військової частини НОМЕР_2 , у зв'язку з вибуттям ОСОБА_1 до нового місця служби.
При цьому, суд зазначає, що вказаний акт є документом, що фіксує певну інформацію та не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке породжує певні правові наслідки для підконтрольного суб'єкта, спрямоване на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
В той же час, предметом розгляду в адміністративній справі можуть бути лише рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, з якими пов'язується виникнення прав та обов'язків у інших осіб, зокрема, наказ військової частини, прийнятий за результатами службового розслідування щодо безпідставно нарахованого та виплаченого грошового забезпечення.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту прав, який він вважає порушеними, не відповідає законодавству, оскільки акт складаються виключно на реалізацію компетенції суб'єкта владних повноважень та не породжують публічно-правових наслідків, якими є відповідні рішення, прийняті на підставі проведеного службового розслідування.
При цьому, відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, адміністративний суд виходить із того, що розгляд цього спору про скасування акту перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.
Також, судом враховується і те, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішення Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20.07.2016р. у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецидентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
При цьому, з урахуванням висновків Верховного Суду, які викладені у вищенаведених постановах, суд зазначає, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, а тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в суді жодної юрисдикції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, суд приходить висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування Акту приймання-передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків лейтенантом ОСОБА_1 складений між командиром військової частини НОМЕР_1 та командиром військової частини НОМЕР_2 .
Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви відповідно до ст. 169 КАС України, а також підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних щодо оскарження наказу, встановлені ст. 170 КАС України, - відсутні.
Частиною 1 статті 12 КАС визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч.7 ст.262 КАС України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 2, 6 ст. 12 КАС України та оцінюючи справу за критеріями, переліченими у ч. 3 ст. 257 КАС України, які суд враховує при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження, суд дійшов висновку, що дана справа може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 160, 161, 171, 248, 257-261 КАС України, суддя,-
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування Акту приймання-передачі заборгованості з відшкодування завданих державі збитків лейтенантом ОСОБА_1 складений між командиром військової частини НОМЕР_1 та командиром військової частини НОМЕР_2 .
Відкрити провадження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Військова частина НОМЕР_2 , про визнання протиправним та скасування наказу Військової частини НОМЕР_1 № 47 від 13.01.2025 року в частині пункту 3 та пункту 7 відносно ОСОБА_1 .
Розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Справа буде розглянута судом на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі. Відзив подається до суду разом із документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Копію ухвали направити учасникам справи, разом з інформацією про їхні процесуальні права та обов'язки.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://adm.od.court.gov.ua/sud1570/.
Справа розглядатиметься одноособово суддею Танцюрою К.О.
Ухвала суду набирає законної сили у строк та порядок визначений ст. 256 КАС України та оскаржується, в частині відмови у відкритті провадження у справі, у строк та порядок встановлений ст.ст.294- 296 КАС України.
Суддя К.О. Танцюра