Справа № 420/32257/25
23 вересня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ'ЯКОВОЇ, розглянувши в письмовому провадженні заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) , в якому просить визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про непридатність до військової служби з повторним медичним пересвідченням 26.06.2028 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного серії НОМЕР_2 від 26.07.2023 та довідки ВЛК №132 від 26.06.2023 та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про непридатність до військової служби з повторним медичним пересвідченням 26.06.2028 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_2 від 26.76.2023 та довідки ВЛК №123 від 26.06.2023.
В обґрунтування позову зазначено, що згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 26.06.2023 №132 позивач був визнаний непридатним до військової служби за ст.64б графи 2 розкладу хвороб відповідно до наказу МОУ № 402/08, отримав тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_2 від 26.07.2023, в якому вказано що позивач не підлягає мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з повторним медичним пересвідченням 26.06.2028. У серпні 2025 року позивач дізнався, що інформація про проходження ним ВЛК 26.06.2023 та статус особи яка непридатна до військової служби та не підлягає мобілізації, відсутня у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів ("Оберіг"). 22.08.2025 оновивши застосунок Резерв + позивач виявив, що дані про постанову ВЛК, дату ВЛК , термін дії ВЛК, та статус "непридатний до військової служби" відсутні, натомість містилась інформація про те, що позивач не пройшов ВЛК (відмовився від проходження) та відображено " ІНФОРМАЦІЯ_5 : порушення правил військового обліку". 23.08.2025 позивач звернувся з письмовою заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 з вимогою внести в ЄДР ПВР відомості які містяться в ТПВ № 12276 та довідки ВЛК№132, однак відповіді на заяву позивач не отримав.
Також, разом із адміністративним позовом позивач подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_6 вчиняти дії щодо направлення ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили.
В обґрунтування заяви зазначено, що існує загроза конституційним правам і свободам позивача як громадянина і людини через протиправні дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , який вирішив шляхом внесення недостовірних даних до ЄДР ПВР з метою вводити в оману в зверненні №Е3229447, спонукати органи Національної поліції здійснити незаконне затримання та доставляння позивача, що порушує права людини та конституційні права громадянина. Тобто, є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Позивач зауважує на тому, що протиправні дії ІНФОРМАЦІЯ_3 можуть привести до його незаконного адміністративного затримання та доставлення до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 з подальшим позбавленням позивача свободи. Так, розбіжність даних у паперовому військово-обліковому документі з даними в реєстрі "Оберіг" є підставою для затримання та доставки особи до ТЦК та СП для уточнення відомостей. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову у даній справі призведе до неможливості поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також унеможливить виконання судового рішення в цій адміністративній справі.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суддя виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадження якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи зазначену норму КАС України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду клопотання про забезпечення позову без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Так, за приписами частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Так, висновки щодо застосування статей 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України неодноразово викладались Верховним Судом, зокрема, у постанові від 29.01.2020 у справі №640/9167/19, де зазначено, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами.
Співмірність, за висновками Верховного Суду, передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, який застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.
Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
У вищевказаній постанові Верховного Суду враховано Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989, згідно з якими рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Тобто, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 (справа №826/8556/17) та від 25.04.2019 (справа №826/10936/18).
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 (справа №705/4587/17) сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, із поданої заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не вбачається, а заявником, у поданій заяві лише вказано, що відповідач має наміри вчинити протиправні, на думку позивача, дії, доказів направлення позивача для проходження ВЛК немає, не наведено суду істотних обставин та не надано жодних доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності дії суб'єкта владних повноважень, та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Частиною 1, 3 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається у письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів. Разом з цим, у разі задоволення позову, потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача відсутні.
При цьому, суддя звертає увагу, що у даному випадку така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як "наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача" у спірних правовідносинах може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Відтак, судом не встановлено, а заявником у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.
На переконання суду заходи забезпечення позову, про які просить заявник, не відповідають меті застосування такого інституту, не спрямовані на попередження можливих невідворотних негативних наслідків для прав та охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом і відновлення яких, у разі незастосування відповідних заходів, буде неможливим або значно ускладненим.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256, 294 КАС України, суддя,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити повністю.
Згідно із частиною другою статті 256 КАС України, ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Вікторія ХОМЯКОВА