24 вересня 2025 рокусправа № 380/11167/25
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Крутько О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Золочівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Золочівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зокрема заступника начальника відділу - Колечиць І.В. та начальника відділу - Куйбіди О.П., яка полягає у не закінченні виконавчого провадження № 77954125 щодо примусового виконання постанови № 52045630, виданої 02.09.2016 року Золочівським ВДВС у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення з ОСОБА_1 на користь Золочівського ВДВС у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 7 174,19 шв. франків та 13 942, 15 грн. виконавчого збору (залишок нестягнутого виконавчого збору - 6 638, 62 шв. франків);
зобов'язати посадових осіб Золочівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зокрема заступника начальника відділу - Колечиць І.В. та начальника відділу - Куйбіду О.П. закінчити виконавче провадження №77954125 щодо примусового виконання постанови № 52045630, виданої 02.09.2016 року Золочівським ВДВС у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення з ОСОБА_1 на користь Золочівського ВДВС у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 7 174,19 шв. Франків та 13 942, 15 грн. виконавчого збору (залишок нестягнутого виконавчого збору - 6 638, 62 шв. франків).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що виконання органом державної виконавчої служби постанови про стягнення з позивача виконавчого збору та винесення приватним виконавцем постанови про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди, створило умови для подвійного стягнення із боржника виконавчого збору і винагороди приватному виконавцю за виконання одного і того ж виконавчого документу.
Відповідач проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву, вказав, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 77954125, відкрите (повторно) на підставі виконавчого документу постанови № 52045630 від 02.09.2016 про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 7174,19 шв.фр. та 13942,15 грн. Залишок нестягнутого виконавчого збору - 6638,62 шв. франків. При примусовому виконанні даного виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майна та кошти боржника.
Відповідач зазначає, що законодавство передбачає вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, жодна з яких не може бути застосована у даному випадку для припинення виконавчого провадження № 77954125.
Відповідач наголошує, що виконавчий документ, що перебуває на виконанні у приватного виконавця, не виконано, та основну винагороду не стягнуто.
Відповідач звертає увагу, що боржник жодного разу не звертався до суду із позовом про скасування постанови про стягнення виконавчого збору.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд встановив наступне.
На виконанні у Золочівському відділі державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 52045630 щодо примусового виконання виконавчого листа № 465/10739/13-ц, виданого 19.07.2016 року Франківським районним судом м. Львова, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за Кредитним договором № 11117363000 (11117363001) від 14.02.2007 року в розмірі 71 741, 98 шв. фр. та 139 421, 50 грн. пені., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 55 468, 68 шв. фр, заборгованість по відсотках - 16 273, 30 шв.фр., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 45 570, 58 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах - 93 850, 92 грн.
02.09.2016 в рамках виконавчого провадження № 52045630 державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 7 174,19 шв. франків та 13 942, 15 грн
30.06.2017 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу ВП на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
03.07.2017 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54223075 на підставі виконавчого документу постанови № 52045630 від 02.09.2016 про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 7 174,19 шв. фр. та 139 42,15 грн.
31.08.2023 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
В процесі виконання державним виконавцем стягнуто з боржника 36 168,45 грн. виконавчого збору.
01.05.2025 заступником начальника відділу Золочівського ВДВС у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колечиць Іриною Володимирівною повторно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №77954125 щодо примусового виконання постанови № 52045630, виданої 02.09.2016 Золочівським ВДВС у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Золочівського ВДВС у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 7 174,19 шв. франків та 13 942, 15 грн. виконавчого збору (залишок нестягнутого виконавчого збору - 6 638, 62 шв. франків). Залишок нестягнутого виконавчого збору - 6638,62 шв. франків. При примусовому виконанні вказаного виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майна та кошти боржника.
15.01.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58068334 щодо виконання виконавчого листа № 465/10739/13-ц, виданого 19.07.2016 року Франківським районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованості за Кредитним договором № 11117363000 (11117363001) від 14.02.2007 року в розмірі 71 741, 98 шв. фр. та 139 421, 50 грн. пені., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 55 468, 68 шв. фр, заборгованість по відсотках - 16 273, 30 шв.фр., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 45 570, 58 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах - 93 850, 92 грн.
15.01.2019 в рамках виконавчого провадження № 58068334 приватним виконавцем Пиць А.А. винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди в сумі 7 174, 19 швейцарських франків та 14 063, 95 грн
Вважаючи бездіяльність державного виконавця щодо не вчинення дій для закінчення виконавчого провадження протиправною, з метою захисту своїх прав позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон України №1404-VIII ) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно ч. 1 ст. 1 ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону врегульовано, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 15 вказаного Закону сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Частиною 4 ст. 19 Закону №1404-VIII передбачено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Пунктом 6 ч. 5 ст. 19 Закону встановлено, що боржник зобов'язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону).
За змістом ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Згідно із ч.ч. 1-4 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 42 Закону №1404-VIII, витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Згідно ч. 9 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною сьомою статті 31 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Суд звертає увагу на те, що Закон України №1404-VIII містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа. Закон не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржника у випадку подальшого пред'явлення стягувачем виконавчого документа до виконання приватному виконавцю.
Так, у пункті 5 частини п'ятої 27 Закону №1404-VIII законодавець встановив, що виконавчий збір не стягується у разі виконання рішення приватним виконавцем.
Тлумачення цієї норми свідчать про те, що у випадку виконання рішення приватним виконавцем виконавчий збір не стягується, оскільки останній отримує основну винагороду.
Частина шоста статті 27 Закону №1404-VIII містить норму про те, що у разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
Аналіз вказаної норми свідчить, що законодавець врегулював відносини стосовно подальших пред'явлень виконавчого документа до виконання саме державному, а не приватному виконавцю, і мову веде про виконавчий збір, а не основну винагороду.
Натомість у частині восьмій цієї ж статті законодавець встановив, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.
Розв'язання питання подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа було предметом розгляду Верховного Суду у постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19.
У цьому судовому рішенні Верховний Суд вказав, що Закон не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржників у випадку подальшого пред'явлення стягувачами виконавчого документа до виконання приватним виконавцям.
Натомість з іншого боку, норми законодавства, що стосуються умов і підстав стягнення винагороди приватними виконавцями, не містять приписів, які б обмежували їхні права на отримання винагороди за вчинення виконавчих дій у разі, коли виконавчий лист попередньо перебував на виконанні в державного виконавця.
Водночас, частиною восьмою статті 27 №1404-VIII встановлено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.
Вказана норма спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагород. Ця норма покликана уникнути подвійної плати боржником зазначених коштів. Тож її застосування дозволяє розв'язати спір стосовно справедливості подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.
За правилами частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
На основі цього Верховний Суд вказав, що для розв'язання цієї проблеми та з метою ефективного захисту прав й інтересів осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, до подібних правовідносин слід застосувати за аналогією закону частину восьму статті 27 Закону №1404-VIII.
Застосування частини восьмої статті 27 Закону №1404-VIII до спірних правовідносин дало Верховному Суду у постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19 підстави зробити такий висновок, що у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред'явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди, то надалі виконавчий збір не стягується. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається.
Застосування аналогії закону дозволило Верховному Суду у постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19 також зробити висновок, що у такому випадку належний та ефективний спосіб захисту, здатний відновити й захистити права боржника, полягає у закінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору. Правовою основою для закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору у подібному випадку слід розглядати як загальні підстави, перелік яких наведений у частині першій статті 39 Закону №1404-VIII, так і частину восьму статті 27 цього Закону, яка у таких обставинах має характер спеціальної підстави для закінчення виконавчого провадження.
Відтак, вимоги відповідача щодо сплати виконавчого збору є безпідставним, та призводить до подвійної сплати позивачем як виконавчого збору, так і винагороди приватного виконавця за виконання одного й того ж виконавчого документа, що є неприпустимим.
У зв'язку з вищенаведеним заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати зі справи судового збору стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Представником позивача до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги № 20 від 13.05.2025, рахунок № 1 за правничі послуги від 13.06.2025.
Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що у даному випадку заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним.
Беручи до уваги складність справи, час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у розмірі 2000 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 287, 293, 295 КАС України суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Золочівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не вчинення дій для закінчення виконавчого провадження № 77954125 з примусового виконання постанови № 52045630, виданої 02.09.2016 Золочівським ВДВС у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Зобов'язати Золочівський відділ державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції закінчити виконавче провадження №77954125 з примусового виконання постанови № 52045630, виданої 02.09.2016 Золочівським ВДВС у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Золочівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (адреса: 80700, Львівська обл., м. Золочів, вул. Валова, 4, ЄДРПОУ: 34912125) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім грн. 96 коп) сплаченого судового збору.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Золочівського відділу державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (адреса: 80700, Львівська обл., м. Золочів, вул. Валова, 4, ЄДРПОУ: 34912125) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 2000 грн. (дві тисячі грн.00 коп) витрат на правову допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяКрутько Олена Василівна