Справа №380/16013/24
з питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення
24 вересня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі судді Желік О.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, -
рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 в справі №380/16013/24 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій шляхом:
- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, які полягають у відмові в проведенні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення №7478 від 11.12.2023, виданої Державною у становою «Територіальним медичним об'єднанням Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області»
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати ОСОБА_1 з 01.04.2019 року пенсію в розмірі, обчисленому з урахуванням оновленої довідки про розмір грошового забезпечення №7478 від 11.12.2023, виданої Державною у становою «Територіальним медичним об'єднанням Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», а також здійснити її виплату з урахуванням виплачених сум.
23.09.2025 до суду звернувся представник позивача із заявою про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення суду від 24.09.2024 у справі №380/16013/24 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити виплату різниці між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії Позивачу, починаючи з 01.04.2019, встановивши новий спосіб і порядок виконання рішення, а саме: Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь Позивача різницю між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії у сумі 185 263,53 грн. (сто вісімдесят п'ять тисяч двісті шістдесят три грн. 53 коп.).
Вирішуючи подану заяву суд керується таким.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положеннями ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) також передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться у ст.370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження є завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII).
Таким чином, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень; повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, у тому числі і щодо перевірки його виконання, покладено на органи державної виконавчої служби.
Згідно ч.3 ст.33 Закону №1404-VIII, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Статтею 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року №4901-VI (далі - Закон №4901-VI) передбачено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
19.12.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 №4094-IX (далі - Закон №4094-ІХ), яким статтю 378 КАС України викладено у новій редакції.
Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Частиною 3 ст. 378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Із змісту заяви про зміну способу і порядку виконання рішення та долучених доказів суд встановив, що відповідач на виконання рішення суду від 24.09.2024 в справі №380/16013/24 здійснив перерахунок пенсії позивача в грудні 2024 року та здійснив нарахування доплати до пенсії, сума якої за період з 01.04.2019 по листопад 2024 року (включно) складає 185263,53 грн. Однак виплата вказаних коштів не здійснена.
У зв'язку із цим, заявник вважає, що рішення суду, станом на день подання цієї заяви до суду, відповідачем не виконано у повному обсязі.
Частиною 1 ст.3 Закону №4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до підпунктів 4, 5 п.4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України здійснює виплати винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.
Згідно зі ст.8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року, виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим з військової служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом, забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до положень ст.ст.23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Абзацом 2 п.7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 №21-2 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 №35-1) передбачено, що видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI плануються в межах коштів Державного бюджету України на фінансування пенсійних програм на відповідний рік. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.
З наведеного слідує висновок, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється, зокрема, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду та в порядку черговості.
Як видно з матеріалів заяви, відповідач виконав усі в межах його компетенції дії, спрямовані на виконання рішення суду від 24.09.2024 в справі №380/16013/24, а саме: здійснив перерахунок пенсії у грудні 2024 року, яка виплачується, та здійснив нарахування доплати до пенсії в розмірі 185263,53 грн, яка буде виплачена після виділення коштів із Державного бюджету України. Крім того, згідно з обліком рішень суду, що набрали законної сили, зазначене рішення у справі №380/16013/24 включене до обліку рішень суду, про що свідчить доданий відповідачем скриншот з відповідної програми.
Поряд з тим, заявник не надав суду доказів того, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
Суд звертає увагу, що поняття «спосіб і порядок виконання судового рішення» має спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено КАС України. Натомість, порядок виконання судового рішення означає визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановлені раніше порядок і спосіб. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.
Водночас, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.
Мета зміни способу та порядку виконання рішення суду полягає у тому, щоб усунути обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання такого судового рішення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки судового рішення у справі №380/16013/24 щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
При цьому, під час розгляду справи №380/16013/24 суд у межах спірних правовідносин не вирішував питання про виплату позивачу конкретних грошових сум. А тому, змінивши спосіб виконання такого рішення із зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії на стягнення конкретної суми такої виплати (яка хоча і була розрахована відповідачем при проведенні перерахунку пенсії позивача на підставі та на виконання судового рішення у цій справі, але безпосередньо судом не присуджувалася у конкретному розмірі), відбудеться зміна рішення по суті, з виходом за межі позовних вимог та вирішенням питання, яке не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
До всього, суд враховує, що заявником не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що зміна способу та порядку виконання рішення суду, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої доплати в сумі 185263,53 грн, забезпечить реальне виконання рішення суду. Натомість, включення цих коштів до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, свідчить про виплату цих коштів позивачу у порядку черговості після виділення бюджетних асигнувань на такі цілі.
З огляду на встановлені обставини та викладені норми права, суд приходить висновку, що представником позивача не доведено наявності достатніх та обґрунтованих підстав для зміни способу і порядку виконання рішення Львівського окружного адміністративного від 24.09.2024 в справі №380/16013/24. Тому, у її задоволенні належить відмовити.
Керуючись ст.ст.243, 248, 250, 256, 293-295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні заяви представника позивача про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Желік О.М.