Іменем України
24 вересня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/10548/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Онищука Віктора Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна казначейська служба України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся з позовом адвокат Онищук Віктор Вікторович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України (далі - відповідачі), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна казначейська служба України, в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області щодо не проведення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168);
2) зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області здійснити нарахування та виплату позивачу такої додаткової винагороди у наступних розмірах:
- за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 в розмірі 5357,14 грн (30000 грн/128 днів х 5 днів);
- за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 в розмірі 30000 грн;
- за період з 01.04.2022 по 30.04.2022 в розмірі 30000 грн;
- за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30000 грн;
- за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 в розмірі 30000 грн;
- за період з 01.07.2022 по 05.07.2022 в розмірі 4838,70 грн (30 000 грн/31 днів х 5 днів);
3) визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України щодо незабезпечення фінансування видатків, передбачених Постановою №168, у частині виплати позивачу додаткової винагороди;
4) зобов'язати Державну судову адміністрацію України, Міністерство фінансів України забезпечити фінансування видатків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, у частині виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди:
- за період з 24 лютого 2022 року по 28 лютого 2022 року в розмірі 5 357 грн 14 коп. (30 000 грн / 28 днів * 5 днів);
- за період з 01 березня 2022 року по 31 березня 2022 року в розмірі 30 000 грн;
- за період з 01 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року в розмірі 30 000 грн;
- за період з 01 травня 2022 року по 31 травня 2022 року в розмірі 30 000 грн;
- за період з 01 червня 2022 року по 30 червня 2022 року в розмірі 30 000 грн;
- за період з 01 липня 2022 року по 05 липня 2022 року в розмірі 4 838 грн 70 коп. (30 000/31 днів * 5 днів).
5) встановити Міністерству фінансів України, Державній судовій адміністрації України та Територіальному управлінню Служби судової охорони у місті Києві та Київської області строк щодо надання суду звіту про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач з 14 березня 2020 року по 05 липня 2022 року проходив службу в територіальному управлінні Служби судової охорони у м. Києві та Київської області.
Згідно з наказом начальника територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київської області від 01.07.2022 № 461/ОС ОСОБА_1 був звільнений зі служби в Службі судової охорони за пп. 7 п. 2 розділу XII Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони за власним бажанням, з 05 липня 2022 року, в запас Збройних Сил.
Відповідно до Указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64 та «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 69, згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, зі змінами, (далі - Постанова від 28 лютого 2022 року № 168) установлено, що на період дії воєнного стану, зокрема, співробітникам Служби судової охорони виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Проте, жодної додаткової винагороди відповідно до Постанови від 28 лютого 2022 року № 168, як під час проходження служби, так і при звільненні зі служби, ОСОБА_1 не отримав.
Для з'ясування інформації щодо причин відсутності виплати додаткової винагороди, як визначено Постановою від 28 лютого 2022 року № 168, представником позивача було спрямовано адвокатські запити до органів державної влади.
Листом від 18 квітня 2022 року № 41.06-316 Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області (далі - ТУ ССО) повідомило, що будь- яких наказів командирів (начальників) ТУ ССО не видавалися і відповідно додаткова винагорода за березень 2022 року не виплачувалась жодному співробітнику Управління.
Листом від 09 травня 2022 року № 30/30.06.3-400 Центральне управління Служби судової охорони повідомило, серед іншого, про відсутність фінансового ресурсу для виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди відповідно до Постанови від 28 лютого 2022 року № 168, а також вказало, що жодному співробітнику Служби судової охорони за період з 24 лютого 2022 року по 03 травня 2022 року додаткова винагорода відповідно до Постанови від 28 лютого 2022 року № 168 не нараховувалась та не виплачувалась.
Листом від 06 травня 2022 року № 11-3210/22 Державна судова адміністрація України повідомила про відсутність будь-яких внутрішніх резервів для перерозподілу видатків між установами системи правосуддя та збільшення бюджетних асигнувань Службі судової охорони для виплати додаткової винагороди співробітникам цієї служби відповідно до Постанови від 28 лютого 2022 року № 168, у зв'язку зі скорочення видатків (зменшенням бюджетних призначень).
Представник позивача вважає бездіяльність ТУ ССО, що не видало відповідних наказів на виконання Постанови від 28 лютого 2022 року № 168, а також ДСА і Мінфіну, які не забезпечили фінансування та виплату додаткової винагороди співробітнику Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області Мельничуку О.П., протиправною та такою, що грубо порушують його права та інтереси.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2022 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі після залишення позовної заяви без руху, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
У зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 адміністративну справу прийнято до провадження, визначено продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від Міністерства фінансів України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 3 заперечує проти позову з огляду на таке.
Постанова КМУ № 168 передбачає, що безпосереднім виконавцем з виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень, що застосовується з 24 лютого 2022 року, є орган в якому працевлаштований відповідний працівник, тобто Служба судової охорони у м. Києві та Київської області, а нарахування виплати повинно відбуватися шляхом видачі відповідних наказів командирів (начальників).
Водночас відповідно до пункту 2 Постанови КМУ № 168, порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів, (постанову доповнено пунктом 2_1 згідно з Постановою КМУ № 793 від 07.07.2022. яка застосовується з 24 лютого 2022 року).
Враховуючи вищевикладене, а також проаналізувавши, норми Постанови КМУ № 168, відповідач 3 зазначає, що між Мінфіном та Позивачем у справі не існує зобов'язання стосовно здійснення додаткових виплат, оскільки Мінфін не здійснює такі виплати та є не роботодавцем позивача.
Розподіл коштів асигнувань належить до компетенції Державної судової адміністрації України, а тому враховуючи норми Бюджетного кодексу України, вимога щодо визнання протиправною бездіяльності стосовно виконання з боку Мінфіну постанови КМУ № 168 є необгрунтованою позовною вимогою.
Відповідач 3 зазначає, що Міністерство фінансів України, як учасник бюджетного процесу не є розпорядником бюджетних коштів за програмою за КПКВК 0501020, та не несе відповідальності за її нарахування, а тому вимога в частині зобов'язання забезпечити фінансування постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дій воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 є безпідставною.
На підставі викладеного Міністерство фінансів України просило відмовити в задоволенні позову.
13.09.2022 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
22.09.2022 від Міністерства фінансів України надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач 3 просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач 1 та відповідач 2 правом надання відзиву на позовну заяву не скористались.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , з 14 березня 2020 року по 05 липня 2022 року проходив службу в територіальному управлінні Служби судової охорони у м.Києві та Київської області.
Згідно з наказом Служби судової охорони Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київської області старшого сержанта Служби судової охорони Мельничука Олега Петровича (00975), контролера II категорії 3 відділення взводу охорони (ЦОУ та об'єктів ТУ ССО у м. Києві та Київській області) підрозділу охорони та забезпечення територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київської області звільнено 05 липня 2022 року.
Під час проходження служби позивачу за період з 24 лютого 2022 року по 05 липня 2022 року щомісячна додаткова винагорода, встановлена Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» не нараховувалась та не виплачувалась. Крім того, накази ТУ ССО у місті Києві та Київській області щодо виплати позивачу у період з 24 лютого 2022 року по 05 липня 2022 року додаткової винагороди, встановленої Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» не видавались, що не заперечується відповідачем 1.
Довідкою ТУ ССО у м. Києві та Київській області № 130 від 06.07.2022 підтверджується, що у період з 01 лютого 2022 року по 30 червня 2022 року щомісячна додаткова винагорода, встановлена Постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», ТУ ССО у місті Києві та Київській області позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною третьою статті 291 КАС України визначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
З огляду на обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права, викладені у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22, суд визнає цю адміністративну справу типовою до зразкової справи № 260/3564/22 та вважає за необхідне розглянути її з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 160 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.
На підставі частин першої та другої статті 161 Закону № 1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна ДСА України.
Згідно із частиною першою статті 165 Закону № 1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Частиною другою цієї статті передбачено, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні, не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» (далі Постанова № 289) затверджено: схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони. Крім того, установлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується ДСА України.
Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 № 384 (далі - Порядок № 384).
За змістом пунктів 4-7 Порядку № 384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).
Відповідно до пунктів 8 і 10 Порядку № 384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в пункті 11 Порядку № 384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.
Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17 Порядку № 384).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Наказом ДСА України від 31.10.2022 № 396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок № 396).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.
За приписами пункту 4 Порядку № 396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.
Пунктом 7 Порядку № 396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Розрахунковий період для виплати додаткової винагороди визначається в календарному обчисленні з 24 лютого по 28 лютого 2022 року, а надалі щомісяця пропорційно часу дії воєнного стану (пункт 6 Порядку № 396).
У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 та пункті 4 наказу ДСА України від 31.10.2022 № 396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.
Отже, з 24 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиплатою позивачу як співробітнику ТУ ССО у м. Києві та Київській області в період з 24 лютого 2022 року вказаної додаткової винагороди з мотивів відсутності необхідних бюджетних асигнувань.
Вирішуючи порушені в заявах по суті справи питання, суд виходить з такого.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Цьому визначенню відповідає й поняття грошового забезпечення, що відповідно до закону виплачується за рахунок держави військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу за проходження державної служби особливого характеру.
Згідно зі статтею 165 Закону № 1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з основних і додаткових його видів та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
До додаткових видів грошового забезпечення Порядок № 384 відносить, зокрема, винагороди.
Виходячи з цього, встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов'язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.
У первинній редакції Постанови № 168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно.
Після змін до Постанови № 168, внесених Кабінетом Міністрів України постановою від 07.07.2022 № 793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
Проте в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№ 168 і № 793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.
Виходячи з приписів частини третьої статті 7 КАС України, суд не застосовує при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди пункт 7 Порядку № 396, оскільки за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону № 1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» ДСА України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати.
Так само пунктом 21 Постанови № 168 (у редакції Постанови № 793), на виконання якого прийнятий Порядок № 396, уповноважено керівників відповідних міністерств та державних органів, до яких, зокрема, належить ДСА України, визначити порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою.
У зв'язку з цим визначення в пункті 7 Порядку № 396 розмірів додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони за певними критеріями виходить за межі наданих ДСА України повноважень.
При цьому відмова відповідача 1 у виплаті позивачу додаткової винагороди як однієї зі складових його грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа «Кечко проти України», заява № 63134/00, рішення від 08 листопада 2005 року).
Застосування судом принципу верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ є вимогою частини другої статті 6 КАС України.
Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10).
З огляду на викладене посилання відповідача 1 на те, що у зв'язку з відсутністю відповідного фінансування, накази на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» не видавалися, є необґрунтованими.
За змістом пункту 9 частини першої статті 4, статті 5, частини четвертої статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, який, на думку позивача, порушив його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Суд зазначає, що спірні правовідносини щодо виплати грошового забезпечення у належному розмірі виникли між позивачем і ТУ ССО у м. Києві та Київській області в період з 24 лютого 2022 року, які в силу вимог пункту 10 Порядку № 384 виплачували позивачу грошове забезпечення за місцем проходження ним служби.
Отже, ТУ ССО у м. Києві та Київській області є належним відповідачем за пред'явленим позовом, оскільки саме цей суб'єкт владних повноважень допустив протиправну бездіяльність у спірних правовідносинах щодо виплати позивачу додаткової винагороди.
Водночас Державна судова адміністрація України та Міністерство фінансів України, не мають відповідати за цим позовом, адже між позивачем і цими відповідачами безпосередньо не виникло жодних правовідносин, у яких би ці суб'єкти владних повноважень порушили права позивача.
Тому в задоволенні позовних вимог до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, слід відмовити.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Порушення права позивача відбулося внаслідок протиправної бездіяльності ТУ ССО у м. Києві та Київській області щодо непроведення нарахування та виплати позивачеві додаткової винагороди у відповідності до приписів Постанови № 168 за період з 24 лютого 2022 року у розмірі до 30000 грн щомісячно.
З огляду на наведене, в межах спірних правовідносин належним способом захисту, який відповідає об'єкту порушеного права позивача, є спосіб, з урахуванням рішення Верховного Суду у зразковій справі, шляхом:
- визнання протиправною бездіяльності ТУ ССО у м. Києві та Київській області щодо непроведення нарахування та виплати позивачеві додаткової винагороди у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 24.02.2022 по 05.07.2022 у розмірі 30000 гривень щомісячно;
- зобов'язання ТУ ССО у м. Києві та Київській області нарахувати та виплатити позивачеві додаткову винагороду у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 24.02.2022 по 05.07.2022 у розмірі 30000 гривень щомісячно.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З огляду на наведене, позовні вимоги належать до задоволення частково, зі обранням належного способу захисту порушеного права.
Що стосується зави про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.
За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог (частина третя статті 139 КАС України).
Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1984,80 грн.
З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачем права позивача на виплату додаткової винагороди, передбаченої і спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1984,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань ТУ ССО у м. Києві та Київській області.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Онищука Віктора Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Жилянська, 58-Б), Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5), Міністерства фінансів України (04071, м. Київ, вул. Межигірська, 11), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 24.02.2022 по 05.07.2022 у розмірі 30000 гривень щомісячно.
Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 за період з 24.02.2022 по 05.07.2022 у розмірі 30000 гривень щомісячно.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ТУ ССО у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1984,80 грн (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова