про повернення позовної заяви
22 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/6342/25
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Кравчук О.В., перевіривши матеріали
позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненадання відповіді на запит на інформацію від 06 серпня 2025 року, який був отриманий 11.08.2025.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) надати повну та вичерпну письмову відповідь на запит на інформацію від 06 серпня 2025 року.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вирішуючи питання у порядку статті 171 КАС України, суддя встановила наступне.
Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частиною другою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Адміністративний позов підписаний ОСОБА_3 як представником позивачки.
Згідно зі статтею 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Частиною 1 статті 57 КАС України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
В силу вимог частини першої та другої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені зокрема довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Так, за визначенням, що міститься в частині третій статті 244 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) довіреність - це письмовий документ, що видається довірителем представнику для засвідчення його повноважень перед третіми особами в процесі здійснення представництва.
Відповідно до положень статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Частинами п'ятою та шостою статті 59 КАС України установлено, що відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді; оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Отже, виходячи із аналізу зазначених правових приписів статті 59 КАС України на підтвердження своїх повноважень представник має надати суду або оригінал довіреності, або належним чином посвідчену її копію. При цьому належно посвідченою копією довіреності є її копія, засвідчена суддею, або ж копія, яка засвідчена у "визначеному законом порядку".
Позовна заява подана та підписана Мольченком Олександром Станіславовичем як представником позивачки. До позову на підтвердження повноважень Мольченка О.С. додана фотокопія нотаріально посвідченої довіреності НТТ 259961 від 04.08.2025.
Втім, суд наголошує на тому, що фотокопія довіреності не може бути належним доказом на підтвердження повноважень представника позивача, оскільки належно не засвідчена. Тобто, такий документ не відповідає вимогам належності та допустимості, якими повинен відповідати письмовий доказ, який підтверджує повноваження особи на підписання позовної заяви та її подання до суду.
Так, відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону України "Про нотаріат", засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них покладається на нотаріусів.
Статтею 75 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом. Цією ж статтею встановлено, що вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.
Крім того, виходячи з положень п.п. 3.3 п. 3 Глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, вірність копії (фотокопії) документа засвідчується нотаріально, якщо справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування або за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування фізичної особи.
Враховуючи викладене, у разі якщо повноваження представника сторони фізичної особи визначені у довіреності, яка посвідчена нотаріально, належною копією такої довіреності може бути виключно нотаріально засвідчена копія довіреності.
Аналогічна правова позиція із цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 810/5119/18 (провадження № К/9901/6328/19), у якій судом касаційної інстанції підтримано правовий висновок, згідно якого долучена до позовної заяви копія нотаріально посвідченої довіреності, яка завірена самим позивачем, не може вважатися такою, яка засвідчена у визначеному законом порядку.
Отже, у разі коли до адміністративного суду звертається представник фізичної особи, повноваження якого визначені нотаріально посвідченою довіреністю, закон встановлює обов'язок засвідчення копій такої довіреності на представництво нотаріусом. Тобто, в цьому випадку під вжитим у частині шостій статті 59 КАС України поняттям інший порядок засвідчення "визначений законом" слід розуміти саме нотаріальний спосіб засвідчення копії довіреності.
Судом встановлено, що долучена до матеріалів позовної заяви копія нотаріально посвідченої довіреності на представника не засвідчена нотаріально, як того вимагають положення діючого законодавства. При цьому позивачем до позовної заяви не додано оригінал такої довіреності.
За наведених вище обставин суд доходить висновку, що позовна заява від імені позивача Гусак Ірини подана особою, яка не підтвердила належними доказами своє право на звернення до суду та представництво інтересів позивача.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16).
У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Відтак обов'язок суду перевірити належність повноважень представника на вчинення конкретної процесуальної дії зумовлений головним чином тим, що такий представник виступає самостійно в суді від імені довірителя (особи, яка відмовилася захищати в суді свої права в порядку самопредставництва) і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов'язки.
До того ж зазначений підхід також ґрунтується на імперативних вимогах статей 55, 57 КАС України, статей 237, 240 ЦК України і, переважно, спрямований на забезпечення інтересів особи, яка прийняла рішення брати участь у судовому процесі через представника, на гарантування захисту її інтересів цим представником в межах наданих йому повноважень, що, у свою чергу, забезпечує справедливе і ефективне судочинство.
З огляду на викладене суд наголошує, що оскільки подана до суду позовна заява від імені фізичної особи підписана особою, право якої на вчинення таких дій від імені позивача не підтверджено у встановленому законом порядку, слід дійти висновку, що позовну заяву від імені позивача підписано особою, яка не має права її підписувати.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Враховуючи наведене подану до суду позовну заяву належить повернути особі, яка її подала, разом з доданими до неї документами.
Додатково суд звертає увагу на те, що в силу положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені на здійснення представництва належним чином, не є порушенням права на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду у належному (встановленому законом) порядку.
Таким чином представник позивача вправі повторно звернутися до суду з відповідним позовом в інтересах позивача, долучивши при цьому відповідні докази на підтвердження належного представництва інтересів позивача (зокрема належним чином завірену копію довіреності на представництво).
За правилами, передбаченими частинами п'ятою та шостою статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.
На підставі наведеного та керуючись ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії- повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви не пізніше наступного дня після її постановлення надіслати особі, яка звернулася з позовом, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, передбачені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК