про повернення позовної заяви в частині
24 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5908/25
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Савонюк М.Я., розглянувши заяву про усунення недоліків позовної заяви, залишеної без руху, в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України щодо не нарахування та невиплати йому за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі відповідно до приписів абзаців 5, 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року індексацію грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 у фіксованій величині - 593,15 грн, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2022 року за весь час затримки виплати;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України щодо не проведення нарахування грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 29.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року (2102 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року (2270 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2023 по 19.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою суду від 01.09.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також доказів поважності причин його пропуску; нової редакції позовної заяви, приведеної у відповідність до приписів статей 160, 161 КАС України.
18.09.2025 позивач подала до суду заяву про поновлення строку звернення до суду на виконання вимог ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.09.2025.
Обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до адміністративного суду зазначає, що у даному випадку мають місце триваючі правовідносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону №2352-ІХ, тому правове регулювання має здійснюватися таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX). З посиланням на постанову Верховного Суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 вказує, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. При цьому, залишаючи позовну заяву без руху, суд не встановив дату одержання позивачем письмового повідомлення (30.07.2025) про суми, нараховані та виплачені у військовій частині НОМЕР_2 .
Надаючи правову оцінку та досліджуючи поважність зазначених позивачем причин пропуску строку на звернення до суду в межах аргументів наведених у заяві, суд зазначає наступне.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Водночас, відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно із частиною другою цієї статті в цій же редакції, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 31.12.2022, а також перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023.
У позовній заяві зазначає, що на даний час продовжує проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної Гвардії України.
З даним позовом звернулася до суду 27.08.2025.
Згідно з пунктом один глави ХІХ "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, запровадження на території України карантину було безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України на строк дії такого карантину.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 та від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.
Разом із тим, згідно з пунктом один постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, право на звернення до суду військовослужбовців щодо виплати грошового забезпечення відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 18.07.2022) не було обмежене будь-яким строком, тому у межах даної справи до правовідносин за період з 01.01.2016 по 18.07.2022 строк звернення до суду не застосовується.
Поряд цим, правовідносини з 19.07.2022 по 19.05.2023 виникли уже за нової редакції положень статті 233 КЗпП України, а отже до них підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, який починає обраховуватись з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Аналогічна позиція виражена в постанові Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19.
Щодо обізнаності позивача про належні до виплати суми грошового забезпечення (у тому числі індексації) суд зазначає, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено виплату грошового забезпечення, з яких складових воно складається, як обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових. Відтак, з дня отримання виплати особа, якій вона здійснюється, вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових грошового забезпечення звернулася до роботодавця із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від роботодавця відповіді на подану нею заяву.
Таким чином, при щомісячному отриманні позивачем грошового забезпечення за весь спірний період, остання повинна була знати про розмір виплаченого їй щомісячно грошового забезпечення.
За встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскільки строк дії карантину закінчився 30.06.2023, а з позовом позивач звернулася 27.08.2025, тому тримісячний строк звернення до суду про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.12.2022, а також перерахунок грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 позивачем пропущений (30.09.2023).
Щодо доводів позивача про те, що вона дізналася про порушення прав лише отримавши 30.07.2025 лист-відповідь відповідача № 69/13-П-9 від 31.05.2025 на її звернення, суд зазначає, що направлення заяви та отримання на неї відповіді, свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації своїх прав і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у спірних правовідносинах, за наведеного правового регулювання.
Стосовно посилань позивача на постанову Верховного Суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, то у межах цієї справи Суд зробив висновок про початок перебігу строку звернення до суду з урахуванням вимог частини другої статті 233 КЗпП України, адже позивач звільнився зі служби 30.03.2023, а в суд з позовом звернувся 11.09.2023. У даному ж випадку позивач є діючим військовослужбовцем, продовжує проходити військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, а тому в межах спірних правовідносин строк звернення до суду має визначатись частиною першою статті 233 КЗпП України і складає три місяці з дня, коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення права на оплату праці у належному розмірі.
Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
Виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №640/20314/20 (постанова від 02.12.2021), досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
В ухвалі про залишення позову без руху суд роз'яснив позивачу про необхідність надати суду заяву про поновлення порушеного строку, в якій обґрунтувати для цього підстави, викласти доводи щодо поважності причин та додати відповідні докази.
Однак, у заяві про поновлення строку звернення до суду позивач не надала жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не навела поважних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, позаяк в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Позивачем не наведено об'єктивних обставин, які б не дозволяли їй звернутися до суду у визначений законодавством строк, а твердження, на які позивач посилається у своїй заяві від 18.09.2025, не можуть вважатись поважними для поновлення такого строку.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною другою статті 123 КАС України, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки судом не встановлено підстав для поновлення строку звернення до суду, позовну заяву у частині позовних вимог щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 та щодо здійснення перерахунку грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 необхідно повернути позивачу.
Керуючись статтями 123, 169, 241, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 та щодо здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 24 вересня 2025 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК