24 вересня 2025 року м. Київ справа №640/7506/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження за позовною заявою Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремленого підрозділу ДПС, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2019 №0000194203.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.
Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ ДПС, проти задоволення позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте обґрунтовано на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак, враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач також надав до суду відповідь на відзив та письмові пояснення, у якому наголошено на обґрунтованості позовних вимог.
ЦМУ ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремлений підрозділ ДПС, також направлено до суду заперечення та додаткові пояснення, у яких наголошено на правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.05.2019 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку загального позовного провадження.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2020 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 07.02.2019 року №0000194203.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2020 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 29.06.2022 касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби задоволено частково; рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю, та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Лисенко В.І.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 постановлено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
04.01.2019 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки АТ «НАК «Нафтогаз України» з питань повноти і своєчасності визначення в складі податкових зобов'язань податкової звітності з ПДВ за березень 2018 року операцій щодо компенсації збитків втраченої вигоди з послуг по транзиту природного газу, відповідно до рішень Стокгольмського Арбітражу, ОВПП ДФС складено акт №6/28-10-42-03/20077720, яким встановлено порушення позивачем вимог ст. 192, п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме: відсутність реєстрації протягом граничного строку розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
07 лютого 2019 року на підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000194203, яким у зв'язку з відсутністю реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПК України, розрахунків коригування на суму ПДВ 4 751 191 970,93 грн., та відповідно до п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України, до позивача застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 2 375 645 985,47 грн. за платежем ПДВ.
За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, ДФС України рішенням від 11.04.2019 №16935/6199-99-11-06-01-25 про результати розгляду скарги оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Позивач, вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно з п. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації; отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.
За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Як вбачається з акту перевірки, АТ «НАК «Нафтогаз України» складено 19 розрахунків коригування кількісних і вартісних показників із зазначенням причини коригування - «зміна суми компенсації вартості послуг», але на час проведення перевірки відсутня їх реєстрація в ЄРПН у терміни, встановлені п. 201.10 ст. 210 ПК України, а саме: розрахунки коригування від 12.03.2018 №№638, 639, 640, 641, 642, 643, 644, 645, 647, 648, 650, 651, 652, 653, 654, 655, 656, 660, 662 на загальну суму 4 751 291 970,93 грн. до податкових накладних від 31.01.2016 №3877, від 29.02.2016 №6989, від 31.03.2016 №8026, від 30.04.2016 №11580, від 31.05.2016 №13426, від 30.06.2016 №14511, від 31.07.2016 №15595, від 31.08.2016 №16688, від 30.09.2016 №17906, від 31.10.2016 №20977, від 31.12.2016 №28695, від 31.01.2017 №3218, від 28.02.2017 №6297, від 31.03.2017 №9240, від 30.04.2017 №10895, від 31.05.2017 №12114, від 30.06.2017 №13271, від 31.10.2017 №19308 та від 31.12.2017 №26874 відповідно.
Згідно з п. 1201.2 ст. 120 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.
Отже, допущення платником податку податкового правопорушення щодо нереєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН має наслідком застосування відповідальності у вигляді штрафу.
При цьому, необхідно враховувати, що відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Наведені приписи дають підстави для висновку про те, що саме протиправність дії/бездіяльності є обов'язковою умовою для визнання такої дії/бездіяльності правопорушенням.
З системного аналізу наведених положень вбачається, що для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до них (їх нереєстрацію), необхідно встановити причини, що зумовили допущення такого пропуску, та перевірити чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного виконання податкового обов'язку щодо своєчасної реєстрації таких документів.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №824/100/17-а, від 21.01.2020 у справі №826/7925/16.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, склад податкового правопорушення за висновком податкового органу полягає у нереєстрації позивачем вказаних розрахунків коригування до податкових накладних.
Водночас, як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених у вказаних постановах Верховного Суду, визначальною кваліфікуючою ознакою податкового правопорушення є саме протиправність поведінки (дії чи бездіяльності) платника податків, а в межах спірних правовідносин - протиправність поведінки позивача щодо нереєстрації розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН у встановлені строки.
Відповідно, для підтвердження факту нереєстрації розрахунків коригування до податкових накладних необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на таку реєстрацію.
Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних, не можуть за висновком суду бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України.
При цьому, судом встановлено, що в декларації з ПДВ за березень 2018 року позивачем задекларовано суму ПДВ у розмірі 10 080 191 480 грн. з операцій, що оподатковуються за основною ставкою, в т. ч. суми ПДВ, вказані у податковій накладній №7402 від 12.03.2018 - 4 751 291 970,93 грн. (номенклатура -компенсація збитків втраченої вигоди з послуг по транзиту природного газу). При цьому не зареєстровані розрахунки коригувань щодо збільшення суми податкових зобов'язань, складені на загальну суму 4 751 291 970,93 грн., сума ПДВ по ним не була відображена позивачем ні в Додатку 1, ні в самій Декларацій з ПДВ за березень 2018 року.
Тобто, з метою виконання податкового обов'язку щодо декларування відповідних зобов'язань компанія забезпечила достатню суму грошових коштів на своєму спеціальному рахунку та зареєструвала одну податкову накладну (№7402 від 12.03.2018) замість незареєстрованих розрахунків коригування до податкових накладних на ту ж саму суму 4 751 191 970,93 грн.
Суд зауважує, що цей спір не стосується повноти визначення суми податку на додану вартість за березень 2018 року, у контролюючого органу немає претензій до позивача в частині визначення суми податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 4 751 291 970,93 грн і в спірному податковому повідомленні-рішенні не донараховано інші суми податкових зобов'язань з ПДВ, а застосовано штраф за відсутність своєчасної реєстрації розрахунків коригування. Факт відсутності реєстрації розрахунків коригування в ЄРПН, як і не відображення їх через таку не реєстрацію в податковій декларації, не є спірним.
В межах цієї справи є спірним питання наявності/відсутності вини платника податку, що призвело до затримки реєстрації розрахунків коригування. Суд має з'ясувати, чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного виконання податкового обов'язку щодо своєчасної реєстрації розрахунків коригування.
Одночасно, з метою встановлення обставин щодо вчинення/відсутності податкового правопорушення, необхідно з'ясувати, які помилки слугували підставою для неприйняття контролюючим органом своєчасно поданих розрахунків коригування та чи є такі помилки такими, що свідчать про правомірність відмови позивачу у прийнятті таких розрахунків.
Так, з матеріалів справи вбачається, що подані позивачем на реєстрацію розрахунки коригування від 12.03.2018 №№638, 639, 640, 641, 642, 643, 644, 645, 647, 648, 650, 651, 652, 653, 654, 655, 656, 660, 662 на загальну суму 4 751 291 970,93 грн. не прийнято через виявлені помилки: «Документ не може бути прийнятий - рядок 1. Поле «Причина коригування» містить неприпустиме значення. Дозволені значення: «Зміна кількості», «Зміна ціни», «Зміна номенклатури», «Повернення товару або авансових платежів», «Зменшення обсягу при нульовій кількості», «Зменшення кількості при нульовому обсягу», «Усунення неоднозначностей», що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями від 31.03.2018 №1.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); ґ) виключено; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) виключено; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.
При цьому, за змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
З аналізу змісту вказаних норм вбачається, що підставою для неприйняття (відмови у прийнятті) податкових накладних/розрахунків коригування може бути їх формування з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 ст. 201 ПК України та/або п. 192.1 ст. 192 ПК України (за виключенням помилок в реквізитах (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань), про що платнику надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі.
Разом з тим, згідно з п. 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №341) (далі - Порядок №1246), після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема: дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу.
За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція) (п. 13 Порядку №1246).
Водночас, форму та порядок заповнення розрахунку коригування кількісних і вартісних показників затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.02.2017 №276), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267 (далі - Порядок №1307).
З аналізу положень Порядку № 1307 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не вбачається обов'язку платника податку зазначити лише певний вид «причин коригування», які наведені у квитанціях від 31.03.2018 №1 як підстава для відмови у прийнятті розрахунків коригування.
Таким чином, суд вказує, що ні наведеними нормами ПК України, ні Порядком №1307, а також Порядком №1246, на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачено обмежень щодо формулювань причин коригування у розрахунках коригування до податкових накладних.
Належних та допустимих доказів зворотнього відповідачем не доведено.
Тільки після доповнення згідно з наказом Міністерства фінансів України від 17.09.2018 №763, який набрав чинності 01.12.2018, тобто вже після 31.03.2018 (дата подання розрахунків на реєстрацію), Порядку №1307 новим пунктом 23, Державна фіскальна служба України визначає умовні коди причин коригування, які платники податку зазначають у графі 2.1 розрахунку коригування, та забезпечує їх оприлюднення на власному офіційному веб-порталі для використання платниками податку під час складання розрахунків коригування відповідно до Податкового кодексу України.
За таких обставин, суд вважає, що позивачу протиправно відмовлено у реєстрації розрахунків коригування від 12.03.2018 №№638, 639, 640, 641, 642, 643, 644, 645, 647, 648, 650, 651, 652, 653, 654, 655, 656, 660, 662 на загальну суму 4 751 291 970,93 грн., а відтак позивач не мав можливості зареєструвати такі розрахунки через їх безпідставне неприйняття.
Поряд з цим, у разі, якщо після постачання товарів/послуг покупцю - платнику податку відбувається збільшення суми компенсації їх вартості, при цьому на дату такого збільшення покупцю анульовано реєстрацію платника податку, постачальник (продавець) складає податкову накладну на суму такого збільшення. У рядку «Отримувач (покупець)» такої податкової накладної зазначається «Неплатник», у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН « 100000000000», а у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю)» робиться відповідна помітка «Х» та зазначається тип причини 01 (п. 13 Порядку №1307).
Судом встановлено, що 31.03.2018 позивачем подано на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну від 12.03.2018 №7402 на вказану суму - 4 751 291 970,93 грн. з зазначенням номенклатури товарів/послуг - «компенсація збитків втраченої вигоди з послуг по транзиту природного газу», у рядку «Отримувач (покупець)» такої податкової накладної зазначено «Неплатник», у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставлено ІПН « 100000000000 », а у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю)» зроблено відповідну помітку «Х».
Вказана податкова накладна, відповідно до наявної в матеріалах квитанції від 31.03.2018 №1, зареєстрована в ЄРПН, тобто у межах строків, встановлених ПК України.
Водночас, судом також враховується, що, як не заперечується сторонами, сплачено податкові зобов'язання до бюджету по такій накладній.
Враховуючи те, що на момент проведення операції чинним законодавством (ст. 192 ПК України, Порядок № 1307) не передбачались жодні обмеження щодо причин коригування, які платник має вказати при реєстрації розрахунку, що призвело до безпідставного зупинення реєстрації поданих розрахунків коригувань, а також факт реєстрації податкової накладної від 12.03.2018 №7402 з метою виконання податкового обов'язку щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань в повному обсязі на підставі рішення Стокгольмського Арбітражу від 28.02.2018 згідно контракту про надання послуг з транзиту від 19.01.2018 №ТКГУ, суд дійшов висновку про відсутність у діях позивача вини у затримці реєстрації розрахунків коригування.
Суд зауважує, що вказана затримка була спричинена протиправними діями контролюючого органу, доказів зворотнього відповідачем не надано.
В свою чергу, суд вказує, що позивач як платника податку довів, що ним вчинено усі залежні від нього дії з метою належного виконання податкового обов'язку щодо своєчасної реєстрації розрахунків коригування, що, в свою чергу, вказує на відсутність складу податкового правопорушення щодо нереєстрації таких розрахунків.
Граничні терміни реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань до податкових накладних визначені у п. 201.10 ПКУ (для розрахунків коригування, складених з 1 по 15 календарний день місяця - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені).
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, складені позивачем 12.03.2018 року розрахунки коригування мали бути надіслані для реєстрації в ЄРПН до 31.03.2018 року включно, з урахуванням чого вказані розрахунки фактично були надіслані позивачем на реєстрацію 30.03.2018 року, тобто з дотриманням встановленого законом строку.
Зокрема, на підтвердження вжиття всіх залежних від позивача дій для своєчасної реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних було надано (разом з додатковими поясненнями від 14.10.2022 №14/3-283-22) наступні докази, а саме : дані щодо дат та часу направлення на реєстрацію розрахунків коригування до податкових накладних у вигляді скрін - копій екрану - даних КП «M.E.Doc», наведених у властивостях документів (протоколи перевірки), де визначено параметри дати та часу створення, підписання та направлення по кожному з Розрахунків коригування (№ 638, 639, 640, 641, 642, 643, 644, 645, 647, 648, 650, 651, 652, 653, 654, 655, 656, 660, 662).
Відповідно до наведених даних вбачається, що розрахунки коригувань, що створені з метою визнання зобов'язання з ПДВ у сумі 4 751 191 970,93 грн. за березень 2018 року, направлені на реєстрацію в законодавчо встановлені терміни - 30.03.2018 року о 18.48.
Суд зауважує, що відповідальність платника податку на додану вартість за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього кодексу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН, у вигляді накладення штрафу може застосовуватися лише в разі, якщо платник податку не надав (не надіслав) податкову накладну (розрахунок коригування) ДФС у строк, встановлений цією статтею.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №1640/3102/18.
Відповідно до загальних підходів Верховного Суду, висловлених у постановах від 14 серпня 2018 року у справі №803/1583/17, від 30 січня 2018 року у справі №815/2745/17, від 2 липня 2019 року у справі №2340/3802/18, від 20 серпня 2019 року у справі №1640/3125/18, вчинення платником податків всіх залежних від нього дій для своєчасної реєстрації податкової накладної, яка не відбулась внаслідок протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень, від якого залежало забезпечення можливості належним чином виконати цей обов'язок, унеможливлює притягнення такого платника податків до відповідальності.
Крім того, добросовісність позивача як платника податку та наявність у нього наміру своєчасно виконати свій податковий обо'язок щодо сплати податкового зобов'язання підтверджується додатково тим, що податкова накладна від 12.03.2018 №7402 направлена до контролюючого органу на реєстрацію на годину раніше, ніж позивач отримав відмову у реєстрації розрахунків коригування.
Отже, проаналізувавши у сукупності вказані обставини та вищеперелічені норми податкового законодавства, суд вважає, що нереєстрація протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПК України, розрахунків коригування на суму ПДВ 4 751 191 970,93 грн. відбулася не з вини АТ «НАК «Нафтогаз України», що свідчить про відсутність складу податкового правопорушення у розумінні ст. 109 ПК України.
Відтак, у межах спірних правовідносин має місце недоведеність складу податкового правопорушення, покладеного в основу застосування штрафних санкцій, передбачених п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України.
Таким чином, відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.
Отже, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 07.02.2019 №0000194203, прийнятого на підставі вищевикладених необґрунтованих висновків контролюючого органу.
Відповідачами не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються іх вимоги та заперечення, як того вимагає від сторін приписи частини першої статті 77 КАС України.
За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд наголошує, що обов'язок доказування в податкових спорах покладається на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов'язань, та правомірність прийняття свого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд зауважує, що усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.06.2025 у справі № 280/3703/23.
Податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України)
При цьому, позивачем надано достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не доведено правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 19 210,00 грн, що документально підтверджується платіжним документом.
Суд зазначає, що на час вирішення справи, позивачем не заявлено до стягнення понесені витрати на професійну правничу допомогу, не надано до суду відповідних доказів, у зв'язку з чим, вирішенню судом такі витрати за ст. 134 та ст. 139 КАС України, під час винесення рішення у даній справі, не підлягають.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду у сумі 19 210,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремленого підрозділу ДПС України.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 07.02.2019 №0000194203.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, як відокремленого підрозділу ДПС України (02068, м.Київ, вул. Кошиця, 3, код ЄДРПОУ 44082145) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 19 210,00 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.