23 вересня 2025 року м. Київ справа №320/5133/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:
1. Визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (ЄДРПОУ 22990368, адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6) щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) щомісячного грошового забезпечення, всіх одноразових виплат, здійснених з 30.01.2020 по 12.05.2023, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, всіх додаткових видів грошового забезпечення та премії, які визначити за період з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2020 року, за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, за період з 01.01.2023 pоку по 12.05.2023 року шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, визначені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 (в редакції постанови, що діяла до 21.02.2018 pоку).
2. Зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (ЄДРПОУ 22990368, адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (PHOКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) щомісячне грошове забезпечення, всі одноразові виплати, здійснeнi з 30.01.2020 пo 12.05.2023, виходячи з розміру розміру посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, всіх додаткових видів грошового забезпечення та премії, які визначити за період з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року, шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 ciчня 2020 року, за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 ciчня2021 року, за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, за період з 01.01.2023 року по 12.05.2023 року шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, визначені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 (в редакції постанови, що діяла до 21.02.2018 року), виплату різниці грошового забезпечення здійснити з урахуванням виплачених сум.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в період з 30.01.2020 по 12.05.2023 колишній військовослужбовець, полковник ОСОБА_1 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наказом Командувача Сил логістики ЗСУ від 29.04.2024 № 111 позивача було звільнено у запас у відставку за підпунктом «г» ( за сімейними обставинами) Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02.05.2024 № 105 полковника ОСОБА_1 виключено із списків особового складу військової частини із зазначенням виплат грошового забезпечення. При звільненні полковнику ОСОБА_1 було видано грошовий атестат та довідка про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії .В позовній заяві зазначає, що з порушенням вимог законодавства грошове забезпечення виплачувалось із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, а не розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня відповідного календарного року. При цьому, покликається на втрату чинності п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 (далі - Постанова № 103) на підставі рішення адміністративного суду у справі № 826/6453/18.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено строк для надання відзиву.
Відповідач у відзиві не погоджується з заявленими позивачем позовними вимогами, вважає позов необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі. Зазначив, що при нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення, керувався нормами Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 (далі - Постанова № 704) та наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 (далі - Наказ № 260).
На думку відповідача, набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 не створює підстав для здійснення відповідного перерахунку, оскільки законодавством не передбачено жодних випадків поняття відновлення в силі нормативних актів Кабінету Міністрів України, які внаслідок набрання судовим рішенням законної сили втратили чинність
Відповідач зазначає, що відсутні правові підстави для використання під час обчислення грошового забезпечення будь-якого іншого показника арифметичного значення прожиткового мінімуму для працездатної особи окрім « 1 762 грн.», оскільки За правилом частини 4 статті 9 Закону України від 20.12.91 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що станом на 1 січня 2018 року та на теперішній час пункт 4 Постанови № 704 визначає, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
14 травня 2025 року ухвалою суду частково задоволено клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, у зв'язку з пропуском строку на звернення, адміністративний позов в частині вимог щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 12.05.2023 залишено без руху, встановлено строк для подання заяви щодо поновлення пропущеного строку.
23 вересня 2025 року ухвалою суду, у зв'язку з неподанням заяви про поновлення строку звернення до суду, позовні вимоги у відповідній частині залишено без розгляду.
Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Позивач проходив військову службу в структурних підрозділах Генерального штабу Збройних Сил України, які перебували на фінансову запереченні відповідача.
З 02.05.2024 позивача виключено зі списків особового складу за останнім місцем служби, у зв'язку із звільненням з військової служби.
У спірні періоди позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018.
Відповідачем заперечується право позивача на виплату грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року.
Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування
Законом України № 2011-XII від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (п. 1 ст. 9).
До складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення (п. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (п. 3 ст. 9 Закону № 2011-XII).
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (п. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII).
Пункт 1 розділу II Наказу № 260 від 07.06.2018 посадові оклади виплачуються у розмірах, визначених додатками 1, 2, 12 і 13 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 (зі змінами).
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 103, якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови № 103).
Постанова № 103 набула чинності 24 лютого 2018 року.
На момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови № 103, відповідно передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704 - у зв'язку з прийняттям Постанови № 103 - не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.
Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 року № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 року № 1644 і від 30 серпня 2017 року № 704» виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 в новій редакції: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.». В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.
Наведене свідчить, що з дати прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови № 103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже немає, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови № 704, а саме, на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.
Своєю чергою, застосування згаданих нормативних актів вже було предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема, у постанові від 09.05.2023 у справі №380/5158/22 суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Та від 02 серпня 2022 року у справ № 440/6017/21, у якій вказано з-поміж іншого, таке: «на думку колегії суддів зазначення у пункті 4 Постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Разом з цим, колегія суддів наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому встановлено, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон № 294-IX) та Закон України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон № 1082-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять.
Тобто положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року до 01 січня 2020 року - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Відповідно до ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Так, частина третя статті 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду
Застосовуючи вищезазначені норми права до спірних правовідносин суд вважає, що дії відповідача з обрахування та виплати в спірні періоди грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, не ґрунтуються на положеннях законодавства, що призвело до порушення прав позивача.
З урахуванням повноважень суду, передбачених статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд визнає відповідні дії відповідача протиправними та зобов'язує його нарахувати та виплати позивачу грошове забезпечення відповідно до вимог законодавства, задовольнивши позовні вимоги в цій частині.
Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Позовні вимоги - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо обчислення ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 по 18.07.2022, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 01 січня календарного року відповідно законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та «Про Державний бюджет України на 2022 рік».
3. Зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 30.01.2020 по 18.07.2022, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 01 січня календарного року відповідно законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сас Є.В.