22 вересня 2025 року м. Київ справа №320/30210/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування ППР від 11.05.2023р. за №№75870714, 75860714, 75850714 (збільшено податкові зобов'язання на суму 22 401 907,45 грн).
В основу оскаржуваних рішень покладено висновок відповідача про безтоварність господарських операцій, здійснених з контрагентами TOB «Вікторія», ТОВ «Харман-Бет» та ТОВ «Олетан», що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 3 590 671 грн, податку на додану вартість у розмірі 3 935 923 грн, частину чистого прибутку, дивідендів на державну частку в періоді, що перевіряється, у розмірі 13 701 677 грн, ПДФО у розмірі 3 935 923 грн, та не утримано військового збору у розмірі 44 546,11 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зауважував про відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товару та надання послуг між ним та контрагентами - TOB «Вікторія», ТОВ «Харман-Бет» та ТОВ «Олетан» мали реальний характер, товар поставлено, а послуги надані та оплачені. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Позивач звертав увагу також на те, що відповідачем не було надано жодного належного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між ним та контрагентами - TOB «Вікторія», ТОВ «Харман-Бет» та ТОВ «Олетан» у періоді, що перевірявся, а тому твердження податкового органу про безпідставне завищення Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» суми податкового кредиту та, як наслідок, заниження зобов'язань зі сплати на прибуток, на додану вартість, та не утримання військового збору, є необґрунтованими.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, у відзиві на позовну заяву зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача було виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на прибуток на 3 590 671 грн, податку на додану вартість на 3 935 923 грн, а також збільшено суму грошового зобов'язання за платежем частина чистого прибутку, дивідендів на державну частку в періоді, що перевіряється, у розмірі 13 701 680 грн, а тому у бюджетному відшкодуванні було відмовлено шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення. Відповідач вважає податкове повідомлення-рішення правомірним та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представником позивача подано відповідь на відзив відповідача, в якій заперечує проти доводів останнього, викладених у відзиві.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 замінено позивача у справі - ДП "Димерське лісове господарство" (ідентифікаційний код 00992036), на правонаступника - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (ідентифікаційний код 44768034).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Сторони прибули у судове засідання, призначене на 19.09.2025 року.
Представники позивача позовні вимоги підтримав, просили суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстроване як юридична особа Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 16.02.1994, запис № 13341050001000540.
Як платник податків, позивач перебуває на обліку в Вишгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.
З матеріалів справи убачається, що Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2018 по 16.01.2023.
За результатами перевірки складено акт від 07.04.2023 №6228/10-36-07-15/00992036, у відповідності до якого встановлено порушення позивачем вимог:
- п.44. ст.44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 3 590 671 грн.
- п.п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 3 935 923 грн;
- ч.1 ст.11-1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», п.1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого Постановою КМУ №138 від 23.02.2011, в результаті чого занижено частину чистого прибутку, дивідендів на державну частку в періоді, що перевірявся у розмірі 13 701 677 грн;
- пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164, пп. 168.1.1, пп.168.1.2, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, абз «а» «б» п.176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого занижено ПДФО у розмірі 3 935 923 грн;
- п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп. 168.1.1, пп.168.1.2, пп. 168.1.5 п.168.1 ст. 168, абз. «а» п.176.2 ст. 176 ПК України в результаті чого не утримано 44 546,11 грн військового збору.
Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень №75870714, №75860714, №75850714 від 11.05.2023 для Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 919 903,75 грн, з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 3 780 323,75 грн, а також збільшено суму грошового зобов'язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) у розмірі 13 701 680 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» подано скаргу до Державної податкової служби У країни.
Рішенням Державної податкової служби України від 31.07.2023 №20957/6/99-00-06-01-01-06 відмовлено в задоволенні вимог скарги, а податкові повідомлення-рішення залишені без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
За приписами Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, передбачено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як встановлено абзацом п'ятим статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою статті 9 цього Закону передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.
Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.
У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Акту перевірки, позивачем до перевірки не надано господарських договорів з додатками до них, та надано не в повному обсязі акти виконаних робіт/наданих послуг, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, у зв'язку з їх з знищенням за період 2018-2019 роки (Акти №1 від 12.01.2022 року та № від 02.01.2023 року).
Щодо взаємовідносин між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» та ТОВ «Вікторія» (за період з 01.07.2018 по 31.12.2022) було укладено декілька договорів:
1) договір підряду №6 від 04.03.2013 про виконання лісозаготівельних робіт згідно якого ТОВ «Вікторія» мало здійснити рубку головного користування із комплексною заготівлею лісопродукції та спалювання порубочних решток, а також суцільно-санітарні, санітарно-вибіркові та рубки догляду із комплексною заготівлею лісопродукції та спалюванням порубочних решток;
2) договір №6.1 від 01.03.2014 про виконання перевезення лісопродукції транспортом із лісосік рубок головного користування і рубок пов'язаних з веденням лісового господарства до складів лісництв;
3) договір підряду №23 від 02.11.2015 «Про виконання лісозаготівельних робіт відповідно до якого ТОВ «Вікторія» взяв на себе зобов'язання здійснити в лісництві ДП «Димерське лісове господарство» рубку головного користування із комплексною заготівлею лісопродукції та спалювання порубочних решток, а також суцільно-санітарні, санітарно-вибіркові та рубки догляду із комплексною заготівлею лісопродукції та спалюванням порубочних решток.
4) договір №23/1 від 01.12.2015 за умовами якого ТОВ «Вікторія» зобов'язується надати послуги перевезення власним транспортом на власному паливі лісопродукцію із лісосік рубок головного користування і рубок пов'язаних з веденням лісового господарства до нижніх складів лісгоспу і до пунктів призначення;
5) договір №23/2 від 01.03.2016 «Підряду на проведення лісокультурних та лісогосподарських робіт» відповідно до умов якого ТОВ «Вікторія» має здійснити лісокультурні роботи в розсадниках та лісокультурному фонді лісгосп: провести посадку лісових культур, викопку посадматеріалу, підготовку площі під посадку, провести роботи з розсадки, заготівлю та переробку насіння, стратифікацію лісового насіння, провести роботи по зеленому живцюванню;
6) договір підряду №23/3 від 01.03.2017 згідно якого ТОВ "Вікторія" мало провести виготовлення коробів із матеріалів замовника та їх встановлення;
7) договір підряду на проведення лісокультурних та лісогосподарських робіт №23/4 від 01.04.2019згідно якого ТОВ "Вікторія" взяло на себе зобов'язання виконати лісокультурні роботи в розсадниках та лісокультурному фонді лісгоспу;
8) договір підряду на проведення загальногосподарських робіт №23.5 від 01.04.2019 згідно якого ТОВ "Вікторія" взяло на себе зобов'язання виконати роботи по навантаженню деревини на транспорт на складах лісосік лісгоспу;
9) договір підряду на проведення загальногосподарських робіт №23/6 від 01.07.2020 згідно якого ТОВ "Вікторія" взяло на себе зобов'язання виконати лісокультурні роботи в розсадниках та лісокультурному фонді лісгоспу;
10) договір підряду на проведення загальногосподарських робіт №23.7 від 01.07.2020 згідно якого ТОВ "Вікторія" взяло на себе зобов'язання виконати роботи по навантаженню деревини на транспорт на складах лісосік лісгоспу;
11) договір по наданню послуг на розпилювання деревини від 01.02.2021 №23.8, згідно якого ТОВ "Вікторія" взяло на себе зобов'язання по розпилюванню деревини, виготовленню профільованого матеріалу.
У зв'язку з виконанням ТОВ "Вікторія" своїх договірних зобов'язань по вищевказаним договорах, у зв'язку з настанням першої події, що відбулася, було виписано та зареєстровано податкові накладні. Актом перевірки, що виписані ТОВ "Вікторія" податкові накладні зареєстровані в ЄРПН.
За надані послуги між сторонами складено акти надання послуг.
Також Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» на виконання своїх зобов'язань за вказаними договорами повністю оплачено за отримані послуги.
З матеріалів справи встановлено, що ДБР надано ревізору інспектору доступ до вилучених документів, зокрема і товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт перевезення деревини вищевказаним договорам.
Крім того, на спростування доводів відповідача про нібито безтоварність господарських операцій з ТОВ «Вікторія» позивачем надано (засвідчені копії):
- довідку з банку про відкриття банківського рахунку;
- виписку з ЄДРЮОФОПГ Ф про реєстрацію ТОВ «Вікторія»;
- рішення учасника ТОВ «Вікторія» №25/10/2018 від 25.10.2018; відомість з ГУ регіональної статистики №гypс_23-07/1608;
- витяг з реєстру платників ПДВ;
- заяву про видачу дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки від 08.12.2015;
- лист ГУ ДПС у Київській області №3400 від 15.12.2015 на погодження виконання робіт підвищеної небезпеки;
- дозвіл ГУ Держпраці у Київській області №3698.16.32.
Щодо взаємовідносин з ТОВ «Харман-Бет» (попередня назва "Полісся-МГ", код ЄДРПОУ - 13712080).
Між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» та ТОВ «Полісся-МГ» (за період з 01.07.2018 по 31.01.2021) було укладено декілька договорів:
1) договір підряду №б від 04.03.2013 про виконання лісозаготівельних робіт, згідно якого ТОВ "Полісся-МГ" взяло на себе зобов'язання здійснити рубку головного користування із комплексною заготівлею лісопродукції та спалюванням порубочних решток, а також суцільно-санітарні, санітарно-вибіркові та рубки догляду із комплексною лісозаготівельною продукції та спалюванням порубочних решток.
2) договір підряду №6.9 від 01.07.2020 на проведення заготівельних робіт, згідно якого ТОВ "Полісся-МГ" зобов'язалось виконати роботи по навантаженню деревини на автотранспорт на складах лісосік лісгоспу та інші загальногосподарські роботи в лісництвах;
3) договір підряду на проведення лісокультурних та лісогосподарських робіт №6.8 від 01.07.2020, згідно якого ТОВ "Полісся-МГ" взяло на себе зобов'язання виконати лісокультурні роботи в розсадниках та лісокультурному фонді лісгоспу;
4) договір підряду №6.7 від 01.06.2020 про надання послуг на розпилювання деревини, згідно якого ТОВ «Полісся-МГ» зобов'язалось надати послуги по розпилюванню деревини, виготовленню профільованого матеріалу;
5) договір підряду на проведення лісокультурних та лісогосподарських робіт №6.6 від 01.03.2019, згідно якого ТОВ "Полісся-МГ" взяло на себе зобов'язання виконати лісокультурні роботи в розсадниках та лісокультурному фонді лісгоспу;
6) договір підряду на проведення загальногосподарських робіт №6.5 від 01.03.2019, згідно якого ТОВ "Полісся-МГ" взяло на себе зобов'язання виконати роботи по навантаженню деревини на транспорт на складах лісосік лісгоспу;
7) договір підряду на проведення лісокультурних та лісогосподарських робіт №6.4 від 01.03.2014 згідно якого ТОВ "Полісся-МГ" взяло на себе зобов'язання виконати лісокультурні роботи в розсадниках та лісокультурному фонді лісгоспу;
8) договір підряду на проведення загальногосподарських робіт №6.2 від 03.01.2014, згідно якого TOB "Полісся-МГ" взяло на себе зобов'язання виконати загальногосподарські роботи по обслуговування адмінприміщень підрозділів, корування деревини, навантаження деревини, вивезення лісопродукції;
9) договір від 01.03.2014 №6.1, згідно якого ТОВ "Полісся-МГ" мало надати послуги по перевезенню лісопродукції транспортом, з використанням ПММ замовника, із лісосік рубок головного користування і рубок пов'язаних з веденням лісового господарства
У зв'язку з виконанням ТОВ "Полісся-МГ" своїх договірних зобов'язань по вищевказаним договорах, у зв'язку з настанням першої події, що відбулася було виписано та зареєстровано податкові накладні згідно з переліком, визначеним на ст. 86-103 Акту перевірки. Актом перевірки, що виписані ТОВ "Полісся-МГ" податкові накладні зареєстровані в ЄРПН.
За надані послуги між сторонами складено акти надання послуг, детальний перелік яких зазначено на ст. 104-114 Акту перевірки.
Також Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» на виконання своїх зобов'язань за вказаними договорами повністю оплачено за отримані послуги.
Судом встановлено, що ДБР надано ревізору інспектору доступ до вилучених документів, зокрема і товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт перевезення деревини по вищевказаним договорам (ст. 116 - 122 Акту перевірки).
Щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з вище вказаними контрагентами
Необхідно зазначити, що під час виконання договірних зобов'язань між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» та ТОВ «Вікторія», ТОВ «Полісся-МГ», ТОВ «Олетан» складались документи, які повністю підтверджують реальність та товарність господарських взаємовідносин. Зокрема, складались податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі робіт та послуг, товарно-транспортні накладні при перевезенні деревини, реєстри товарно-транспортних накладних, наряд-акти на виконання робіт, щоденники приймання лісопродукції, журнали виконаних лісогосподарських робіт, кб-2, кб-3 та інші.
Однак, 10.08.2022 слідчим територіального управління ДБР Київської області проведено обшук в приміщенні позивача, за результатами чого складено протокол обшуку від 10.08.2022. У протоколі обшуку від 10.08.2022 зазначено оригінали документів, які вилучено під час обшуку та які складалися за результатами взаємовідносин з ТОВ «Вікторія», ТОВ «Полісся-МГ», ТОВ «Олетан».
Обшук проведено на підставі ухвали Печерського районного суду від 18.07.2022 №757/17501/22.
Аналізуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Отже, первинні документи по взаємовідносинах із Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» мають всі необхідні та достатні дані для визначення виду послуг, об'єму наданих послуг, їх вартість, чітко зазначено економічну доцільність укладання господарського договору із зазначеним суб'єктом господарювання, характер та об'єм наданих послуг.
Таким чином, податковий кредит в сумі 22 401 907,45 грн, який сформований позивачем на підставі зареєстрованих податкових накладних від TOB «Вікторія» та ТОВ «Харман-Бет», є належним чином підтверджений.
Реальність подальшого руху товару також підтверджується належними первинними документами.
Водночас, в акті перевірки контролюючий орган посилається на те, що взаємовідносини Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» з ТОВ «Олетан» не мають реального характеру по ланцюгу постачання.
Висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового обліку за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагентів Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» по ланцюгу постачання.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Твердження податкового органу, що по ланцюгу постачання не встановлено придбання контрагентами позивача товарно-матеріальних цінностей у інших суб'єктів господарювання, відсутність у контрагентів по ланцюгу постачання факту наявності трудових ресурсів необхідних для ведення господарської діяльності є безпідставними та не беруться судом до уваги, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо безпосередніх постачальників платника та дослідження відповідних первинних документів.
Таким чином, інформація (без документального підтвердження), на яку посилається відповідач, не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Отже, контролюючим органом всупереч Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які свідчили б, про наявність фактів допущення позивачем порушень вимог чинного податкового законодавства.
Щодо посилань контролюючого органу на наявність статусу ризиковості у контрагентів по ланцюгу постачання, судом встановлено, що вказані обставини спростовані в судовому порядку.
Відповідачем не наведено жодних обґрунтованих обставин, які б свідчили про безтоварність безпосередньо операцій, здійснених позивачем.
Фактично, податковий орган посилається виключно на недоліки господарських операцій, у яких позивач не брав участь та оподаткування яких не є предметом даного спору.
Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі (наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №820/7293/13-а).
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду від 18.07.2019 у справі №805/4535/16а «Судом апеляційної інстанції також обґрунтовано відхилено посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, оскільки така носить виключно інформативний характер та не е належним доказом в розумінні процесуального Закону.»
Відповідачем також не наведено обставин та доказів, які свідчили б про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача, а також подальшої реалізації товару.
Слід також наголосити, що платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року по справі №826/16272/13-а, в якій суд зазначив, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента.
Також, у постанові від 16 квітня 2019 у справі №804/6909/17 Верховний Суд вкотре підтвердив позицію, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
У матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.
На момент укладення та виконання спірних операцій контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість та внесені в установленому порядку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань.
Доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагентів позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки. Суд вважає, що зазначена інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів не є документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку. Відповідачем такі документи в ході перевірки не досліджувалися та не з'ясовувалося, які ресурси потрібні були б підприємству-контрагенту.
Обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, відсутність працівників тощо не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовану значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов'язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.
Верховним Судом у постановах від 19.04.2019 року у справі №826/1392/17, від 12.02.2020 року у справі № 813/3577/13-а, від 20.03.2020 року у справі №560/3956/18, від 02.07.2020 року у справі №560/711/19 вказано, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Незаповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг, що й зазначені в специфікаціях, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.
Слід зазначити, що перевіркою не встановлено відсутності документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників по операціям з контрагентами, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача, бухгалтерські документи позивача містять достатні дані про зміст господарських операцій та її учасників, підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.
Відповідачем не наведено суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Враховуючи викладене, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд зазначає, що висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій не знайшов свого належного підтвердження. Натомість, наявні в матеріалах справи докази підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.
Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою спростовують це (постанови Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі № 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі № 520/4150/19).
Більше того, суд вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі № 826/14549/15, від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 у справі № 140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Щодо посилання відповідача на відсутність ТТН під час перевірки по взаємовідносинам з ТОВ "Вікторія", суд зазначає, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. З урахуванням наведеного слід зазначити, що, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 804/4874/16).
Також варто врахувати, що для цілей податкового обліку беруться до уваги, насамперед, економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій. Податковий орган не застосував підхід «превалювання суті над формою» як принцип бухгалтерського обліку, та, як наслідок, не з'ясував правову природу спірних правовідносин.
Водночас, до матеріалів справи приєднано первинні документи, які засвідчують реальність господарських операцій між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» та TOB «Вікторія», ТОВ «Харман-Бет» та ТОВ «Олетан», а саме: Договори, Планово-розрахункові калькуляції, Реєстраційні та дозвільні документи з ТОВ «Вікторія", з ДП «Лісогосподарський інноваційно-аналітичний центр», з ТОВ «Полісся МГ», з ТОВ «Олетан», Реєстр виданих та отриманих податкових накладних за 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, та 2022 рік, Податкові накладні за 2018-2021 роки ТОВ «Полісся, Податкові накладні за 2018 рік ТОВ «Полісся МГ», Податкові накладні за 2019 рік ТОВ «Полісся МГ», Податкові накладні за 2020-2021 рік ТОВ «Полісся МГ», Податкові накладні за 2021 рік ТОВ «Олетан», Реєстр надходжень товарів та послуг за 2018-2022 роки, Реалізація лісопродукції за 2020 рік ТОВ «Полісся МГ», Реєстр отриманих податкових накладних за 2018-2022 рік ТОВ «Вікторія», Податкові накладні за 2018-2019 роки ТОВ «Вікторія», Податкові накладні за 2020 рік ТОВ «Вікторія», Податкові накладні за 2020 рік ТОВ «Вікторія», Податкові накладні за 2021 рік ТОВ «Вікторія», Податкові накладні за 2022 рік ТОВ «Вікторія», Податкові накладні за 2021-2022 роки ТОВ «Вікторія», Акти приймання-передачі робіт та послуг за 2018 рік ТОВ «Вікторія», Акти приймання-передачі робіт та послуг за 2019 рік ТОВ «Вікторія», Акти приймання-передачі робіт та послуг за 2020 рік ТОВ «Вікторія», Реєстри до товарно-транспортних накладних ТОВ «Вікторія», Акти приймання-передачі робіт та послуг за 2018 рік ТОВ «Полісся МГ», Акти приймання-передачі робіт та послуг за 2018 рік ТОВ «Полісся МГ», Акти приймання-передачі робіт та послуг за 2019 рік ТОВ «Полісся МГ», Акти приймання-передачі робіт та послуг за 2020 рік ТОВ «Полісся МГ», Реєстри до товарно-транспортних накладних ТОВ «Полісся МГ», Переміщення лісопродукції за 2018-2019 роки ТОВ «Полісся МГ», Переміщення лісопродукції за 2020 рік ТОВ «Полісся МГ» та ТОВ «Вікторія», Переміщення лісопродукції за 2020 рік ТОВ «Полісся МГ» та ТОВ «Вікторія», Переміщення лісопродукції за 2020 рік ТОВ «Полісся МГ» та ТОВ «Вікторія», Переміщення лісопродукції за 2020 рік ТОВ «Полісся МГ» та ТОВ «Вікторія», Переміщення лісопродукції за 2020 рік ТОВ «Полісся МГ» та ТОВ «Вікторія», Переміщення лісопродукції за 2021 рік ТОВ «Полісся МГ», ТОВ «Вікторія», ТОВ «Олетан», Переміщення лісопродукції за 2021 рік ТОВ «Полісся МГ», ТОВ «Вікторія», ТОВ «Олетан», Переміщення лісопродукції за 2021 рік ТОВ «Полісся МГ», ТОВ «Вікторія», ТОВ « Олетан», Переміщення лісопродукції за 2022 рік ТОВ «Вікторія», Переміщення лісопродукції за 2022 рік ТОВ «Вікторія», Переміщення лісопродукції за 2022 рік ТОВ «Вікторія», Платіжні доручення за 2018-2022 роки на ТОВ «Вікторія» ТОВ «Полісся МГ», ТОВ «Олетан», Вивезення лісопродукції за 2022 рік ТОВ «Вікторія», Перелік контрагентів за реалізовану лісопродукцію за 2018-2022 роки, Вивезення лісопродукції за 2018-2019 роки ТОВ «Вікторія», ТОВ «Полісся МГ», Вивезення лісопродукції за 2020 рік ТОВ «Вікторія», ТОВ «Полісся МГ», Вивезення лісопродукції за 2020 рік ТОВ «Вікторія», ТОВ «Полісся МГ», Вивезення лісопродукції за 2021 рік ТОВ «Вікторія», ТОВ «Полісся МГ», ТОВ «Олетан», Вивезення лісопродукції за 2021 рік ТОВ «Вікторія», ТОВ «Полісся МГ», ТОВ «Олетан».
Також суд звертає увагу на те, що акт перевірки позивача не містить жодних сумнівів щодо повноти наданих відповідачу до перевірки первинних документів та їх змісту.
Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Контролюючий орган при вирішенні справи не обґрунтував позицію щодо неправомірного заниження позивачем податку на додану вартість за період з 01.07.2018 по 16.01.2023 всього у сумі 3 935 923,00 грн, з податку на прибуток у розмірі 3 590 671,00 грн, частину чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку у розмірі 13 701 677,00 грн, а також неутримання податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 839,12 грн та військового збору у сумі 44 546,11 грн, та не доведення суду безтоварності господарських операцій шляхом надання належних і допустимих доказів.
З огляду на викладене, суд вважає, що операції позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.
Відтак спірні податкові повідомлення-рішення від 11.05.2023 року №75870714, №75860714, та №75850714 винесені відповідачем всупереч вимогам податкового законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень
Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
На підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 26 840,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (адреса 07313, Київська область, Вишгородський район, село Катюжанка, вул. Шевченка, 1 РНОКПП 00992036) до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (адреса 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області (адреса 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а ЄДРПОУ 44096797) від 11.05.2023 №75870714
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області (адреса 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а ЄДРПОУ 44096797) від 11.05.2023 №75860714;
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області (адреса 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а ЄДРПОУ 44096797) від 11.05.2023 №75850714;
6. Стягнути на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (адреса 07313, Київська область, Вишгородський район, село Катюжанка, вул. Шевченка, 1 РНОКПП 00992036) сплачений судовий збір у розмірі 26 840,00 грн (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (адреса 07313, Київська область, Вишгородський район, село Катюжанка, вул. Шевченка, 1 РНОКПП 00992036).
7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.