24 вересня 2025 року Київ № 320/38985/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України та Міністра оборони Умєрова Рустема Енверовича про визнання протиправним та скасування наказу в окремій його частині,
до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Міністерства оборони України і Міністра оборони Умєрова Рустема Енверовича (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування пункту 14 наказу Міністра оборони України Умєрова Р.Е. № 776 від 20.05.2024.
Ухвалою від 09.09.2024 судом відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
26.09.2024 до Київського окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронного суду», надійшло клопотання представника відповідача, яке зареєстроване у відділі документального забезпечення і контролю (канцелярія) 02.01.2025, про проведення розгляду адміністративної справи № 320/38985/24 за правилами загального позовного провадження; а також про продовження строку для подачі відзиву.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для розгляду даної адміністративної справи за правилами загального позовного провадження, суд зазначає.
За приписами частини першої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
За змістом частин другої, третьої статті 12 та пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні, спрощене позовне провадження - для розгляду справ, у яких характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (частина третя статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому згідно з положеннями частини другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За нормами пункту четвертого статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України).
У цьому випадку предмет позову не стосується оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом, оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності, щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Про необхідність розгляду справи у порядку загального позовного провадження представник відповідача зазначив, що відповідачем було вжито заходів щодо отримання всіх необхідних документів про скасування пункту 5 наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 03.08.2023 № 985 щодо нагородження позивача відзнакою Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя» - 7,62 мм пістолетом ТТ № ДБ 1890 у комплекті із 3 патронами, однак, виникли труднощі з своєчасним отриманням відповідних документів у зв'язку з тим, що структурні підрозділи Міноборони здійснюють свою діяльність в умовах розосередження особового складу та його евакуації під час виникнення ракетних небезпек.
При цьому, не зазначено встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів.
Суд звертає увагу, що у мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема серед іншого, обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
У зв'язку із цим суд зазначає, що під час розгляду справи судом будуть ретельно дослідженні всі наявні у матеріалах справи документи з наданням їм відповідної правової оцінки, і це не вимагає проведення судового засідання.
Суд ураховує і те, що відповідач не обмежений в праві надавати пояснення в письмовій формі, у тому числі й додаткові докази.
До того ж, позивач, який звернувся за захистом свого порушеного права, - клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду не подавав. Натомість, відповідач, який подав клопотання, - є суб'єктом владних повноважень, процесуальна діяльність якого направлена на доведення правомірності оскаржуваного рішення, винесеного в порядку реалізації відповідачем владних управлінських повноважень. Така діяльність відповідача полягає в подачі до суду всіх наявних належних документів (їх копій), які стосуються предмету позову. Саме такі документи відповідач може подати до суду, як належні і допустимі докази.
Зважаючи на характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі, з огляду і на те, що для її розгляду і вирішення відсутня необхідність у заслуховуванні свідків чи експертів, суд дійшов висновку, про можливість розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, про що і зазначив в ухвалі від 09.09.2024.
За наведеного, суд констатує відсутність підстав для задоволення клопотання представника розгляд справи № 320/38985/24 за правилами загального позовного провадження.
Також Міністерством оборони України заявлено клопотання про продовження йому строку для подання відзиву по справі № 320/38985/24 на 10 днів, через те, що у такого відповідача виникли труднощі з своєчасним отриманням відповідних документів у зв'язку з тим, що структурні підрозділи Міноборони здійснюють свою діяльність в умовах розосередження особового складу та його евакуації під час виникнення ракетних небезпек.
При цьому, 28.10.2024 Міністерством оборони України подано відзив на позовну заяву, який зареєстрований у Київському окружному адміністративному суді 29.10.2024.
Частинами першою-третьою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Приписами частини п'ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 суд запропонував відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.
В той час, представник відповідача вказав про необхідність додаткового часу для зібрання необхідних документів для подання до суду, оскільки структурні підрозділи Міноборони здійснюють свою діяльність в умовах розосередження особового складу.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення права відповідача на судовий захист, суд, керуючись статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне продовжити процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву і прийняти поданий названим Міністерством відзив.
Керуючись статтями 4, 12, 121, 162, 243, 248, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про розгляд адміністративної справи № 320/38985/24 за правилами загального позовного провадження - відмовити.
Клопотання Міністерства оборони України про продовження строку на подання відзиву у справі № 320/38985/24 - задовольнити.
Продовжити Міністерству оборони України строк для подання відзиву на позовну заяву на 10 (десять) календарних днів.
Прийняти від Міністерства оборони України відзив на позовну заяву від 28.10.2024 (зареєстрований у суді 29.10.2024) та долучити до матеріалів справи.
Копію ухвали суду надіслати (видати) учасникам справи (їхнім представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Скрипка І.М.