11 вересня 2025 року № 640/21629/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві заяву про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 у справі №640/21629/21 за позовом громадянина ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 у справі №640/21629/21 позов ОСОБА_1 задоволено;
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови гр. ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії згідно довідки Департаменту кадрового забезпечення Управління державної охорони України від 15.06.2021 №2/6-1769, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням проведених раніше виплат;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату гр. ОСОБА_1 пенсії згідно довідки Департаменту кадрового забезпечення Управління державної охорони України від 15.06.2021 №2/6-1769, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням проведених раніше виплат;
стягнуто на користь гр. ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Судом 03.02.2025 у справі видані виконавчі листи.
Позивач звернувся до суду із заявою у порядку ст. 383 КАС України, відповідно до якої просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 у справі №640/21629/21, а саме невиплату позивачу нарахованих коштів за період з 01.04.2019 по грудень 2024 року у розмірі 282 383,34грн.;
встановити строк для Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з моменту отримання ухвали суду, на протязі якого відповідач повинен бути надати до Київського окружного адміністративного суду докази на підтвердження здійснення виплати позивачу нарахованої пенсії у розмірі 282 383,34грн. з урахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» від 21.02.2001 №159;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок його бюджетних асигнувань сплачений судовий збір у розмірі 605,60грн.
Заява обґрунтована тим, що відповідачем на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 у справі №640/21629/21 здійснено перерахунок пенсії позивачу згідно довідки Департаменту кадрового забезпечення Управління державної охорони України від 15.06.2021 №2/6-1769, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням проведених раніше виплат розмір якої склав 282 383,34грн., однак її виплату не здійснено. Також не здійснено виплату компенсації втрати частини доходів відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» від 21.02.2001 №159.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач листом від 06.01.2025 №728-54332/Д-02/8-2600/25 повідомив позивача, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 у справі №640/21629/21 Головним управлінням перерахована пенсія в межах резолютивної частини та здійснено нарахування коштів за період з 01.04.2019 по 31.12.2024 в сумі 282 383,34грн. Розмір пенсії позивача з 01.01.2025 склав 16 283,23грн.
Щодо виплати заборгованості відповідно до судового рішення, відповідач повідомив, що виплата сум пенсій, нарахованих за минулий час на виконання рішень судів, проводиться в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Кошти на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачаються у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 “Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду» та визначаються в межах граничних обсягів видатків державного бюджету за цією програмою.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1), видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України від 05.06.2012 №4901-У1 “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.
Облік фінансових зобов'язань, що виникають внаслідок нарахування коштів на виконання судових рішень, здійснюється в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах).
Враховуючи вищезазначене, доплата пенсії, визначена на виконання рішення суду, ухваленого на користь позивача, обліковується за датою набрання законної сили, та буде виплачена в порядку черговості в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №1156 від 11 жовтня 2024 року. Кошти на 2024 рік на фінансування видатків (по Україні), пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, визначені в розмірі 500 млн грн.
В плані доходів та видатків Головного управління кошти на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, на 2024 рік визначенні в розмірі 49 826,5 тис. грн.
Всі кошти, передбачені на погашення заборгованості з пенсійних виплат (щомісячного довічного грошового утримання) за рішенням суду, виплачені Головним управлінням в повному обсязі. Залишок коштів відсутній.
Вказаним листом відповідач проінформував, що з виділених коштів Головним управлінням виконані зобов'язання по виплаті заборгованості на виконання рішень суду з датою набрання законної сили - 19.11.2020.
На даний час неможливо зпрогнозувати точну дату з виплати заборгованості.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частинами 4 та 5 ст. 383 КАС України передбачено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
Враховуючи встановлення на території України воєнного стану та недопущення створення можливої небезпеки для життя учасників справи, суд дійшов висновку про необхідність розгляду заяви про визнання протиправними дій відповідача щодо невиконання рішення суду у порядку письмового провадження.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
За приписами ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З системного аналізу вищезазначених норм права можна зробити висновок, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Таким чином, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.
У даному випадку позивач звернувся до суду із вимогами в порядку ст. 383 КАС України, обґрунтовуючи необхідність застосування судом окремої ухвали з підстав неналежного виконання рішення суду.
При цьому суд акцентує увагу на тому, що при встановленні неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до Закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності та/або дії, її фактичні підстави, а також шкідливість/протиправність для прав та інтересів заінтересованої особи.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Так, на виконання зазначеного рішення пенсійним органом проведено перерахунок пенсії у повному розмірі, де пенсія після перерахунку становить 16 283,23грн., що вбачається з поданої заяви та доданого до неї розрахунку.
Суд зазначає, що зазначені у ст. 383 КАС України правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення.
Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Вказана правова позиція визначена в постанові Верховного Суду по справі №520/11829/17 від 27 листопада 2018 року.
У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до положень підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, Головне управління Пенсійного фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Окрім того, в силу статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.
Власні кошти Пенсійний фонд не включає до складу Державного бюджету України, що передбачено статтею 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Приписами статті 73 вищевказаного Закону також встановлено вичерпний перелік підстав для використання коштів Пенсійного фонду та заборону їх спрямування на цілі, не передбачені цим Законом.
Відповідно до статті 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, вбачається, що фінансування та виплата пенсій здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду, виділених з Держаного бюджету України та за наявності відповідного бюджетного призначення.
Верховний Суд України у своїх постановах (зокрема, від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а від 21.08.2019 у справі №754/3105/17, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а) неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.
Суд звертає увагу, що системний аналіз предмету та підстав позову свідчить про те, що правовідносини між позивачем та відповідачем, з приводу яких судом ухвалено рішення та щодо яких подана ця заява в частині компенсації втрати частини доходів відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» від 21.02.2001 №159, не пов'язані між собою протиправними діями чи бездіяльністю відповідача, оскільки склались за різних обставин, за різного правового регулювання та на підставі різних дій суб'єкта владних повноважень.
На переконання суду компенсація втрати частини доходів відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» від 21.02.2001 №159 повинна досліджуватись в межах окремого позовного провадження і яким повинна надаватись окрема судова оцінка.
З урахуванням викладеного, заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 248, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України,
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі № 640/21629/21 залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Згідно ч. 1 ст. 295 та ч. 1 ст. 297 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Лапій С.М.