19 вересня 2025 року справа №640/20732/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Вітліної Марини Олександрівни про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС України у місті Києві та Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 29.11.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) позовом до Центрального міжрегіонального управління ДМС України у місті Києві та Київській області (далі - відповідач та/або ЦМУ ДМС України у місті Києві та Київській області), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС України у місті Києві та Київській області від 26.07.2022 № 302 про скасування дозволу на імміграцію в України громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС України у місті Києві та Київській області від 26.07.2022 № 80112500043408/302/1 про скасування посвідки на постійне проживання громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління ДМС України у місті Києві та Київській області поновити дозвіл на імміграцію в Україну, виданий громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління ДМС України у місті Києві та Київській області поновити посвідку на постійне проживання № НОМЕР_1 від 23.07.2020, видану громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 640/20732/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
31.01.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 21.12.2022 №03-19/2892/22 «Про скерування за належністю справи» надійшли матеріали адміністративної справи № 640/20732/22.
31.01.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 адміністративну справу № 640/20732/22 прийнято до провадження суддею Кушновою А.О. та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; витребувано докази від сторін.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 без змін.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.03.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Серебряник Олесі Олександрівни на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2024 у справі № 640/20732/22.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.04.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Машкової Світлани Олександрівни на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року у справі № 640/20732/22 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС України у місті Києві та Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
17.09.2024 канцелярією Київського окружного адміністративного суду зареєстровано заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Вітліної Марини Олександрівни, подану до суду 04.07.2024, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами від 04.07.2024, в якій представник позивача просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 у справі № 640/20732/22 та ухвалити нове рішення, яким:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС України у місті Києві та Київській області від 26.07.2022 № 302 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС України у місті Києві та Київській області від 26.07.2022 № 80112500043408/302/1 про скасування посвідки на постійне проживання громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління ДМС України у місті Києві та Київській області поновити дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 13.07.2004 громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління ДМС України у місті Києві та Київській області поновити посвідку на постійне проживання № НОМЕР_1 від 23.07.2020, видану громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заява обґрунтована тим, що на момент ухвалення судового рішення позивачу не були відомі обставини, які мають істотне значення для справи. Так, адвокатом Красник В.В. в інтересах ОСОБА_1 отримано відповідь старшого слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Києві Гасанова Джангіра від 06.06.2024 №20669-24/к/11-03-10064/24, в якій останній повідомив про те, що ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12019100050004435 від 13.06.2019 не має жодного процесуального статусу, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України. Вказує, що саме ці доводи ЦМУ ДМС України у місті Києві та Київській області покладені судом в обґрунтування рішення від 21.04.2023 у справі № 640/20732/22, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.
17.09.2024 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу разом із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 відкрито провадження за нововиявленими обставинами в адміністративній справі
№ 640/20732/22 за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Вітліної Марини Олександрівни від 04.07.2024 про перегляд судового рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 у справі № 640/20732/22. Вирішено здійснювати розгляд заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Вітліної Марини Олександрівни від 04.07.2024 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Призначено судове засідання на 11.10.2024.
В судовому засіданні 11.10.2024 долучено до матеріалів справи поданий представником відповідача через підсистему «Електронний суд» 09.10.2024 відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву представник відповідача щодо задоволення адміністративного позову заперечив та зазначив, що спірні рішення прийняті на підставі подання від 11.07.2022 № 3253/55/125/01-2022 про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також відповідач наголосив, що інформація, викладена у поданні від 11.07.2022 № 3253/55/125/01-2022, стала підставою для скасування позивачу дозволу на імміграцію відповідно до пункту 3 та пункту 4 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію».
Між тим протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 судове засідання відкладено у зв'язку із клопотанням представника позивача на 22.10.2024.
У судове засідання, призначене на 22.10.2024, з'явились представники сторін.
У судовому засіданні 22.10.2024 судом долучено до матеріалів справи відповідь на відзив на позовну заяву, подану представником позивача. У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача наголошує, що у період з 13.06.2019 до 06.06.2024 ОСОБА_2 не притягався до кримінальної відповідальності, а решта обставин, які покладені в основу подання та й відповідно рішення суду самі по собі не є підставою для скасування дозволу на імміграцію.
У судовому засіданні 22.10.2024 представником відповідача заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 114; ідентифікаційний код відсутній).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 клопотання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 11.10.2024 про залучення до участі у справі третьої особи задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - третя особа та/або Управління).
11.11.2024 у Київському окружному адміністративному суді зареєстровано пояснення Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України по суті позовних вимог (т. 2, а.с. 170-177). Управління повідомляє суд, що 11.07.2022 працівниками УСР в м. Києві ДСР НП України було підготовлено подання про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 на підставах, визначених пунктами 3, 4 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію», Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (з урахуванням строків продовження воєнного стану в Україні), з викладенням в ньому інформації, яка була отримана в належному порядку під час здійснення діяльності в межах своїх повноважень, покладених на УСР в м. Києві ДСР НП України. Також представник третьої особи просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника, з урахуванням викладеної інформації.
В судове засідання 28.11.2024 представник позивача та представник третьої особи не прибули, про дату час та місце розгляду справи повідомленні належним чином. Від представника третьої особи наявне клопотання про розгляд справи за його відсутності. У зв'язку з наведеним, у судовому засіданні 28.11.2024 судом поставлено на обговорення питання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, стосовно чого представник відповідача заперечень не висловив.
Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з частиною 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За правилами, визначеними частиною 3 статті 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Беручи до уваги викладене, у судовому засіданні 28.11.2024 судом протокольною ухвалою постановлено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
13.07.2004, на підставі заяви позивача від 23.06.2004, прийнятої ВПР та МР УАСМ ГУ МВС України в м. Києві 02.07.2004 (т. 1, а.с. 71-72) УГІРФО МВС України в м. Києві видано ОСОБА_1 дозвіл на імміграцію в Україну на підставі абзацу 1 пункту 4 розділу V Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію», як особі, яка прибула в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України «Про імміграцію» і мала у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку.
Зазначене підтверджується рішенням УГІРФО МВС України в м. Києві за заявою громадянина Азербайджану ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію від 06.07.2004 (т. 1, а.с. 82).
На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 14.07.2004 вперше був документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 та? в порядку обміну, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області документований посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_1 від 23.07.2020.
В подальшому, на підставі пунктів 3, 4 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію» Центральним міжрегіональним управлінням ДМС України у місті Києві та Київській області прийнято рішення №302 від 26.07.2022 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки та російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Азербайджанської Республіки, паспорт НОМЕР_3 , виданий 20.08.2016 владою Азербайджанської Республіки, 717084011, виданий 13.12.2011 владою російської федерації (далі - оскаржуване та/або спірне рішення 1) (т. 1, а.с. 22).
Окрім цього, на підставі підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321, відповідачем прийнято рішення від 26.07.2022 №80112500043408/302/1 про скасування позивачу посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 (далі - оскаржуване та/або спірне рішення 2) (т. 1, а.с. 23).
Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення.
ОСОБА_1 категоричного не погоджується зі спірними рішеннями, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на що звернувся до суду з метою захисту та відновлення своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI).
У відповідності до положень пунктів 6, 7, 17 частини 1 статті 1 Закону № 3773-VI іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні; посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (ч. 1 ст. 3 Закону № 3773-VI).
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про імміграцію» від 07.05.2001 №2491-III (далі - Закону №2491-III) імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.
В силу положень статті 2 Закону №2491-III питання імміграції регулюються Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, що не повинні їм суперечити.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону №2491-III).
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону №2491-III дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.
В розрізі положень частини 2 статті 4 Закону №2491-III квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів: 1) діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України; 2) висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України; 3) особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США; 4) особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України; 5) особи, які раніше перебували в громадянстві України; 6) батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти; 8) особи, які безперервно проживали на території України протягом трьох років з дня встановлення їм статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми; 9) особи, які прослужили у Збройних Силах України три і більше років.
При цьому, в контексті положень частини 3 статті 4 Закону №2491-III дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: 1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України; 2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України; 3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням; 4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України; 5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців, їх дітям у разі їх спільного в'їзду та перебування на території України; 6) особам без громадянства, які проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання протягом двох років з дня визнання їх особами без громадянства.
Разом з цим, за правилами абзацу 1 пункту 4 розділу V Прикінцевих положень Закону №2491-III вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності цим Законом і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні.
Як вже було вказано судом вище, 13.07.2004, на підставі заяви позивача, УГІРФО МВС України в м. Києві видано ОСОБА_1 дозвіл на імміграцію в Україну на підставі абзацу 1 пункту 4 розділу V Прикінцевих положень Закону №2491-III України, у зв'язку із наявністю у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітки про прописку.
Між тим, статтею 12 Закону №2491-III врегульовано підстави для скасування дозволу на імміграцію
Так, дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Між тим, процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначає Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983).
В силу положень пункту 21 Порядку №1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Абзацом 2 пункту 22 Порядку №1983 регламентовано, що у разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України “Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Згідно із вимогами пунктів 23-25 Порядку №1983 ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію.
Копія рішення про скасування дозволу на імміграцію видається не пізніше як у тижневий строк з дня його прийняття особі, стосовно якої прийнято таке рішення, під розписку чи надсилається рекомендованим листом.
Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.
Рішення ДМС, територіальних органів і підрозділів, інших органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції зобов'язані забезпечувати провадження у справах з питань імміграції, а також дії чи бездіяльність їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені відповідно до законодавства. У цьому разі провадження у справах з питань імміграції припиняється до прийняття відповідного рішення.
Аналіз вказаних положень Закону №2491-III, у взаємозв'язку із положеннями Порядку № 1983 дає суду підстави дійти до наступних висновків.
По-перше, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу за наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону №2491-III, зокрема, у разі коли дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні та скасування такого дозволу є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
По-друге, ініціатором питання про скасування дозволу на імміграцію, серед іншого можуть бути органи Національної поліції на підставі обґрунтованого подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону №2491-III, яке вивчається ДМС, його територіальними органами і підрозділами.
По-третє, копія рішення про скасування дозволу на імміграцію видається не пізніше як у тижневий строк з дня його прийняття особі, стосовно якої прийнято таке рішення, під розписку чи надсилається рекомендованим листом.
Як вбачається з матеріалів справи питання щодо скасування позивачу дозволу на імміграцію порушено Управлінням стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України згідно подання від 11.07.2022 №3253/55/125/01-2022 (т. 1, а.с. 171-172) (далі - Подання).
У вказаному Поданні зазначено про те, що відповідно до Стратегії боротьби з організованою злочинністю, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 №1126-р, в умовах складного безпекового середовища навколо України та криміногенної ситуації всередині держави, за результатами реалізації отриманої оперативної інформації, встановлено громадянина Азербайджанської Республіки, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має посвідку на постійне місце проживання на території України № НОМЕР_1 , видана органом 801, який 30.03.20222 покинув територію України, за оперативною інформацією з метою проведення конспіративних зустрічей з лідерами злочинних угрупувань, насамперед вихідцями з кавказьких республік російської федерації та проросійськи налаштованими особами, які можливо готуються до вчинення протиправної діяльності, направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні, шляхом підбурення до масових безпорядків, організацію масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності, та направлені на повалення державного ладу України.
Окрім зазначеного у поданні вказано, що ОСОБА_1 є одним із лідерів азербайджанського кримінального середовища на території України, який організовує, координує, матеріально забезпечує функціонування злочинних груп, що вчиняють тяжкі та особливо тяжкі злочини на території України.
Крім того, з метою попередження порушення іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства та дестабілізації криміногенної обстановки в Україні, у ході проведення оперативно-розшукової діяльності встановлено, що ОСОБА_1 має намір прибути до міста Києва, де шляхом підбурення кримінальних елементів, насамперед вихідців з російської федерації та близьких їм осіб, планує створити масові протести з метою виправдання проведення військової агресії з боку російської федерації проти України.
За наслідком розгляду подання Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України відповідачем складено висновок за результатами розгляду подання про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки та російської федерації ОСОБА_1 , який затверджений Т.в.о. начальника Центрального міжрегіонального управління ДМС України у місті Києві та Київській області 26.07.2022, яким вважали б за доцільне скасувати рішення УГІРФО ГУМВС України в м. Києві від 13.07.2007 про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки та російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; скасувати, визнати недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, видану на підставі цього дозволу, у порядку обміну, посвідку на постійне місце проживання № НОМЕР_1 від 23.07.2020 (т. 1, а.с. 185-189) (далі - висновок).
При наданні оцінки обставинам, які стали підставою для прийняття відповідачем спірного рішення 1 суд враховує наступне.
Так, в матеріалах особової справи наявний витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження №12019100050004435 від 13.06.2019 в частині позивача, кваліфікація порушення: частина 2 статті 355 Кримінального кодексу України (далі - КК України) (т. 1, а.с. 143-144) та протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 14.06.2019 (т. 1, а.с. 146).
Як свідчать матеріали справи, адвокат Красник В.В. звернувся до першого слідчого відділу Територіального управління Державного розслідування у м. Києві з клопотанням у порядку статті 220 Кримінально-процесуального кодексу, в інтересах ОСОБА_1 , у якому просив надати інформацію про статус досудового розслідування кримінального провадження №12019100050004435 від 13.06.2019 та у разі прийняття рішення про закриття або зупинення кримінального провадження просив надати рішення про закриття або зупинення кримінального провадження (т. 2, а.с. 140-141).
Надалі адвокат Красник В.В. повторно звернувся до першого слідчого відділу Територіального управління Державного розслідування у м. Києві, в інтересах позивача, із клопотанням, з метою отримання запитуваної ним інформації (т. 2, а.с. 142).
Листом від 06.06.2024 № 20669-24/к/11-03-10064/24 Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Києві повідомило, що ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12019100050004435 від 13.06.2019 не має жодного процесуального статусу, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, який дозволяє останньому ознайомлюватися з матеріалами кримінального провадження та робити витяг з ЄРДР.
Аналізуючи викладене, суд зауважує, що матеріалами справи спростовуються обставини вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 355 КК України.
При цьому, суд зазначає, що третьою особою, окрім доводів, які були викладені ним у Поданні до відповідача, нових обставин суду не повідомлено.
Наявні в матеріалах справи публікації щодо свідомої участі позивача в дестабілізації громадсько-політичної ситуації в України (т. 1, а.с. 181), кримінальні війни ФСБ в Україні беззаперечно не можуть свідчити про наявність підстав для скасування дозволу на імміграцію (т. 1, а.с. 182-183). При цьому, такі твердження належними та достатніми доказами не підтверджені.
Суд наголошує, що Подання не конкретизує суті допущеного позивачем порушення, що безпосередньо загрожує охороні здоров'я та захисту прав і законних інтересів громадян України.
Варто відмітити, що не підтвердження в ході розгляду даної адміністративної справи наявності у ОСОБА_1 жодного процесуального статусу, передбаченого КПК України у кримінальному провадженні №12019100050004435 від 13.06.2019, за відсутності деталізації (конкретизації) порушення, яке покладено третьою особою в основу Подання із наданням належних та достатніх доказів на його підтвердження, позбавляє суд можливості сформувати висновки про обґрунтованість прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення 1.
Суд зазначає, що в ході розгляду справи досліджено матеріали особової справи позивача та не встановлено наявність у ній документів, що свідчать (підтверджують) притягнення його до адміністративної та/або кримінальної відповідності.
Одночасно, суд нагадує, що відповідно до вимог пункту 23 Порядку № 1983 ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
При цьому, суд наголошує, що в розумінні пункту 23 Порядку № 1983, у відповідача існує обов'язок всебічного вивчення подання щодо скасування дозволу на імміграцію.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про виконання відповідачем свого обов'язку щодо всебічного вивчення подання, яке містить інформацію щодо можливих дій позивача. Також відповідач не запитав додаткову інформацію щодо підтвердження поведінки позивача, яка зазначена у поданні. Судом не вбачається у діях відповідача аналізу інформації, лише за результатами аналізу якої приймається відповідне рішення.
Відповідачем лише на основі зазначеної у поданні інформації, без будь-якої перевірки та з'ясування обставин скасовано дозвіл на імміграцію в Україну та посвідку на постійне проживання в Україні.
Судом зазначається, що відомості, наведені у поданні суб'єкта ініціювання скасування дозволу на імміграцію в Україну, не містили достатньо підтвердженої інформації, з якої б можна було прийняти однозначне рішення про скасування дозволу.
Відповідно до законодавства, яке регулює спірні правовідносини, вказане подання не є безумовною підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну, тому відповідач повинен був належно оцінити інформацію ініціатора такого подання шляхом отримання додаткової інформації як від ініціатора подання, так і від інших органів, а також запросити для падання пояснень позивача, що не було вчинено.
З цього приводу у пунктах 57-60 постанови Верховного Суду від 02 грудня 2021 року у справі № 120/1859/19-а, зокрема зазначено, що Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури (постанова від 16 квітня 2020 року №495/5105/17, постанова від 13 березня 2020 року №805/2340/17-а), яка є невід'ємною частиною верховенства права. Вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб'єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб'єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції, яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні. У постанові від 30 липня 2020 року у справі № 824/875/19-а Верховний Суд наголосив, що вказані гарантії поширюються і па адміністративні процедури за участі суб'єкта владних повноважень. Згідно з цією статтею має бути забезпечене право особи: бути поінформованим; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника; ознайомитися з матеріалами справи; вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення; обґрунтувати органом влади прийняття несприятливих актів; визначити порядок їх оскарження, відшкодувати заподіяну шкоду.
Основна мета правової (справедливої) процедури - щоб суб'єкти владних повноважень, діяли правомірно, тобто належно, згідно з визначеними нормами права, але такими нормами права, які відповідають критеріям природного права, моральності, розумності, справедливості, а також загальноправовим принципам, що встановлені органами правосуддя.
Верховний Суд зазначив, що порушення встановленої законодавством процедури ухвалення рішення може бути підставою для скасування цього рішення, якщо допущене порушення вплинуло або могло вплинути на його правильність.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення не мав належних та допустимих доказів вини позивача у вчиненні протиправних дій, зазначених у поданні Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, оскільки були відсутні будь-які дані, що підтверджують обставини викладені, в такому поданні та які в подальшому були покладені в основу висновку та рішення відповідача про скасування дозволу на імміграцію позивача.
Відповідачем під час розгляду справи не надано доказів наявності об'єктивних обставини для скасування дозволу на імміграцію позивача та скасування посвідки на постійне проживання.
Таким чином, оскаржуване рішення 1 є таким, що ухвалене без здійснення належної оцінки відомостей суб'єкта ініціювання скасування дозволу, який би включав запитування додаткової інформації та без запрошення для пояснень іммігранта, є таким, що прийняте необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, нерозсудливо, непропорційно, без урахування права особи на участь у процесі прийнята рішення.
Відтак, спірне рішення 1 не відповідає вимогам статті 2 частини 2 КАС України, що свідчить про його протиправність.
Подібне правозастосування зазначено також й у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 821/697/18, від 02 грудня 2021 року у справі № 120/1859/19-а, від 10 червня 2022 року у справі № 640/13572/20.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню 2 суд вказує про таке.
Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322 (далі - Порядок №322), згідно із пунктом 1 розділу I якого посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Згідно із підпунктом 4 пункту 63 Порядку №322 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
Відповідно до пунктів 63-65 Порядку №322 рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.
Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його прийняття.
Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом п'яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.
Посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі скасування посвідки (пп. 4 п. 71 Порядку №322).
Рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її скасування може бути оскаржено іноземцем або особою без громадянства в адміністративному порядку або до суду в установленому порядку (п. 77 Порядку №322).
Приймаючи до уваги те, що в ході розгляду адміністративної справи судом встановлено протиправність оскаржуваного рішення 1, суд вбачає правові підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування спірного рішення 2, оскільки такі вимоги мають похідний характер.
Вирішуючи позовні вимоги стосовно зобов'язання відповідача вчинити певні дії, суд зауважує про наступне.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».
Беручи до уваги викладене, зважаючи на встановлені в ході розгляду справи обставини, суд вважає наявними правові підстави для зобов'язання Центрального міжрегіонального управління ДМС України у місті Києві та Київській області поновити дозвіл на імміграцію в Україну та посвідку на постійне проживання № НОМЕР_1 від 23.07.2020, видані громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями частини 1 статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Разом з цим згідно з частиною 4 статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Положеннями частини 1 статті 369 КАС України регламентовано, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд:
1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду;
2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова;
3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про не відповідність спірних рішень критеріям, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України.
З урахуванням наведеного, заява представника ОСОБА_1 - адвоката Вітліної Марини Олександрівни від 04.07.2024 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі № 640/20732/22 підлягає задоволенню, рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у сумі 5 044,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату № 3325-2399-7209-8537 (т. 2, а.с. 76).
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду, зокрема заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Станом на час звернення позивачем до суду з позовною заявою, щодо якої подано заяву про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, ставка судового збору становила 992,40 грн (2481*0,4).
Позивачем в межах спору заявлено дві вимоги немайнового характеру. Відтак, розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання адміністративного позову становить 1984,80 грн. Звідси слідує, що розмір судового збору, який підлягає сплаті за розгляд заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами становить 2977,20 грн. Натомість позивачем сплачено судовий збір за звернення із заявою про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами у сумі 5 044,00 грн. З огляду на вказане, сума в розмірі 2066,80 грн є переплатою.
Оскільки, адміністративний позов підлягає до задоволення, то сплачений позивачем судовий збір за звернення із заявою про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами у сумі 2977,20 грн, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з клопотанням про повернення надміру сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 242-246, 249, 250, 255, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Вітліної Марини Олександрівни від 04.07.2024 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі № 640/20732/22 - задовольнити.
2. Скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2023 року в адміністративній справі № 640/20732/22.
3. Адміністративний позов задовольнити повністю.
4. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС України у місті Києві та Київській області від 26.07.2022 № 302 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
5. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС України у місті Києві та Київській області від 26.07.2022 № 80112500043408/302/1 про скасування посвідки на постійне проживання громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
6. Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління ДМС України у місті Києві та Київській області поновити дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 13.07.2004 громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
7. Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління ДМС України у місті Києві та Київській області поновити посвідку на постійне проживання № НОМЕР_1 від 23.07.2020, видану громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
8. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДМС України у місті Києві та Київській області (місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, б. 4-А, ідентифікаційний код 42552598) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у сумі 2977,20 грн. (дві тисячі дев'ятсот сімдесят сім грн 20 коп).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.