19 вересня 2025 року (16:05)Справа № 280/5622/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 75, оф. 226, код ЄДРПОУ 20508338) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАФФ ЕЙЧАР» (69095, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.89, прим 45, код ЄДРПОУ 44498587) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,
Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАФФ ЕЙЧАР», в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році у розмірі 3257,18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача за звітний період складає 8 осіб, отже середньооблікова кількість осіб з інвалідністю повинна складати 1 особу. Водночас, кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю у даного роботодавця за звітний період - 2024 рік, склала 0 осіб. Посилаючись на норми Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 21.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін та проведення судового засідання.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№38702 від 01.08.2025), в якому зазначив, що фактична середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача у 2024 році була меншою за 8 осіб, а отже, відповідач не підпадає під обов'язок дотримання квоти для працевлаштування осіб з інвалідністю. Так, зазначає, що станом на 01.01.2024 облікова чисельність працівників товариства складала 28 осіб, з яких: 25 осіб працюючих; 1 особа з інвалідністю перебувала у простої не з вини працівника відповідно до статті 113 КЗпП України у зв'язку з введенням воєнного стану; 1 працівниця перебувала у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами; 1 працівниця перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. В подальшому, 02.01.2024 було звільнено 25 працівників, серед яких була 1 особа з інвалідністю, 29.01.2024 звільнено ще 2 працівників. У період з 30.01.2024 до 01.04.2024 в обліковій чисельності залишалась 1 працівниця, яка перебувала у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами. З 02.04.2024 їй було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а 04.04.2024 цю особу було звільнено на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з переведенням. Таким чином, станом на 05.04.2024 товариство не мало найманих працівників. При цьому, з 30.01.2024 всі управлінські функції, тимчасово, безоплатно, виконує єдиний учасник товариства. В підтвердження зазначеного надано копії всіх наказів, відповідно до яких відбувалися зазначені вище зміни разом із копіями табелів використання робочого часу за січень, лютий, березень та квітень 2024 року. Згідно з обчисленням середньооблікової чисельності за січень 2024 року: з 1 по 2 січня - 28 осіб x 2 = 56; з 3 по 29 січня - 3 особи x 27 = 81; з 30 по 31 січня - 1 особа x 2 = 2, всього: 56 + 81 + 2 = 139. Середньооблікова чисельність в січні 2024 року = 139 / 31 = 4,48 особи. У лютому 2024 року середньооблікова чисельність становить 1 особа. У березні 2024 року середньооблікова чисельність становить 1 особа. У квітні 2024 року згідно з обчисленням середньооблікової чисельності: з 1 по 4 квітня - 1 особа x 4 = 4; з 5 по 30 квітня - 0 осіб x 25 = 0, всього: 4. Середньооблікова чисельність в квітні 2024 року = 4 / 30 = 0,1333 особи. Таким чином, ТОВ «СТАФФ ЕЙЧАР» не підлягало обов'язку дотримання квоти, а отже, застосування (стягнення) адміністративно-господарських санкцій та пені є необ'єктивним і безпідставним. Зазначає, що позивачем у справі надано лише копію розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку із невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб із інвалідністю. При цьому, суб'єктом владних повноважень не надано жодного доказу про штатну чисельність найманих робітників відповідача за 2024 рік, що свідчила б про наявність квоти та про обов'язок останнього працевлаштування осіб з інвалідністю. Вважає, що позивач, обмежившись лише поданням самостійно складеного розрахунку АГС, крізь призму ст. 77, ст. 90 КАС України не довів достатніми та належними доказами порушення відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, а також підставність складення розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій та нарахованої пені. Беручи до уваги вищезазначене відповідач зазначає, що ним не порушено вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», ТОВ «СТАФФ ЕЙЧАР» не підлягало обов'язку дотримання квоти на працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, а відтак відсутні правові підстави для накладення адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, надісланого Товариству з обмеженою відповідальністю «СТАФФ ЕЙЧАР», середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 8 осіб, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону, повинна складати 1 особу. Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 0 осіб.
Сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 3144,14 грн.
При подані до суду позову, позивачем розрахована пеня у розмірі 113,04 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2024 році у загальному розмірі 3257,18 грн. у добровільному порядку Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось із даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХII (далі - Закон №875-ХІІ).
За змістом статті 18 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Положеннями статті 20 Закону України № 875 передбачено наступне.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 цього Закону.
Згідно із частиною першою статті 218 Господарського кодексу України (чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (частина друга статті 218 ГК України).
Зі змісту частини другої статті 218 ГК України слідує, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).
Для реалізації положень статті 19 Закону №875 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову «Про внесення змін до Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності» від 07.04.2023 № 307.
Відповідно до цього Положення програмний комплекс "Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю" Централізованого банку даних з проблем інвалідності забезпечує автоматизоване (без стороннього втручання):
опрацювання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності;
визначення роботодавців, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною 1 статті 19 Закону №875;
створення розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 Закону № 875;
Таким чином, розрахунок адміністративно-господарських санкцій формується в автоматизованому режимі без втручання працівників Фонду, для усіх роботодавців. Такі розрахунки у вигляді PDF-файлу за підписом керівника територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надсилаються до електронного кабінету роботодавця на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.
Суд звертає увагу на те, що однією з головних умов для застосування до роботодавця адміністративно-господарської санкцій за невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, є наявність у такого роботодавця середньооблікової чисельності штатних працівників за рік від 8 осіб і більше.
Виходячи з цього, Фонд, як суб'єкт владних повноважень, звертаючись до адміністративного суду на виконання вимог статті 77 КАС України зобов'язаний надати суду докази на підтвердження такого факту, а суд повинен перевірити даний факт на підставі належних та допустимих доказів.
Однак, Фондом не надано відповідних доказів, які б підтверджували той факт, що середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача за 2024 рік складає 8 осіб.
Зі змісту позовної заяви слідує, що відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 8 осіб, таким чином середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 Закону №875-ХІІ, товариства повинна складати 1 особа.
Однак, представник відповідача у відзиві на позов з цим не погоджується, та надав свій розрахунок середньооблікової чисельності штатних працівників за 2024 року та вказав, що станом на 01.01.2024 облікова чисельність працівників ТОВ «СТАФФ ЕЙЧАР» відповідальністю «СТАФФ ЕЙЧАР» складала 28 осіб, з яких: 25 осіб працюючих; 1 особа з інвалідністю перебувала у простої не з вини працівника відповідно до статті 113 КЗпП України у зв'язку з введенням воєнного стану; 1 працівниця перебувала у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами; 1 працівниця перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
02.01.2024 звільнено 25 працівників, серед яких була 1 особа з інвалідністю, 29.01.2024 звільнено 2 працівників.
Зазначена обставина підтверджується наказами про звільнення та табелем використання робочого часу за січень 2024 року, копія яких міститься в матеріалах справи.
У період з 30.01.2024 до 01.04.2024 в обліковій чисельності залишалась 1 працівниця, яка перебувала у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами. З 02.04.2024 їй надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а 04.04.2024 цю особу було звільнено на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з переведенням, що також підтверджується наказом про звільнення та табелями використання робочого часу за січень, лютий, березень та квітень 2024 року, які наявні в матеріалах справи.
Таким чином, станом на 05.04.2024 ТОВ «СТАФФ ЕЙЧАР» не мало найманих працівників. При цьому, з 30.01.2024 всі управлінські функції на громадських засадах, без укладення трудового договору та виплати винагороди за таку діяльність виконує єдиний учасник ТОВ «СТАФФ ЕЙЧАР», що підтверджується наказом №3 від 30.01.2024 (а.с.40).
Згідно з обчисленням середньооблікової чисельності за січень 2024 року:
з 1 по 2 січня - 28 осіб x 2 = 56;
з 3 по 29 січня - 3 особи x 27 = 81;
з 30 по 31 січня - 1 особа x 2 = 2;
Всього: 56 + 81 + 2 = 139;
Середньооблікова чисельність в січні 2024 року = 139 / 31 = 4,48 особи.
У лютому 2024 року середньооблікова чисельність становить 1 особа.
У березні 2024 року середньооблікова чисельність становить 1 особа.
У квітні 2024 року згідно з обчисленням середньооблікової чисельності:
з 1 по 4 квітня - 1 особа x 4 = 4;
з 5 по 30 квітня - 0 осіб x 25 = 0;
Всього: 4;
Середньооблікова чисельність в квітні 2024 року = 4 / 30 = 0,1333 особи.
Таким чином, ТОВ «СТАФФ ЕЙЧАР» не підпадає під норматив визначений статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Позивачем не надано до суду доказів того, що «Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю» за 2024 рік, обчислених відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», ним складено з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.
Позивачем взагалі не здійснено документального обґрунтування складання «Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю» за 2024 рік, обчислених відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Суд зазначає, що форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, у якій містяться, зокрема, відомості щодо періоду перебування найманих працівників у трудових відносинах, затверджена наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 №4 та станом на час виникнення спірних правовідносин діє у редакції наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2023 №113, а відтак суд враховує таку звітність як належний та допустимий доказ для підтвердження обставин працевлаштування фізичних осіб у період 2024 року.
Суд враховує, що питання, пов'язані з обліком штатних працівників, регулюються Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722 (далі - Інструкція № 286), дія якої згідно із пунктом 1.1 поширюється на всі юридичні особи, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, дія якої згідно із пунктом 1.1 поширюється на всі юридичні особи, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.
Відповідно до пункту 3.2 та підпунктів 3.2.1, 3.2.2, 3.2.5 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з'явились або не з'явились на роботу. Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував. При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо.
Підпунктом 3.2.6 пункту 3.2 Інструкції № 286 визначено, що середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.
На підставі наявних у справі письмових доказів суд встановив, що середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ «СТАФФ ЕЙЧАР» за 2024 рік була менше ніж 8 осіб, що відповідно до приписів статті 19 Закону № 875 виключає обов'язок цього роботодавця в працевлаштуванні 1 особи з інвалідністю.
Таким чином, стягнення з відповідача заборгованості з адміністративно-господарських санкцій та пені, за відсутності правопорушення у сфері господарювання, як того вимагає стаття 218 Господарського кодексу України, є необґрунтованим.
На підставі викладеного, аналізуючи наявні та досліджені в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що підстави для застосування до відповідача зазначених адміністративно-господарських санкцій відсутні.
Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 75, оф. 226, код ЄДРПОУ 20508338) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАФФ ЕЙЧАР» (69095, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.89, прим 45, код ЄДРПОУ 44498587) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 19.09.2025.
Суддя Ю.В. Калашник