Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 вересня 2025 року Справа№200/6365/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М.., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
20 серпня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний Суд», надійшов позов адвоката Сільченка С.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Відповідач 2), у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 16.06.2025 № 90666/01-16, яким відмовлено ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо організації та здійснення перевірки достовірності довідки про заробітну плату від 23.10.2002 № 7/1590, виданої ДВАТ шахта «Торецька»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області перевести з 09.06.2025 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням інформації про заробітну плату, викладену в довідці про заробітну плату від 23.10.2002 № 7/1590, виданої ДВАТ шахта «Торецька».
Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що він 31.08.1995 по 10.06.2018 отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На підставі заяви позивача від 11.06.2018 його було переведено на пенсію за віком, призначену відповідно до пункту 2 частини першої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яку він отримує на теперішній час. 09.06.2025 позивач через особистий кабінет на веб-порталі Пенсійного фонду України звернувся із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію на пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.06.2025 № 914210135723 йому було відмовлено у перерахунку пенсії. Вважає рішення Відповідача 1 протиправним та таким, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року відкрито провадження в справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано копії та докази.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позов не визнало, 10 вересня 2025 року надало відзив на адміністративний позов, зі змісту якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування своєї позиції Відповідач 2 зазначив, що 16.06.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 16.06.2025 № 90666/01-16 прийнято рішення про відмову Позивачу у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з непідтвердженням первинними документами довідки про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження, наявна в паперовій пенсійній справі за період з 13.10.1987р. по 28.12.1987р. від 23.10.2002 та відсутністю акту перевірки.
Вказує, що довідка про заробітну плату від 23.10.2002 № 7/1590, видана ДВАТ шахта «Торецька» не врахована, у зв'язку з відсутністю перевірки первинних документів. До управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління 10.07.2025 направлено службову записку для перевірки достовірності видачі довідки про заробітну плату № 7/1590 від 23.10.2002, видану ДВАТ шахта «Торецька». Після надходження акту перевірки достовірності видачі зазначеної довідки буде прийнято відповідне рішення щодо переведення позивача на пенсію по інвалідності згідно Закону № 796. Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області приходить до переконання, що дії управління не суперечать чинному законодавству, а тому, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
12 вересня 2025 року представником позивача надано до суду відповідь на відзив, яким мотивований тим, що Відповідачі безпідставно обмежують право Позивача на переведення з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону № 796-XII, поклавши на нього негативні наслідки своєї бездіяльності, а також ігноруючи той факт, що довідка про заробітну плату від 23.10.2002 № 7/1590 була підставою для нарахування Позивачу пенсії з 2002 по 2018 рік.
Ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2025 року була направлена Відповідачу 1 в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» 22.08.2025 року.
Відповідач 1 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (Категорія 1), є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 17.04.2019 року.
Згідно з довідкою МСЕК серії МСЕ № 082841 ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності безстроково.
Сторонами не заперечується той факт, що позивач з 31.08.1995 року по 10.06.2018 року отримував пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З 11.06.2018 року позивач отримує пенсію за віком, призначену відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що також не є спірним між сторонами.
09.06.2025 року позивач, через веб портал ПФУ, звернувся до Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням довідки про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження, наявну в паперовій пенсійній справі за період з 13.10.1987р. по 28.12.1987р. від 23.10.2002, виданої ДВАТ шахта «Торецька» № 7/1590.
Заява позивача від 09.06.2025 року про перерахунок пенсії, перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.06.2025 року № 914210135723 ОСОБА_1 було відмовлено в проведенні перерахунку пенсії згідно із заявою від 09.06.2025 № 1456 - перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Також в рішення вказано, що розглянувши документи, які були надані заявником для перерахунку, встановлено, що довідка про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження, наявна в паперовій пенсійній справі за період з 13.10.1987р. по 28.12.1987р. від 23.10.2002, виданої ДВАТ шахта «Торецька» № 7/1590 не підлягає врахуванню, оскільки не підтверджена первинними документами та відсутній акт перевірки. Після надходження акту перевірки довідки про заробітну плату необхідно повернутися до розгляду звернення.
Листом від 26.07.2025 року № 26807-27106/А-02/8-0500/25 Відповідач 2 повідомив, що до управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління направлено службову записку для перевірки достовірності видачі довідки про заробітну плату № 7/1590 від 23.10.2002, видану ДВАТ «Шахта «Торецька».
Листом від від 06.08.2025 № 0500-0202-8/77627 Відповідач 2 надав відповідь на адвокатський запит та повідомив, що пенсія по інвалідності була призначена згідно із заявою Позивача від 31.10.1995 та доданих до неї документів: довідки Центрального архіву Міністерства оборони від 17.02.1993 № 51/1266 про участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; витягу з акту огляду МСЕК серії 2-18 АД № 232310 про встановлення ІІ групи інвалідності - профзахворювання, пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження з 13.10.1987 по 28.12.1987, яка видана виробничим об'єднанням «Дзержинськвугілля» від 31.10.1995 б/н. 26.10.2002 Відповідач 2 здійснив перерахунок пенсії по інвалідності на підставі заяви Позивача від 24.10.2002 з урахуванням довідки про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження за період з 13.10.1987 по 28.12.1987, від 23.10.2002 № 7/1590, виданої ДВАТ шахта «Торецька». Також зазначив, що зазначив, що в архіві електронної пенсійної справи Позивача наявні також довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження без дати і номера, розрахунок заробітної плати за роботу в зоні відчуження з 13.10.1987 по 28.12.1987, акт перевірки від 20.09.2002 довідки про заробітну плату, довідка про заробітну плату за роботу в зоні відчуження № 7/1590 від 09.06.2002.
Вважаючи протиправним рішення відповідача, позивач звернувся із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІУ(далі також Закон № 1058-ІV).
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (частина перша статті 9 Закону №1058-ІV).
Статтею 10 Закону від 09.07.2003 №1058-ІV зазначено, що особа, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з частиною першою статті 43 Закону № 1058-IV перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення/перерахунок пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Частиною третьою статті 45 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991(далі також Закон №796-ХІІ).
Згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'у редакції до 01.01.2015, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, пов'язаного з аварією на Чорнобильській АЕС, можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
У ході розгляду справи судом встановлено, що позивач з 31.08.1995 року по 10.06.2018 року отримував пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З 11.06.2018 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону ,Законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Стаття 9 Закону № 1058-IV в частині першій встановлює, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Згідно з частиною 1 статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
З матеріалів справи встановлено, що позивач учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (Категорія 1), є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 17.04.2019 року.
Згідно з довідкою МСЕК серії МСЕ № 082841 ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності безстроково.
У подальшому, позивач, через веб портал ПФУ, звернувся до Пенсійного фонду із заявою від 09.06.2025 щодо переведення його з пенсії за віком на пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про переведення на інший вид пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та 16.06.2025 прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії.
У зазначеному рішенні вказано, що довідка про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження, наявна в паперовій пенсійній справі за період з 13.10.1987р. по 28.12.1987р. від 23.10.2002, виданої ДВАТ шахта «Торецька» № 7/1590 не підлягає врахуванню, оскільки не підтверджена первинними документами та відсутній акт перевірки. Після надходження акту перевірки довідки про заробітну плату необхідно повернутися до розгляду звернення.
З листа Відповідача 2 від 26.07.2025 року № 26807-27106/А-02/8-0500/25 судом встановлено, що до управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління направлено службову записку для перевірки достовірності видачі довідки про заробітну плату № 7/1590 від 23.10.2002, видану ДВАТ «Шахта «Торецька».
При цьому, на час розгляду даної справи та винесення рішення по суті справи, в матеріалах відсутні будь-які докази з боку Відповідача 2 з приводу надіслання або проведення перевірки довідки про заробітну плату, наданою позивачем та наявної в матеріалах пенсійної справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з п. 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1) установлено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
В силу положень статті 64 Закону № 1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
В той же час пункт 4.7 Порядку гарантує, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що відповідні Управління пенсійного фонду України здійснюють призначення та перерахунок пенсії саме на підставі тих документів, які надані заявником до органу, що здійснює призначає пенсію та вимагають всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Суд погоджується, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Проте, суд зауважує, що відсутність первинних документів, на підставі яких складена довідка не може позбавляти позивача конституційного права на соціальний захист ще до вирішення питань щодо перерахунку пенсії.
Посилань на невідповідність вищевказаної довідки чинному законодавству відповідачем не наведено, відсутність первинних документів не може бути підставою для настання для позивача несприятливих наслідків, з урахуванням того, що сам пенсіонер вчинив усі необхідні дії для проведення перерахунку пенсії, а тому рішення відповідача про відмову у проведенні перерахунку із врахуванням поданого для проведення перерахунку документу є протиправним.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 19.09.2019 у справі № 227/2041/17, від 21.11.2019 у справі №348/463/17, від 16.12.2019 у справі № 756/11764/16-а.
Щодо посилання пенсійного органу на те, що виконання перевірки довідки про заробітну плату наданої позивачем, продовжено на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введеня воєнного стану в Україні» та враховуючи Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2022 року № 679 «Про проведення обов'язкової евакуації населення Донецької області», суд зазначає наступне.
Згідно із приписами ст. 50 Закону № 1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонераа б оподання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку; відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Отже, у випадку неможливості здійснити у визначений законодавством строк перевірку достовірності наданих позивачем документів, за відсутності станом на час вирішення питання про перехаунок пенсії, перехід з пенсії за віком на пенсію по інвалідності, переконливих доказів щодо недостовірності наведених у наданих заявником документах відомостей, пенсійний орган зобов'язаний прийняти рішення у визначений законом строк і з врахуванням всіх наданих заявником документів. При цьому, у випадку, якщо пенсійний орган згодом встановить, що надані особою документи містять недостовірні відомості, які призвели до призначення позивачу пенсії у більшому розмірі, ніж розмір, на який позивач має право, пенсійний орган відповідно до приписів ст. 50 Закону № 1058-IV має право у визначеному законом порядку запропонувати пенсіонеру повернути добровільно зайво сплачені кошти або вчинити дії, спрямовані на стягнення цих коштів на підставі власного рішення або в судовому порядку.
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При цьому, пунктом 13 розділу ХVП прикінцеві положення Закону №1058-IV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.
Судом проаналізовано зміст статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Отже, позивач має право на переведення на пенсію на умовах статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням інформації про заробітну плату, викладену в довідці про заробітну плату від 23.10.2002 № 7/1590, виданої ДВАТ шахта «Торецька».
При цьому, згідно з п. 1.7 Постанови ПФУ №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Оскільки днем первинного звернення позивача до відповідача про переведення на пенсію по інвалідності у відповідності до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'є день подання ним заяви 09.06.2025, що не заперечується сторонами, з усіма необхідними документами, права позивача підлягають поновленню з цієї дати.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.06.2025 № № 914210135723.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо організації та здійснення перевірки достовірності довідки про заробітну плату від 23.10.2002 № 7/1590, виданої ДВАТ шахта «Торецька», суд зазначає наступне.
Частиною третьою статті 44 Закону України № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до пункту шостого Постанови Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження положень про територіальні органи Пенсійного фонду України та визначення таких, що втратили чинність, деяких постанов правління Пенсійного фонду України» від 22.12.2014 № 28-2, Головне управління Фонду має право: проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що дії Відповідача 2 щодо проведення перевірки довідки про заробітну плату № 7/1590 від 23.10.2002, видану ДВАТ шахта «Торецька» є законними та не суперечать чинному законодавству, а тому підстави для задоволення позовних вимог в цій частинні у суду відсутні.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
З метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом:
-визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.06.2025 № 914210135723, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 09.06.2025 року та перевести ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 09.06.2025, з урахуванням інформації про заробітну плату, викладену в довідці про заробітну плату від 23.10.2002 № 7/1590, виданої ДВАТ шахта «Торецька».
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі судом не вирішується.
Стосовно заяви позивача в частині стягнення на його користь витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката належать розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. 5 цієї статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.ч. 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 27.03.2025 у справі №640/7638/22.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 134 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначила, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Водночас, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 01.02.2023 у справі № 160/19098/21.
Так, Відповідач 2 в порядку ст. 134 КАС України у відповіді на заяву позивача навів заперечення щодо її обґрунтованості в частині співмірності, вказавши на відсутність детального опису робіт (наданих послуг), що позбавлене можливості оцінити співмірність витрат, їх реальність та необхідність.
Суд зазначає, що відповідно до наданого ордеру серії АХ № 1283156 від 18.08.2025 про надання правничої допомоги, позивача у суді в цій справі представляв адвокат Сільченко С.О. на підставі договору від № 2025/06/07 від 30.06.2025 року.
Згідно з п. 1.1 договору від № 2025/06/07 від 30.06.2025 клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу у формах, в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, в порядку, встановленому чинним законодавством, а Клієнт зобов'язується прийняти та оплатити її.
Відповідно до п.п. 3.1-3.3 договору винагорода (гонорар) Адвокатського об'єднання згідно з цим Договором складає 25 000,00 грн, ПДВ не передбачено. Сума винагороди (гонорару) може змінюватись, про що Сторони укладають додаткові угоди до цього Договору.
Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Адвокатського об'єднання на підставі рахунків Адвокатського об'єднання у погоджений сторонами строк.
За наслідками надання правничої допомоги складається Акт, що підписується представниками кожної зі Сторін. В Акті вказується обсяг наданої правничої допомоги та її вартість.
Адвокатським об'єднанням «РОЛАНД» виставлено позивачу Рахунок на оплату № 48 від 03.07.2025 року в розмірі 10 000,00 грн.
Позивачем сплачено на користь Адвокатського об'єднання кошти у розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2PL385057.
Водночас, на переконання суду витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 25 000,00 гривень є завищеними.
Суд звертає увагу на численні правові висновки Верховного Суду, згідно з якими суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Варто врахувати те, що ця адміністративна справа не є складною, судова практика з приводу цієї категорії спорів є сформованою, обсяг і складність оформлених адвокатом процесуальних документів також є незначними, певні з них (один з адвокатських запитів, скарга на дії відповідача до командування не були необхідними), що вказує на завищену вартість наданих адвокатом послуг. Адвокатом всупереч КАС України та практики Верховного Суду не зазначено про витрачені часи на підготовку документів та обґрунтованість їх тривалості.
Встановлені обставини вказують на недостатню обґрунтованість понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 гривень та їх неминучість, а тому суд погоджуєтсься із доводами Відповідача 2 про те, що такий розмір є завищеним.
Відтак, на думку суду, розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджено у розмірі 5000,00 гривень, що відповідає вимогам співмірності, розумності та справедливості, судові витрати у вигляді вартості правової допомоги підлягають стягненню на користь позивача з Відповідача 1.
Керуючись ст.ст. 2, 5-14, 19-22, 72-78, 94, 132-143, 159-165, 241-247, 255, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.06.2025 № 914210135723, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву від 09.06.2025 року та та перевести ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 09.06.2025, з урахуванням інформації про заробітну плату, викладену в довідці про заробітну плату від 23.10.2002 № 7/1590, виданої ДВАТ шахта «Торецька».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя М.М. Крилова