24 вересня 2025 р.Справа №160/27277/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом № 101 від 20 серпня 2025 року, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Разом із позовною заявою, позивачем подану заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії, пов'язані із призовом ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що якщо заходи забезпечення позову не будуть вжиті, існує очевидна небезпеки, що відповідач призве позивача на військову службу до завершення судового розгляду. Оскільки до моменту вирішення спору по суті, відповідач керуючись своїм оскаржуваним рішенням, може в будь-який момент вчинити дії щодо призову позивача.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, вивчивши надані докази на підтвердження поданої заяви, суд зазначає наступне.
Суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову згідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи з таких підстав, а саме:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом якого він звернувся або має намір звернутися до суду;
- очевидними є ознаки протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю ч.1, ч.2 ст. 150 вказаного наведеного Кодексу.
За приписами п.2 ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Відповідно до вимог ч.1, ч.5 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
При цьому, відповідно до абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008р. Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ, в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, заява заявника про забезпечення позову, а також і додані до даної заяви докази не містять посилань на конкретні обставини, що свідчать про наявність обставин, що можуть ускладнити в майбутньому поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів позивача, за захистом яких він звертається до суду.
При цьому, позивачем не надано суду жодних доказів у підтвердження існування обставин вжиття заходів, прийняття наказу про призов на військову службу під час мобілізації, відправлення на військову службу, а доводи заявника щодо настання негативних наслідків ґрунтуються на ймовірності їх настання у майбутньому, тобто є припущеннями.
Слід зазначити, що сама «можливість» настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом необхідності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18 та є обов'язковою для врахування адміністративним судом згідно до положень ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
В даному випадку, слід врахувати і те, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
В адміністративних справах з приводу оскарження правового акта індивідуальної дії, в даному випадку, рішення про відмову в наданні відстрочки, забезпечуючи такий позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії, пов'язані із призовом, судом фактично ухвалюється рішення в цій частині без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та є неприпустимим.
Отже, заявником не доведено обґрунтованими доказами існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення по адміністративній справі, або, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Приймаючи до уваги викладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності у даній справі хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України та не надано відповідних доказів на підтвердження існування небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у цій справі для постановлення судом ухвали про забезпечення позову.
За таких обставин, у суду відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова