про передачу адміністративної справи
з одного адміністративного суду до іншого
23 вересня 2025 р. Справа № 160/26683/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника Жук Олени Володимирівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
18.09.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 17.09.2025 року через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Жук Олени Володимирівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову №1679 від 12.09.2025 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ;
- провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2025 року зазначена вище справа розподілена та передана судді Пруднику С.В.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи, зокрема, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
В главі 11 «Особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ» КАС України, зокрема в статті 286, визначено порядок та особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, частиною першої вказаної статті регламентовано, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Предметом спору у даній справі є, зокрема, визнання протиправною та скасування постанови №1679 від 12.09.2025 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а також похідні вимоги про зобов'язання відповідача провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
У поданій позовній заяві представник позивача зазначила, що позивач, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Оскільки позивач має неповнолітню дитину, яку виховує самостійно, йому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Звернувшись до ІНФОРМАЦІЯ_2 у червні 2025 року, ОСОБА_1 було вручено направлення на проходження ВЛК та повідомлено про необхідність з'явитися із довідкою ВЛК для отримання військово-облікового документу. Після проходження ВЛК, йому була видана довідка від 20.08.2025 року, з якою він звернувся до ТЦК для отримання військово-облікового документу. Тож, 26.08.2025 року ОСОБА_1 отримав довідку від 26.08.2025 року про надання відстрочки, та лише 12.09.2025 року, прибувши за військово-обліковим документом, йому повідомили про те, що він «перебуває у розшуку» з 06.07.2025 року. Таким чином, ОСОБА_1 , маючи підстави для відстрочки, постійно відвідував ІНФОРМАЦІЯ_5 , подавав відповідні документи, та жодного разу йому не було вручено повістку або повідомлено про необхідність прибуття на конкретну дату та час. Постійно проживаючи за місцем реєстрації, ОСОБА_1 не отримував жодних повісток та не був оповіщений про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №1679 від 08.09.2025 року ОСОБА_1 «перебуває у розшуку за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_7 в порядку ст.259 КУпАП, у зв'язку з тим, що не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_8 за повісткою № НОМЕР_1 , яка відповідно до вимог чинного законодавства є такою, що вручена йому у встановленому законом порядку». До протоколу додані: копія паспорту, копія повістки, копія поштового відправлення, копія конверту з описом вкладання, роздруковка трекінгу. При цьому, в паспорті зазначена адреса ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 . Відповідно до повістки, яка міститься в матеріалах, метою виклику зазначено: уточнення даних. Підпису посадової особи повістка не має. Адреса, зазначена в повістці: АДРЕСА_2 - номер квартири відсутній. На конверті та в описі вкладеного зазначена адреса: АДРЕСА_2 . Не дивно, що відповідно роздруківки трекінгу лист було повернуто відправнику у зв'язку із закінченням строку зберігання. Таким чином, з урахуванням відсутності на конверті, описі вкладеного та повістці номеру квартири у багатоквартирному будинку, повістка №4209727 не є та не могла бути такою, що вручена ОСОБА_1 у встановленому законом порядку, що свідчить про недоведеність обставин правопорушення та відсутність вини особи, яка притягається.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин.
Статтею 27 цього Закону передбачені заходи впливу. Так, у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов'язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Пунктом 15 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 передбачено, що керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження відповідного керівника обласного (Київського та ІНФОРМАЦІЯ_9 з визначеними строками та обсягами призову резервістів та військовозобов'язаних:
організовують проведення уповноваженими представниками районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки перевірок в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі);
звертаються до територіального органу (підрозділу) поліції для адміністративного затримання та доставлення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В свою чергу, відповідно до п. 16 Порядку, керівники територіальних органів (підрозділів) поліції з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації):
організовують за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ або розвідувальних органів України, адміністративне затримання та доставлення органами (підрозділами) поліції до зазначених центрів та органів резервістів та військовозобов'язаних, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративне затримання таких осіб здійснюється незалежно від їх місця перебування на військовому обліку. У такому разі особа доставляється до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки або органів СБУ, або відповідних підрозділів розвідувальних органів;
забезпечують внесення до реєстрів та баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, інформацію про осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки;
організовують проведення поліцейськими перевірок в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, та у разі відсутності у такої особи військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) чи наявності інформації в реєстрах та базах (банках) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, про розшук такої особи здійснення адміністративного затримання та доставлення такої особи до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 259 КУпАП визначено, що з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону.
Згідно з ст. 260 КУпАП, у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
В свою чергу, відповідно до положень статті 235 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), розглядаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-21, 244-24 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів (ст. 255 КУпАП).
Відповідно до ст. 276 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем перебування на військовому обліку особи, яка вчинила такі адміністративні правопорушення, або за місцем їх виявлення.
За положеннями ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно особливостей розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, визначених ст. 279-9 КУпАП, розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку та порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву.
Статтею 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (ст. 9 Закону).
За положеннями ст. 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До службових даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста згідно ст. 8 зазначеного вище Закону, належать: 1) відомості про виконання військового обов'язку; 2) відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); 3) відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»; 4) відомості про участь у бойових діях.
Таким чином у разі виявлення факту вчинення призовником, військовозобов'язаним або резервістом порушення правил військового обліку, або порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (статті 210, 210-1 КУпАП), уповноважена територіальним центром комплектування та соціальної підтримки особа складає протокол у справі про адміністративне правопорушення.
В свою чергу у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення, порушник може бути доставлений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ст. 259 КУпАП). Крім того, з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення, у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, а також з метою забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ про адміністративне правопорушення допускається адміністративне затримання особи (ст. 260 КУпАП). Керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки можуть звертатися до територіального органу (підрозділу) поліції для адміністративного затримання та доставлення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 15 Порядку №560).
Таким чином, оскаржувані дії відповідача щодо не закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення, внесення у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку, звернення до територіального органу (підрозділу) поліції для адміністративного затримання та доставлення особи напряму стосуються реалізації відповідачем своїх повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що адміністративним судам підсудні справи не лише з приводу оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а також щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому, факт наявності/відсутності рішення (постанови) про притягнення до адміністративної відповідальності не впливає на право позивача щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
(Постанови КАС ВС від 28.06.2022 у справі № 679/1344/16-а, від 20.02.2020 у справі № 308/12685/14-а).
Отже, оскільки законодавством не визначено іншого порядку судового захисту прав та законних інтересів особи у цих публічних правовідносинах, то за загальним принципом, визначеним у статтях 5 та 19 КАС України, такі справи належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Водночас, заявлені позивачем у даній справі позовні вимоги і підстави, викладені на їх обґрунтування свідчать про те, що предметом позову у цій справі є дії суб'єкта владних повноважень, пов'язані з виявленням ним обставин порушення позивачем правил військового обліку, що може свідчити про наявність складу адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та направлені на забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В свою чергу адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності розглядаються місцевими загальними судами як адміністративними судами.
Отже, з огляду на висновок суду про те, що предметом спору у даній справі є дії відповідача, пов'язані із притягненням позивача до адміністративної відповідальності, розгляд даної справи віднесений до компетенції саме місцевого загального суду як адміністративного суду, а не окружного адміністративного суду.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2025 у справі № 420/23357/25.
Варто зазначити, що частиною третьою статті 27 КАС України, яка визначає виключну підсудність, передбачено, що підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом.
Провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності віднесені даним Кодексом до окремих категорій термінових адміністративних справ (стаття 286 КАС України).
Частиною першою статті 286 КАС України передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Аналіз наведених норм вказує, що КАС України чітко визначає розмежування предметної юрисдикції між місцевими загальними судами як адміністративними судами та окружними адміністративними судами, зокрема, у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Поряд з цим, відповідно до статей 210, 210-1, 211, 235, 257, 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення та з метою визначення процедури складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також з порушенням призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку та псуванням або недбалим зберіганням зазначеними особами військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), яке спричинило їх втрат, наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 за № 3, затверджено Інструкцію зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (далі -Інструкція № 3).
Згідно із пунктом 10 розділу Iнструкції № 3, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення (додаток 4) (далі - постанова).
У справі керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який її розглядає, відповідно до статті 284 КУпАП виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про закриття справи (пункт 11 розділу Інструкції № 3).
Пунктом 15 розділу Інструкції № 3передбачено, що постанова може бути оскаржена в порядку, визначеному статтями 287-289 КУпАП.
Так, за приписами статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
Статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, згідно із пунктом 3 частини 1 якої передбачено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
За наведеного нормативного регулювання, зважаючи на предмет судового оскарження, суд дійшов висновку, що дана адміністративна справа не підсудна Київському окружному адміністративному суду, оскільки підлягає розгляду відповідним місцевим загальним судом як адміністративним судом, визначеним відповідно до частини першої статті 25 КАС України.
Суд зазначає, що положеннями КАС України не передбачено правових наслідків подання позовної заяви без дотриманням правил предметної юрисдикції, в свою чергу, процесуальний закон не містить і норми про процесуальну аналогію.
У даному контексті суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21), згідно якої відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105).
Відтак, у даному випадку, суд вважає за доцільне застосувати за аналогією закону пункт 2 частини першої статті 29 КАС України, відповідно до якого суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно приписів частини першої статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
Отже, як правило, такі спори вирішуються за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) особи-позивача, але не виключно. Позивач має право звернутися до адміністративного суду за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що дану справу слід передати на розгляд місцевого загального суду як адміністративного за зареєстрованим місцем проживання позивача у справі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), а саме Індустріальному районному суду міста Дніпра (49074, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 84).
Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод регламентовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини поняття «суд, встановлений законом» передбачає розуміння суду, як юрисдикційного органу, що вирішує питання, віднесені до його компетенції на підставі норм права, відповідно до встановленої процедури. Цей орган має бути встановлений законом. ЄСПЛ у рішеннях наголосив, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді («Coeme та інші проти Бельгії» №3249296, рішення від 22 червня 2000 року; «Gurov проти Молдови» №3645502, рішення від 11 липня 2006 року; «Олександр Волков проти України» №21722/11, рішення від 9 січня 2013 року; «DMD Group A.S. проти Словаччини» №1933403, рішення від 5 жовтня 2010 року; «Сокуренко і Стригун проти України» №№29458/04 та 29465/04, рішення від 20 липня 2007 року).
За змістом частини третьої статті 317 КАС України розгляд справи неповноважним складом суду є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.
Згідно з частини першої статті 318 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2019 у справі № 855/364/19, положення статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно трактувати і застосовувати не буквально, а системно, у взаємозалежному і взаємообумовленому зв'язку з положеннями, що стосуються функціонування видів підсудності в адміністративному судочинстві. Якщо суд виявить, що не є судом для розгляду окресленого предмета спору у сфері спірних відносин, він повинен направити справу до компетентного суду або на підставі закону ухвалити інше рішення.
Керуючись ст. ст. 19, 20, 25, 29, 241-243, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративну справу №160/26683/25 за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника Жук Олени Володимирівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - передати за підсудністю до Індустріального районного суду міста Дніпра (49074, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 84).
Копію ухвали надіслати (вручити) сторонам по справі.
Роз'яснити учасникам справи, що за правилами ч. 8 ст. 29 КАС України передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 293- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник